Рішення

від 30.11.2015 по справі 905/2624/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.11.2015                     Справа № 905/2624/15                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпроторгкомцентр” с. Дороге, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “СЛОВВАЖМАШ”, м. Слов'янськ, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 13188,00грн., інфляційних втрат у розмірі 10145,80грн., 3% річних у розмірі 766,35грн.за участю уповноважених представників :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 30.11.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпроторгкомцентр” с. Дороге, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства “СЛОВВАЖМАШ”, м. Слов'янськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 13188,00грн., інфляційних втрат у розмірі 10145,80грн., 3%річних у розмірі 766,35грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №529/71 від 20.05.2013р. з оплати відвантаженого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляції.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 526, 610, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.54 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір купівлі-продажу №529/71 від 20.05.2013р.; специфікацію №1 від 20.05.2013р.; видаткову накладну №0407 від 08.10.2013р.; рахунок №0406 від 04.10.2013р.; довіреність №1394 від 04.10.2013р. на отримання товару; податкову накладну №7 від 08.10.2013р.; акт звірки взаєморозрахунків, складений станом на 23.04.2015р. та докази його направлення відповідачу; вимогу про повернення боргу №12/06-1 від 12.06.2015р.; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: повідомлення про відсутність в провадженні господарського суду або іншого суду, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей предмет, з тих же підстав; акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 01.10.2015р.; правоустановчі документи; витяги з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження сторін; заявку від 10.11.2015р. на отримання процесуальних документів в електронному вигляді; пояснення б/н б/д, в яких позивач заначив наступне: актом приймання-передачі у даних правовідносинах між сторонами, які виникли внаслідок виконання зобов'язань за договором №529/71 від 20.05.2013р. є видаткова накладна; претензій по кількості та якості поставленого товару не надходило; різниця ціни між специфікацією №1 та видатковою накладною №0407 від 08.10.2013р., рахунку №0406 від 04.10.2013р. виникла внаслідок технічної помилки при складанні специфікації; заява №26/11-03 від 26.11.2015р., в якій позивач повідомив про допущення помилки в прохальній частині клопотання б/н б/д, а саме у визначенні сум інфляційних втрат, 3% річних та відповідно загальної суми позову, у зв'язку з чим просив вважати правильними суми, визначені у позовній заяві.

Представники сторін у судове засідання 30.11.2015р. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресами сторін, визначеними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2013р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу №529/71 (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець- прийняти та оплатити товари згідно специфікацій, що є невід'ємною його частиною.

Відповідно п.п. 3.1., 3.2., загальна вартість товарів визначається сумою всіх підписаних специфікацій, що є невід'ємною частиною даного договору. Розрахунки проводяться в безготівковій формі з відстрочкою платежу 14 днів від дати підписання акту приймання-передання.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору відповідно діючого законодавства.

На виконання умов договору купівлі-продажу №529/71 від 20.05.2013р., позивач виставив рахунок №0406 від 04.10.2013р. на суму 13188,00грн.

08.10.2013р. позивач відвантажив відповідачу товар на суму 13188,00грн., що підтверджується видатковою накладною №0407 від 08.10.2013р.

Дана накладна була підписана уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №1394 від 04.10.2013р.

Відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленого товару не виконав.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

          Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №529/71 від 20.05.2013р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу №529/71 від 20.05.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Як встановлено ст. 655, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, за передане майно (товар) покупець зобов'язаний сплатити продавцю певну грошову суму.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу №529/71 від 20.05.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за продукцію в строк, який визначений в договорі купівлі-продажу №529/71 від 20.05.2013р., а саме з відстрочкою платежу в 14 днів від дати підписання акту приймання-передання.

У своїх письмових поясненнях б/н б/д позивач заначив, що актом приймання-передачі у даних правовідносинах між сторонами, які виникли внаслідок виконання зобов'язань за договором №529/71 від 20.05.2013р. є видаткова накладна №0407 від 08.10.2013р., якою підтверджується факт приймання товару відповідачем та яка підписана уповноваженою особою відповідача.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковою накладною №0407 від 08.10.2013р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у розмірі 13188,00грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що 08.10.2013р. позивачем було відвантажено відповідачу товар на суму 13188,00грн..

Відповідач свої обов'язки з оплати відвантаженої продукції не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати відвантаженого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості в сумі 13188,00грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсягу у розмірі 13188,00грн.

          Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.           Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

          Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 766,35грн., втрати від інфляції в розмірі 10145,80грн.          

Суд враховує, що умовами договору, сторони встановили порядок та термін оплати за поставлений товар - розрахунки проводяться в безготівковій формі з відстрочкою платежу 14 днів від дати підписання акту приймання-передання (в даному випадку – накладної).

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковою накладною №0407 від 08.10.2013р. – 23.10.2013р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у сумах: 766,35грн. 3% річних, 10145,80грн. інфляційних нарахувань.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпроторгкомцентр” с. Дороге, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область до Публічного акціонерного товариства “СЛОВВАЖМАШ”, м. Слов'янськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 13188,00грн., інфляційних втрат у розмірі 10145,80грн., 3% річних у розмірі 766,35грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “СЛОВВАЖМАШ”, (84102, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Заводська, 2, ЄДРПОУ 00210594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпроторгкомцентр” (52070, Дніпропетровська област, Дніпропетровський район, с. Дороге, пров. Тютіна, 15-А, ЄДРПОУ 20201835) заборгованість у розмірі 13188,00грн., інфляційні втрати у розмірі 10145,80грн., 3% річних у розмірі 766,35грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1218,00грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 30.11.2015р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя                     Я.О. Левшина

Вх: 14860/15

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу,

1 – відповідачу.