Постанова

від 24.11.2015 по справі 805/4804/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 р. Справа № 805/4804/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«АГРОС - ГАРАНТВ» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо корегування показників податкової звітності, суд -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«АГРОС - ГАРАНТВ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточнень до позову) до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо корегування показників податкової звітності в АІС «ОСОБА_1 блок» та в підсистемі 2.19 «Відпрацювання сумнівних операцій з ПДВ» АС «Аудит» на підставі податкової інформації від 05.10.2015 року №124/05-81-22-05/39150815 та від 28.09.2015 року №95/05-81-22-05/39150815 складених у відношенні контрагента ТОВ «ТК «АЛЬТАІР» за звітній період декларування ПДВ січень 2015 року на суму ПДВ 5700056 грн., лютий 2015 року на суму ПДВ 3667637 грн., березень 2015 року на суму ПДВ 20510139 грн., червень 2015 року на суму ПДВ 13021065,86 грн.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що при здійсненні перевірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на помилковість висновку податкового органу про порушення ТОВ «ТК «Альтаір» та ТОВ «Аргос - Гарант» вимог ОСОБА_1 кодексу України, оскільки при здійсненні перевірки відповідач керувався лише даними бази даних АІС «ОСОБА_1 блок», деклараціями з ПДВ за спірні періоди з додатками, а документи бухгалтерського та податкового обліку податковим органом не досліджувались та не використовувались.

Вказує на те, що згідно вимог ст. 54 та ст. 58 ОСОБА_1 кодексу України відповідні рішення про нарахування сум податків або зменшення суми бюджетного відшкодування відповідачем не виносились. Враховуючи наведене, просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Також позивач зазначає, що відповідачеві ОСОБА_1 кодексом України не надано прав при складанні податкової інформації вносити зміни в АІС «ОСОБА_1 блок» на підставі вказаних інформацій.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав заперечення на адміністративний позов та клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до заперечень відповідач вказав на безпідставність адміністративного позову та зазначив, що здійснюючи перевірку позивача, податковий орган діяв в межах повноважень та на підставі норм ОСОБА_1 кодексу України. Вказує на те, що у зв'язку з відсутністю ТОВ «ТК «Альтаір» за податковою адресою та відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності, відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту не підтвердженого контрагентами - постачальниками, у ТОВ «ТК «Альтаір» вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів. Враховуючи наведене, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аргос - Гарант» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 39158510), адреса розташування: 87506, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Кальміуська, будинок 143).

Позивач перебуває на податковому обліку у Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області як платник податків, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Міністерства юстиції України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРГОС-ГАРАНТ» зареєстровано платником податку на додану вартість, тому надало до податкової інспекції декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, червень 2015 року разом з додатком № 5 до них, де задекларувало суми податкових зобов'язань та суми податкового кредиту по зазначених податкових періодах.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ОСОБА_1 кодекс України.

Відповідно до п.41.1 ст.41 ОСОБА_1 кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, є органи доходів і зборів.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. ОСОБА_1 кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ОСОБА_1 кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Як зазначає у запереченнях відповідача та підтверджено матеріалами справи, на підставі ст. 74 ОСОБА_1 кодексу України Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області 05.10.2015 року складено податкову інформацію № 124/05-81-22-05/39150815 «Про результати опрацювання зібраної податкової інформації» щодо ТОВ «ТК Альтаір» з питань проведення фінансово-господарських операцій за період з 01.07.2014 року по 31.07.2015 року з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками. В перевіряємому періоді одним з контрагентів ТОВ «ТК «Альтаір» є ТОВ «Аргос-Гарант».

Також, податковим органом 28.09.2015року складено податкову інформацію № 95/05-81-22-05/39150815 «Про результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «ТК «Альтаір» за звітний період декларування ПДВ за січень, лютий, березень та травень 2015року з питань проведення фінансово - господарських операцій з ТОВ «Агрос-Гарант» за січень-березень 2015року, з ТОВ «КОМПАНІЯ «КАМЄЛОТ» за січень, березень 2015року, з ТОВ «Техно-Комерц» за лютий, травень 2015року.

Висновками податкової інформації №124/05-81-22-05/39150815 від 05 жовтня 2015року та податкової інформації №95/05-81-22-05/39150815 від 28.09.2015року встановлено неправомірне визначення позивачем сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг у ТОВ «ТК «Альтаір» на суму ПДВ за період січень 2015року у розмірі 5700056 грн., за лютий 2015 року у розмірі 3667637 грн., за березень 2015 року у розмірі 20510139 грн., за червень 2015 року у розмірі 13021065,86 грн.

Наприкінці податкових інформацій зазначено, що зареєстровані узагальнені податкові інформації внесені до інформаційних баз даних ДФС.

Згідно наданого скриншоту дані податкової інформації занесено до АІС «ОСОБА_1 блок» та підсистемі 2.19 «Відпрацювання сумнівних операцій з ПДВ» АС «Аудит».

Відповідач фактично виключив з бази даних АІС «ОСОБА_1 блок» суми податкового кредиту позивача за наслідками встановлення нікчемності угод, укладених ТОВ «ТК «Альтаір» з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за січень, лютий, березень, червень 2015 року, оскільки, зокрема, як зазначено у податковій інформації ТОВ «ТК «Альтаір» не знаходиться за адресою місцезнаходження: Україна, 87506, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Кальміуська, будинок 143, що засвідчено довідкою податкового органу та у зв'язку із нереальністю оформлення господарських операцій.

Сума податку на додану вартість за січень, лютий, березень, червень 2015 року по спірним операціям з контрагентом ТОВ «Альтаір» була виключена зі складу податкового кредиту позивача з ПДВ шляхом виключення з електронної бази даних АІС «ОСОБА_1 блок» на підставі податкових інформацій податкових інформацій № 124/05-81-22-05/39150815 від 05.10.2015 року та № 95/05-81-22-05/39150815 від 28.09.2015 року, що не спростовано відповідачем.

Слід зазначити, що поняття податкової інформації наведено у статті 72 ОСОБА_1 кодексу України. Зокрема, це інформація, яка використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

ОСОБА_1 інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності й необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій. Порядок подання податкової інформації органам державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України. Система податкової інформації, її джерела та режим визначаються ОСОБА_1 кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. ОСОБА_1 інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку.

Інформація про такі встановлені ставки місцевих податків, зборів та надані податкові пільги також надається податковим органам для використання цієї інформації в діяльності податкової служби. Крім того, надається інформація про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, які видаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та Національним банком України. Крім того, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація про експортні та імпортні операції платників податків, яка надається відповідними державними органами.

Водночас, згідно з Кодексом, якщо за наслідками отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, це є підставою документальної позапланової виїзної перевірки (пункт 78.1.1 пункт 78.1 статті 78). Відповідно, не може бути джерелом податкової інформації інформація, що є суб'єктивною, або поширюватися з метою дискредитації того чи іншого платника податків. Тому в Податковому кодексі України акцентовано увагу на тому, що податковою інформацією можна вважати виключно ту інформацію, яка офіційно оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, тобто публічна інформація. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Поняття видів перевірок міститься у пункті 75.1 статті 75 ОСОБА_1 кодексу України. Так, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Отже, оформлення перевірок у вигляді податкової інформації не передбачено діючим податковим законодавством.

Спірним питанням даної справи є правомірність коригування податковим органом показників податкової звітності позивача за січень, лютий, березень, червень 2015 року по спірним операціям з контрагентами, яке відбулося на підставі податкових інформацій № 124/05-81-22-05/39150815 від 05.10.2015 року та № 95/05-81-22-05/39150815 від 28.09.2015 року.

Як зазначено вище, фактично у податкових інформаціях № 124/05-81-22-05/39150815 від 05.10.2015 року та № 95/05-81-22-05/39150815 від 28.09.2015 року відповідачем встановлено сумнівні податкові зобов'язання та податковий кредит, задекларований позивачем та його контрагентам ТОВ «Альтаір» у період січень, лютий, березень, червень 2015 року.

Суми податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем було відображено у податкових деклараціях з ПДВ по зазначених вище періодах, про що зазначено відповідачем у податковій інформації, та що також не є спірною обставиною.

Отже, з підстав не знаходження ТОВ «ТК «Альтаір» за адресою місцезнаходження, вказаною ним в реєстраційних документах, відповідачем фактично визнано сумнівними суми податкового кредиту позивача з ПДВ за період січень, лютий, березень, червень 2015 року, тобто, господарські операції визнано нікчемними.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Без наміру створення правових наслідків є фіктивний правочин (частина 1 ст. 234 ЦК України).

Відповідно до вимог частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами перевірки чи довідками зустрічної звірки.

Вказані у спірних податкових інформаціях висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки висновки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

При цьому, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами договорів.

Стаття 8 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Щодо правомірності коригування сум податкового кредиту позивача в електронній базі АІС «ОСОБА_1 блок» та АС «Аудит» слід зазначити наступне.

Відповідачем у спірних податкових інформаціях не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Запит на перевірку позивача не надано, первинні документи не перевірялися.

Крім того, податкова інформація не є видом перевірки, а оформлення результатів перевірки у вигляді податкової інформації та подальше коригування показників податкової звітності на її підставі в АІС «ОСОБА_1 блок» та АС «Аудит» не передбачено нормами діючого податкового законодавства.

Єдиною підставою для внесення змін до бази є наявність узгоджених податкових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства. Однак, відповідачем після не підтвердження господарських відносин позивача з його контрагентами не здійснено позапланову документальну перевірку та не прийнято податкове повідомлення-рішення, на підставі якого можливо зробити відповідні коригування в АІС «ОСОБА_1 блок» та/або АС «Аудит».

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути відтворений фіскальним органом після визначення платникові податкових зобов`язань та їх узгодження лише у встановленому законом порядку.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому ОСОБА_1 кодексом України.

Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому податкового зобов`язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

Задекларовані платником податків показники податкових зобов'язань в АІС «ОСОБА_1 блок» та АС «Аудит» повинні співпадати з показниками, визначених платниками податків у податковій звітності, оскільки вони формують податкові зобов'язання на майбутнє та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, відповідачем безпідставно були внесені зміни до показників відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, червень 2015 року на підставі податкових інформацій №95/05-81-22-05/39150815 від 28.09.2015 року та №124/05-81-22-05/39150815 від 05.10.2015 року, тому показники податкової звітності позивача за спірний період підлягають відновленню.

Разом з тим, суд зазначає, що виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 ОСОБА_1 кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, яка не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправними дій щодо корегування показників податкової звітності в АІС «ОСОБА_1 блок» та в підсистемі 2.19 «Відпрацювання сумнівних операцій з ПДВ» АС «Аудит» на підставі податкових інформацій №95/05-81-22-05/39150815 від 28.09.2015 року та №124/05-81-22-05/39150815 від 05.10.2015 року складених у відношенні контрагента ТОВ «ТК «Альтаір» за звітний період декларування ПДВ за період січень 2015 року у розмірі 5700056 грн., за лютий 2015 року у розмірі 3667637 грн., за березень 2015 року у розмірі 20510139 грн., за червень 2015 року у розмірі 13021065,86 грн., зобов'язання вилучити з АІС «ОСОБА_1 блок» та з підсистемі 2.19 «Відпрацювання сумнівних операцій з ПДВ» АС «Аудит» податкову інформацію стосовно ТОВ «Аргос - Гарант» від 05.10.2015 року № 124/05-81-22-05/39150815 та від 28.09.2015 року №95/05-81-22-05/39150815, яким визнано сумнівними суми податкового кредиту з ПДВ по ТОВ «Аргос - Гарант» за звітний період декларування ПДВ січень 2015 року сума ПДВ 5700056 грн., лютий 2015 року сума ПДВ 3667637 грн., березень 2015 року сума ПДВ 20510139 грн., червень 2015 року сума ПДВ 13021065,86 грн., зобов'язання відновити у АІС «ОСОБА_1 блок» показники податкової звітності ТОВ «Аргос - Гарант», що зазначені у податкових деклараціях з ПДВ за період: січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, червень 2015 року.

У відповідності до положень ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ОСОБА_1 кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«АГРОС - ГАРАНТВ» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо корегування показників податкової звітності - задовольнити.

Визнати протиправними дії Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполь Головного управління ДФС у Донецькій області щодо корегування показників податкової звітності в АІС «ОСОБА_1 блок» та в підсистемі 2.19 «Відпрацювання сумнівних операцій з ПДВ» АС «Аудит» на підставі податкових інформацій від 28.09.2015року за №95/05-81-22-05/39150815 та № 124/05-81-22-05/39150815 від 05.10.2015 року складених у відношенню контрагента «ТОВ «ТК «Альтаір» за звітний період декларування ПДВ січень 2015 року сума ПДВ 5700056 грн., лютий 2015 року сума ПДВ 3667637 грн., березень 2015 року сума ПДВ 20510139 грн., червень 2015 року сума ПДВ 13021065,86 грн.

Зобов'язати Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполь Головного управління ДФС у Донецькій області вилучити з АІС «ОСОБА_1 блок» та з підсистемі 2.19 «Відпрацювання сумнівних операцій з ПДВ» АС «Аудит» податкові інформації стосовно ТОВ «Аргос - Гарант» від 05.10.2015 року № 124/05-81-22-05/39150815 та від 28.09.2015 року № 95/05-81-22-05/3915081, якими визнано сумнівними суми податкового кредиту з ПДВ по ТОВ «Аргос - Гарант» за звітний період декларування ПДВ січень 2015 року сума ПДВ 5700056 грн., лютий 2015 року сума ПДВ 3667637 грн., березень 2015 року сума ПДВ 20510139 грн., червень 2015 року сума ПДВ 13021065,86 грн.

Зобов'язати Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполь Головного управління ДФС у Донецькій області відновити у АІС «ОСОБА_1 блок» показники податкової звітності ТОВ «Аргос - Гарант», що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період: січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, червень 2015 року.

Стягнути з Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполь Головного управління ДФС у Донецькій області (87549, м. Маріуполь, вул. Артема, буд.93, ЄДРПОУ 39884412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос - Гарант» (87506, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Кальміуська, будинок 143, ЄДРПОУ 39158510) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 3 656 (три тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.