Рішення

від 27.11.2015 по справі 910/24614/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2015Справа №910/24614/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пропер Авто" До Комунального підприємства "Київпастранс" Простягнення 211 118,88 грн. Суддя Підченко Ю.О.

За участю представників:

Від позивачаСергєєв П.О. (за довіреністю від 01.09.2015 р.) Від відповідачаМалюга В.М. (за довіреністю від 06.10.2015 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропер Авто" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення боргу за поставлений товар у сумі 211 118,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/24614/15, розгляд справи призначено на 16.10.2015 р.

У судовому засіданні 16.10.2015 р. судом оголошено перерву до 13.11.2015 р.

13.11.2015 р. за клопотанням позивача суд продовжив строк вирішення спору у справі № 910/26514/15 до 30.11.2015 р., відклав розгляд справи на 25.11.2015 р.

За наслідками судового засідання 25.11.2015 р. судом оголошено перерву до 27.11.2015 р.

26.11.2015 р. від позивача надійшли додаткові документи у справі та обґрунтований розрахунок заявлених вимог.

В судове засідання 27.11.2015 р. з'явився уповноважені представники сторін.

Представник обґрунтував обставини виникнення заборгованості у відповідача, підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в свою чергу проти позовних вимог заперечив, відповідно до поданої 04.11.2015 р. заяви просив суд застосувати строк позовної давності.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропер Авто" (постачальник) та Автобусним парком № 1 Комунального підприємства "Київпастранс" (покупець) укладено договір № 3/12 поставки товару (далі - договір-1), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Найменування товару: комплектуючі та запасні частини до автотранспорту (п. 1.2 договору-1).

Згідно з п. 9.2 договору-1 приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами на підставі видаткових накладних або додатків до договору.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору він поставив відповідачу товар на суму 30 935,34 грн., що підтверджується видатковими накладними № СЧ-0000406 від 18.04.2013 р. на суму 567,00 грн., № СЧ-0000423 від 22.04.2013 р. на суму 14 462,77 грн., № СЧ-0000635 від 13.06.2013 р. на суму 7 846,87 грн., № СЧ-0000640 від 14.06.2013 р. на суму 8 058,70 грн., а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Натомість, відповідач розрахувався за товар лише частково на суму 202,11 грн., решта заборгованості у сумі 30 733,23 грн. залишилась неоплаченою відповідачем.

24.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропер Авто" (постачальник) та Автобусним парком № 7 Комунального підприємства "Київпастранс" (покупець) укладено договір № 135/1 поставки товару (далі - договір-2), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Найменування товару: комплектуючі та запасні частини до автотранспорту (п. 1.2 договору-2).

Згідно з п. 9.2 договору-2 приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами на підставі видаткових накладних або додатків до договору.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору він поставив відповідачу товар на суму 94 692,69 грн., що підтверджується видатковими накладними № СЧ-0000370 від 18.04.2011 р. на суму 5 142,94 грн., № СЧ-0000377 від 12.04.2011 р. на суму 511,36 грн., № СЧ-0000379 від 12.04.2011 р. на суму 1480,01 грн., № СЧ-0000382 від 12.04.2011 р. на суму 1 777,44 грн., № СЧ-0000391 від 18.04.2011 р. на суму 2 237,84 грн., № СЧ-0000402 від 19.04.2011 р. на суму 2 133,60 грн., № СЧ-0000419 від 26.04.2011 р. на суму 5 382,08 грн., № СЧ-0000429 від 27.04.2011 р. на суму 955,37 грн., № СЧ-0000440 від 29.04.2011 р. на суму 1 777,61 грн., № СЧ-0000444 від 04.05.2011 р. на суму 4 092,95 грн., № СЧ-0000457 від 06.05.2011 р. на суму 6 049,20 грн., № СЧ-0000484 від 16.05.2011 р. на суму 8 031,92 грн., № СЧ-0000494 від 18.05.2011 р. на суму 3 376,80 грн., № СЧ-0000497 від 19.05.2011 р. на суму 1 851,53 грн., № СЧ-0000507 від 24.05.2011 р. на суму 5 556,40 грн., № СЧ-0000525 від 27.05.2011 р. на суму 3 044,88 грн., № СЧ-0000560 від 06.06.2011 р. на суму 4 974,07 грн., № СЧ-0000639 від 25.06.2011 р. на суму 4 492,64 грн., № СЧ-0000643 від 29.06.2011 р. на суму 5 741,60 грн., № СЧ-0000668 від 04.07.2011 р. на суму 2926,64 грн., № СЧ-0000707 від 13.07.2011 р. на суму 5 648,34 грн., № СЧ-0000716 від 14.07.2011 р. на суму 2 775,22 грн., № СЧ-0000744 від 20.07.2011 р. на суму 1 969,36 грн., № СЧ-0000973 від 26.09.2011 р. на суму 7 898,88 грн., № СЧ-0001071 від 03.11.2011 р. на суму 4 864,01 грн., а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Натомість, відповідач розрахувався за товар лише частково на суму 73 157,72 грн., решта заборгованості у сумі 21 534,97 грн. залишилась неоплаченою відповідачем.

15.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропер Авто" (постачальник) та Автобусним парком № 8 Комунального підприємства "Київпастранс" (покупець) укладено договір № 002/41-09 про поставку товару (далі - договір-3), за умовами якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставити покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти названий товар та оплатити його.

Під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміється: 1) запасні частини для автобусів; 2) "Богдан-А-091/92 згідно рахунків фактур" (п. 1.2 договору-3).

Згідно з 5.3 договору-3 датою поставки є дата оформлення належним чином акту прийому-передачі товару (відповідних накладних).

За твердженнями позивача, на виконання умов договору він поставив відповідачу товар на суму 257 926,64 грн., що підтверджується видатковими накладними № СЧ-0000570 від 09.06.2011 р. на суму 7 113,60 грн., № СЧ-0000722 від 18.07.2011 р. на суму 7 113,60 грн., № СЧ-0000940 від 20.09.2011 р. на суму 333,20 грн., № СЧ-0001002 від 07.10.2011 р. на суму 7 639,40 грн., № СЧ-000328 від 26.04.2012 р. на суму 201 004,84 грн., № СЧ-0000461 від 14.06.2012 р. на суму 17 500,56 грн., № СЧ-0000800 від 01.08.2013 р. на суму 8 449,27 грн., № СЧ-0000246 від 11.03.2014 р. на суму 1 148,62 грн., № СЧ-0000247 від 11.03.2014 р. на суму 1 486,39 грн., № СЧ-0000248 від 11.03.2014 р. на суму 6 137,16 грн., а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Натомість, відповідач розрахувався за товар лише частково на суму 99 075,96 грн., решта заборгованості у сумі 158 850,68 грн. залишилась неоплаченою відповідачем.

У відзиві на позов відповідач з позовними вимогами не погоджується з підстав відсутності вказівки позивачем періодів виникнення заборгованості та здійснення часткової оплати, відсутності доказів здійснення часткової оплати відповідачем, а також у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що вказані спірні договори за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Дослідивши подані позивачем видаткові накладні за кожним договором поставки, судом встановлено, що позивач взяті на себе договірні зобов'язання з поставки товару виконав належним чином, факт чого відповідач також не заперечує.

Натомість, поданими позивачем в матеріали справи банківськими виписками та детальним розрахунком заборгованості підтверджується факт часткової оплати відповідачем поставленого йому товару, доказів повної оплати товару відповідачем в свою чергу подано не було.

При цьому, на заперечення відповідача суд зазначає, що специфікації не є прямим доказом в даній справі, в той час як наявність заборгованості встановлюється на підставі первинних бухгалтерських документів, якими є видаткові накладні, тому відсутність специфікацій не є підставою відмови у позові.

Отже, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач довів перед судом належними та достатніми доказами, а відповідач не спростував, факт неповного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договорами-1, -2 та -3.

Поряд з викладеним, як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, відповідно до якої, посилаючись на пропуск позивачем трьохрічного строку позовної давності, просив застосувати строк позовної давності за позовом про стягнення боргу за договорами поставки № 3/12 від 01.12.2008 р., № 135 від 24.04.2009 р., № 002/41-09 від 15.01.2008 р.

Згідно з приписами ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ст. 261 Цивільного кодексу України закріплено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.09.2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договорами поставки № 3/12 від 01.12.2008 р., №135 від 24.04.2009 р., № 002/41-09 від 15.01.2008 р.

Відповідно до п. 12.1 договору поставки № 3/12 від 01.12.2008 р., договір вступає в силу з 01 грудня 2008 року та діє до 31 грудня 2013 року.

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч.1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Оскільки поставка товару за договором поставки № 3/12 від 01.12.2008 р. відбувалася в рамках його дії, тобто, 18.04.2013 р., 22.04.2013 р., 13.06.2013 р. та 14.06.2013 р., то, враховуючи умову договору про попередню оплату товару (п. 5.2 договору), звертаючись до суду з позовом 15.09.2015 р., позивач звернувся в межах визначеного законом трирічного строку позовної давності, що обчислюється з моменту, коли оплата товару мала бути здійснена відповідачем.

Отже, суд погоджується з позивачем щодо відсутності правових підстав для застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за договором поставки № 3/12 від 01.12.2008 р.

Що стосується договору поставки № 002/41-09 від 15.01.2008 р., то його розділом 7 передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 р., але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Таким чином, оскільки станом на даний час розрахунок між сторонами в повному обсязі не проведений, указаний договір зберігає свою чинність.

Як вже описано вище, поставки товару за указаним договором здійснювалися 09.06.2011 р., 18.07.2011 р., 20.09.2011 р., 07.10.2011 р., 26.04.2012 р., 14.06.2012 р., 01.09.2013 р., 11.03.2014 р., 11.03.2014 р., 11.03.2014 р.

Оскільки строк позовної давності обчислюється щодо кожної поставки товару окремо, суд зазначає таке.

За приписами ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Судом встановлено з матеріалів справи, що, здійснюючи оплату вартості отриманого товару із зазначенням в призначенні платежу, за який товар, згідно з яким рахунком та договором він здійснюється, починаючи від дати укладення договору поставки № 002/41-09 від 15.01.2008 р. та по 11.03.2014 р. включно (оплати були здійснені в 2012 р., в 2013 р., в 2014 р.), а також, підписуючи акти звірки взаєморозрахунків (акти підписувалися кожного року по декілька разів в період з 2011 р. по 2014 р.), відповідач фактично вчиняв дії, що свідчить про визнання ним свого обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару в розмірі 158 850,68 грн.

Таким чином, позовна давність щодо вимог про оплату неповністю оплаченої заборгованість за накладними № СЧ-0000328 від 26.04.2012 р. та № СЧ-0000461 від 14.06.2012 р. переривалася шляхом вчинення відповідачем указаних вище дій, тому позовна давність у даному випадку не спливла.

Стосовно вимог з оплати заборгованості по видаткових накладних за серпень та березень 2013 року, то суд не вбачає жодних підстав для застосування до цих вимог позовної давності, що у цьому випадку спливе у 2016 році.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин, суд не вбачає правових підстав для застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за договором поставки № 002/41-09 від 15.01.2008 р.

Що стосується вимог позивача за договором 24.04.2009 р. № 135/1, то тут суд погоджується з позицією відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності при заявленні вимог на суму 21 534,97 грн., оскільки поставки товару за цим договором відбулися у 2011 році.

Позивач, погоджуючись з пропуском позовної давності, просить суд поновити цей строк з поважних причин, якими є довірительні стосунки між сторонами та постійні обіцянки зі сторони філії відповідача погасити суму заборгованості.

За приписами ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. № 10 позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Таким чином, по-перше, вимога позивача про поновлення строку позовної давності задоволенню не підлягає як така, що не є інститутом процесуального права, та, по-друге, вказані позивачем причини не визнаються судом поважними, адже не відображають об'єктивні причини, які б унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, тому порушене право позивача на отримання заборгованості за договором 24.04.2009 р. № 135/1 в межах даного позовного провадження захисту не підлягає.

Згідно з п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. № 10 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відтак, позовні вимоги про стягнення 21 534,97 грн. за договором 24.04.2009 р. №135/1 задоволенню не підлягають з огляду на сплив позовної давності.

Поряд з цим, позовні вимоги за договорами поставки № 3/12 від 01.12.2008 р. та № 002/41-09 від 15.01.2008 р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на суму 189 583,91 грн.

Сума судового збору за результатами розгляду справи відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, б. 2, ідентифікаційний код 31725604) стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропер Авто" (02160, м. Київ, Харківське шосе, б. 2, ідентифікаційний код 34679509) 189 583 (сто вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 91 коп. боргу та 2 843 (дві тисячі вісімсот сорок три) грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.12.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко