Рішення

від 30.11.2015 по справі 910/27260/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015Справа № 910/27260/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПНП» до товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ» про стягнення 41897,01 грн, за участю представників сторін:

від позивача: Кучумов В.І. (керівник); Голиков В.Ю. (довіреність від 02.11.2015 № б/н);

від відповідача: не з'явилися,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року до Господарського суду міста Києва звернулося ТОВ «КОМПАНІЯ ПНП» з позовом до ТОВ «НОВІ», яким заявлено вимоги про стягнення з останнього заборгованості в сумі 42779,95 грн, з яких: 24164,53 грн - основна заборгованість; 17644,10 грн - пеня та 971,32 грн - 3 % річних.

Позов мотивований порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів від 05.09.2013 № 29-МО.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 прийнято позов ТОВ «КОМПАНІЯ ПНП» до розгляду та порушено провадження у справі № 910/27260/15.

Ухвали у даній справі надсилалися, зокрема, відповідачеві на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце належним чином. Більш того, в матеріалах справи містяться повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштових відправлень суду завчасно.

Однак, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання до суду не подав, а також правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

До господарського суду 23 листопада 2015 року надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 22 ГПК України. З вказаної заяви вбачається, що відповідачем 19 і 26 жовтня 2015 року сплачено по 1000,00 грн. Тобто, сума основного боргу за договором зменшилася на 2000,00 грн та дорівнює 22164,53 грн. Щодо решти позовних вимог, то позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 18682,67 грн та 3 % річних в сумі 1049,81 грн.

Суд, дослідивши заяву позивача від 23.11.2015 про зменшення позовних вимог, встановив, що вона не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому спір у даній справі розглядається з урахуванням зменшених позовних вимог.

Крім того, 23 листопада 2015 року до господарського суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його поточному рахунку. Дана заява мотивована тим, що ухилення відповідача від виконання зобов'язання після пред'явлення останньому вимоги про сплату боргу та звернення до господарського суду з позовом у даній справі є достатніми підставами для висновку, що відповідач ухиляється від виконання грошового зобов'язання за договором від 05.09.2013 № 29-МО. Також позивач вважає, що за період часу розгляду судом даної справи відповідачем можуть бути здійснені дії, спрямовані на реалізацію майна та витрачення коштів не у рахунок погашення заборгованості перед позивачем за вказаним договором. Позивач в обґрунтування своєї заяви посилається на порушення відповідачем вимог, встановлених ч. 11 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», тобто відповідач у встановлений законодавством строк не підтвердив свої відомості. Поряд із цим, на думку позивача, ухилення відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 21.10.2015, також може свідчити про можливість ухилення відповідача від сплати заборгованості. Враховуючи наведене, значну ціну позову та збитки, які позивач може зазнати внаслідок неможливості виконання рішення суду, позивач просить забезпечити позов у даній справі.

Розглянувши заяву позивача від 23.11.2015 про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Пленум Вищого господарського суду України

у пункті 1 постанови від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - Постанова) надав такі роз'яснення: особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Враховуючи наведене, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, виходячи зі змісту заяви позивача від 23.11.2015, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про безпідставність даної заяви, оскільки наведені у ній доводи є лише припущеннями, які не підтверджені жодними належними доказами, а саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, а також припущення про можливість утруднення чи неможливість виконання судового рішення без підтвердження даних обставин відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви. Крім того, матеріали даної справи не містять жодних документів, які б свідчили про те, що вжиття судом заходів до забезпечення позову, не буде наслідком для припинення господарської діяльності відповідача.

Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення та не визнає за необхідне накладати арешт на грошові кошти, які належать відповідачеві.

У судовому засіданні 30 жовтня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважних представників позивача судом встановлено таке.

Між ТОВ «КОМПАНІЯ ПНП», як постачальником, та ТОВ «НОВІ», як покупцем, укладено договір поставки від 05.09.2013 № 29-МО (далі - договір), згідно з предметом якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів (далі - товар) (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору право власності на товар виникає у покупця в момент передачі йому товару згідно з товарно-транспортних або видаткових накладних.

Покупець зобов'язаний оплатити загальну вартість поставленого (відвантаженого) товару згідно з накладною або рахунком протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання товару (п. 3.2 договору).

Додатковою угодою від 30.12.2014 до договору сторони дійшли згоди викласти п. 7.1 договору у такій редакції: « 7.1. Цей договір набуває чинності з моменту його укладення і діє по 31 грудня 2015 року, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з умовами цього договору».

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Виходячи із змісту правовідносин сторін, які ґрунтуються на договорі, вони є відносинами з поставки, а тому їх права і обов'язки визначаються, зокрема, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар загальною вартістю 2278107,00 грн. Наведені фактичні обставини підтверджуються видатковими та товарно-транспортними накладними, довіреностями відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей, які містяться у матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а їх оригінали оглянуто судом у судовому засіданні.

Спір між сторонами справи, як стверджує позивач, виник внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором, останній у встановлений п. 3.2 договору товар оплатив лише частково на суму 2255942,47 грн, що призвело до виникнення у ТОВ «НОВІ» перед ТОВ «КОМПАНІЯ ПНП» заборгованості у розмірі 22164,53 грн та звернення позивача до господарського суду з позовними вимогами про стягнення вказаної суми боргу, а також пені та 3 % річних.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наведених норм матеріального права та умов договору вбачається, що відповідач був зобов'язаний оплатити отриманий товар у повному обсязі протягом п'яти календарних днів з моменту отримання товару за відповідною накладною.

Суд відзначає, що жодного доказу, який би підтверджував факт належного виконання відповідачем умов договору, матеріали справи не містять.

При цьому суд зазначає, що розмір заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, здійсненого сторонами договору станом на 10 листопада 2015 року. Даний акт підписано сторонами і скріплено відбитками їх печаток, та засвідчена його копія міститься у матеріалах справи, а оригінал акту оглянуто судом у судовому засіданні.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК).

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин і норм права, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок часткової оплати товару, підлягає задоволенню повністю в сумі 22164,53 грн, оскільки позов в цій частині позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем в порядку, встановленому статтями 33, 36 ГПК України, не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Як зазначалося вище, позивачем також заявлені позовні вимоги про застосування до відповідача штрафних санкцій шляхом стягнення пені та відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з п. 6.2 договору, за порушення строків оплати, передбачених договором, покупець сплачує постачальникові суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та за весь період існування заборгованості до дати остаточного її погашення.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що у правовідносинах сторін має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є правомірними та підлягають задоволенню.

Однак, перевіривши розрахунок пені та 3 % річних, здійснений позивачем, суд визнав його невірним.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку вказаних позовних вимог (наведено у таблиці далі по тексту) пеня підлягає задоволенню в сумі 14790,22 грн, а 3 % річних - 820,82 грн. При цьому судом враховуються періоди часу, на які нараховуються позивачем дані вимоги, часткові оплати товару, а також правила, встановлені ст. 253 ЦК України, умови, передбачені п. 3.2 договору, та роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, наведені у п. 1.9 постанови від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Видаткова накладнаСума боргу (грн)період часу прострочення виконання грошового зобов'язанняПодвійна облікова ставка НБУ, яка діяла у період простроченняСума пені (грн)Сума 3 % річних (грн) від 06.01.2015 № рн-0000003 59889,50 12.01.15-20.01.15 28 413,48 44,30 57664,00 21.01.15-21.01.15 28 44,24 4,74 52664,00 22.01.15-22.01.15 28 40,40 4,33 48664,00 23.01.15-25.01.15 28 112,00 12,00 43064,00 26.01.15-26.01.15 28 33,04 3,54 31064,00 27.01.15-27.01.15 28 23,83 2,56 18564,00 28.01.15-28.01.15 28 14,24 1,53 16064,00 29.01.15-29.01.15 28 12,33 1,32 9564,00 30.01.15-01.02.15 28 22,01 2,36 2964,00 02.02.15-02.02.15 28 2,28 0,25 1464,00 03.02.15-03.02.15 28 1,13 0,12 від 03.02.2015 № рн-0000035 29924,50 09.02.15-09.02.15 39 31,98 2,46 16789,50 10.02.15-10.02.15 39 17,94 1,38 4189,50 11.02.15-11.02.15 39 4,48 0,35 489,50 12.02.15-12.02.15 39 0,53 0,04 від 12.02.2015 № рн-0000051 57289,50 18.02.15-18.02.15 39 61,22 4,71 52189,50 19.02.15-19.02.15 39 55,77 4,29 47189,50 20.02.15-22.02.15 39 151,27 11,64 19189,50 23.02.15-23.02.15 39 20,51 1,58 12989,50 24.02.15-24.02.15 39 13,88 1,07 1300,00 25.02.15-03.02.15 39 9,73 0,75 від 07.03.2015 № рн-0000082 60715,00 13.03.15-15.03.15 60 299,42 14,97 57215,00 16.03.15-16.03.15 60 282,16 14,11 51715,00 17.03.15-17.03.15 60 85,01 4,25 50315,00 18.03.15-18.03.15 60 82,70 4,14 46315,00 19.03.15-19.03.15 60 76,14 3,81 42415,00 20.03.15-22.03.15 60 209,17 10,46 36300,00 23.03.15-23.03.15 60 59,68 2,99 32500,00 24.03.15-24.03.15 60 53,43 2,68 28500,00 25.03.15-25.03.15 60 46,85 2,35 21200,00 26.03.15-26.03.15 60 34,85 1,75 19400,00 27.03.15-29.03.15 60 95,68 4,79 13900,00 30.03.15-30.03.15 60 22,85 1,15 12700,00 31.03.15-31.03.15 60 20,88 1,05 8600,00 01.04.15-01.04.15 60 14,14 0,71 4900,00 02.04.15-02.04.15 60 8,06 0,41 2700,00 03.04.15-05.04.15 60 13,32 0,67 1200,00 06.04.15-06.04.15 60 1,98 0,10 від 27.03.2015 № рн-0000118 43645,00 02.04.15-06.04.15 60 358,73 17,94 41645,00 07.04.15-07.04.15 60 68,46 3,43 37045,00 08.04.15-08.04.15 60 60,90 3,05 32045,00 09.04.15-09.04.15 60 52,68 2,64 30145,00 10.04.15-15.04.15 60 297,32 7,44 28945,00 16.04.15-16.04.15 60 47,58 2,38 15568,03 17.04.15-20.04.15 60 102,37 5,12 12368,03 21.04.15-21.04.15 60 20,34 1,02 12149,03 22.04.15-23.04.15 60 39,95 2,00 9011,03 24.04.15-28.04.15 60 74,07 3,71 3745,03 29.04.15-29.04.15 60 6,16 0,31 від 14.04.2015 № рн-0000134 68880,00 21.04.15-29.04.15 60 1019,05 50,96 66337,53 30.04.15-06.05.15 60 763,34 38,17 45164,53 07.05.15-13.05.15 60 519,71 25,99 44164,53 14.05.15-21.05.15 60 580,80 29,04 43164,53 22.05.15-25.05.15 60 283,83 14,20 42164,53 26.05.15-26.05.15 60 69,32 3,47 41164,53 27.05.15-28.05.15 60 135,34 6,77 40164,53 29.05.15-01.06.15 60 264,10 13,21 39164,53 02.06.15-03.06.15 60 128,76 6,44 38164,53 04.06.15-08.06.15 60 313,69 15,69 37164,53 09.06.15-23.06.15 60 916,39 45,82 36164,53 24.06.15-24.06.15 60 59,45 2,98 35164,53 25.06.15-30.06.15 60 346,83 17,35 34164,53 01.07.15-06.07.15 60 336,97 16,85 33164,53 07.07.15-12.07.15 60 327,11 16,36 32164,53 13.07.15-23.07.15 60 581,61 29,08 31164,53 24.07.15-26.07.15 60 153,69 7,69 30164,53 27.07.15-13.08.15 60 892,54 44,63 29164,53 14.08.15-16.08.15 60 143,83 7,20 28164,53 17.08.15-24.08.15 60 370,39 18,52 27164,53 25.08.15-27.08.15 60 133,97 6,70 28.08.15-08.09.15 54 482,27 26,80 26164,53 09.09.15-24.09.15 54 619,35 34,41 25.09.15-18.10.15 44 756,98 51,62 25164,53 19.10.15-25.10.15 44 212,35 14,48 24164,53 26.10.15-20.11.15 44 757,38 51,64 14790,22 820,82

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково, за приписами ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ» (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 22; ідентифікаційний код 32978514, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПНП» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, нежиле приміщення № 73; ідентифікаційний код 36386596, на будь-який його рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 22164,53 (двадцять дві тисячі сто шістдесят чотири) грн 53 коп.; пеню в сумі 14790,22 (чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто) грн 22 коп.; 3 % річних в сумі 820,82 (вісімсот двадцять) грн 82 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1098,19 (одна тисяча дев'яносто вісім) грн 19 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПНП» про забезпечення позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03 грудня 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань