Рішення

від 30.11.2015 по справі 910/22140/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015Справа №910/22140/15 За позовом Державної Новогалещинської біологічної фабрики

до Полтавської обласної державної адміністрації

за участю третіх особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Державної ветеринарної та фітосанітарної станції України; 2) Козельщинської районної державної адміністрації; 3) Державної Галещинської біологічної фабрики

про визнання недійсним та скасування розпорядження від 19.04.2013 № 184.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - не з`явились;

від відповідача - Ковальчук І.В. (представник за довіреністю);

від третіх осіб - не з`явились.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов у справі №910/22140/15 про визнання недійсним та скасування розпорядження Відповідача від 19.04.2013 № 184 «Про скасування деяких розпоряджень голови Козельщинської районної державної адміністрації», оскільки Позивач вважає, що Відповідачем було неправомірно скасовано розпорядження Козельщинської районної державної адміністрації від 14.11.2003 № 602 та від 02.12.2003 № 649, що позбавило Позивача можливості отримання державних актів (акту) на право постійного користування земельною ділянкою, площею 300,5 га, у тому числі з уточненою площею 300,4330 га. Позивач вважає, що право користування цією землею набув законно, з моменту розподілу земельних ділянок між Державною Галещинською біофабрикою та Позивачем, затвердження проекту відведення земельної ділянки Позивачу у відповідності з наказом Голови Агентства з питань банкрутства та рішення сільської ради про розподіл земель, а також згідно підписаного Державною Галещинською біофабрикою порядку розподілу земель. Також Позивач вважає, що законність його користування цією землею підтверджується тим, що він вносить плату за спірну земельну ділянку та вживає вичерпних до легалізації свого права на землю.

Позивач вважає розпорядження голови Полтавської ОДА від 19.04.2013 за № 184 таким, що порушує його права та законні інтереси, та прийнятим з порушенням вимог земельного законодавства.

Відповідач вимог Позивача не визнає, та натомість вказує, що діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, встановлений законом, оскільки встановив невідповідність розпоряджень голови Козельщинської РДА № 602 від 14.11.2003 та № 649 від 02.12.2003 вимогам закону.

Третя особа - 1 у наданих суду поясненнях підтримала позицію Позивача та просила розглядати справу за відсутності її повноважного представника.

Третя особа - 2 також надала суду пояснення по суті спору, у яких також просила розглядати справу за відсутності її повноважного представника.

Третя особа - 3 у судові засідання представників не направляла, пояснень не подала.

У судове засідання 30.11.2015 Позивач з невідомих суду причин представників не направив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявив, натомість подав додаткові пояснення по суті спору.

Судом враховано викладену у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 правову позицію, що у випадку нез'явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка представників сторін, у тому числі представника Позивача, у засідання обов'язковою не визнавалась, і перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні. Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, які були направлені для участі у судових засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

19.04.2013 Полтавською обласною державною адміністрацією (Відповідач) було винесено розпорядження № 184 «Про скасування деяких розпоряджень голови Козельщинської районної державної адміністрації», яким Відповідач, керуючись ст.ст. 6, 33, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 у справі № 2а-1670/7603/12 скасував:

- розпорядження Козельщинської районної державної адміністрації від 14.11.2003 № 602 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації зі складення Державних актів на право постійного користування землею з інвентаризацією земель державній Новогалещинській біологічній фабриці на території Новогалещинської селищної та Солоницької сільської рад Козельщинського району Полтавської області»;

- розпорядження Козельщинської районної державної адміністрації від 02.12.2003 № 649 «Про видачу Державних актів на право постійного користування землею з інвентаризацією земель та уточненню передачі земельних ділянок державній Новогалещинській біологічній фабриці на території Новогалещинської селищної та Солоницької сільської рад Козельщинського району Полтавської області».

Суд дослідив відповідність вимогам закону оскаржуваного розпорядження Полтавської ОДА від 19.04.2013 № 184 та дійшов наступних висновків.

Державній Галещинській біологічній фабриці на підставі Рішення Солоницької сільської ради Козельщинського району № 9 від 25.12.1998 було видано Державний акт на право постійного користування землею, площею 331,2 га. Згідно витягу з державної статистичної звітності форми 6-зем станом на 01.07.2012 користувачем земельної ділянки, площею 300,5 га, зазначено Державну Галещинську біологічну фабрику.

У зв`язку з проведеною реорганізацією Державної Галещинської біологічної фабрики, рішенням Солоницької сільської ради 6 сесії 23 скликання від 25 березня 1999 року між Державною Галещинською біологічною фабрикою та Позивачем було розподілено земельні ділянки відповідно, площею 32 га та 300,5 га, а саме: сільська рада вирішила закріпити між Галещинською біологічною фабрикою та Позивачем землі в кількості 32 га та 300,5 га з оформленням відповідної документації, після затвердження розподільчого балансу з 01 вересня 1999 року.

Проте указаний розподільчий баланс у повному обсязі суду надано не було, а з витягу з розподільчого балансу № 109 від 01.10.2012, затвердженого Головою Агентства з питань банкрутства, не вбачається за можливе встановити яким чином і в якій кількості між Галещинською біологічною фабрикою та Позивачем поділені землі та чи передано згідно розподільчого балансу конкретні активи та пасиви підприємства . Указана обставина встановлена у адміністративній справі № 2а-1670/5094/12, у якій ухвалою від 10.06.2014 Харківський апеляційний адміністративний суд частково скасував, а частково залишив без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2014, тому указана обставина в силу ст. 35 ГПК України не доказуються знову при розгляді даного спору.

Рішенням 10 сесії 4 скликання Новогалещинської селищної ради від 17 листопада 2003 року Позивачу передано із земель Державної Галещинської біофабрики - 15,82 га та погоджено видачу державних актів на право постійного користування землею, загальною площею 15,82 га, а Рішенням 8 сесії 4 скликання Солоницької селищної ради від 18 листопада 2003 року позивачу передано із земель Державної Галещинської біофабрики - 300,5 га та погоджено видачу державних актів на право постійного користування землею,загальною площею 300,5 га.

Розпорядженням Козельщинської РДА № 602 від 14.11.2003 Позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації зі складання державних актів на право постійного користування землею, а розпорядженням № 649 від 02.12.2003 Позивачу вирішено видати державні акти на право постійного користування землею,площею 300,5 га, на території Солоницької сільської ради і площею 15,82 га - на території Новогалещинської селищної ради, а також вирішено рекомендувати районному відділу земельних ресурсів провести державну реєстрацію актів на право постійного користування землею для виробничих потреб.

Розпорядженням голови Полтавської обласної держаної адміністрації № 184 від 19.04.2013 скасовані розпорядження голови Козельщинської районної державної адміністрації № 602 від 14.11.2003 та № 649 від 02.12.2003.

Заявлені вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Полтавської ОДА № 184 від 19.04.2013 Позивач обґрунтовує тим, що без перепон отримавши державні акти про право постійного користування земельною ділянкою, площею 15,82 га, у видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, площею 300,5 га, Позивачем було отримано фактичну відмову від відділу Держкомзему у Козельщинському районі Полтавської області та з невідомих причин Козельщинська районна державна адміністрація відхилила клопотання в доповненні відповідного розпорядження щодо видачі державного акту про право постійного користування землею, площею 300,5 га в частині уточнення площі та цільового призначення земельної ділянки, оскільки відповідно до виготовленої проектної документації площу земельної ділянки було уточнено - 300,4330 га.

Позивач указує, що увесь час з моменту розподілу земельних ділянок між Державною Галещинською біофабрикою та ДП «Державна Новогалещинська біологічна фабрика» в 1999 році та затвердження проекту відведення земельної ділянки в 2003 році Державна Новогалещинська біологічна фабрика користується земельною ділянкою добросовісно, з відома та дозволу розпорядника земельної ділянки - Козельщинської РДА, у відповідності з наказом Голови Агентства з Питань банкрутства та рішення сільської ради про розподіл земель, а також згідно підписаного Державною Галещинською біофабрикою порядку розподілу земель. Весь цей час Державна Новогалещинська біологічна фабрика вносить плату за спірну земельну ділянку та вживає вичерпних до легалізації свого права на землю, натомість головою Полтавської обласної держаної адміністрації виноситься розпорядження № 184 від 19.04.2013 про скасування розпоряджень голови Козельщинської районної державної адміністрації № 602 від 14.11.2003 та № 649 від 02.12.2003.

Позивач вважає розпорядження голови Полтавської ОДА від 19.04.2013 за № 184 таким, що порушує права та законні інтереси Позивача, та яке прийняте з порушенням вимог земельного законодавства, а тому є такими, що підлягають скасуванню.

Але, як уже було вказано вище судом, розподільчий баланс на зміст якого посилається Позивач, у повному обсязі суду надано не було, а з витягу з розподільчого балансу № 109 від 01.10.2012, затвердженого Головою Агентства з питань банкрутства, не вбачається за можливе встановити яким чином і в якій кількості між Галещинською біологічною фабрикою та Позивачем поділені землі та чи передано згідно розподільчого балансу конкретні активи та пасиви підприємства . Указана обставина встановлена у адміністративній справі № 2а-1670/5094/12, у якій ухвалою від 10.06.2014 Харківський апеляційний адміністративний суд частково скасував, а частково залишив без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2014, тому указана обставина в силу ст. 35 ГПК України не доказуються знову при розгляді даного спору.

Тобто Позивачем не доведено, в якій кількості між Галещинською біологічною фабрикою та Позивачем поділені землі, право користування якими було посвідчено Галещинській біологічній фабриці Державним актами на право постійного користування землею І-ПЛ № 001938 та № 001918, та також не доведено, чи передано згідно розподільчого балансу конкретні активи та пасиви Галещинської біологічної фабрики Позивачу. Всупереч ст.ст. 32-34 ГПК України Позивачем також не надано доказів припинення Галещинській біологічній фабриці права користування цими земельними ділянками, на які було видано вказані акти. Клопотання про витребування таких доказів за ст. 38 ГПК України Позивачем суду також не заявлялося.

Отже, хоча у зв`язку з проведеною реорганізацією Державної Галещинської біологічної фабрики між Державною Галещинською біологічною фабрикою та Позивачем було розподілено земельні ділянки, проте станом на сьогоднішній день право постійного користування Державній Галещинській біологічній фабриці на них, та у тому числі на земельну ділянку загальною площею 331,2 га, що знаходиться в адміністративних межах Солоницької сільської ради Козельщинського району, у встановленому законодавством порядку не припинено.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України (тут і надалі все в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - щодо кожного з розпоряджень Козельщинської РДА та Полтавської ОДА відповідно) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 126 ЗК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судом встановлено, що головою Козельщинської РДА Полтавської області видані розпорядження № 602 від 14.11.2003, № 649 від 02.12.2003, які суперечать вимогам наведених вище норм ЗК України, адже цими розпорядженнями надано дозвіл на виготовлення технічної документації, на складання державних актів на право постійного користування землею та затверджено технічну документацію у тому числі на землю, користувачем якої значиться Державна Галещинська біологічна фабрика, і при цьому докази припинення права Державної Галещинської біологічної фабриці на постійне користування землею не припинено та докази виключення записів, скасування державних актів на право постійного користування тощо в матеріалах справи відсутні.

Приписами ст. 118 Конституції України унормовано, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

За приписами ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 6 цього ж Закону, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

За приписами ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Отже, з аналізу змісту вказаних норм суд дійшов висновку, що голова Полтавської ОДА виносячи розпорядження від 19.04.2013 за № 184 діяв у межах наданих йому повноважень ст. 118 Конституції України та ст.ст. 6, 33, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та у спосіб, встановлений законом, позаяк встановив невідповідність розпоряджень голови Козельщинської РДА № 602 від 14.11.2003 та № 649 від 02.12.2003 вимогам статей 92, 126 ЗК України, та невідповідність закону яких встановлена судом вище, тому підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження від 19.04.2013 № 184.

При цьому, інші доводи Позивача та Відповідача, викладені ними у позові та у наданих суду поясненнях, зокрема щодо того, що на частини земель акти Позивачу вже були видані, не спростовують встановлених судом фактичних обставин справи щодо порушення вимог закону при винесенні головою Козельщинської РДА розпоряджень № 602 від 14.11.2003 та № 649 від 02.12.2003 та на висновки суду і результати вирішення спору впливу не мають, та зокрема оскільки, як вказано вище судом, за відсутності належного доказового обґрунтування Позивачем не доведено правомірності набуття ним права на усі земельні ділянки Галещинської біологічної фабрики, яких стосуються ці розпорядження, а також оскільки не доведено припинення у встановленому законом порядку права користування останньої на земельні ділянки, щодо який винесені розпорядження № 602 від 14.11.2003 та № 649 від 02.12.2003.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір, сплачений Позивачем за звернення до суду з даним позовом, відноситься на Позивача та йому не відшкодовується.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2015

Суддя Р.Б. Сташків