Рішення

від 30.11.2015 по справі 914/3830/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015р. Справа№ 914/3830/15

За позовом: Дочірнього підприємства «Самтранс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвітло Плюс», м. Вінниця

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАФЕТ ХАУС», м. Львів

про стягнення 170 206 грн. 94 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність від 23.09.2015 р.);

від відповідача: ОСОБА_2, представник (довіреність від 05.11.2015р.)

Дочірнє підприємство «Самтранс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвітло Плюс», м. Вінниця звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАФЕТ ХАУС», м. Львів про стягнення 170 206 грн. 94 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 09.11.2015р. призначив розгляд справи на 30.11.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір транспортного експедирування. На виконання умов вказаного договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково, станом на дату подання позову заборгованість становила 164 400 грн. 00 коп. За порушення строків сплати вартості послуг, відповідачу нараховано пеню в розмірі 5 138 грн. 88 коп., а також 3% річних в розмірі 668 грн. 06 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 170 206 грн. 94коп. боргу та судові витрати, в тому числі, витрати на послуги адвоката в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27 липня 2015 р. між Дочірнім підприємством «Самтранс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвітло Плюс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАФЕТ ХАУС» (експедитор) було укладено договір транспортного експедирування №ЛХ-002346.

Згідно даного договору експедитор (відповідач) доручає виконавцю (позивачу) перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо-українському сполученні та оплачує перевезення, в виконавець надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін (п. 1.1. договору).

Згідно п. 2.1. договору виконавець організовує перевезення вантажів на підставі заявок експедитора. Конкретні умови по кожному замовленню погоджуються сторонами і вказуються у заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до заявок №27072015 від 27.07.2015 р. (вартість послуг - 16000 грн. 00 коп.), №041072015 від 04.08.2015 р. (вартість послуг - 16200грн. 00коп.), №04082015 від 04.08.2015 р. (вартість послуг - 16200 грн. 00 коп.), №051072015 від 05.08.2015 р. (вартість послуг - 16200 грн. 00 коп.), №051072015 від 05.08.2015 р. (вартість послуг - 16200 грн. 00 коп.), №051072015 від 05.08.2015 р. (вартість послуг - 16200 грн. 00 коп.), №05072015 від 05.08.2015 р. (вартість послуг - 16200 грн. 00 коп.), №10082015 від 10.08.2015 р. (вартість послуг - 16000 грн. 00 коп.), №12082015 від 12.08.2015 р. (вартість послуг - 16000 грн. 00 коп.), №13082015 від 13.08.2015р. (вартість послуг - 17000 грн. 00 коп.), №17082015 від 17.08.2015р. (вартість послуг - 16800 грн. 00 коп.), №18082015 від 18.08.2015 р. (вартість послуг - 16000 грн. 00 коп.), №19082015 від 19.08.2015р. (вартість послуг - 16000грн. 00 коп.), №21082015 від 21.08.2015 р. (вартість послуг - 16000 грн. 00 коп.), №26082015 від 26.08.2015 р. (вартість послуг - 16200 грн. 00 коп.), №27082015 від 27.08.2015 р. (вартість послуг - 16200 грн. 00 коп.), №03092015 від 03.09.2015 р. на суму 16200 грн. 00 коп.), №08092015 від 08.09.2015 р. (вартість послуг - 16500 грн. 00 коп.), №08092015 від 08.09.2015 р. (вартість послуг - 16500 грн. 00коп.) позивач зобов'язувався організувати транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажу по узгоджених маршрутах.

Позивач умови, зазначені в заявках та договорі, виконав повністю, що підтверджується належним чином оформленим міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) А №0000786, А №0001496, А № 0001426, А №0001429, А №0001413, А № 0000773, А №0000784, №0009139, А №000528, А №0001445, А №0000743, А №0001434, А №0001463, А №0001424, А №0001464, А №0000730, А №0001491, А №0001468, А №000568 та підписанням сторонами актами наданих послуг №443 від 03.08.2015 р., №439 від 06.08.2015 р., №437 від 07.08.2015 р., №441 від 07.08.2015 р., №473 від 07.08.2015 р., №449 від 10.08.2015 р., №466 від 12.08.2015 р., №475 від 14.08.2015 р., №474 від 14.08.2015 р., №480 від 17.08.2015 р., №506 від 18.08.2015 р., №486 від 21.08.2015 р., №487 від 21.08.2015 р., №507 від 25.08.2015 р., №537 від 31.08.2015 р., №534 від 02.09.2015 р., №533 від 07.09.2015 р., №547 від 10.09.2015 р., №560 від 14.09.2015 р.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що експедитор оплачує замовлені послуги протягом 14 банківських днів з моменту отримання експедитором повного пакету документів, а саме: оригіналу договору, оригіналу заявки на перевезення, рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (ТТН, CMR), податкової накладної.

Відповідач оплатив послуги частково в сумі 144 200 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень.

23 листопада 2015 р. сторонами було звірено взаємні розрахунки, в результаті чого складено акт звірки розрахунків, згідно якого за відповідачем облікувалася заборгованість перед позивачем в розмірі 164 400 грн. 00 коп.

Таким чином, з матеріалів справи, пояснень представників сторони, вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг на дату розгляду справи в суді виконав частково, заборгованість відповідача перед позивачем становить 164 400 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З наведеного випливає, що обов'язковою умовою виникнення права на нарахування пені є викладення в договорі умови (пункту) про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, підстави для її застосування та розмір, або наявність законодавчого акту, який визначає обов'язок та умови сплати пені.

Позивачем у відповідності до п. 5.7. договору нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 5 138 грн. 88 коп.

Відповідно до пункту 5.7. договору, у випадку порушення термінів оплати, встановлених даним договором, експедитор несе відповідальність згідно чинного законодавства.

Позивачем не представлено доказів укладення інших правочинів, з яких би вбачалося, що сторонами вносилися зміни договору, зокрема, про викладення п. 5.7. в іншій редакції.

Відповідно до абз. 3 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Із змісту ч. 6 ст. 231 ГК України випливає, що штрафні санкції, якими в розумінні ст. 230 ГК України є неустойка, штраф, пеня, встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ. Тобто, вказаною нормою встановлюється лише порядок визначення розміру штрафних санкцій. Таким чином, дана норма не є спеціальною, якою визначається обов'язок та умови сплати штрафних санкцій.

З огляду на відсутність спеціального законодавчого акту, який визначає обов'язок боржника сплатити пеню за невиконання зобов'язання у правовідносинах, що склалися між сторонами, вимога про стягнення пені в сумі 5 138 грн. 88 коп. є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому визнання відповідачем позову в частині нарахування пені судом не приймається як таке, що суперечить законодавству.

Згідно 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, а також беручи до уваги прострочення відповідача, позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 668 грн. 06коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 164400грн. 00 коп. основного боргу, 668 грн. 06 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №802, видане 22.01.2013 р., договору №23/09/2015 про надання правової допомоги від 23.09.2015 р., квитанцію №23/09/2015 від 23.09.2015 р. про здійснення оплати вартості послуг адвоката у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 909 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАФЕТ ХАУС», м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, офіс А.305 (ідентифікаційний код 39093160) на користь Дочірнього підприємства «Самтранс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвітло Плюс», м. Вінниця, вул. Щорса, 14-Б (ідентифікаційний код 30453640) 164 400 грн. 00 коп. основного боргу, 668 грн. 06 коп. 3% річних, 2 476 грн. 00 коп. судового збору, 4 849 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 30.11.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 01.12.2015 р.

Суддя Мазовіта А.Б.