Ухвала

від 24.11.2015 по справі 819/2758/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 р. Справа № 876/1235/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Волошин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Аскольдія» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

                                                   В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року Приватне підприємство «Аскольдія» (далі - ПП) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - ОДПІ) у якому, просило скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 06.11.2013 №0007242204.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що оскаржуване ППР прийнято протиправно, оскільки чинним законодавством не встановлено обмежень щодо строків перенесення від'ємного значення попередніх податкових періодів у наступні. Підприємство не заявляло у вересні 2013 року про відшкодування чи повернення переплати з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за серпень 2010 року. Більше того, вважає, що податковим органом безпідставно ототожнюються поняття бюджетного відшкодування та перенесення від'ємного значення, оскільки вони є різними, а до останнього положення п.102.5 ст.102 ПК України не застосовуються.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі №819/2758/13-а заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі вказує, що в разі, якщо залишок від'ємного значення податку попереднього податкового періоду сформовано платником за придбаними товарами/послугами, які після завершення строку 1095 днів є неоплаченими, то такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими, а тому з врахуванням п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на податковий кредит та відповідно бюджетне відшкодування за такими товарами/послугами платник втрачає.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ПП правомірно переносились суми податкового кредиту з ПДВ на наступні звітні періоди, а податковий орган приймаючи спірне ППР діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.10.2013 ОДПІ проведено камеральну (електронну) перевірку податкової звітності з ПДВ за серпень 2013 року ПП, за результатами якої складено акт від цієї ж дати №134/22-04/36829694 (а.с.5).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.102.5 ст.102 ПК, а саме завищення суми залишку від'ємного значення за серпень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 3306грн

06.11.2013 відповідачем на підставі Акта прийнято ППР №0007242204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 3306грн (а.с.4).

Не погодившись із таким ППР відповідача, ПП звернулось до адміністративного суду із цим позовом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Так, згідно з п.200.1 ст.200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу вимог п.200.3 цієї ж статті при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами п.200.4 ст.200 ПК якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.200.5 ст.200 ПК не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

На підставі п.200.6 ст.200 ПК платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Встановлено, що від'ємне значення з ПДВ в оспорюваній сумі виникло у податковому обліку ПП за наслідками виконання операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у 2010 році та відображалося у податкових деклараціях з ПДВ за звітні періоди 2011-2013 років у складі залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи вищенаведені норми ПК, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань, що виникли протягом наступних звітних періодів.

Податкове законодавство не містить обов'язку платника податку, який має від'ємне значення ПДВ, заявляти таку суму до бюджетного відшкодування, і, одночасно, не містить заборону на включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді. При цьому, не визначено жодних обмежень щодо періоду, протягом якого платник податку має право включати таке від'ємне значення до податкового кредиту.

Позивач не приймав рішення про отримання бюджетного відшкодування, що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Пунктом 102.5 ст.102 ПК встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що положення п.102.5 ст.102 ПК регулюють лише питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та їх бюджетного відшкодування, а не питання формування і строків існування податкового кредиту та від'ємного значення з ПДВ. Натомість, жодних обмежень щодо граничних строків перенесення залишку від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів до складу сум, що включаються до податкового кредиту наступного податкового періоду ПК не передбачено.

Інше розуміння податковим органом розглядуваного положення ПК не ґрунтується на його змісті та є проявом довільного та помилкового тлумачення інспекцією податкового законодавства.

ПК не встановлює граничного строку щодо можливості використання платником податків свого податкового кредиту, водночас, бюджетне відшкодування є правом платника, а не його обов'язком.

Платник податку, який не скористався своїм правом на отримання бюджетного відшкодування, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ поточного (звітного) податкового періоду відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, до повного його погашення.

Відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з ПДВ залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не свідчить про прийняття платником податку рішення про отримання бюджетного відшкодування, оскільки ст.200 ПК передбачено два способи використання платником податків від'ємного значення ПДВ у разі відсутності податкового боргу, а саме: або бюджетне відшкодування (реалізується за наявності встановлених кодексом підстав), або включення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Від'ємне значення з ПДВ - це підтверджений податковий кредит, тобто, сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відтак, встановлено, що заявлена в рядку 24 податкової декларації позивача за серпень 2013 року сума не має відношення до бюджетного відшкодування, на неї не поширюються положення п.102.5 ст.102 ПК стосовно термінів в 1095 днів, а використання підтвердженого податковим органом податкового кредиту (в розрізі термінів його формування і подальшого використання) не обмежено законом.

Також слід зазначити, що згідно пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Тобто, питання законності визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків є предметом документальної перевірки, а не камеральної.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ППР від 06.11.2013 №0007242204 є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС, суд,

          У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      В.Я. Качмар

Суддя                     О.М. Гінда

Суддя                     В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 30 листопада 2015 року.