Постанова

від 30.11.2015 по справі 910/8098/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Справа № 910/8098/15-г

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргууповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 (головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді Гончаров С.А., Сітайло Л.Г.) у справі№ 910/8098/15-г Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "БГ Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "торговий дім "Практика", простягнення 42.718.399,49 грн., позивачаЗавойко Д.І., відповідачівПотапов Є.П., третьої особиСтеценко Д.Л.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "БГ Банк" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" про стягнення суми кредиту в розмірі 37.483.774,41 грн.; заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 29.153,92 грн.; заборгованості зі сплати прострочених відсотків за користування кредитом в розмірі 2.988.289,69 грн.; заборгованості зі сплати штрафу за несвоєчасно сплачений кредит в розмірі 1.874.188,72 грн.; заборгованості зі сплати пені за несвоєчасно сплачені відсотки в розмірі 336.745,53 грн. та заборгованості зі сплати 3 % річних від простроченої суми кредиту в розмірі 6.247,22 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 у справі №910/8098/15-г в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" на користь ПАТ "БГ Банк" заборгованість за кредитом в сумі 10.551.091,95 грн., заборгованість за простроченими відсотками в сумі 860.490,92 грн., штраф в сумі 1.874.182,72 грн. 3 % річних в сумі 1.734,32 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, чим порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 601, 606 ЦК України, ст.ст. 1, 23 Закону України "Про заставу", ст.ст. 36, 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не було взято до уваги тієї обставини, що позивач не скористався своїм правом на задоволення вимог із заставлених третьої особою майнових прав, а тому виконання укладеного між сторонами договору банківського повинно бути здійснено в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, між Відкритим акціонерним товариством "БГ БАНК" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "БГ БАНК") (далі - кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" (далі - позичальник, відповідач) укладений кредитний договір від 30.12.2010 № 12/2 на виконання та в межах генерального кредитного договору від 18.03.2010 № 12 із змінами та доповненнями, які були внесені відповідно до Договорів про внесення змін та доповнень до Кредитного договору (далі - кредитний договір). За Кредитним договором позивач на умовах, визначених Договором, відкриває відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію в іноземній валюті з лімітом користування в сумі 1.700.000,00 дол. США, в межах якої надає позичальнику грошові кошти на ведення статутної діяльності зі сплатою за користування кредитом в розмірі 14% річних, а відповідач взяв на себе зобов'язання використати кредит на цілі, зазначені в кредитному договорі, своєчасно та в повному обсязі здійснити повернення кредиту, сплачувати банку відсотки, неустойку (штрафи та пені) у розмірах, строки та порядку, що визначені кредитним договором.

Відсотки за користування відповідачем кредитом нараховуються позивачем у валюті наданого кредиту - доларах США з дня надання Кредиту до дня його фактичного погашення на суму фактичної заборгованості відповідача за кредитом. Відповідач сплачує нараховані відсотки у валюті кредиту щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за календарним місяцем користування кредитом, та в день остаточного повернення кредиту (п. 2.6 кредитного договору).

Положеннями п. 4.9 генерального кредитного договору від 18.03.2010 № 12 передбачено право банку вимагати дострокового повернення суми кредиту.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору (з урахуванням змін) за порушення встановлених договором строків погашення кредиту, позивач має право стягнути з відповідача, а відповідач зобов'язаний на вимогу позивача сплатити штраф за кожен випадок порушення у розмірі п'яти відсотків від суми платежу, непогашеного у строки погашення кредиту, не пізніше п'яти банківських днів з моменту відправлення вимоги позивачем.

Відповідно до п. 3.3 кредитного договору за порушення встановлених договором строків сплати відсотків, інших строкових платежів, передбачених Договором, позивач має право нараховувати та стягувати, а відповідач зобов'язаний сплатити на вимогу позивача пеню на прострочену суму зазначених платежів в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, розраховану за кожен день прострочення платежу.

Кредит надається відповідачу на строк до 09.04.2015 (п. 1.3 Договору).

Позивач на виконання своїх обов'язків за кредитним договором, на підставі заяв відповідача, надав останньому суму кредиту в загальному розмірі 1.660.000,00 дол. США шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок відповідача, відкритий в публічному акціонерному товаристві "БГ БАНК".

Як стверджує позивач, відповідач в термін, встановлений в кредитному договорі, суму кредиту позивачеві не повернув, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 42.718.399,49 грн., яка складається з суми кредиту в розмірі 1.595.000,00 дол. США, що в еквіваленті станом на 27.03.2015 складає 37.483.774,41 грн.; заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 1.240,55 дол. США, що в еквіваленті станом на 27.03.2015 складає 29.153,92 грн.; заборгованості зі сплати прострочених відсотків за користування кредитом в розмірі 127.156,94 дол. США, що в еквіваленті станом на 27.03.2015 складає 2.988.289,69 грн.; заборгованості зі сплати штрафу за несвоєчасно сплачений кредит в розмірі 1.874.188,72 грн.; заборгованості зі сплати пені за несвоєчасно сплачені відсотки в розмірі 336.745,53 грн. та заборгованості зі сплати 3 % річних від простроченої суми кредиту в розмірі 6.247,22 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлена вимога від 26.12.2014 № 08-4054 про погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1.656.257,68 дол. США, з яких: 1.595.000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 26.12.2014 - 26.120.624,52 грн., 56.445,27 дол. США - прострочені відсотки (нараховані та не сплачені за період вересень-листопад 2014 року) та 4.812,41 дол. США - заборгованість зі сплати пені за несвоєчасно сплачені відсотки.

Судами також встановлено, що між позивачем (заставодержатель) та третьою особою (заставодавець) укладений договір застави майнових прав від 27.06.2014 № 21 (далі - договір застави), відповідно до предмету якого заставодавець передає а заставодержатель приймає на умовах застави право вимоги в якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором від 30.12.2010 № 12/2 на виконання та в межах генерального кредитного договору від 18.03.2010 № 12 із змінами та доповненнями, укладеного між заставодержателем та відповідачем, щодо вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, сплати процентів, неустойки, штрафу та пені у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором (п. 1.1 договору застави).

Заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору, зокрема зобов'язання боржника повернути кредит в термін до 09.04.2015 в розмірі 1.595.000,00 дол. США в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором (п. 2.1 договору застави).

Заставодавець передає в заставу право вимоги по зобов'язанням, яке виникло і належить заставодавцю відповідно до договору банківського вкладу "ГАРАНТ" від 27.06.2014 № 1, укладеного між заставодержателем та заставодавцем (п. 3.1 договору застави).

Майнове право полягає у праві заставодавця отримати повернення депозитного вкладу в розмірі згідно депозитного договору та праві отримати сплату відсотків за користування депозитом в розмірі, передбаченому депозитним договором (п. 3.2 договору застави).

Вартість майнового права складає 19.400.000,00 грн. (п. 3.3 договору застави).

Передумовою укладання договору застави майнових прав від 27.06.2014 № 21 було укладання між позивачем та третьою особою договору банківського вкладу від 27.06.2014 № 1 з подальшими змінами та доповненнями договорами від 27.06.2014 № 1 та від 14.10.2014 № 2 (далі - договір банківського вкладу).

Відповідно до предмету договору банківського вкладу вкладник передав а позивач прийняв для зберігання грошові кошти в національній валюті, які надійшли від вкладника на його депозитний рахунок в розмірі 19.400.000,00 грн. строком на 291 день з 27.06.2014 до 14.04.2015 включно (п. 1.1 договору банківського вкладу).

Також між позивачем та третьою особою укладено договір про уступку права вимоги від 27.06.2014 № 22 (далі - договір про уступку права вимоги), відповідно до предмету якого третя особа уступила, а позивач прийняв право вимоги повернення вкладу в сумі 19.400.000,00 грн. та нарахованих процентів за договором банківського вкладу (п. 1.1 договору про уступку права вимоги).

Цей договір укладений із відкладальною умовою відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України (п. 3.1 договору про уступку права вимоги).

Постановою Правління національного банку України від 27.11.2014 № 745 прийнято рішення про віднесення Публічного акціонерного товариства "БГ БАНК" до категорії неплатоспроможних. На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 про запровадження тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві "БГ БАНК" та призначено уповноважену особу фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

Постановою Правління національного банку України від 26.02.2015 № 134 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "БГ БАНК". На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.02.2015 №43 про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "БГ БАНК" та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію.

Оскільки відповідачем не була задоволена вимога від 26.12.2014 № 08-4054, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у позові, місцевий суд виходив з того, що вказана у п. 3.1 договору про уступку права вимоги відкладальна обставина не настала, оскільки термін погашення кредиту був встановлений до 09.04.2015. При цьому позивачем відповідно до умов договору застави не було застосовано механізм позасудового врегулювання питання про задоволення забезпеченого обтяженням зобов'язання через застосування договірного списання грошових коштів, що знаходяться на рахунку згідно умов депозитного договору в розмірі 19.400.000,00 грн., необхідному для задоволення вимог заставодержателя.

Задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний суд виходив з того, що в силу умов договору застави та договору про уступку права вимоги позивач частково отримав задоволення своїх вимог за договором банківського вкладу в сумі 19.400.000,00 грн. При цьому апеляційним судом зроблено перерахунок заявлених до стягнення сум, виходячи з того, що днем виникнення прострочення за кредитним договором є 19.01.2015.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач (т. 1 а. с. 153-157) та третя особа у своїх поясненнях (т. 1 а. с. 164-166) зазначали, що листом від 04.11.2014 відповідач звернувся до третьої особи з проханням достроково погасити заборгованість за кредитом за рахунок заставлених майнових прав (депозиту).

Третя особа листом від 05.11.2014 звернулась до позивача з проханням погасити заборгованість відповідача за рахунок депозитного договору.

Оскільки позивач не надав відповіді на вказаний лист та не вчинив відповідних дій, третя особа 12.11.2015 повторно звернулась до позивача з проханням погасити заборгованість відповідача за рахунок депозиту третьої особи за курсом НБУ станом на 05.11.2014.

Проте, як вбачається зі змісту оскаржених рішень, суди попередніх інстанцій вказаних обставин та поданих на їх підтвердження доказів не досліджували зовсім, хоча відповідні обставини мають значення, зокрема, для належного встановлення моменту виникнення у позивача права вимагати повного погашення заборгованості та права задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави.

З приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 23 Закону України "Про заставу" встановлено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Відповідно до п. 3.2 договору застави майнове право полягає у праві заставодавця отримати повернення депозитного вкладу в розмірі згідно депозитного договору та праві отримати сплату відсотків за користування депозитом в розмірі, передбаченому депозитним договором.

Пунктом 2.3 договору застави передбачено, що заставодавець та боржник несуть солідарний обов'язок перед заставодержателем за виконання зобов'язань, передбачених у п. 2.1 цього договору.

Положеннями п. 7.4 договору застави передбачено застосування механізму позасудового врегулювання питання про задоволення забезпеченого обтяженням зобов'язання шляхом відступлення заставодавцем права грошової вимоги, що випливає з депозитного договору, через застосування договірного списання грошових коштів, що знаходяться на рахунку згідно умов депозитного договору в розмірі, необхідному для задоволення вимог заставодержателя.

Обрання та реалізація даного позасудового механізму реалізації права застави знаходить своє відображення в укладенні між тими ж особами договору про уступку права вимоги від 27.06.2014 № 22.

Відповідно до предмету даного договору уступки третя особа уступає, а позивач приймає право вимоги повернення вкладу в сумі 19.400.000,00 грн. та нарахованих процентів за договором банківського вкладу.

Цей договір укладений з відкладальною умовою відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України (п. 3.1 договору про уступку права вимоги).

Відповідно до положень п. п. 3.2.1, 3.2.2 даного договору право вимоги, що є предметом цього договору переходить до позивача, зокрема, у випадках: виникнення у позивача права звернення стягнення на заставлені майнові права на підставі договору застави - з моменту виникнення такого права; порушення зобов'язань за договором застави майнових прав - з моменту вчинення дій або бездіяльності, що є порушенням зобов'язань за договором застави майнових прав.

Сторони домовились, що перехід права вимоги на умовах та в строки, визначені цим договором, не потребує підписання будь-яких документів/договорів, а також не потребує згоди третьої особи (п. 3.3 договору про уступку права вимоги).

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди зовсім не досліджували обставин звернення третьої особи до позивача з проханням погасити заборгованість відповідача за рахунок депозитного договору, хоча відповідні листи надавались до матеріалів справи. Зокрема, судами чітко не встановлено дати такого звернення та строку погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Колегія суддів відзначає, що суди не вдались до комплексного аналізу вищенаведених та інших положень кредитного договору, договору застави та договору уступки права вимоги, а тому не встановили наявності чи відсутності обов'язку позивача погасити заборгованість відповідача за рахунок заставлених майнових прав з урахуванням відповідного звернення третьої особи та умов вказаних договорів.

Відповідно, судами не було надано належної оцінки і тому, що згідно з п. 4.1 договору уступки у випадку настання будь-якої з подій, передбачених п. п. 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 позивач втрачає право вимагати повернення вкладу, а зобов'язання банку по поверненню вкладу припиняються відповідно до ст. 606 Цивільного кодексу України.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності при тому, що на окремому дослідженні певних з них наполягали відповідач та третя особа.

Як визначено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 у справі № 910/8098/15-г скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова