Рішення

від 30.11.2015 по справі 904/8337/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.15р. Справа № 904/8337/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АСУ ГРУП", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача -1 публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

відповідача -2 товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро", м. Павлоград,

про визнання договору переводу боргу недійсним

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 21.05.2014 року

від відповідача-1: представник не з'явився

від відповідача-2: ОСОБА_2, представник, дов. № ББУ/ША20/СЛ/15 від 20.10.2015 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСУ ГРУП" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" та відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро" про визнання договору переводу боргу недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами приписів ст.520 ЦК України та здійснення заміни боржника у зобов'язанні без згоди на те кредитора (позивача), що має наслідком визнання зазначеного договору про переведення боргу недійсним.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 16.09.2015р., порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 13.10.2015р.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2015р., 27.10.2015р. та 11.11.2015р., розгляд справи було неодноразово відкладено, для повного та всебічного розгляду справи.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015р. для повного та всебічного розгляду справи, продовжено строк вирішення спору до 30.11.2015р., а розгляд справи відкладено на 30.11.2015р.

30.11.2015 року представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, до судового засідання подав через канцелярію суду письмові пояснення.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, подав через канцелярію суду пояснення та клопотання в порядку ст. 22 ГПК України, яким просив суд призначити справу до слухання колегією у складі трьох суддів.

Клопотання про призначення колегіального розгляду справи судом досліджено та відхилено, в зв'язку з його не обґрунтованістю належними доказами, відповідачем не наведено беззаперечних підстав щодо необхідності призначення колегіального розгляду справи, у зв'язку з чим суд вважає заявлене клопотання таким, що навмисно та безпідставно затягує розгляд справи, що може порушувати права та законні інтереси сторін та учасників процесу у справі.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення. (а.с. 116)

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою 15.09.2015 року, ухвалою господарського суду від 11.11.2015р. продовжено строк розгляду справи до 30.11.2015р., а тому строк розгляду спору спливає 30.11.2015р.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд вважає, що відповідач-1 повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача-1, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

30.11.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АСУ ГРУП" (постачальник - позивач) та публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (покупець-відповідач-1) укладено договір №14-16/488-КП від 06.08.2014 року, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами до даного договору. (а.с.34-37)

Пунктом 4.5. договору сторони узгодили, що зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у вище обумовленому пункті призначення поставки. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Відповідно до п. 5.2. договору, ціни на продукцію, що поставляється постачальником встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору. Загальна вартість кожної партії продукції, що поставляється за даним договором вказується у відповідних специфікаціях до договору.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що розрахунки за продукцію, що постачається постачальником по даному договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60-тий календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інший більший строк відстрочки не обумовлено у відповідній специфікації. В разі, якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Даний договір вступає в сулу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2014 року включно. У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань. (п. 8.1. договору)

Відповідно до п. 8.3. договору, жодна зі сторін не може передавати свої права та/або обов'язки за даним договором третій особі без попереднього узгодження іншої сторони.

Як зазначає позивач у позовній заяві, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором №14-16/488-КП від 06.08.2014 року, щодо оплати отриманого товару, позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про стягнення 266 523,76 грн. (а.с.30-32) Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2015р. було порушено провадження у справі №904/4852/15.

Позивач у позовній заяві вказує, що під час судового розгляду справи №904/4852/15, позивачу стало відомо про договір переведення боргу б/н від 01.12.2014 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (відповідач-1- первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро" (відповідач-2 - новий боржник), відповідно до умов якого первісний боржник переводить, а новий боржник приймає на себе виконання зобов'язання, що належить первісному боржнику згідно договору №14-16/488-КП від 06.08.2014 року про поставку, укладеному між первісним боржником та ТОВ «АСУ ГРУП» (позивачем). (а.с.38)

Відповідно до п. 2 договору переведення боргу, первісний боржник переводить на нового боржника борг за договором №14-16/488-КП від 06.08.2014 року з додатками та доповненнями до нього між первісним боржником а ТОВ «АСУ ГРУП», в сумі 166 992,00 грн. на умовах, існуючих на момент укладення даного договору.

Даний договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплення печатками обох сторін та діє протягом часу, достатнього для належного виконання його сторонами. Договір та всі додатки до нього вважаються укладеними з моменту передачі їх факсимільним зв'язком

Таким чином, на підставі вищевказаного договору переведення боргу товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро" набуло статусу нового боржника.

За вказаних обставин позивач вважає, що ТОВ "Шахтар-Агро" (відповідач-2) та "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (відповідач-1) уклавши договір переведення боргу б/н від 01.12.2014р., на підставі якого первісний боржник перевів свій борг за №14-16/488-КП від 06.08.2014 року на нового боржника без згоди кредитора, порушує його матеріальні права, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників позивача та відповідача-2, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до с. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Під час розгляду даної справи судом встановлено наявність обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Зокрема, суд вважає, що оспорюваний договір суперечить положенням ч.1, 5 ст.203 ЦК України якими встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правих наслідків, що обумовлені ним.

Так, відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Договір, яким передбачається заміна боржника у зобов'язанні, має назву "договір переведення боргу". На підставі даного договору старий боржник передає свої обов'язки у зобов'язанні новому боржнику, який вступає у зобов'язання та має виконати обов'язок перед кредитором.

Переведення боргу необхідно вважати багатостороннім правочином (договором), в силу якого первісний боржник по зобов'язанню за згодою кредитора переводить свій обов'язок на нового боржника (вибуваючи, таким чином, з цього зобов'язання).

Переведення боргу, як і заміна кредитора у зобов'язанні, опосередковує зміну суб'єктного складу зобов'язання, але залишає незмінним його зміст.

Отже, переведення боргу на нового боржника здійснюється у тій самій формі, на тих самих умовах і у тому саме обсязі, що і основне зобов'язання, яке існувало на момент переведення боргу, і такі зобов'язання мають бути підтверджені належними документами.

Переведення боргу за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки воно залежить від основного юридичного факту, який його породжує.

Судом встановлено, що договором №14-16/488-КП від 06.08.2014 року, укладеним між публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "АСУ ГРУП" (позивач), зокрема, п.8.3 встановлено, що жодна зі сторін не може передавати свої права та/або обов'язки за даним договором третій особі без попереднього узгодження іншої сторони.

Згода кредитора повинна виражатись шляхом надання відповідного листа, повідомлення тощо.

В даному випадку згідно договору переведення боргу, ТОВ «АСУ ГРУП» (позивач) не є стороною укладеного правочину, крім того, судом встановлено, що на адресу позивача, зі сторони боржника жодного листа-повідомлення (погодження) щодо зміни боржника у зобов'язанні не надсилалося.

Таким чином, оспорюваний договір суперечить вимогам ст.520 ЦК України та укладений без дотримання п.8.3 договору, оскільки не отримана згода кредитора на заміну боржника, а тому наслідком переведення боргу за правочином без згоди кредитора є недійсність такого правочину.

З урахуванням встановлених обставин справи та приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АСУ ГРУП" про визнання недійсним договору переведення боргу б/н від 01.12.2014р., укладеного між ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" та ТОВ "Шахтар-Агро" - є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо заперечень відповідача, з приводу того, що відповіачем-2 договір переведення боргу виконувався, шляхом здійснення часткових оплат, суд не приймає до уваги, оскільки по-перше: як вбачається з пояснень позивача, позивач вказує, що відповідач не є належним платником, позивач (кредитор) договір переведення боргу не визнає, а зазначені кошти було повернуто відповідачу-2, відповідно до платіжного доручення №213 від 23.11.2015р. По-друге, сам факт укладення договору про переведення боргу, в результаті чого було замінено боржника у основному зобов'язанні без дотримання п.8.3 договору та без отримання згоди кредитора на заміну боржника, є наслідком недійсності такого правочину.

Щодо вимог позивача покласти судовий збір солідарно на відповідача -1 та відповідача-2, суд зазначає наступне:

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволення позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.4.1 Постанови пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року No 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

На підставі викладеного суд вважає, що оскільки вина у виникненні спору, як відповідача-1 так і відповідача-2 матеріалами справи підтверджена, судовий збір підлягає покладенню на відповідачів у рівних частинах по 50% від загальної суми судового збору, а саме на відповідача-1 - 609 грн. 00 коп. і на відповідача -2 - 609 грн. 50 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір переведення боргу б/н від 01.12.2014р., укладений між публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро".

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АСУ ГРУП» (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Невська, 2а, каб. 206, код ЄДРПОУ 37214913) суму судового збору у розмірі 609 грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Куйбишева, 26, код ЄДРПОУ 35020481) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АСУ ГРУП» (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Невська, 2а, каб. 206, код ЄДРПОУ 37214913) суму судового збору у розмірі 609 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 01.12.2015р.

Суддя ОСОБА_3