Рішення

від 02.12.2015 по справі 274/3129/15-ц

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/3129/15-ц

пр.№ 2/0274/1396/15

Рішення

Іменем України

02.12.2015 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Потапової Т.М., з участю секретаря Білань О.В., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛевентВ» до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором безвідсоткової поворотної позики,

Встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. Просить стягнути з відповідача борг за договором позики № 1 від 03.06.2013 року в сумі 56000, пеню в розмірі 1% в розмірі 306880 грн., 15% ПДФО у розмірі 8400, а всього 371280 грн.. Свої вимоги мотивує тим, що 28.05.2013 року ОСОБА_4 звернувся до директора ТОВ „ЛевентВ» про надання поворотної безвідсоткової допомоги в розмірі 50000 грн., йому була надана позика в сумі 56000 грн., кінцева дата повернення позики - 31.12.2013 року. Станом на 02.07.2015 року відповідач позику не повернув. У разі прострочення повернення боргу позичальник повинен сплатити пеню в розмірі 1% за кожний день прострочення. Також відповідно до п.п.14.1.257, 14.1 ст.14; п.п.165.1.31, 165.1 ст.165; п.167.1 ст.167 Податкового кодексу у разі неповернення позики у визначений строк підприємство буде зобов'язано сплатити податок на доходи фізичних осіб в розмірі 15%, що становить 8400 грн.. Зазначену суму просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з зазначених в заяві підстав. Погодилися з доводами представника ОСОБА_3 про застосування позовної давності щодо нарахування пені, обмежившись строком - один рік.

Представник відповідача позов визнала частково, не заперечила проти стягнення суми основного боргу в розмірі 56000 грн., просить зменшити пеню на 99% , визначивши до сплати 2044 грн., заперечила проти стягнення податку в сумі 8400 грн., мотивуючи тим, що таке зобов'язання відповідача не ґрунтується на договорі та законі.

Допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_4 суду пояснив, що про позику домовлявся з директором ТОВ „ЛевентВ» ОСОБА_1 для отримання коштів на невеликий спільний бізнес, на його пропозицію написав заяву про отримання позики на навчання дитини, уклали договір. Була домовленість про повернення коштів за можливістю. Однак директор почав вимагати кошти, а коли він мав намір повернути позику, виявилося, що рахунок підприємства заблокований. Директор не бажав з ним спілкуватися, на його пропозицію спір добровільно не вирішили.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

03.06.2013 року відповідач ОСОБА_4 отримав від ТОВ „ЛевентВ» безвідсоткову поворотну позику в розмірі 56000 грн. та зобов'язався повернути її до 31.12.2013 року. Даний факт стверджується укладеним сторонами письмовим договором № 1 від 03.06.2013 року, платіжним дорученням від 06.06.2013 року про отримання ОСОБА_4 56000 грн., протоколом № 1/13 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛевентВ» від 29.05.2013 року, п.п.8.7.18, 8.16 Статуту підприємства.(а.с.5,6,12-20)

Згідно з п.4.1 договору позичальник зобов'язався повернути позику до 31.12.2013 року.

Відповідно до п.7.1 договору у разі порушення позичальником строку повернення позики він повинен сплатити на поточний рахунок позикодавця пеню в розмірі 1% від розміру неповернутої суми за кожний день прострочення.

За змістом ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті і 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт отримання відповідачем позики в розмірі 56000 грн. та не повернення коштів у визначений договором строк сторонами не заперечується та не підлягає доказуванню. Відповідач згідний з вимогою позивача про стягнення основного боргу в розмірі 56000 грн..

Представник відповідача надала письмове клопотання про застосування однорічного строку позовної давності щодо пені та зменшення розміру пені на 99% на підставі ст..551 ЦК України, мотивуючи тим, що розмір пені значно перевищує розмір отриманої позики, а також з урахуванням майнового стану боржника, який не має постійної роботи, стабільного заробітку, утримує свою дочку та сина дружини від першого шлюбу.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки (штраф, пеня) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями у п.27 постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносинВ» істотними обставинами в розумінні ст.551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу(наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Розмір пені в межах одного року становить 204400 грн.. Позивач проти такого розміру пені не заперечив, також вважає можливим зменшити розмір пені з 1% до подвійної облікової ставки за кожний день прострочення, проте нового розрахунку пені суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір пені за один рік становить 204000 грн., що значно перевищує розмір отриманої позики. Підприємство не зазнало збитків у зв'язку з неповерненням позики, про що пояснила представник позивача ОСОБА_2.

Відповідачем суду надані документи, якими він підтверджує скрутний майновий стан сім'ї, зокрема, запис у його трудовій книжці про звільнення з роботи 22.07.2011 року, запис у трудовій книжці дружини, яка мала статус безробітного, виплату допомоги по безробіттю їй припинено 16.07.2015 року, а також, копію свідоцтва про шлюб, копію свідоцтва про народження спільної дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.(а.с.38-43)

Суд вважає можливим застосувати положення статті 551 ЦК України, з урахуванням матеріального становища відповідача, значне перевищення розміром пені суми не отриманих підприємством коштів, відсутність збитків підприємства, а також факт невиконання боржником зобов'язання навіть частково. Розмір пені суд зменшує до 15000 грн..

Щодо стягнення 15% від суми неповернутої позики в розмірі 8400 грн. суд зазначає наступне. В позовній заяві така вимога обґрунтовується тим, що протягом дії договору сума поворотної фінансової допомоги не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб у платника податку. Однак, уразі порушення строків повернення такої допомоги вся сума включається до оподаткування доходу і оподатковується за ставкою 15%.

Суд вважає, що дана вимога позивача не ґрунтується на договорі або законі і задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та зазначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Як вбачається з договору безвідсоткової поворотної позики цим договором сторони не передбачили відповідальність позичальника у разі порушення умов договору відшкодувати збитки, понесені підприємством у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Позикодавець не був позбавлений можливості передбачити ризики для підприємства, пов'язані з порушенням позичальником умов договору та мав право зазначити в договорі зобов'язання позичальника відшкодувати позикодавцеві можливі збитки. Отже, позивач не має права на відшкодування з відповідача податку з доходів фізичних осіб, який можливо в подальшому буде зобов'язаний сплатити ТОВ „ЛевентВ» відповідно до вимог Податкового Кодексу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 56000 грн. суми позики та пені в сумі 15000 грн..

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 3654 грн., який він просить стягнути з відповідача. Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.39 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року у разі якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛевентВ» до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором безвідсоткової поворотної позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛевентВ» (код ЄРДПОУ 34414390) борг за договором безвідсоткової поворотної позики від 03.06.2013 року в розмірі 71000 грн., в тому числі: сума позики - 56000 грн., пеня - 15000 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 грн..

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Потапова Т.М.