Постанова

від 19.11.2015 по справі 2а-4612/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року № 2а-4612/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача-1 ОСОБА_2,

представник відповідача-2 не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства В«Ваш ДобробутВ» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги, -

встановив:

приватне підприємство В«Ваш ДобробутВ» (далі - позивач, ПП В«Ваш ДобробутВ» ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач-1, ДПІ у Сихівському районі), Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова форми В«РВ» від 12.04.2012 № НОМЕР_1 на суму 15720,00 грн (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять гривень 00 копійок) повністю;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова форми В«РВ» від 12.04.2012 № НОМЕР_2 на суму 13669,00 грн (тринадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять гривень 00 копійок) повністю;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби у Львівській області від 14.05.2012 № 9250/10/10-2005/765 про результати розгляду первинної скарги.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 26.03.2012 № 142/23-209/34259899 про нереальність господарських операцій із ПП В«ДецимусВ» є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ПП В«ДецимусВ» , а отже безпідставно занижено податок на прибуток в ІІ кв. 2011 року та завищено податковий кредит за квітень 2011 року, що призвело до заниження податку на додану вартість, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно і підстав для їх скасування немає. Крім того, зазначає, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.07.2013 визнано винними у вчинені злочинів передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Судове рішення набрало законної сили 17.12.2013 року. Також, вироком встановлено, що ПП В«ДецимусВ» створене з метою здійснення незаконної діяльності, використовувалось для конвертації безготівкових коштів у готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, отже первинні документи, видані таким суб'єктом, в тому числі для ПП В«Ваш ДобробутВ» не мають юридичної сили.

У судовому засіданні представник відповідача-1 проти позову заперечила, надала пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях та просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ПП В«Ваш ДобробутВ» , зареєстроване як юридична особа 01.03.2006 за кодом ЄДРПОУ 34259899.

ДПІ у Сихівському районі у період з 01.03.2012 по 06.03.2012 проведено позапланову виїзну перевірку ПП В«Ваш ДобробутВ» (код ЄДРПОУ 34259899) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні взаєморозрахунків ПП В«ДецимусВ» (код ЄДРПОУ 35816946) за весь період взаєморозрахунків, про що 26.03.2012 складено акт № 142/23-209/34259899 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 15720,0 грн, в тому числі в ІІ кв. 2011 році 15720,0 грн;

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 13669,0 грн, в т. ч. за квітень 2011 року на суму 13669,0 грн.

Вказані в актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ПП В«ДецимусВ» .

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 12.04.2012 виставлено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 15720,00 грн, у тому числі за основним платежем - 15720,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 00 грн;

- № НОМЕР_2 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 13670,00 грн, у тому числі за основним платежем - 13669 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Наведенні податкові повідомлення-рішення підприємством оскаржено до ДПС у Львівській області.

За наслідками розгляду скарги ДПС у Львівській області 14.05.2012 прийнято рішення № 9250/10/10-2005/765 про результати розгляду первинної скарги, яким скаргу ПП В«Ваш ДобробутВ» залишено без задоволення.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про результати розгляду первинної скарги позивач оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступними нормами законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як передбачено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання податком на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту виплаченого постачальником.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Семикс» позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ПП В«ДецимусВ» .

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ПП В«ДецимусВ» позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку:

- договір поставки продукції від 26.04.2011 укладений між ПП В«Ваш ДобробутВ» та ПП В«ДецимусВ» , відповідно до умов якого ПП В«ДецимусВ» (Продавець) зобов'язується передати на умовах та у встановлені даним договором терміни будівельні матеріали та комплектуючі, у власність ПП В«Ваш ДобробутВ» (Покупця) , а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплатити його на умовах даного договору.

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, за квітень 2011 року;

- видаткові накладні від 26.04.2011 № РН-110403, від 27.04.2011 № РН-110404;

- податкові накладні від 26.04.2011 № 1104262, від 26.04.2011 № 1104271.

Також позивачем долучено до матеріалів справи заявки на будівельні матеріали та комплектуючі від 02.04.2011 № РН-110418, від 05.04.2011 № РН-110419, від 08.04.2011 № РН-110421, від 10.04.2011 № РН-110425, від 10.04.2011 № РН-110426, від 10.04.2011 № РН-110427, від 28.04.2011 № РН-110428.

Судом встановлено, що подані позивачем первинні документи містять суперечливі відомості щодо змісту спірних операцій.

Суд зазначає, що податкові накладні від 26.04.11 №1104262 та від 27.04.11 №1104271 та видаткові накладні від 26.04.2011 № РН-110403, від 27.04.2011 № РН-110404 не містять необхідних реквізитів, а саме зі змісту таких не можливо встановити, які саме товари та в якій кількості було поставлено позивачу, оскільки такі відомості у вказаних первинних документах не зазначено.

Надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання послуг не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції та бути підставою для віднесення витрат до валових витрат і формування податкового кредиту.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

В даному випадку суд не приймає до уваги надані позивачем докази в підтвердження виконання умов договору з ПП В«ДецимусВ» , вважає не доведеним здійснення цих операцій, та як наслідок правомірним висновок податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та витрат за цими операціями, з таких підстав.

Частиною 4 ст. 72 КАС України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платником податку на додану вартість ПП В«ДецимусВ» зареєстровано 19.03.2008, керівник юридичної особи ОСОБА_6, засновник юридичної особи ОСОБА_3

Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.07.2013 визнано винними у вчинені злочинів передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Вказаним вироком встановлено, що ПП В«ДецимусВ» створене з метою здійснення незаконної діяльності, використовувалось для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, отже первинні документи, видані таким суб'єктом, в тому числі для ПП В«Ваш ДобробутВ» не мають юридичної сили.

З огляду на встановлені вироком суду обставини, які свідчать про те, що контрагент позивача був створений з метою здійснення протиправної діяльності, яка полягала у вчиненні нереальних господарських операцій та оформленні на такі операції первинних документів з метою незаконного відображення таких операцій у податковій звітності задля безпідставного формування податкових зобов'язань, суд приходить до висновку щодо безпідставного формування позивачем валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту за такими операціями.

Наведене у сукупності із обставинами встановленими у вироку суду, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод, що, у свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та оскаржуваного рішення.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності вчинених ним дій та прийнятих оскаржуваних рішень.

Враховуючи неведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судового збору, то такий на підставі статті 94 КАС України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.