Рішення

від 27.11.2015 по справі 910/27762/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2015Справа №910/27762/15

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю «Димлер» простягнення 8 427, 69 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2 - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Димлер» (надалі - ТОВ «Димлер») про стягнення 8 427,69 грн., з яких 7 604,88 грн. основний борг, 783,79 грн. пеня, 39,02 грн. в якості 3% річних, відповідно до договору поставки продукції від 02.02.2015р. №10/М.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору поставки продукції від 02.02.2015р. №10/М поставив відповідачу продукцію, а останній свого грошового зобов'язання з його оплати належним чином не виконав, в зв'язку із чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 7 604,88 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 783,79 грн., 3% річних у розмірі 39,02 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2015 р. порушено провадження у справі №910/27762/15, розгляд справи призначено на 27.11.2015 р.

25.11.2015р. позивачем через загальний відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва подано пояснення до позовної заяви, а також документи на виконання вимог ухвали суду від 29.10.2015р.

Також, 25.11.2015р. від представника позивача через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надійшла позовна заява (уточнена), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 9 306,81 грн., з яких 7 604,88 грн. основний борг, 1 615,66 грн. пеня, 86,27 грн. 3% річних, відповідно до договору поставки продукції від 02.02.2015р. №10/М.

Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно з п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Судом оцінено подану позовну заяву (уточнена) за її фактичним змістом та встановлено, що вона не підлягає задоволенню у зв'язку із тим, що вищевказану заяву не підписано уповноваженою особою ОСОБА_2

В судове засідання 27.11.2015 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 27.11.2015 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.11.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2015 р. між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Димлер» (покупець) було укладено Договір поставки продукції №10/21 (надалі - "Договір").

Згідно із п 1.1 розділу 1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити, безалкогольні напої, алкогольні напої, мінеральну воду, соки (іменовані в договорі - продукція), у кількості, згідно специфікації, погодженій сторонами або за заявкою, що передається покупцем оператором або торговим представникам постачальника. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, тощо).

Пунктом 1 розділу 3 Договору сторони погодили, що постачальник надає продукцію покупцеві за цінами, що вказані у видатково-прибутковій накладній, відповідно до діючого положення про знижку, що затверджена постачальником.

Ціна на окрему партію продукцію вказується постачальником у накладній, яку покупець повинен розглядати як оферту з боку постачальника. Факт прийомки покупцем від постачальника (або водія-експедитора) продукції означає згоду покупця з запропонованою ціною (п.2 розділу 3 Договору).

Товар доставляється транспортом за рахунок постачальника на склад (торгівельний об'єкт) покупця за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Малиновського, буд. 12 (п.4 розділу 3 Договору).

Відповідно до п.1 розділу 2 Договору, сторонами погоджено, що розрахунки за продукцію виконуються шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунка покупця на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунок готівкою можливий тільки при наявності оригіналу довіреності на право одержання грошей (при одержані грошей за довіреністю, довірена особа повинна розписатися у видатковому ордері або інших документах, що підтверджують нею грошей).

Умови розрахунків: термін остаточного розрахунку за відвантажену покупцеві продукцію тридцять днів з моменту одержання продукції (п.2 розділу 2 Договору).

Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2015р. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей Договір або між сторонами не буде укладено новий договір останній вважається продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах. В частині зобов'язання покупця щодо оплати продукції цей Договір дії до моменту повного виконання зазначених зобов'язань (п.6 розділу 1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу продукцію на загальну суму 7 631,28 грн., що підтверджується видатковими накладними від 13.05.2015 №РНр-0030638 на суму 532,62 грн., від 18.06.2015 №РНр-0044276 на суму 969,42 грн., від 18.06.2015р. №РНр-0044278 на суму 1 796,52 грн., від 27.05.2015р. №РНр-0035514 на суму 784,08 грн., від 01.05.2015р. №РНр-0027001 на суму 1 042,20 грн., від 21.04.2015р. №РНр-0022681 на суму 741,06 грн., від 16.07.2015р. №РНр-0053828 на суму 818,16 грн., від 19.05.2015р. №РНр-0032476 на суму 86,04 грн., від 16.07.2015р. №РНр-0053827 на суму 861,18 грн. та товарно-транспортними накладними від 13.05.2015р. №0030638, від 18.06.2015р. №0044276, від 18.06.2015р. №0044278, від 27.05.2015р. №0035514, від 21.04.2015р. №0022681, від 16.07.2015р. №0053828, від 19.05.2015р. №0098654, від 16.07.2015р. №0053827. Вказані видаткові накладні містять підписи та відтиски печатки сторін. Видатковими накладними визначено ціну, кількість та номенклатуру переданої продукції.

За твердженням позивача, на момент подання позову до суду заборгованість відповідача за поставлену продукцію згідно Договору та видаткових накладних становить 7 604,88 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленої продукції.

Договір поставки продукції №10/21 від 02.02.2015 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174 , 175 Господарського кодексу України , ст. ст. 11, 202 , 509 Цивільного кодексу України , і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи, а саме видатковими накладними 13.05.2015 №РНр-0030638 на суму 532,62 грн., від 18.06.2015 №РНр-0044276 на суму 969,42 грн., від 18.06.2015р. №РНр-0044278 на суму 1 796,52 грн., від 27.05.2015р. №РНр-0035514 на суму 784,08 грн., від 01.05.2015р. №РНр-0027001 на суму 1 042,20 грн., від 21.04.2015р. №РНр-0022681 на суму 741,06 грн., від 16.07.2015р. №РНр-0053828 на суму 818,16 грн., від 19.05.2015р. №РНр-0032476 на суму 86,04 грн., від 16.07.2015р. №РНр-0053827 на суму 861,18 грн. та товарно-транспортними накладними від 13.05.2015р. №0030638, від 18.06.2015р. №0044276, від 18.06.2015р. №0044278, від 27.05.2015р. №0035514, від 21.04.2015р. №0022681, від 16.07.2015р. №0053828, від 19.05.2015р. №0098654, від 16.07.2015р. №0053827 підтверджується поставка позивачем продукції за Договором, прийняття її відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 7 631,28 грн. Одночасно, суд зазначає, що позивачем до стягнення заявлено 7 604.88 грн., та суд з урахуванням мeж позовних вимог вирішує спір відповідно до позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 2 розділу 2 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленої позивачем за Договором продукції на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Димлер» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, не наведено.

За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в розмірі визначеному позивачем, а саме 7 604,88 грн.

Відповідно до позовної заяви (уточненої) від 25.11.2015 року, позивач просить збільшити обсяг позовних вимог, та стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 615, 66 грн. та 3% річних у розмірі 86, 27 грн.

Вимоги щодо збільшення позовних вимог, визначені у позовній заяві (уточненій) не підлягають розгляду у судовому засіданні, так як заяву не підписано уповноваженою особою ОСОБА_2

У позовній заяві від 27.10.2015 року, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 783, 79 грн. та 39,02 грн. 3% річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546 , 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стосовно заявленої до стягнення суми пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як визначено умовами п.1 розділу 5 Договору у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію. Покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу за відвантажену продукцію, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. При подальшому надходженні коштів від покупця в першу чергу погашається пеня та штрафи.

З урахуванням вище викладеного, судом проведено перерахунок пені у відповідності до приписів ст.232 ГК України, після проведення перерахунку суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі визначеному позивачем, а саме в розмірі 783, 79 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 39, 02 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3% річних у відповідності до строків оплати передбачених п.2 розділу 2 Договору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 39, 02 грн. - 3% річних.

Згідно п. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов в частині стягнення пені в сумі 1 615, 66 грн. та 3 % річних в сумі 86, 27 грн. без розгляду.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 80, п. 1 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення пені в сумі 1 615, 66 грн. та 3 % річних в сумі 86, 27 грн. залишити без розгляду.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Димлер» (03142, м. Київ, вул. Доброхотова, буд.15, кв. 267; ідентифікаційний номер 31401787) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) основний борг у розмірі 7 604,88 грн., 3% річних у розмірі 39, 02 грн., пеню у розмірі 783,79 грн. та судовий збір у розмірі 1 218, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 02.12.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко