Постанова

від 30.11.2015 по справі 826/10073/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 року           м. Київ           справа № 826/10073/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом          Ліквідаційної комісії Київської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації І-ІІ ступенів

до                    Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві

про                    визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Ліквідаційна комісія Київської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації І-ІІ ступенів (далі – Ліквідкомісія навчального закладу, позивач) з адміністративним позовом про:

- визнання протиправною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, відповідач);

- зобов'язання ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві звільнити з-під арешту транспортний засіб ПАЗ-3672 (державний номерний знак 90-63 КІА), накладений постановою державного виконавця про арешт майна від 28.07.2003 № 636/5.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідачем в порушення ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження або постанови про повернення виконавчого документа не знято арешту з майна, чим порушені його права як балансоутримувача, якому Київською міською радою надано дозвіл на списання шляхом ліквідації основних засобів, та, для відновлення його прав та інтересів відповідно має бути винесена постанова про звільнення з-під арешту транспортного засобу ПАЗ-3672 (державний номерний знак 90-63 КІА).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.

Від відповідача надійшло клопотання від 09.07.2015 про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2012 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2012 року № 734 «Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації», Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України було прийнято наказ № 971 «Про ліквідацію загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації», яким було прийнято рішення ліквідувати Київську загальноосвітню школу соціальної реабілітації, розташовану за адресою: 04078, м. Київ, вул. Білицька, 13-а (код за ЄДРПОУ 02139469) та утворено комісію з ліквідації вищезазначеного навчального закладу.

На підставі пп. 14.1 п. 14 додатку 2 до рішення Київської міської ради XII сесії VI скликання «Про продаж та списання основних засобів, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» від 13 листопада 2013 року № 477/9965 Київська міська рада надала дозвіл Київській загальноосвітній школі соціальної реабілітації І-ІІ ступенів на списання шляхом ліквідації основних засобів, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, в тому числі на транспортний засіб ПАЗ-3672 (державний номерний знак 90-63 КІА).

Під час вчинення дій пов'язаних з процедурою ліквідації, Ліквідкомісії навчального закладу стало відомо про існування арешту та заборони на відчуження автобуса ПАЗ-3672 (державний номерний знак 90-63 КІА) на підставі винесеної ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві постанови від 28.07.2003 № 636/5.

13 січня 2014 року відповідач на звернення позивача щодо звільнення з-під арешту транспортного засобу ПАЗ-3672 (державний номерний знак 90-63 КІА) листом вих. № 1/5 повідомив про неможливість зняття арешту з майна, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у 2003 році, оскільки відповідно до пп. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, було здійснене знищення матеріалів виконавчого провадження у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Додатково позивача було поінформовано, що відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» він має право звернутись до суду з позовом про звільнення арештованого майна з-під арешту.

20 лютого 2015 року голова ліквідаційної комісії звернувся із запитом до Північного поштамту Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» щодо надання інформації про надходження письмової кореспонденції на адресу Київської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації І-ІІ ступенів від Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві у 2003 році.

У відповідь на вказаний запит, Північний поштамт Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» у своїй відповіді від 23 лютого 2015 року вих. № 335-К-200 зазначив, що термін зберігання виробничих документів па підприємствах поштового зв'язку складає 1 рік. Водночас ним було повідомлено, що згідно із пунктами 121, 122 Правил надання послуг поштового зв'язку, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, заяви і претензії про розшук та надходження реєстрованих поштових відправлень можуть бути подані відправником або адресатом при пред'явленні квитанції або її ксерокопії із зазначенням даних: виду поштового відправлення, його номера, дати та місця приймання, протягом шести місяців з дня прийняття для пересилання поштового відправлення. Простежити надходження та вручення простої кореспонденції не надається можливим, оскільки така кореспонденція по всьому шляху проходження обробляється і доставляється спрощеним порядком, тобто без реєстрації - опускається в абонентську поштову скриньку адресата без розписки. Відправник поштових відправлень у виробничих документах відділень поштового зв'язку не зазначається. Навести довідку немає можливості, оскільки виробничі документи знищені за закінченням терміну зберігання.

Також, судом встановлено, що на звернення позивача від 20.02.2015 за № 12, Господарським судом м. Києва надано відповідь від 23.02.2015 вих. № 02-03/18, в якій повідомлялось, що згідно з даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» станом на 23.02.2015 справа, у якій сторонами виступали Київська загальноосвітня школа соціальної реабілітації І-ІІ ступенів та ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, в провадженні Господарського суду м. Києва не перебувала.

26 лютого 2015 року Київська загальноосвітня школа соціальної реабілітації І-ІІ ступенів листом вих. № 13 повторно звернулась до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві з заявою про зняття арешту з комунального майна.

У відповідь на вказане вище звернення, Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві повідомлено (лист від 20.05.2015 вих. № 25571), що згідно з наданою довідкою АІС на вищезазначеному транспортному засобі значиться «Арешт, заборона на відчуження», накладений постановою № 636/5 від 28.07.2003, вхідний № 10364, накладений ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві. Водночас, повідомлено, що надати інформацію про виконавче провадження, на підставі якого накладений арешт на транспортний засіб, не виявляється можливим, оскільки книги реєстрації вхідної кореспонденції знищені за строком зберігання згідно з пп. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5; також позивачу запропоновано на підставі статті ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» звернутися до суду за зняттям арешту з майна.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані позивачем докази та пояснення його представників, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Ліквідаційної комісії Київської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації І-ІІ ступенів, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, (далі – Порядок № 2274/5).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою статті 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як встановлено під час розгляду даної адміністративної справи виконавче провадження, в рамках якого винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.07.2003 № 636/5, відповідно до пп. 9.9 Порядку № 2274/5 знищене за терміном зберігання.

Як вбачається з вказаної норми Порядку № 2274/5, її застосування можливе лише до завершених виконавчих проваджень.

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені в ст. 50 Закону № 606-XIV.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, в разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Проте, суб'єктом владних повноважень відповідних доказів щодо зняття арешту із спірного майна суду надано не було, що свідчить про наявність в його діях ознак протиправної бездіяльності, у зв'язку із чим відповідна вимога позивача підлягає до задоволення.

У той же час, оскільки відповідно до норм пп. 9.9 Порядку № 2274/5 матеріали виконавчого провадження № 636/5 знищені, що свідчить про звершення виконавчого провадження, суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача виконати вимоги передбачені ч. 1 ст. 50 Закону № 606-XIV, а саме з урахуванням належного способу судового захисту, зобов'язати ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві зняти арешт з транспортного засобу ПАЗ-3672 (державний номерний знак 90-63 КІА), накладений постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.07.2003 № 636/5.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Ліквідаційної комісії Київської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації І-ІІ ступенів задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 146,16 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 181, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Ліквідаційної комісії Київської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації І-ІІ ступенів задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві стосовно невчинення ним дій по зняттю арешту із транспортного засобу ПАЗ-3672 (державний номерний знак 90-63 КІА), в результаті закінчення виконавчого провадження ВП № 636/5.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з транспортного засобу ПАЗ-3672 (державний номерний знак 90-63 КІА), накладений постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 липня 2003 року № 636/5.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві на користь Ліквідаційної комісії Київської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації І-ІІ ступенів понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 146,16 (сто сорок шість гривень 16 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                             І.М. Погрібніченко