Рішення

від 06.07.2006 по справі 3/196/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/196/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2006 р.Справа №  3/196/06

м. Миколаїв

  За позовом: ВАТ БФ «Миколаївбуд», м. Миколаїв, вул.. Робоча,2а

До відповідача: ТОВ АК «Норд-Юг», м. Миколаїв, пр-т Леніна,94-А

Про стягнення 3214,80грн.  

Суддя Таранущенко О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Матюк К.В., за дорученням;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні присутні:

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором оренди №49 від 01.06.2005р. в сумі 2541,74грн., 66,25грн. інфляційних витрат, 34,3грн. –3% річних, 215,30грн. пені, 357,48грн. втраченої вигоди. Свої позовні вимоги ґрунтує на невиконанні відповідачем договірних зобов'язань, нормах господарського та цивільного законодавства.

Відповідач в черговий раз в судове засідання свого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив по суті позовної заяви не надав.

Отже, справа розглядається на підставі ст.. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

01.06.2005р. між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення №49, згідно умов якого позивач здав, а відповідач прийняв в орендне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Робоча,2а, кімната №204, загальною площею 18кв.м для використання під офіс.

Згідно п. 2.1 договору орендатор виплачує орендну плату за вказане приміщення в сумі 347,4грн. щомісячно.

15.10.2005р. до вказаного договору було складено додаткову угоду №1, згідно якої орендна плата збільшилась та кінцевий її розмір склав 357,48грн.

Відповідно до п.2.3 договору оплата за оренду приміщень повинна проводитись щомісячно через банківську установу платіжним дорученням не пізніше 10 числа поточного місяця.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач зазначає в позові, що відповідач починаючи з вересня 2005 року не сплачував орендну плату в зв'язку з чим борг складає в сумі 2541,74 грн. Розрахунок представлений суду у вигляді довідки підтверджує наявність боргу за період з вересня 2005 року по 20.03.2006 р., відповідачем же не надані суду докази, які спростовують ці факти.

Матеріали справи свідчать, що двічі листами орендодавець звертався до орендаря з вимогою погасити існуючий борг, та з пропозицією роз торгнути договір та звільнити приміщення до 01.03.06р. Останній лист датований 12.01.06р.

За правилами п. 1,3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі  односторонньої  відмови  від  договору  у  повному обсязі  або  частково,  якщо  право  на  таку  відмову встановлено договором  або  законом,  договір  є  відповідно  розірваним   або зміненим.

У разі розірвання договору зобов'язання припиняються.

Строк дії договору сторони передбачили до 01.05.2006р.

          Згідно норм ст. 782 Господарського кодексу України наймодавець  має  право  відмовитися  від договору найму і вимагати  повернення  речі,  якщо  наймач  не  вносить  плату   за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У  разі  відмови  наймодавця  від договору найму договір є розірваним з моменту одержання  наймачем  повідомлення  наймодавця про відмову від договору.

          Пунктом 6.4.1 договору сторонни передбачили, що орендодавець вправі достроково розірвати договір в разі невнесення орендної плати орендарем більш ніж 2 місяці.

          Таким чином, договір № 49, укладений між сторонами фактично припинив свою дію.

          Крім того, як вже вище зазначено, згідно листів, відповідач повинен був звільнити приміщення до 01 березня 2006 року.

          Порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК України) є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

          Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Стаття 623 ЦК України (п. 1,2,4) передбачає, що боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір   збитків,   завданих   порушенням    зобов'язання, доказується кредитором. При   визначенні  неодержаних  доходів  (упущеної  вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

          Отже, саме на кредитора покладається обов'язок доказати розмір збитків, завданих йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор має не лише точно підрахувати розмір заподіяних йому збитків, але й, як правило, підтвердити їх документально.

Пред'явлення вимог про відшкодування  неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

Акт складений 21.03.06р. комісією позивача свідчать про те, що відповідач вчасно в обумовлені орендодавцем строки орендоване приміщення не звільнив, тому позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 357,48 грн.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію   господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються , якщо інше не передбачено законом або договором.

За правилами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, позивач обґрунтовано нарахував відповідачеві 66,25грн. інфляційних та 34,3грн. – 3% річних.

Також, пунктом 2.4 договору сторони передбачили нарахування пені, згідно цього пункту позивач правомірно нарахував відповідачеві 215,30грн. пені.

Отже, в спірних правовідносинах відповідачем порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АК «Норд-Юг»(м. Миколаїв, пр-т Леніна,94-а, р/р 26002282249001 в Миколаївському філіалі Приватбанка, МФО 326610, код ОКПО 23409002, св-во №19723731) на користь Відкритого акціонерного товариства будівельної фірми «Миколаївбуд»(м. Миколаїв, вул. Робоча,2а, р/р 26004400016401 в МФ АКБ «Київ», МФО 326320, код ЄДРПОУ 01273036, св-во 19893826, ІНН 012730314045) –2541,74грн. боргу, 66,25грн. інфляційних витрат, 34,3грн. –3% річних, 215,30грн. пені, 357,48грн. втраченої вигоди, 102,0грн. держмита, 118грн. витрат на ІТЗ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя О.Г.Таранущенко