Рішення

від 01.12.2015 по справі 903/1151/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 грудня 2015 р. ОСОБА_1 № 903/1151/15

За позовом Дочірнього підприємства В«УКРАВТОГАЗВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» в особі РВУ В«ЛьвівавтогазВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Нова ОСОБА_1В»

про стягнення 19 052,68грн.

Суддя: Філатова С.Т.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов №31-Л від 26.12.2014р.

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

В судовому засіданні 01.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Дочірнє підприємство "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі РВУ "Львівавтогаз" в межах повноважень, визначених Положенням про регіональне виробниче управління ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України», затвердженим наказом директора ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» №1 від 04.05.2010р., звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова ОСОБА_1" про стягнення 22 247,88грн., в тому числі 12 282,44грн. заборгованості за стиснений газ згідно договору №142-Л(б) від 25.06.2010р., 9 314,29грн. інфляційних втрат за період з 13.11.2013р. по 23.10.2015р., 651,15грн. річних за період з 13.11.2013р. по 23.10.2015р. відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Між регіональним виробничим управлінням "Львівавтогаз" Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ТзОВ "Нова Справа" було укладено договір "142-Л(б) купівлі-продажу стисненого газу від 25.06.10р., відповідно до умов якого позивач здійснює реалізацію стисненого природного газу відповідачу, а відповідач проводить розрахунок з позивачем за придбаний стиснений газ.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що відповідач здійснює оплату у безготівковій формі на умовах 100% передоплати на поточний рахунок позивача.

Позивач в період з 25.06.2010р. по 26.03.2014р. постачав відповідачу стиснений газ, оформляв видаткові накладні за поточний звітний період.

За період з листопада 2013р. по березень 2014р. відповідачу було відпущено стисненого газу на суму 13 497,00грн., оплата здійснена частково, заборгованість станом на 23.10.2015р. становила 12 282,44грн.

Ухвалою суду від 17.11.2015р. розгляд спору згідно зі ст. 77 ГПК України відкладався у зв'язку з неподанням витребуваних доказів та витребуванням додаткових доказів.

23.11.2015р. представник позивача звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 12 282,44грн. заборгованості, 6 383,31грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2014р. по вересень 2015р., 391,69грн. річних за період з 01.10.2014р. по 23.10.2015р. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Заяву обґрунтував уточненням періоду нарахування інфляційних втрат та річних відповідно до претензії від 04.09.2014р.

Статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ).

Суд заяву про уточнення позовних вимог від 23.11.2015р., подану позивачем, розцінює, як заяву про зменшення розміру позовних вимог згідно зі ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні 01.12.2015р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 12 282,44грн. заборгованості, 6 378,55грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2014р. по вересень 2015р., 391,69грн. річних за період з 01.10.2014р. по 23.10.2015р. Всього - 19 052,68грн.

Заяву пояснив арифметичною помилкою при здійсненні розрахунку інфляційних втрат.

Зменшення позовних вимог - процесуальне право позивача, передбачене ст.22 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, судом прийняті заяви представника позивача (в межах повноважень, визначених довіреністю від 26.12.2014р. №31-Л, а.с. 36) про зменшення розміру позовних вимог від 23.11.2015р., 01.12.2015р., спір вирішується, виходячи з нової ціни позову - 19 052,68грн.

Клопотанням від 01.12.2015р. представник позивача долучив до матеріалів справи Положення про регіональне виробниче управління ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України», затверджене наказом директора ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» №1 від 04.05.2010р. та довіреність від 26.05.2010р. №1553, зазначені у договорі №142-Л (б).

Відповідач вимоги ухвал суду від 30.10.2015р., 17.11.2015р. не виконав, пояснень та контррозрахунку не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №43012303924850 від 04.11.2015р., №4301033596060 від 25.11.2015р. (а.с. 40, 56).

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов'язковою, відповідач мав час для подачі суду доказів та явку в судове засідання на власний розсуд, та даною можливістю не скористався, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнав зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова ОСОБА_1" в особі директора ОСОБА_3, що діяв на підставі Статуту (покупець) та Дочірнім підприємством «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі начальника РВУ «Львівавтогаз», що діяв на підставі Положення про регіональне виробниче управління ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України», затвердженого наказом директора ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» №1 від 04.05.2010р. (п. 3.1.3, а.с. 63) та довіреності від 26.05.2010р. №1553 (а.с. 70-71) (продавець) був укладений договір №142-Л (б), відповідно до умов якого продавець зобов'язався здійснювати реалізацію стиснутого природного газу по безготівковому розрахунку в порядку та на умовах, визначених договором, а покупець - прийняти та оплатити стиснутий природний газ як моторне паливо (а.с. 11-15).

Реалізація стиснутого природного газу відбувається шляхом заправки автомобілів покупця згідно списку на автомобільній компресорній станції продавця (АГНКС) в м. Луцьку, м.Володимиру-Волинському, м. Ковелі (п. 2.1 договору).

Відповідно до п.п. 9.1, 9.3 договору останній набирає чинності з дати підписання договору і діє до 31.12.2011р. Якщо жодна із сторін протягом місяця до закінчення терміну даного договору не виявить ініціативи про розірвання договору, даний договір вважається продовженим на кожний наступний рік.

На виконання умов договору позивачем згідно видаткових накладних за період з 30.11.2013р. по 31.03.2014р. було відпущено ТзОВ "Нова ОСОБА_1", а останнім прийнято без зауважень стиснутий природний газ загальною вартістю 13 497,00грн. (а.с. 19-23).

Відпуск та отримання товару стверджуються відмітками відповідача про отримання на вказаних вище накладних згідно довіреностей серії 12 ААГ №741052 від 01.11.2013р., серії 12 ААГ №741073 від 02.12.2013р., серії ААД №715813 від 03.02.2014р., ААД №715831 від 03.03.2014р., серії 12 ААГ №741095 від 01.01.2014р. (а.с. 29-33).

В п.п. 4.1, 4.4 договору сторони погодили, що покупець здійснює попередню оплату за стиснений природний газ у безготівковій формі у розмірі 100%. По закінченню звітного періоду (місяць) на підставі довіреності покупця та даних відомостей про кількість фактично відпущеного газу, продавець оформляє видаткові накладні на відпуск стиснутого природного газу та в термін до 10 числа, наступного за звітним, надсилає їх покупцю. Покупець зобов'язаний оформити їх належним чином та повернути один екземпляр видаткової накладної продавцю протягом трьох робочих днів після їх отримання.

Оплата за товар була здійснена частково, що стверджується виписками з банківського рахунку за період з 10.12.2013р. по 20.04.2014р. (а.с. 48-56) та актом звірки взаємних розрахунків із зазначенням заборгованості в розмірі 18 782,44 грн. станом на 31.10.2014р. (а.с. 57).

04.09.2014р. позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 26 782,44грн. протягом 7-ми днів з моменту отримання вимоги (а.с. 34). Відповідач вказану претензію отримав 15.09.2014р., що стверджується вхідним штемпелем товариства (а.с.34)

У відповіді на претензію від 19.09.2014р. відповідач гарантував до 07.11.2014р. оплатити отриманий товар (а.с. 35).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Внаслідок дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст. 655 ЦК України, згідно якої одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір №142-Л (б) від 25.10.2010р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а, отже, умови укладеного між сторонами договору є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позовна вимога про стягнення заборгованості за отриманий стиснутий природний газ в розмірі 12 282,44 грн. стверджується договором №142-Л (б) від 25.10.2010р. (а.с. 11-15), видатковими накладними за період з 30.11.2013р. по 31.03.2014р. (а.с. 19-23), довіреностями (а.с. 29-33), виписками з банківського рахунку за період з 10.12.2013р. по 20.04.2014р. (а.с. 48-56), відомостями обліку АГНКС відпуску стисненого природного газу автомобілями покупця згідно договору за період з 03.01.2014р. по 26.11.2014р. (а.с. 24-28), претензією позивача від 04.09.2014р. (а.с. 34), відповіддю на претензію від 19.09.2014р. про визнання боргу (а.с. 35), актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2014р. (а.с. 57), відповідачем не оспорена та підлягає до задоволення згідно зі ст.193 ГК, ст.655 ЦК України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, не оспореними відповідачем, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 6 378,55грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2014р. по вересень 2015р., 391,69грн. річних за період з 01.10.2014р. по 23.10.2015р. (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог від 23.11.2015р., 01.12.2015р., а.с. 51-53, 57-59).

Розрахунок нарахування річних та інфляційних втрат перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3..

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення річних та інфляційних втрат, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. 625, 655 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова ОСОБА_1" (43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, код ЄДРПОУ 32501266)

на користь Дочірнього підприємства В«УКРАВТОГАЗВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» в особі Регіонального виробничого управління В«ЛьвівавтогазВ» (81112, Львівська область, Пустомитівський район, с. Холодновідка, вул.. Кільцева, 14, код ЄДРПОУ 37099181)

12 282,44 заборгованості, 6 378,55грн. інфляційних втрат, 391,69грн. річних, 1 218,00грн. витрат по сплаті судового збору. Всього - 20 270,68грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

02.12.2015

Суддя С. Т. Філатова