Рішення

від 25.11.2015 по справі 910/25714/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2015Справа №910/25714/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-Профі" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Джерман Моторз" простягнення 120092,02 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаЧередник С.М.-представник від відповідача Пилипенко А.В.-представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона-Профі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерман Моторз" 120092,02 грн., з яких: 51000,00 грн. основної заборгованості за договором про охорону виробничих (господарських) об'єктів №14 від 01.11.2013, 28297,72 грн. пені, 37558,88 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 3235,42 грн. Крім цього, позивач просив суд покласти на відповідача судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих йому позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/25714/15 та призначено розгляд справи на 04.11.2015.

В судовому засіданні 04.11.2015 оголошувалась перерва до 12.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладено на 25.11.2015.

Представник позивача в судове засідання 25.11.2015 з'явився, позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.11.2015 з'явився, надав суду відзив на позов, в якому вказав про неналежне виконання своїх обов'язків по договору позивачем та зазначив про те, що позивачем невірно розраховано суму пені і просив суд зменшити її розмір згідно ст. 83 ГПК України. Також, відповідач вказав про те, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які наведені позивачем, є на його думку невірними, оскільки позивачем не враховано часкові оплати відповідача. Крім цього, відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3200,00 грн.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охорона-Профі" (охорона, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джерман Моторз" (замовник, відповідач) було укладено договір про охорону виробничих (господарських) об'єктів №14 (надалі - договір), за умовами якого замовник доручає, а охорона приймає на себе організацію охорони: виробничі та офісні приміщення і територія для зберігання автомобілів, що розташований за адресою: м. Київ, вул. С.Хохлових, 9-А (п.1.1), вартість охоронних послуг в т.ч. ПДВ за один місяць, регулюється протоколом узгодження цін, який є невід'ємною частиною даного договору (п.3.1), оплата за охорону, відповідно до визначених тарифів здійснюється в грошовій одиниці України шляхом внесення грошових коштів передоплатою за послуги охорони на поточний рахунок охорони щомісячно до 05 числа поточного місяця (п.3.2), замовник несе відповідальність за несвоєчасний розрахунок за надані охоронні послуги та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день затримки, в порядку встановленому чинним законодавством України (п.4.3.2), в односторонньому порядку охорона має право негайно розірвати дію договору при затримці проплати з боку замовника за послуги охорони більш як на місяць після отримання останнім попереджувального листа (п.5.4).

Відповідно до протоколу від 01.11.2013 до цього договору сторонами погоджено вартість послуг охорони, що складає 15720,00 грн., протоколом від 01.12.2013 - 12000,00 грн., а протоколом від 01.06.2014 - 6000,00 грн.

На виконання умов договору позивачем були надані відповідачу, а відповідачем - прийняті послуги відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.11.2013 по 01.08.2015 на загальну суму 159720,00 грн.

При цьому, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вищевказаний період підписані представниками сторін без зауважень та заперечень та скріплені печатками останніх.

Відповідачем було оплачено позивачу за надані в період з 01.11.2013 по 01.08.2015 послуги загальну суму у розмірі 108720,00 грн., що підтверджується виписками банку з рахунку позивача.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості, яка існувала протягом всього періоду в якій надавались послуги, однак як стверджує позивач, відповіді оплатив надані позивачем послуги частково.

Відповідно до листа позивача від 16.07.2015, останній повідомив відповідача про розірвання укладеного між сторонами договору та просив відповідача надати відповідь на цю пропозицію.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач за надані позивачем послуги в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 51000,00 грн.

За правовою природою укладений між сторонами правочин є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п.3.2 договору строк оплати наданих позивачем послуг настав. Однак відповідач свої зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

Матеріалами справи підтверджено надання позивачем та прийняття відповідачем послуг без зауважень та заперечень, так як і їх часткова оплата відповідачем, у зв'язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 51000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів повного погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 51000,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 28297,72 грн. пені, 37558,88 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 3235,42 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений ст.530 Цивільного кодексу України строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 4.3.2 укладеного між сторонами договору встановлено, що замовник несе відповідальність за несвоєчасний розрахунок за надані охоронні послуги та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день затримки, в порядку встановленому чинним законодавством України.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені визнаються судом обґрунтованими.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За змістом ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Тобто, та обставина, що сторони в умовах договору погодили, що неустойка нараховується та сплачується за кожний день прострочення, не означає погодження сторонами іншого, аніж встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховується неустойка.

Враховуючи наведене, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми пені з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та часткових оплат відповідача.

За здійсненим судом перерахунком, за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 18419,81 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

За розрахунком суду, з урахуванням часткових оплат відповідача по кожному місяцю окремо за період з листопада місяця 2013 року по вересень місяць 2015 року суми 3% річних та інфляційних втрат є більшими ніж ті, які заявлені позивачем до стягнення у позові, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в цій частині за розрахунками позивача. Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 3235,42 грн. та інфляційні втрати у розмірі 37558,88 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд зазначає, що належний розмір витрат по сплаті судового збору виходячи із ставок судового збору, встановлених Законом України "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент звернення позивача з даним позовом до суду (29.09.2015) складав 1801,38 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 встановлено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача у складі судових витрат витрати на послуги адвоката в сумі 3200,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог надано витяг з договору №05/15-ю про надання правової допомоги від 21.09.2015, який укладено з Адвокатським об'єднанням "Альфа-Захист" та позивачем, представлено копію платіжного доручення позивача №5 від 28.09.2015 на суму 3200,00 грн. та ордер серії КВ №33455 від 21.09.2015 на адвоката Чередника С.М.

Враховуючи, що витрати позивача, пов'язані з оплатою вартості послуг адвоката, документально підтверджені, в судових засіданнях був присутній адвокат Чередник С.М. як представник інтересів позивача, господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката є обґрунтованими.

Таким чином, судові витрати, в тому числі пов'язані з оплатою вартості послуг адвоката, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, як це передбачено положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерман Моторз" (04119, м.Київ, вул. С. Хохлових, будинок 9-А, ідентифікаційний код 20024630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-Профі" (01021, м.Київ, вул. М. Грушевського, будинок 28/2, нежиле приміщення 43, ідентифікаційний код 38390316) заборгованість у розмірі 51000 (п'ятдесят одна тисяча) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 3235 (три тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 42 коп., витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 37558 (тридцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 88 коп., 18419 (вісімнадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. 81 коп. пені, 2936 (дві тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 79 коп. витрат на оплату послуг адвоката та судовий збір у розмірі 1653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 21 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.12.2015

Суддя Ю.М. Смирнова