Ухвала

від 01.12.2015 по справі 417/437/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Єрмаков Ю.В.

Справа № 417/437/15-ц

Провадження № 22ц/782/548/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 грудня 2015 року м.Сєвєродонецьк

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Єрмакова Ю.В.

суддів - Борисова Є.А., Яресько А.В.,

за участю секретаря - Ткаченко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 28 травня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухому майно,

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання правочину дійсним і права власності на нерухоме майно.

В травне 2015 року сторони звернулись до суду з заявою про укладання мирової угоди на наступних умовах: згідно договору купівлі-продажу від 15.03.2015 р. за ОСОБА_3 визнається право власності на квартиру з надвірними будівлями та на земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0852 га, кадастровий номер 4422584400:04:003:0021, які розташовані за адресою: Луганська область, Марківський р-н, с.Красное Поле, вул.Шкільна, б.7кв. «а».

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 28 травня 2015 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за якою:

За ОСОБА_3 визнається право власності на :

-Квартиру надвірними будівлями, яка розташована за адресою: Луганська область, Марківський р-н, с.Красное Поле, вул.Шкільна, б.7кв. «а».

-земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0852 га, кадастровий номер 4422584400:04:003:0021, яка розташована за адресою: с.Красное Поле, вул.Шкільна, б.7кв. «а» Марківського району Луганської області.

Провадження по справі закрито.

Апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для розгляду справи за її участі.

Доводами апеляційної скарги є ті обставини, що позивач просив визнати дійсним укладений між ним та відповідачем 15 березня 2015 року договір купівлі продажу, але згідно з правовстановлюючими документами житловий будинок не мав квартири «а» або «б» так як це єдиний будинок в якому 1/2 частка належала ОСОБА_5, з яким апелянт перебувала у шлюбі. Ніхто із співвласників у встановленому законом порядку не виділяв своєї частки будинку в натурі (ст.364 ЦК України), а тому право спільної часткової власності на будинок відповідно до закону не припинялось. 15 травня 2014 року ОСОБА_6 помер. Після смерті апелянт прийняла спадщину, оскільки постійно проживала з чоловіком в спірному будинку (згідно зі ст.1268 СК України). Враховуючи, що апелянт є співвласником 1/2 частини спірного будинку, має переважне право на купівлю спірної частки будинку.

В судове засідання сторони не з'явилися, судом були виконані дії щодо повідомлення сторін про день та час розгляду справи відповідно до ст.74 ЦПК України. Від апелянта до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Від представника ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням, проте ніяких підтверджень зазначених у заяві обставин (як то проїзних документів) не долучено, у зв'язку з чим судова колегія не находить підстав для визнання причини поважною та задоволення вказаної заяви, від ОСОБА_3, який повідомлений особисто про час та місце розгляду справи, ніяких клопотань не надходило, а тому судова колегія вважає за можливим розглянути справу у відповідності до ч.1 ст. 305 ЦПК України за відсутності цих осіб.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного:

Приймаючи рішення про визнання мирової угоди, суд першої інстанції виходив з того, що укладена між сторонами мирова угода не суперечить закону і не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому відповідно до правил ст. 205 ЦПК України вказана мирова угода підлягає визнанню судом із закриттям провадження в справі.

Таких висновків суд дійшов з порушенням порядку вирішення цього питання.

З матеріалів справи вбачається, що мирова угода є не конкретною, не має чіткого і зрозумілого визначення майна, щодо якого сторони досягли домовленості, його площі ( які надвірні будівлі, їх площа, розміри, розмір квартири тощо). Умови мирової угоди повинні бути чітко і зрозуміло висловлені, для запобігання в подальшому ускладнення у разі її виконання. При цьому, суд першої інстанції, не з'ясовував питання щодо співвласників спірного будинку, відповідність часток зазначеного спірного будинку та ймовірність порушення прав співвласників, а також відповідність мирової угоди приписам ст.ст. 639, ч.3 ст.640, 657 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» розяснено, що якщо сторони виявили намір укласти мирову угоду, то при необхідності їм може бути надана можливість оформити умови мирової угоди, для чого суд оголошує перерву в судовому засіданні. У разі якщо умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб (не сторін), суд визнає мирову угоду та закриває провадження у справі.

Відповідно ст.1 «Захист права власності» Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом N 11 ( Протокол ратифіковано Законом N 475/97-ВР від 17.07.97р. - Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 р. у справі "Совтрансавто-Холдинг " проти України - констатовано порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції. У цій справі Суд визнав порушення ст. 1 Протоколу № 1 (право на мирне володіння майном), бо спосіб, у який проводився та закінчився судовий розгляд справ, як і ситуація невпевненості, якої зазнав заявник, порушили «справедливу рівновагу» між вимогами суспільного інтересу та потребою захищати право заявника на повагу до його майна. Як наслідок, держава не забезпечила виконання свого зобов'язання гарантувати заявникові ефективне користування своїм правом власності, як передбачає ст. 1 Протоколу № 1. Крім того, Суд зазначив, що несправедливий характер провадження у цій справі мав прямий зв'язок із правом заявника на повагу до його майна. Аналогічна позиція викладена в наступних рішеннях Європейського суду з прав людини: справа «Бочан проти України» №2 від 05 лютого 2015 року. «Хамідов проти Росії» від 15 листопада 2007 року.

Таким чином, є підстави вважати, що вказана мирова угода порушує права і законні інтереси апелянта, як співвласника спірного домоволодіння, її затвердження тагне за собою порушення рівноваги між співвласниками щодо ефективного користування своїм правом власності, у зв'язку з чим виникла необхідність у апелянта захищати право на повагу до свого майна.

За таких обставин, судова колегія вважає, що вказана ухвала постановлена судом поспішно, з порушенням порядку, встановленого для вирішення цього питання, без достатнього аналізу заяви сторін щодо укладення мирової угоди, а тому вказана ухвала суду першої інстанції не може бути визнана такою, що відповідає вимогам закону .

Згідно зі ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;

3) змінити ухвалу;

4) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.

У відповідності зі ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд:

1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;

2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;

3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Таким чином, оскільки судом порушено порядок вирішення питання щодо затвердження мирової угоди, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для вирішення питання у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.307, 312, 315, 317,319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 28 травня 2015 року - скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання в установленому законом порядку.

Ухвала апеляційного суду Луганської області набирає чинності негайно, може бути оскаржена до касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий суддя Єрмаков Ю.В.

Судді: Борисов Є.А.

ОСОБА_7