Постанова

від 14.12.2010 по справі 8438/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2010 р. № 2-а- 8438/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну

справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська швейна фабрика "ЕЛІТА" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківська швейна фабрика «Еліта» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харків, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, а саме: № 0000171820/0 від 12.04.2010р., № 0000181820/0 від 12.04.2010р., № 0000171820/1 від 05.05.2010р., № 0000181820/1 від 05.05.2010р., № 0000171820/2 від 14.06.2010р., № 0000181820/2 від 14.06.2010р.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що господарська угода укладена між ТОВ «ХШФ «Еліта» та ТОВ «НПО «Промтехполіс-С», яка стала підставою для донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість була укладена із додержанням вимог чинного законодавства з дієздатною юридичною особою та є належною підставою для віднесення сплачених позивачем сум до валових витрат підприємства та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представник відповідача просив у задоволені позову відмовити, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті у відповідності з вимогами чинного законодавства, оскільки позивачем порушені ч.1 ст. 203, ст.. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ТОВ «ХШФ «Еліта» з ТОВ «НПО «Промтехполіс-С», відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в результаті чого позивачем завишенні валові витрати на суму 45524,00 грн. та ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, в результаті чого позивачем зайво віднесена до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість у розмірі 36419,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлене, що ТОВ «ХШФ «Еліта» є виробником одягу та супутніх швейних виробів. Іншої діяльності не впровадить. Цей факт відображений у довідці про види діяльності підприємства за КВЕД, наданою Управлінням статистики, та не спростовується відповідачем.

29.03.2010 року фахівцем ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, згідно з п. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» була проведена документальна невиїзна перевірка господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю " ХШФ «Еліта " з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 18.06.2008 р. по 30.09.2009р.

За результатами перевірки був складений акт № 1537/182/32674912 від 29.03.2010р., та на підставі висновків акту були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000171820/0 та № 0000181820/0 від 12.04.2010, якими підприємству були донараховані зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість і фінансові санкції за порушення податкового законодавства.

Згідно з актом документальною перевіркою встановлені такі порушення:

- п.1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ТОВ «ХШФ «Еліта» з ТОВ «НПО «Промтехполіс-С»;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в результаті чого позивачем завишенні валові витрати на суму 45524,00 грн.

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, в результаті чого позивачем зайво віднесена до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість у розмірі 36419,00 грн.

В акті зазначено, що в результаті перевірки господарської діяльності та додержання вимог податкового законодавства ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» (код за ЄДРПОУ 32674912) був складений акт невиїзної документальної перевірки від 04.12.2009р. № 5531/182/3597130. Даною перевіркою встановлено наступне:

- неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у періоді, який перевірявся;

- порушення п. 1 ст. 203, ст. 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині

вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» з постачальниками та покупцями у перевіряємому періоді;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР.

Згідно висновкам акту перевірки «НПО «Промтехполіс-С» угода що укладена між ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» та ТОВ „ХШФ «Еліта", а саме договір № 1/10 від 01.10.2008р. не спричиняє реального настання правових наслідків та є нікчемною.

ТОВ «Харківська швейна фабрика «Еліта» з висновками Акту перевірки не погодилось та вимагало їх перегляду в порядку адміністративного оскарження в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харків. За результатами розгляду скарги податковим органом надане рішення про результати розгляду скарги № 6707/10/25-009 від 05.05.2010р., яке залишило попередні висновки податкового органу без змін.

За результатами повторної скарги до Державної податкової адміністрації Харківської області ТОВ «ХШФ «Еліта» отримало рішення № 2220/10/25-203 від 09.06.2010р., яким попередні рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова також залишені без змін. Підприємству надані дублюючі податкові повідомлення рішення №№ 0000181820/1 та 0000171820/1 від 05.05.2010р. на відповідні суми, які оскаржені до ДПА в Харківській області. За результатами розгляду скарги позивача вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

14.06.2010 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення № 0000171820/2, № 0000181820/2 про визначення сум податкових зобов'язань відповідно з податку на додану вартість у розмірі 54628,50 грн. та з податку на прибуток у розмірі 68286 грн.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини у справі та з урахуванням норм права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин, вважає твердження відповідача помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР В«Про оподаткування прибутку підприємств» у чинній редакції валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються

(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР В«Про оподаткування прибутку підприємств» у чинній редакції суми будь-яких витрат сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці включаються до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР В«Про оподаткування прибутку підприємств» у чинній редакції не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена

правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7. ст.1 Закону України В«Про податок на додану вартість В» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартість В» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Пункт 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює: В«Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту».

Відповідно до п. 7.4.5.Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартість» встановлено, що В«бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг)В» .

Судом встановлено, що відповідно до договору № 1/10 від 01.10.2008р, позивач отримав від ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» в жовтні 2008р. товари (швейна тканина та фурнітура, швейні вироби) на загальну суму 218516,46 грн. з ПДВ 36419,41 грн., про що свідчать надані позивачем у судовому засіданні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які було виписано на адресу позивача, а саме:

- податкові накладні: № 84 від 01.10.2008 р. на загальну суму 8680,75 грн., в т.ч. ПДВ 30257,41 грн., № 152 від 20.10.2008 р. на загальну суму 36972,00 грн., в т.ч. ПДВ 6162,00 грн.,

- видаткові накладні: № 84 від 01.10.2008 р. на загальну суму 8680,75 грн., в т.ч. ПДВ 30257,41 грн., № 152 від 20.10.2008 р. на загальну суму 36972,00 грн., в т.ч. ПДВ 6162,00 грн.,

В зв'язку з неспроможністю покупця своєчасно провести розрахунки за поставлений товар 02.09.2009р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 1/10 від 01.10.2008р. згідно якої розрахунок за поставлений товар був проведений за рахунок видачі простого векселю, емітованого ТОВ « ХШФ «Еліта» на загальну суму заборгованості 218516,46 грн. Простий вексель серії АА № 1581322 переданий згідно акту прийому-передачі векселів від 02.02.2009р.

Відповідно до наданих до суду письмових доказів - прибуткових та податкових накладних - ТОВ «ХШФ «Еліта» придбала у ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» такі товари: тканини, аксельбанти, фуражна чоловіча, шапка чоловіча з штучного хутра, сорочки чоловічі та жіночі.

ТОВ «ХШФ «Еліта» транспортування, не здійснювало, оскільки даний товар згідно пояснень представників позивача доставлявся продавцем; розвантажування та складування вказаного товару здійснено працівниками складу позивача.

Окрім цього, позивач надав суду первинні бухгалтерські та податкові документи (договір, видаткові та податкові накладні), банківські виписки, які свідчать про те, що позивач переробив придбаний у ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» товар в процесі виконання умов тендерної угоди на виготовлення форменого одягу для працівників фірмових потягів Харків-Київ та Харків-Львів Південної залізниці, тобто в розумінні ст. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» використав придбане у власній господарській діяльності.

Про це свідчать надані позивачем угоди № 0857 ВЧ1 від 20.10.2008р. та ПЛ081839НЮ від 21.10.2008р., укладені між ТОВ «ХШФ «Еліта» та Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця, видаткові та податкові накладні, роздруківки бухгалтерських рахунків та виписки бухгалтерських регістрів, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, які свідчать про відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства.

Приєднані позивачем до матеріалів справи документи надають можливість простежити низку господарських операцій, а саме: участь ТОВ ХШФ Еліта у конкурсі на виконання замовлення Південної залізниці, укладання тендерних угод на виготовлення швейних виробів, укладання угод на закупівлю сировини та комплектуючих, отримання матеріалів та їх переміщення між окремими підрозділами підприємства під час виготовлення швейних виробів, відвантаження готових виробів на адресу замовнику. Всі названі етапи виконання господарських угод знайшли відповідне документальне відображення.

Всі документи, на які посилається позивач, знаходились в розпорядженні податкового органу під час перевірки, надавались необхідні пояснення (в тому числі і у скаргах на результати перевірки), але їх змісту не була надана належна оцінка. Будь-яких доказів, які підтверджують або спростовують що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності податковий орган до суду не надав.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, та відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зазначає, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, порушуватимуть вимоги Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись порушенням правочином таких нормативно-правових актів держави, як: Конституція України, Кримінальний кодекс та Кодекс України про адміністративні правопорушення. Тому можна стверджувати, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні при розгляді справи в суді не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також пов'язано з тим, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочином, що порушує публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинюються з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративними деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Таких доказів відповідачем не надано.

Факт того, що реальні наслідки угод настали для обох сторін правочину, сторони правочину виконали умови договору купівлі-продажу, свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, які виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і п. 2.4 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку відповідачем не представлені.

Правочин між позивачем та ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» недійсним судом не визнавався, тобто є правомірним відповідно до ст. 204 ЦК України.

Закон України «Про податок на додану вартість», на який посилається відповідач, не містить норм, які б пов'язували право платника ПДВ на включення до податкового кредиту сум ПДВ із декларуванням постачальником своїх податкових зобов'язань та інших показників податкової звітності, а також правильністю ведення податкового обліку контрагентом. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Суд вважає, що приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, відповідач не міг керуватися лише припущенням щодо недійсності (фіктивності) укладеного та виконаного позивачем з ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» правочинів, а його посилання на те, що правочин, проведений між позивачем та ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» порушує публічний порядок, не підтверджуються належними доказами та актом перевірки ДПІ про визнання їх такими.

Відповідач посилається на те, що зобов'язання між сторонами в рамках угод з ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують публічний порядок та не пов'язані з власною господарською діяльністю позивача, але належних доказів своїх тверджень не надав. Також при судовому розгляді справи відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність умислу у посадових осіб ТОВ «ХШФ «Еліта»» на ухилення від сплати податків чи настання інших шкідливих наслідків.

Таким чином, судом встановлено, що позивач і його контрагент - ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності. В акті перевірки та доданих до справи документах відповідача відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачеві було відомо про порушення ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» вимог податкового законодавства.

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні. На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «ХШФ «Еліта» та ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем. Матеріали справи містять копії податкових та видаткових накладних та розрахункових документів позивача, на підставі яких з урахування викладених обставин, він мав достатні передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» підстави для віднесення сум сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, в зв'язку із придбанням товарів від ТОВ «НПО «Промтехполіс-С». Віднесення сплачених сум до складу валових витрат підприємства також не суперечить вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податків, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Сукупний аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» вказує на те, що право на податковий кредит у платника виникає тільки після отримання ним податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку , який містить суму ПДВ, яку можливо відобразити у декларації. Закон не пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит з правильністю ведення податкового обліку контрагентом - продавцем товару (робіт, послуг).

Таким чином, суд приходить до висновку, що правові наслідки, обумовлені правочинами з ТОВ «НПО «Промтехполіс-С», реально настали для обох сторін цієї угоди - позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності товари відповідно до видаткових та податкових накладних на загальну суму 218516,46 грн. з ПДВ 36419,00 грн., а продавцем - ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» - отримано емітований позивачем простий вексель на суму заборгованості. На момент укладення угод та їх виконання, згідно документів, наданих позивачем до матеріалів справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності не надано.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців В» установлено наступне. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того, відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» за будь якою зі сторін правочину не передбачено зобов'язання (ст.9) та не визначене право (ст.10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками іншої сторони правочину. Тобто, позивач не наділений правом та можливістю відстежувати порядок формування податкових зобов'язань своїх контрагентів і не може відповідати за їх протиправні дії.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем своїх дій до суду не надано.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог ст. 8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ХШФ «Еліта" п.1 ст. 203, ст. 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненному ТОВ «ХШФ «Еліта» з ТОВ «НПО «Промтехполіс-С», пп.5.2.1., п. 5.2., п.5.1. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства України.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист прав та інтересів юридичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинними законами України, а тому її дії є неправомірними.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9, ч. 3 ст. 70 КАС України, суд приходить до висновку, що прийняті Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі міста Харкова спірні податкові повідомлення-рішення № 0000171820/0 від 12.04.2010р., № 0000181820/0 від 12.04.2010р., № 0000171820/1 від 05.05.2010р., № 0000181820/1 від 05.05.2010р., № 0000171820/2 від 14.06.2010р., № 0000181820/2 від 14.06.2010р., якими визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 68286,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 54628,50 грн. є протиправними і повинні бути скасованими, як такі, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська швейна фабрика "ЕЛІТА" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська швейна фабрика "ЕЛІТА", а саме: № 0000171820/0 від 12.04.2010р., № 0000181820/0 від 12.04.2010р., № 0000171820/1 від 05.05.2010р., № 0000181820/1 від 05.05.2010р., № 0000171820/2 від 14.06.2010р., № 0000181820/2 від 14.06.2010р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 17 грудня 2010 року.

Суддя Заічко О.В.