Рішення

від 26.11.2015 по справі 904/9418/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.11.15р. Справа № 904/9418/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя

до відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша торгівельно-промислова компанія", м. Краматорськ, Донецька обл.

про стягнення 4 410,74 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 18-156 від 23.12.2014 року, представник;

від відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність № 898 від 21.09.2015 року, представник;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з належного відповідача - Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша торгівельно-промислова компанія" майнової шкоди у сумі 4 410,74 грн., а також понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані втратою вантажу - вугілля антрацит марки АМ (відправник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша торгівельно-промислова компанія") під час його перевезення у вагоні № 67904524, що надійшов на адресу позивача 06.06.2015 року з недостачею у кількості 2 040,00 кг.

При цьому позивач посилається на комерційний акт № 009273/1104 від 07.06.2015 року, яким зафіксовано недостачу.

Заявлену до стягнення суму шкоди позивач визначив з урахуванням природної втрати ваги у розмірі 1%.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відповідач-1 відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. У судовому засіданні його представник проти позову заперечує, посилаючись на прийняття позивачем для завантаження несправного у технічному відношенні вагону в обґрунтування чого надав суду акт № 129 від 06.06.2015 року про технічний стан вагону (контейнера).

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Свого повноважного представника у судове засідання не направив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України за змістом якої ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою, а у разі ненадання такої інформації - за адресою їх місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження вручена їм належним чином.

Доказом належного повідомлення відповідача-2 про час та місце розгляду справи є наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, отримане адресатом 11.11.2015 року (а.с. 31 том 1).

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за відсутності представника відповідача-2 та за наявними матеріалами справи.

Справа призначалася до розгляду на 26.11.2015 року.

У судовому засіданні 26.11.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені надані сторонами письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.06.2015 року зі станції Краматорськ Донецької залізниці за залізничною накладною №51956209 у відкритому вагоні № 67904524 був відправлений Публічному акціонерному товариству "Запорізький завод феросплавів" (станція призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці) вантаж - вугілля антрацит марки АМ (навал), вантажовідправником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша торгівельно-промислова компанія".

07.06.2015 року на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці складений комерційний акт РА № 009273/1104 відповідно до якого у вагоні № 67904524 (вантажопідйомність - 71 тонн) виявлено: за документом - ОСОБА_3. Вугілля марки АМ, немаркований вапном. Брутто - 91600 кг., нетто - 69400 кг. Насправді виявилось: брутто - 89560 кг, нетто - 67360 кг, що менше проти документа на 2 040 кг.

У комерційному відношенні завантаження нижче рівня бортів 20-30 см, неравномірне, немарковане. Праворуч над 2-3 люками наявні поглиблення розміром 200х260х100 см. На деталях вагону наявні сліди від раніше просипаного вантажу. У технічному відношенні вагон несправний, про що складений акт форми ГУ-106 № 129 від 06.06.2015 року, немає армувальних листів поперечної балки над 2-3 люками праворуч, зазори розміром 140х4 см. Зазори з внутрішньої сторони закладені картоном, із зовнішньої сторони закладені дрантям. Двері суцільнометалеві, люки закриті, протікання вантажу немає. При повторному зважуванні комісією у тому ж складі результат не змінився. Дана телеграма. Зав. вантажного подвір'я за штатним розкладом відсутній.

Комерційний акт складено згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334 (за реєстр. в МЮ України 08.07.2002 р. за № 567/6855).

Позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з належного відповідача, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).

Спірні відносини сторін виникли від час перевезення вантажу залізницею, тому мають регулюватися Статутом залізниць України (далі - Статут), який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року № 457 та визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту).

Відповідно до частини третьої статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Факт нестачі за спірним перевезенням у вагоні № 67904524 підтверджується матеріалами справи, зокрема комерційним актом РА № 099273/1104 від 07.06.2015 року.

Як вбачається з комерційного акту, при прийнятті вантажу була виявлена нестача вантажу у кількості 2 040 кг з ваги нетто за документами 69 400 кг.

Позивач розрахував вартість нестачі вантажу до стягнення у сумі 4 410,74 грн. з урахуванням природної втрати ваги 1% - 694 кг та вартості 1 тонни вантажу у сумі 2730,77 грн. (без ПДВ) згідно рахунку-фактури № 40602 від 04.06.2015 року (а.с. 14 том 1).

За результатом перевірки здійсненого розрахунку порушень не встановлено.

За статтею 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Водночас частиною п'ятою статті 31 Статуту залізниць України встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

Пунктом 5 Правил перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 452 (зар. в МЮ України 10.09.2001 р. за № 796/5987), передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розробляються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Згідно з пунктом 3.9. Роз'яснень № 04-5/225 від 29.09.2008 року президії Вищого господарського суду України "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника. Для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.

Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов (частина друга статті 32 Статуту залізниць України).

Як вбачається зі змісту залізничної накладної № 51956209 та комерційного акту РА №009273/1104 від 07.06.2015 року визначення маси вантажу у вагонах, а також завантаження здійснювалося відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша торгівельно-промислова компанія", яке з урахуванням обставин справи не прийняло належних заходів до підготовки прийнятих вагонів до завантаження, що, як наслідок, призвело до втрати вантажу під час його перевезення.

За обставинами справи втрата вантажу також відбулась й через нещільне прилягання кришки люків до армувального листа хребтової балки, що є свідченням технічного недоліку вагонів у яких перевозився спірний вантаж та порушення залізницею, таким чином, приписів статті 31 Статуту стосовно подання для завантаження справних та придатних для перевезення відповідного вантажу вагонів.

Зважаючи на викладене, суд вбачає у рівних частинах вину як відповідача-1 - залізниці, так і відповідача-2 - відправника вантажу.

Отже, заявлена позивачем до стягнення вартість нестачі вантажу підлягає задоволенню у сумі 4 410,74 грн. у рівних частинах, по 2 205,37 грн. із кожного з відповідачів.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідачів у загальній сумі 1 218,00 грн. по 609,00 грн. на кожного з них.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49038, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11 ідентифікаційний код 00186542) вартість недостачі вантажу у сумі 2 205,37 грн., судовий збір у сумі 609,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша торгівельно-промислова компанія" (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10, ідентифікаційний код 35318368) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11 ідентифікаційний код 00186542) вартість недостачі вантажу у сумі 2 205,37 грн., судовий збір у сумі 609,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2015 року.

Суддя ОСОБА_4