Ухвала

від 01.10.2015 по справі 804/4169/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2015 рокусправа № 804/4169/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання:

за участю:

представника позивача: Гордієнко А.І.,

представника відповідача: Чохелі Т.Р..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НАПОЛІ-КР»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі №804/4169/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НАПОЛІ - КР» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

19 березня 2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «НАПОЛІ - КР» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 08.10.2014 року №0002421500.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях податкового органу, зроблені з огляду на господарську діяльність контрагента позивача, тому прийняте на підставі висновків акту перевірки податкове повідомлення - рішення є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Криворізької північної ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НАПОЛІ-КР» з питань придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Афелій - 2013» та їх подальшої реалізації у період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року, за наслідками якої складено акт перевірки №155/04-83-22-02/38334356 від 12.09.2014 року.

За наслідками перевірки встановлено порушення:

п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст.186, п. 187, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього на загальну суму 17162.17 грн., а саме: за серпень 2013 року - 17162.17 грн..

На підставі висновку акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0002421500 від 08.10.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів вироблених на територію України товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 17162 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4291 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення №0002421500 від 08.10.2014 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з поданих до перевірки позивачем первинних документів неможливо встановити які саме дії вчинялись позивачем на виконання укладених з контрагентом ТОВ «Афелій 2013» угод, вказані господарські операції носять характер настання наслідків ними обумовлених, а тому не можуть бути підставою для формування податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ТОВ «Наполі-КР» в особі ОСОБА_1 (орендар) та ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) було укладено договір оренди автомобіля №0104-2 від 01.04.2013 року.

Згідно п. 1.1 договору орендодавець надає, а орендар отримує у платне користування автомобіль марки MAN L, держ. номер НОМЕР_2, рік випуску 1995, колір жовтий, номер шасі НОМЕР_1, номер свідоцтва про реєстрацію автомобіля в органах НОМЕР_3.

Договір укладено строком з 01.04.2013 р. по 31.12.2013 р. оренда плата встановлена у розмірі 300 грн..

Також, між позивачем (замовник) в особі ОСОБА_2 та ТОВ «Афелій-2013» (виконавець) було укладено договір №0813 від 01 серпня 2013 року на технічне обслуговування та ремонт техніки.

Відповідно до умов вказаного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе технічне обслуговування та ремонт техніки.

Згідно п. 1.3 договору до обслуговування приймаються машини та технічні засоби, що знаходяться в експлуатації у справному стані. Технічний стан машин та технічних засобів визначається представниками виконавця у присутності представника замовника.

Згідно п. 1.4 договору замовник зобов'язаний виконувати всі вказівки механіка виконавця з правильної експлуатації та збереження машин і допускати до роботи на них лише працівників, які пройшли спеціальний курс навчання. Персонал замовника, що експлуатує машини, зобов'язаний також виконувати правила експлуатації, запропоновані заводом-виготовлювачем. У випадку порушення даного пункту договору виконавець не несе відповідальності за роботу машин та технічних засобів.

Відповідно до розділу 2 «Порядок технічного обслуговування і ремонту техніки» технічне обслуговування та дрібний ремонт здійснюються на місці замовника.

Середній та капітальний ремонт машин і технічних засобів здійснюється на підприємстві виконавця.

Замовник зобов'язаний виділити для зв'язку з виконавцем і для оформлення необхідної документації відповідальну особу за місцем розташування машин і технічних засобів, що обслуговуються.

Замовник має право викликати механіка виконавця в усіх випадках зупинки машин (технічних засобів) через несправність.

При зміні кількості включених до списку на технічне обслуговування та ремонт машин (технічних засобів) у бік збільшення або зменшення замовник зобов'язаний негайно повідомити про це виконавця для внесення відповідних змін до договору. Обслуговування та ремонт машин (технічних засобів), наново включених до списку, здійснюється на умовах даного договору.

Механік виконавця при кожному відвіданні замовника передає його представникові спеціальну картку, в якій останній проставляє дату відвідання, час прибуття та відбуття і завіряє зазначені дані своїм підписом.

У випадку постійної присутності механіка виконавця у місці розташування машин (технічних засобів), що обслуговуються, він підкоряється правилам трудового розпорядку, що діють на підприємстві замовника.

Виконавець гарантує безперебійну роботу машин (технічних засобів), що обслуговуються, і несе відповідальність за порушення нормальної їх роботи лише в тому випадку якщо замовником виконується пункт 1.3 даного договору.

Згідно п. 3.1 договору замовник сплачує виконавцю за технічне обслуговування та ремонт машин і технічних засобів.

Згідно п. 3.2 договору оплата за технічне обслуговування та ремонт машин (технічних засобів), не включених до списку , що додається до Договору, обумовлюється додатковими угодами.

Позивачем з метою підтвердження реальності здійснення господарських операцій подано до суду податкові накладні виписані на адресу позивача виконавцем договору технічного обслуговування - ТОВ «Афелій - 2013), видаткові накладні, що містять перелік використаних технічних деталей транспортного засобу, звіт про кредиторські та дебіторські операції по рахунку ТОВ «НАПОЛІ-КР» за період з 20.11.2013 року, 11.12.2013 року, 19.12.2013 року, 25.12.2013 року, 03.03.2014 року.

Проте, зазначені документи не відповідають вимогам чинного законодавства, та не визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

В свою чергу, документи бухгалтерського обліку мають силу первинних лише у разі, якщо фіксують господарську операцію, яку було реально здійснено, у тому числі в обсязі та суб'єктному складі осіб, обумовлених укладеним договором.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, доходи та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд зазначає, що аналізовані документи первинного бухгалтерського обліку не можуть вважатись первинними для цілій формування податку на додану вартість за наслідками господарських відносин позивача з ТОВ «Афелій - 2013», оскільки наданими позивачем первинними документами неможливо підтвердити та розкрити зміст господарських операцій (посуг), визначених договором на технічне обслуговування.

Так, згідно договору технічне обслуговування машин та устаткування здійснюється виконавцем у відповідності до списку, який додається до договору. Якщо обслуговується інше устаткування не включене до списку договору це обслуговування обумовлене додатковими угодами.

Позивачем не надано суду списків із визначенням технічного обладнання та устаткування яке підлягає обслуговуванню, як не надано й додаткових угод, які могли бути укладені при здійсненні технічного обслуговування автомобілів не внесених до списку.

Також, позивачем не надано актів прийняття - здачі виконаних робіт (послуг), в яких мало б бути зазначено які саме роботи було виконано виконавцем на користь замовника, ким саме, а також скільки часу було затрачено для виконання робіт на користь замовника.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавцем не визначеного вичерпного переліку первинних документів, якими може бути підтверджено факт виконання господарської операції, однак акт приймання - передачі виконаних роті (послуг) є основним первинним документом, який підтверджує передачу робіт замовнику на виконання умов договору.

З огляду на відсутність у позивача актів виконаних робіт, а також з огляду на те, що наданими документами бухгалтерського обліку не розкрито зміст господарської операції, суд вважає, що ТОВ «НАПОЛІ-КР», на порушення ст.. 71 КАС України, фактично не доведено реальності здійснення господарських операцій з придбання послуг технічного обслуговування автомобілів та устаткування.

Відтак, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження доводи позивача, стосовно правомірності формування податку на додану вартість за перевіряємий період за рахунок сум ПДВ сплачених у складі ціни за товар, позивачем не було спростовано висновків суду першої інстанції, що свідчить про відсутність підстави для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НАПОЛІ-КР» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі №804/4169/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна