Рішення

від 01.12.2015 по справі 917/2371/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015 р. Справа № 917/2371/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс Альянс", проїзд 40 років ДАІ, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю Техніко-транспортної компанії "Бізнес-Клас", вул. Карла Маркса, 200, м. Глобине, Полтавська область, 39000

про стягнення 5333,34 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, договір від 30.09.2015р.

від відповідача: не з'явились.

Розглядається позовна заява про стягнення 5333,34 грн., у тому числі 3520,01 грн. основного боргу за товар, отриманий по накладній № 945 від 04.10.2014р., 1703,68 грн. інфляційних нарахувань, 109,65 грн. - 3% річних.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судове засідання 01.12.2015р. позивач надав заяву про збільшення розміру витрат на оплату послуг адвоката (вх. № 17518 від 01.12.2015р.) та пояснення по справі (вх. № 17519 від 01.12.2015р.).

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Позивач у позові вказує, що 04.10.2014р. року Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосервіс Альянс" (далі по тексту - позивач, продавець) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Техніко-транспортній компанії "Бізнес-Клас" (далі по тексту - відповідач, покупець) товар на загальну суму 3520,01 грн.

На підтвердження факту поставки товару позивачем надано видаткову накладну № 945 від 04.10.2014р.

Оригінал видаткової накладної № 945 від 04.10.2014р. оглянуто судом у засіданні, копія долучена до матеріалів справи. Видаткова накладна № 945 від 04.10.2014р. підписана представниками обох сторін та скріплена їх печатками.

Позивач вказує, що наданий відповідачу рахунок на оплату № 326 від 04.10.2015р. на суму 3520,01 грн. відповідачем не оплачений.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив Відповідачу претензію № 15/0715-1 від 15.07.2015р.

Позивач вказує, що відповідачем заборгованість погашена не була, тому вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 3520,01 грн. основного боргу, 1703,68 грн. інфляційних нарахувань, 109,65 грн. - 3% річних.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.І ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зважаючи на те, що відповідачем отримано, та не оплачено, поставлений позивачем товар, суд приходить до висновку, що сторонами укладено договір поставки товару у спрощений спосіб.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки та договору купівлі-продажу.

Як передбачено ч.І ст.712 ЦК України та ч.І ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку; діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності а5о в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього повну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України).

За приписами ст. 692, ст. 693 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання в частині поставки відповідачу товару, що підтверджується видатковою накладною № 945 від 04.10.2015р., яка підписана представниками обох сторін та скріплена їх печатками.

Факт отримання товару від позивача за вказаною видатковою накладною відповідач не спростовував, відомостей про наявність претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.

Проте, відповідач в порушення строків, визначених ст.692 ЦК України не оплатив вартість товару.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3520,01 грн. заборгованості підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до доданих до позову позивачем розрахунків та наданих позивачем в судовому засіданні 01.12.2015р. письмових пояснень, відповідачу нараховані інфляційні за період з листопада (включно) 2014р. по вересень (включно) 2015р. в розмірі 1703,68 грн. та три проценти річних від простроченої суми за період з 06.10.2014р. по 19.10.2015р. в розмірі 109,65 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає позовні вимоги в частині їх стягнення такими, що підлягають задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, зокрема витрати по сплаті судового збору та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1700 грн.

Судові витрати по сплаті 1218 грн. судового збору відповідно 49 ГПК України відносяться на відповідача.

Щодо стягнення судових витрат на оплату правової допомоги у сумі 1700 грн., суд зазначає наступне.

Приписами ст. 49 ГПК України врегульовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар - є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно ст. 12 Закону оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Судом встановлено, що 30.09.2015 р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних послуг.

Пунктами 1.1. та 2.1 договору про надання юридичних послуг сторони погодили, що замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов"язується надати замовнику юридичні послуги, зокрема правову допомогу, пов"язану зі складанням позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю Техніко-транспортна компанія "Бізнес-клас" про стягнення заборгованості на підставі видаткової накладної від 04.10.2014р. № 945 на суму 3520,01 грн.

Факт надання позивачу правової допомоги адвокатом ОСОБА_1 підтверджується актом виконаних робіт від 05.10.2015р.

Факт понесення позивачу витрат за послуги адвоката шляхом сплати адвокату ОСОБА_1 підтверджується платіжним дорученням від 05.10.2015р. № 479 на суму 700 грн.

Крім того, 26.11.2015 р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних послуг.

Пунктом 1.1. договору про надання юридичних послуг сторони погодили, що замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов"язується надати замовнику правову допомогу, пов"язану представництвом інтересів замовника у справі № 917/2371/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю Техніко-транспортна компанія "Бізнес-клас" про стягнення заборгованості на підставі видаткової накладної від 04.10.2014р. № 945 на суму 3520,01 грн.

Адвокат ОСОБА_1 представляв інтереси позивача у справі № 917/2371/15 в судовому засіданні 01.12.2015р., що відображено в протоколі судового засідання від 01.12.2015р. та вступній частині рішення по даній справі.

Факт понесення позивачу витрат за послуги адвоката шляхом сплати адвокату ОСОБА_1 підтверджується платіжним дорученням від 30.11.2015р. № 711 на суму 1000 грн.

Оглянувши матеріали справи, врахувавши складність справи, врахувавши ціну позову та оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу адвокатом з урахуванням ст. 49 ГПК України, суд прийшов до висновку, що витрати на послуги адвоката в сумі 1700,00 грн. по даній справі є співрозмірними об'єму отриманих юридичних послуг, а тому вважає за необхідне витрати позивача у розмірі 1700 грн. на послуги адвоката, покласти на відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу країни,

суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Техніко-транспортна компанія «Бізнес-клас» (вул. Карла Маркса, 200, м. Глобине, Глобинський район, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 36719307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс Альянс" (проїзд 40 років ДАІ, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 30484899) 3520,01 грн. основного боргу, 1703,68 грн. інфляційних нарахувань, 109,65 грн. - 3% річних, 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 1700 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.12.2015 р.

Суддя Киричук О.А.