Ухвала

від 26.11.2015 по справі 372/1559/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1559/15-ц Головуючий у І інстанції Проць Т. В. Провадження № 22-ц/780/5725/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 22 26.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

26 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жуківці Агро» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 серпня 2015 року у справі за позовом Фермерського господарства «Ніна» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Жуківці Агро» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жуківці Агро» до Фермерського господарства «Ніна», ОСОБА_2, треті особи: Верем’яцька сільська рада Обухівського району Київської області, Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ФГ «Ніна» звернулось до суду із позовом, уточнивши який, просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 23 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Жуківці Агро». В обґрунтування позову зазначило, що 05 серпня 2005 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого останній передав фермерському господарству в оренду належну йому земельну ділянку площею 2,8517 га на 10 років. З дати укладення договору він виконувався сторонами, будь-яких претензій з боку відповідача не було. У 2015 році йому стало відомо, що орендодавець у січні 2015 році уклав з ТОВ «Жуківці Агро» договір оренди, за яким ОСОБА_2 передав у користування товариства ту ж земельну ділянку, що перебувала у користуванні фермерського господарства. Вважає, що укладенням оспорюваного договору порушуються його права орендаря, через що просило суд визнати його недійсним.

У подальшому, ТОВ «Жуківці Агро» подало зустрічний позов із вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 05 серпня 2005 року між ОСОБА_2 та ФГ «Ніна», мотивуючи його тим, що у цьому договорі відсутні його істотні умови, а саме порядок перегляду, відповідальність за несплату орендної плати, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови збереження стану об'єкта оренди тощо.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 серпня 2015 року первісний позов задоволено, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 3 від 23 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Жуківці Агро», а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ТОВ «Жуківці Агро» подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з’ясування судом усіх обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що договір оренди земельної ділянки, укладений 05 серпня 2005 року між ОСОБА_2 та ФГ «Ніна», на даний момент є чинним, сторонами не розривався та не був припинений, а укладенням у січні 2015 року нового договору оренди між ОСОБА_2 та ТОВ «Жуківці Агро» з приводу тієї ж земельної ділянки порушують законні права та інтереси орендаря ФГ «Ніна», а тому позовні вимоги про визнання цього договору оренди недійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №412467, виданого в квітні 2005 року належить земельна ділянка кадастровий номер 3223181000:02:005:0003, площею 2,8517 га, що розташована на території Верем’яцької сільської ради Обухівського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 86).

05 травня 2005 року між ОСОБА_2 та ФГ «Ніна» укладено договір оренди землі №86, який зареєстрований у Верем’яцькій сільській раді у Державному реєстрі земель 08 серпня 2005 року за №101. Невід’ємними частинами вказаного договору є план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення земельної ділянки в натурі; акт приймання-передачі об’єкта оренди (а. с. 10-14).

Відповідно до п.2 даного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,8517. Договір укладено на 10 років, а згідно п.9 визначено порядок та розмір орендної плати.

Як було вірно встановлено судом та не спростовується матеріалами справи, між вищевказаними сторонами договору оренди не виникало жодних суперечностей з приводу його виконання та щодо його положень, що також не заперечується позивачем.

23 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Жуківці Агро» було укладено договір №3, згідно умов якого ОСОБА_2 передав у користування ТОВ «Жуківці Агро» вищевказану земельну ділянку, яка на той час уже перебувала в оренді у ФГ «Ніна». Вказаний договір було зареєстровано в державному реєстрі речових право на нерухоме майно (а. с. 76-80).

Відповідно до п.8 договір укладено на 5 років, а відповідно до п.10, розмір орендної плати у рік не може бути меншим за 3500 грн. Невід’ємними частинами договору є план (схема) земельної ділянки, яка надається в оренду, копія державного акта на право власності на землю; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.

Згідно ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Згідно ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною (ч.3).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки на час укладення договору оренди між ОСОБА_2 та ТОВ «Жуківці Агро» від 23 січня 2015 року, був чинним договір оренди, укладений 05 серпня 2005 року між ОСОБА_2 та ФГ «Ніна» щодо тієї ж земельної ділянки, і на теперішній час він не припинений, не розірваний, не визнаний недійсним,а тому є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, а укладення нового договору оренди призвело до порушення майнових прав ФГ «Ніна», які підлягають захисту та поновленню.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом не навів належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема щодо невідповідності спірного договору оренди від 05 серпня 2005 року вимогам закону, а тому такі доводи ТОВ «Жуківці Агро» є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, а тому і не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жуківці Агро» відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: