Рішення

від 23.11.2015 по справі 910/17996/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015Справа №910/17996/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ" доКиївської міської ради про скасування рішення Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Івасин О.Р. від відповідача -Тхорик С.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ" (надалі - "Товариство") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання протиправними дії Київської міської ради та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій Київської міської ради при прийнятті рішення від 16.12.2014, внаслідок чого позивач вказує на підстави для визнання протиправними дії відповідача та скасування незаконного рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2015 у прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ" відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 ухвалу від 17.07.2015 у справі №910/17996/15 скасовано з передачею вказаної справи на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 порушено провадження у справі №910/17996/15 та призначено розгляд вказаної справи на 21.10.2015.

20.10.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив суд скасувати рішення Київської міської ради від 16.12.2014 р. №721/721 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південбудконтракт" від 17.12.2007 р. №756-00373, на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2007 №1106/1767" повністю.

В судовому засіданні 21.10.2015 оголошено перерву до 23.11.2015.

Розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову, суд приходить до висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зміну предмету позову.

Отже, оскільки зміна предмета позову, викладена позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новим предметом позову, виходячи з якого розглядається спір є: скасування рішення Київської міської ради від 16.12.2014 р. №721/721 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південбудконтракт" від 17.12.2007 р. №756-00373, на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2007 №1106/1767" повністю.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство є орендарем земельної ділянки, місце розташування якої перетин вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:75:212:0010 згідно укладеного з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 17.12.2007 за № 75-6-00373, у книзі записів державної реєстрації договорів. Договір укладений на виконання рішення Київської міської ради від 12 липня 2007 року №1106/1767.

16 грудня 2014 року Київською міською радою прийняте оспорюване рішення №721/721 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством від 17.12.2007 №75-6-00373, на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2007 №1106/1767», яким вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки від 17.12.2007 №75-6-00373.

Підстави прийняття рішення Київради від 16 грудня 2014 року №721/721 обґрунтовані Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 9 Земельного кодексу України, статтею 32 Закону України «Про оренду землі», статтею 188 Господарського кодексу України та статтею 416 Цивільного кодексу України, пунктами 8.4, 11.4 договору оренди земельної ділянки від 17.12.2007 №75-6-00373 та тим, що Товариством не виконано умов пункту 8.4 договору оренди, а саме: не завершено забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, тобто не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, а також беручи до уваги громадську позицію щодо неприпустимості будівництва в зеленій зоні.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно ч. 1 та ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Згідно ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснення місцевого самоврядування в Україні на принципі, зокрема, законності.

Стаття 9 Земельного кодексу України визначає повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, серед яких відсутнє повноваження щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок, натомість наявне повноваження з припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України виключними підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Тобто ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачає дострокове розірвання договору оренди землі виключно за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно п. 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів невиконання позивачем умов договору щодо використання землі не за цільовим призначенням, а посилання відповідача на невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд не є тотожнім поняттям, щодо використання землі не за цільовим призначенням.

Пунктом 2.22 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 передбачено, що якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України «Про основи містобудування» та «Про регулювання містобудівної діяльності» (набрав чинності з 12.03.2011) і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. При цьому судами також повинні досліджуватися якісні характеристики об'єкта будівництва, обсяг будівництва, а також реальні строки здачі в експлуатацію об'єкта, що має визначатися проектом будівництва, який відповідно повинен бути предметом вивчення судом.

Отже, однією із підстав для розірвання договору земельної ділянки в разі порушення строків закінчення будівництва, передбачених договором оренди земельної ділянки, є завдана шкода органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця.

Однак, Київською міською радою не зазначено, в чому саме полягає шкода, завдана безпосередньо Київській міській раді, чим саме порушення строків будівництва порушує чи обмежує права Київської міської ради.

Позивач надав підтвердження, що ним вчинялись дії на виконання договору оренди земельної ділянки від 17.12.2007 №75-6-00373 та підтвердження документального забезпечення підготовки проектної документації та здійснення будівельних робіт, а саме у процесі проектування КО «Центр містобудування та архітектури» виконане містобудівне обґрунтування, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища затверджено архітектурно-планувальне завдання від 10.06.2008 №08-0300, виконана проектна документація на будівництво громадсько-житлового комплексу з нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення і підземним паркінгом на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва (стадія: проект, замовлення: 118-1/АР, замовник: ТОВ «ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ», проектна організація: ТОВ «АДРД Груп», ГАП - ОСОБА_3, том 1 «Архітектурно-будівельні рішення. Вихідні дані. Пояснювальна записка. Генеральний план. Основні креслення», том 2 «Інженерні мережі», том 3 «Зовнішні інженерні мережі», том 4 «Проект організації будівництва», «Технічний звіт про інженерно-геологічні вишукування по проекту громадсько-житлового комплексу з нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення і підземним паркінгом на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва»).

Київська міська філія Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба Української державної будівельної експертизи» здійснила комплексну державну експертизу проекту житлового комплексу з нежитловими приміщеннями, об'єктами соціального призначення та підземним паркінгом на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва (висновок №11-00010-10 від 30.03.2010).

Судом надано оцінку обставинам, які вплинули на не дотримання строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта, зокрема, скасування рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2008р. у справі №2/78 та залишення без розгляду позовної заяви, вимогами якої було визнання укладеною угоди до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2007 № 75-6-00373 щодо зміни терміну оренди земельної ділянки.

Також, судом встановлено, що згідно рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року №388/9876 «Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ» договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування громадсько-житлового комплексу з нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення та підземними паркінгами на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва» поновлено на 5 років договір оренди земельної ділянки площею 0,5602 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0010) від 17.12.2007 №75-6-00373, укладений між Київською міською радою та Товариством для будівництва, експлуатації та обслуговування громадсько-житлового комплексу з нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення та підземними паркінгами на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2007 №1106/1767 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування громадсько-житлового комплексу з нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення та підземними паркінгами на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва».

На виконання рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року №388/9876, між Київською міською радою та Товариством укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідчений 15.05.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за №288.

Відповідачем факт поновлення договірних відносин не був прийнятий до уваги під час прийняття оспорюваного рішення.

Відповідно до пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

За таких обставин, рішення Київської міської ради від 16 грудня 2014 року №721/721 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ» від 17.12.2007 №75-6-00373, на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2007 №1106/1767» спрямоване на припинення правовідносин, пов'язаних з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів на землекористування не відповідає вимогам чинного законодавства.

Окрім того, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтями 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання по ньому має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельною ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статей 24 та 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статті 24 та 25 Закону України «Про оренду землі» не передбачають як підставу для дострокового розірвання договору оренди землі незавершення забудови земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією.

Таким чином, аналіз наведених норм діючого законодавства свідчить, що підставою розірвання договору може бути використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена договором, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 по справі №910/16306/13, прийнятої за подібних обставин, та у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №910/1753/14, які у відповідності із приписами ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ» повністю.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ» задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення Київської міської ради від 16 грудня 2014 року №721/721 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ» від 17.12.2007 №75-6-00373, на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2007 №1106/1767».

3 . Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ» (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; ідентифікаційний код 32733621) судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 27.11.2015.

Суддя А.В. Яковенко