Рішення

від 27.11.2015 по справі 906/1434/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" листопада 2015 р. Справа № 906/1434/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №15/10 від 06.10.2015

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №26/532 від 18.05.2015

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Касандра"

до Житомирської міської ради

про припинення договору оренди землі №185 від 25.07.2014

Позивач звернувся з позовом до суду про припинення договору оренди землі №185 від 25.07.2014 з 10.02.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт набуття права власності на будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці, іншою особою.

В якості правових підстав позивач посилається на ст.ст.120, 141, 152 Земельного кодексу України, ст.ст.31, 35 Закону України "Про оренду землі".

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Зауважив, що відповідно ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Просив припинити договір оренди землі №185, укладений 25.07.2014 між Житомирською міською радою та Приватним підприємством "Касандра", з 10.02.2015, тобто з моменту реєстрації права власності на нежиле приміщення за іншою особою.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Пояснив, що 20.08.2015 відповідачем було винесено рішення №984 щодо вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним особам, внесення змін до рішень міської ради, яким ПП "Касандра" припинено право землекористування за договором оренди земельної ділянки №185 від 25.07.2014. Тому, саме з 20.08.2015 вищезазначений договір оренди, що укладений між позивачем та відповідачем вважається припиненим.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2014 між Житомирською міською радою (орендодавець, відповідач) та Приватним підприємством "Касандра" (орендар, позивач) укладено договір оренди землі №185 (а.с. 9-11) (далі - Договір), згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 87.

Згідно п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,6270га, в тому числі під будівлями та спорудами - 0,1642га, під проїздами, проходами і площадками - 0,4628га.

На земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна: приміщення нежитлове, а також інші об'єкти інфраструктури: електромережа (п.3 Договору).

Відповідно до п.4 Договору кадастровий номер земельної ділянки - 1810136600:06:027:0010.

У матеріалах справи знаходиться акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25.07.2014, за яким Житомирською міською радою передано, а Приватним підприємством "Касандра" прийнято в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться в м. Житомир, вул. Баранова, 87 (а.с. 12).

Зазначений вище договір оренди землі укладено на 5 (п'ять) років (п.6 Договору).

Проте, позивач звернувся до суду з позовною заявою про дострокове припинення договору оренди землі №185 від 25.07.2014 з 10.02.2015.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Укладений між сторонами договір №185 від 25.07.2014 за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Згідно з ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При цьому, слід зазначити, що, дійсно, положеннями статті 120 Земельного кодексу України, яка кореспондується зі ст.377 Цивільного кодексу України, унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Пунктом е) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України також передбачено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою визначено набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно ч.1 ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами, вказана норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається, договір оренди, при цьому, не припиняється в цілому, а припиняється в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки. До набувача будівлі відбувається перехід прав на відповідну земельну ділянку на умовах, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Так, у матеріалах справи знаходяться договір від 10.02.2015 про внесення змін та доповнень до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.07.2013 (а.с. 45), за умовами якого відбулось звернення стягнення на нерухоме майно, яке належало на праві власності позивачу (котрий виступав іпотекодавцем), а саме: нежиле приміщення літ. "Т" (блок допоміжних цехів), загальною площею 1905,1кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 87.

Згідно вказаного договору новим власником нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, стала ОСОБА_3, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.02.2015 (а.с. 46).

Разом з тим, при укладенні договору від 10.02.2015 сторонами не дотримано вимог ч.2 ст.377 Цивільного кодексу України та ч.6 ст.120 Земельного кодексу України, відповідно до яких істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

При, цьому, п.17 договору оренди землі №185 від 25.07.2014 (а.с. 9-11) передбачено, що у разі переходу права власності на об'єкти майна, які знаходяться на орендованій земельній ділянці, до нового власника, договір оренди земельної ділянки зберігає чинність. У цьому випадку всі необхідні зміни до договору оренди вносяться на підставі прийнятого відповідного рішення Житомирської міської ради шляхом укладання додаткової угоди до діючого договору оренди землі або шляхом укладання нового договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.32 договору дія договору припиняється у разі зокрема набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою собою земельній ділянці.

Таким чином, враховуючи викладені вище правові норми та умови договору, у зв'язку зі зміною власника нежитлових приміщень, що знаходяться на спірній земельній ділянці, договір оренди землі №185 від 25.07.2014 припинився в частині, що стосується позивача як попереднього власника зазначеної нерухомості.

Крім того, варто зазначити, що ч.1 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (п. а) ч.2 ст.83 Земельного кодексу України).

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст.122 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 140 Конституції України та статтею 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам, органам та посадовим особам місцевого самоврядування гарантовано право самостійно реалізовувати надані їм повноваження.

Згідно ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

При цьому, п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Варто зазначити, що в матеріалах справи знаходиться заява позивача від 26.02.2015, адресована секретарю міської ради, з проханням внести на розгляд сесії міської ради питання щодо дострокового припинення права користування спірною земельною ділянкою (а.с. 15).

Тобто, сам позивач не заперечував необхідності дотримання встановленої законом процедури вирішення питань регулювання земельних відносин, а саме - на пленарних засіданнях міської ради.

Так, 20.08.2015 відповідачем на п'ятдесятій сесії шостого скликання було винесено рішення №984 щодо вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним особам, внесення змін до рішень міської ради (а.с.17), яким згідно Додатку 1 до нього (а.с. 18) Приватному підприємству "Касандра" припинено право землекористування за договором оренди земельної ділянки №185 від 25.07.2014.

Судом не приймаються посилання позивача при обґрунтуванні позовних вимог на п.5 ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування", з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування" сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Тобто, не рідше одного разу на місяць сесія ради скликається з питань саме відведення земельних ділянок, а не загалом всіх земельних питань.

Також, слід зауважити, що зазначене вище рішення відповідача від 20.08.2015 станом на день звернення позивача з позовною заявою до суду було чинним, ніким (зокрема, і позивачем) не оскаржене, і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що станом на день звернення позивача з позовом до суду договір оренди землі №185 від 25.07.2014 припинив свою дію в частині, що стосується Приватного підприємства "Касандра". Тому, станом на час подання позову мала місце відсутність предмету позову.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст.33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Отже, враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.12.15

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати: 1 - у справу

2- відповідачу рек. з пов.