Рішення

від 02.12.2015 по справі 910/28301/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015Справа №910/28301/15

За позовомКомунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідан" простягнення 68 792,90 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача не з'явились ; від відповідачаХоменко С.І. - керівник

В судовому засіданні 02.12.15. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Київпастранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідан» про стягнення 68792,90 грн. заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення укладеного між сторонами Договору № 14/1-2-2011 про розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва від 11.07.2011 не оплатив надані позивачем послуги з розміщення реклами, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з червня 2012 по грудень 2012 у розмірі 68792 грн. 90 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28301/15, розгляд справи призначено на 02.12.2015.

26.11.15 відповідач через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому зазначив, що станом на момент звернення позивача з даним позовом строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за надані послуги за червень-жовтень 2012 р. сплив, відтак відповідач заявляє про необхідність застосування позовної давності та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. В частині вимог про стягнення заборгованості за листопад-грудень 2012 року відповідач просить суд припинити провадження у зв'язку зі сплатою заборгованості в цій частині, на підтвердження чого надав копію платіжного доручення від 20.11.15 № 4923 на суму 10695,48 грн.

30.11.15 через загальний відділ діловодства суду позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду від 04.11.15 та клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю представника позивача в іншому судовому засіданні.

В судове засідання 02.12.15 з'явився представник відповідача, який проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи заперечував.

Дослідивши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки не вбачає перешкод для явки уповноваженого представника в дане судове засідання. Суд зазначає, що посилання представника позивача на участь в судовому засіданні у справі №910/28328/15, яке призначено на 02.12.15 о 10:20 не є підставою для неявки в судове засідання у даній справі, оскільки слухання справ відбуватиметься в одному й тому самому приміщенні суду, в залах судових засідань, що розташовані поруч. Тобто відсутні перешкоди для представника позивача взяти участь в обох судових засіданнях.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 02.12.2015 за відсутності представника позивача, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України , запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Суд заслухав пояснення представника відповідача, який просив припинити провадження у справі в частині сплаченої суми заборгованості, а в іншій частині застосувати строки позовної давності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

11 липня 2011 року між Комунальним підприємством «Київпастранс» (далі - позивач, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерідан» (далі - відповідач, сторона-2) укладено Договір № 14/1-2-2011 про розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва (надалі - Договір), відповідно до умов якого сторона-1 надає стороні-2 транспортні засоби (їх окремі частини), які перебувають у господарському віданні Комунального підприємства «Київпастранс» для розміщення реклами - рекламних засобів (РЗ), а сторона-2 використовує надані об'єкти відповідно до Порядку розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва, затвердженого в установленому порядку і умов цього Договору та здійснює оплату за їх використання.

Відповідно до п. 2.2 Договору об'єкти (їх окремі частини) із позначенням безпосередніх місць для розміщення РЗ та виду РЗ зазначаються в Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.3 Договору датою початку строку розміщення РЗ вважається день складання акта про нанесення реклами (розміщення РЗ) та підписання його уповноваженими представниками сторін.

Акт про нанесення реклами (розміщення РЗ) підписується не пізніше 7 календарних днів з моменту оформлення Додатку (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1.1 та п. 3.1.2 Договору сторона-1 зобов'язується до 5 числа поточного місяця формувати рахунки за розміщення РЗ згідно з додатками до цього Договору; до 5 числа наступного після звітного місяця надати для підписання акт виконаних робіт.

Згідно з п. 3.3.3 Договору сторона-2 зобов'язується отримати акт виконаних робіт до 5 числа наступного після звітного місяця та протягом 5 днів повернути підписаний акт стороні-1. Якщо сторона-2 протягом вказаного періоду не поверне підписаний акт та не надасть обґрунтованої відмови від підписання акту, вважається, що об'єкт, наданий стороні-2 для розміщення реклами, використовувався останнім не за призначенням, визначеним умовами цього Договору, а РЗ підлягає демонтажу.

Відповідно до п. 3.3.5 Договору сторона-2 зобов'язується щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця отримувати у стороні-1 рахунки за розміщення РЗ.

Розмір плати за цим Договором встановлюється стороною-1 в залежності від зони розміщення реклами, виходячи з базової плати. Розмір плати у кожному конкретному випадку визначається у додатках до цього Договору, які є його невід'ємними частинами (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 4.3 Договору оплата за цим Договором здійснюється в 3-денний термін з моменту отримання рахунку-фактури, але не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється оплата (за умови надання стороною-1 відповідних рахунків на оплату).

Згідно з п. 6.1 Договору № 14/15-10 договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками вступає в силу з дати його підписання і діє протягом 3-х років.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України , за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що за період з червня 2012 року по грудень 2012 року позивач надав відповідачу послуги з розміщення рекламних засобів на загальну суму 68 792 грн. 90 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт за період з червня 2012 року по листопад 2012 року, а також копіями виставлених позивачем рахунків на оплату за період з червня 2012 року по грудень 2012 року.

При цьому, судом встановлено, що акт виконаних робіт за грудень 2012 року відповідачем не підписаний, однак, суд зазначає, що непідписання відповідачем вказаного акту не є підставою для звільнення від обов'язку з оплати з урахування умов Договору та додатків до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем свого обов'язку з оплати за надані позивачем послуги з розміщення реклами за Договором № 14/1-2-2011 про розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва від 11.07.2011 (з урахуванням умов додатків до договору) за період з червня по грудень 2012 року є таким, що настав.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач частково виконав свій обов'язок з оплати за надані позивачем послуги, сплативши грошові кошти за послуги надані протягом листопада-грудня 2012 року у загальному розмірі 10695 грн. 48 коп., що підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи платіжним дорученням № 4923 від 20.11.15.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем станом на момент винесення рішення спростовано, тому суд припиняє провадження у справі в частині суми заборгованості з плати за надані протягом листопада-грудня 2012 року послуги в розмірі 10695 грн. 48 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач заявив вимоги про стягнення заборгованості за послуги, які були надані в червні-жовтні 2012 року.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ст.256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦКУ).

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4. ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовну заяву було подано до суду 29.10.2015 року, а з урахуванням п. 4.3 договору відповідач зобов'язаний був сплачувати за надані послуги не пізніше 15 числа поточного місяця, тобто не пізніше 15.06.12 за послуги надані в червні 2012 року, не пізніше 15.07.12 за послуги надані в липні 2012 року, не пізніше 15.08.12 за послуги надані в серпні 2012 року, не пізніше 15.09.12 за послуги надані у вересні 2012 року та не пізніше 15.10.12 за послуги надані в жовтні 2012 року..

Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Зважаючи на те, що строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення 58097,42 грн. за послуги надані в червні-жовтні 2012 року сплив на момент звернення до суду, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд, керуючись ст. 267 ЦК України відмовляє у позовних вимогах.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами. Обов'язок доказування згідно зі ст. 33 ГПК України покладено на сторони, кожна з яких повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 58097,42 грн. основного боргу з огляду на сплив трирічного строку позовної давності, в межах якого позивач мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу, та про застосування наслідків якого заявлено відповідачем у справі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 58097,42 грн., на відповідача - в частині припинення провадження стосовно вимог про стягнення 10695 грн. 48 коп., оскільки вказана заборгованість була сплачена відповідача після звернення позивачем з даним позовом до суду.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В частині позовних вимог про стягнення 10695 грн. 48 коп. провадження припинити.

2. В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідан» (02100 м. Київ, вул. Бажова, буд. 15/20, ідентифікаційний код 21457927) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (04070 м. Київ, Набережне шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604) судовий збір у розмірі 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн 37 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.12.2015 р.

Суддя Л.Г. Пукшин