Рішення

від 26.11.2015 по справі 910/26509/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2015Справа №910/26509/15

За позовом Приватного підприємства "Ліком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Продсервіс" про стягнення 11 698,18 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Войцех В.І. (директор) Синюгіна С.О. (дов. б/н від 19.10.2015 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26 листопада 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Ліком" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Продсервіс" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 11 698,18 грн., в тому числі 4 184,60 грн. основного боргу, 2 763,05 грн. пені, 2 134,19 грн. 24 % річних, 2 616,34 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 54 від 15.02.2013 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 року порушено провадження у справі № 910/26509/15 та призначено справу до розгляду на 12.11.2015 року.

12.11.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 12.11.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.10.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.11.2015 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 26.11.2015 року.

У судовому засіданні 26.11.2015 року представники позивача надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 26.11.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.11.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03179, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, буд. 13 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2013 року між Приватним підприємством "Ліком" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Продсервіс" (покупець) укладено Договір поставки № 54 (далі -Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору за цим Договором постачальник зобов'язується поставляти покупцю товари народного споживання, а покупець зобов'язується приймати їх та оплачувати.

Згідно з пунктом 1.2. Договору асортимент та кількість товарів визначаються сторонами з урахуванням потреб покупця в товарах та можливостей постачальника івказуються у накладних (рахунках) на поставку, які є невід'ємними частинами Договору.

Товари поставляються по накладним на підставі замовлень покупця на поставку (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору ціни на товари та загальна сума кожної поставки вказуються в накладних (рахунках) по яким вони поставляються.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що за поставлені товари покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 21-го дня з дня поставки суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 10 029,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № Лк-0266992 від 04.10.2013 року на суму 3 345,00 грн., видатковою накладною № Лк-0287111 від 24.10.2013 року на суму 3 429,10 грн., видатковою накладною № Лк-0298538 від 05.11.2013 року на суму 3 255,50 грн.

Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині здійснення оплати за поставлений товар виконав частково сплативши позивачу 5 845,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

24.09.2015 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензію з вимогою оплати заборгованості за договором в розмірі 4 184,60 грн.

Проте, відповіді за вищезазначену претензію відповідачем не надано.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 54 від 15.02.2013 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 4 184,60 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що за поставлені товари покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 21-го дня з дня поставки суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 3.2. Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 4 184,60 грн. за поставлений на підставі Договору товар.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 184,60 грн. основного боргу є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 763,05 грн. пені, 2 134,19 грн. 24 % річних, 2 616,34 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в тому числі у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до пункту 4.3. Договору за прострочення оплати поставлених товарів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає сума пені в розмірі 433,76 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.3. Договору сторони відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов'язання покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити 24 % річних.

Згідно з пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Здійснивши перерахунок 24 % річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому до стягнення з відповідача підлягає 2 134,19 грн. 24 % річних, 2 616,34 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково в розмірі 4 184,60 грн. основного боргу, 433,76 грн. пені, 2 134,19 грн. 24 % річних, 2 616,34 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства "Ліком" задовольнити частково.

2.Стягнути з. Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Продсервіс" (03179, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, буд. 13, ідентифікаційний код 37311453) на користь Приватного підприємства "Ліком" (03124, м. Київ, провулок Радищева, буд. 3, ідентифікаційний код 30638249) 4 184 (чотири тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 60 коп. основного боргу, 433 (чотириста тридцять три) грн. 76 коп. пені, 2 134 (дві тисячі сто тридцять чотири) грн. 19 коп. 24 % річних, 2 616 (дві тисячі шістсот шістнадцять) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 48 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2015

Суддя С.В. Стасюк