Рішення

від 23.11.2015 по справі 916/4332/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р.Справа № 916/4332/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Ільєвій Л.М.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Парадайс-СітіВ» про розірвання договору оренди, виселення з нежитлового приміщення, стягнення заборгованості з орендної плати в загальній сумі 77571,73 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Парадайс-СітіВ» про розірвання укладеного між сторонами договору оренди № 87/33 від 19.11.2014 р., виселення відповідача з нежитлового приміщення підвалу загальною площею 181,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 65, а також стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 65516,00 грн. та пені в сумі 12055,73 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

19 листопада 2014 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ „Парадайс-СітіВ» був укладений договір оренди № 87/33 на нежитлове приміщення підвалу загальною площею 181,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 65.

Також 19 листопада 2014 року був підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 181,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 65, відповідно до якого позивач передав, а відповідач отримав у платне строкове користування зазначене приміщення.

Як вказує позивач, відповідач неналежним чином виконує взяті на себе за договором зобов'язання, а саме систематично не сплачує орендну плату, що є порушенням умов договору, визначених в п. п. 2.2., 2.4. договору (щодо сплати орендної плати вчасно та у повному обсязі). Так, відповідно до розрахунку заборгованості від 23.10.2015 р. сума заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі за період з листопада 2014 р. по жовтень 2015 р. становить станом на 23.10.2015 р. в розмірі 65516,00 грн.

При цьому позивачем згідно п. 5.2. договору, ст. 549 Цивільного кодексу України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , здійснено нарахування відповідачу пені за несвоєчасне внесення орендної плати, яка за період з 16.11.2014 р. по 23.10.2015 р. становить 12055,73 грн., яка заявлена до стягнення.

До того ж, оскільки орендна плата є істотною умовою договору оренди, а відповідач систематично не сплачує орендну плату належним чином, позивач просить суд розірвати вказаний договір оренди.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 785 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачу орендоване приміщення.

10 червня 2015 року позивачем було надіслано відповідачу пропозицію, в якій Департамент комунальної власності Одеської міської ради запропонував сплатити заборгованість по орендній платі та пені, розірвати договір оренди № 87/33 від 19 листопада 2014 року та здійснити фактичну передачу нежитлового приміщення підвалу за актом приймання-передачі співробітникам Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Однак, за ствердженнями позивача, відповідач не виконав жодну з зазначених вимог та залишив претензію без відповіді, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.10.2015 р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/4332/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Проте, надіслана судом копія ухвали суду про порушення провадження у справі була повернута до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, за закінченням терміну зберігання згідно довідки Укрпошти ф.20.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 роціВ» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками В«адресат вибувВ» , В«адресат відсутнійВ» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (зі змінами), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

19 листопада 2014 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Парадайс-СітіВ» (орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення № 87/33 (а.с. 12-13), згідно п. 1.1. якого позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає у строкове платне користування нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 181,5 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 65. При цьому в договорі зазначено, що ринкова оцінка об'єкта оренди становить 581000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість) згідно звіту про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди, складеного ПП „ТрікодВ» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 14697/13, виданий 24.03.2013 р. Фондом державного майна України).

Вказані у п. 1.1 договору приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для використання під розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи (п. 4.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору передача в оренду об'єкту, зазначеного у п. 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» , на підставі розпорядження міського голови № 1154 від 19.11.2014 р.

Відповідно до п. 1.3. договору термін його дії встановлено з 19 листопада 2014 р. до 19 жовтня 2017 р.

В п. 2.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» , Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 р. зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.

Згідно п. 2.2. договору оренди за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 5005,90 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями (п. 2.3 договору).

За умовами п. 2.4 договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно п. 3.4 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду нежиле приміщення згідно з п. 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2014 року відповідною комісією у складі представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та представника ТОВ „Парадайс-СітіВ» (орендар) був складений акт прийому-передачі нежитлових приміщень (а.с. 15), відповідно до якого відповідачу було фактично передано в оренду нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 181,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 65.

Між тим, як вказує позивач, відповідач всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» та п.п. 2.2, 2.4 договору оренди не виконує належним чином зобов'язання за вказаним договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість по орендній платі за період з листопада 2014 р. по жовтень 2015 р. в розмірі 65516,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як свідчить наданий позивачем до суду акт обстеження нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 65 (а.с. 41), орендоване відповідачем приміщення використовується як кафе, що здійснює продаж товарів акцизної групи, технічний стан об'єкта задовільний.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу відповідач з моменту прийняття в оренду нежитлового приміщення згідно п. 2.2, 2.4 договору мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату до 15 числа поточного місяця.

Однак, як з'ясовано судом, в порушення умов договору відповідачем не здійснювалась передбачена договором оплата за період з листопада 2014 р. по жовтень 2015 року, у зв'язку з чим сума боргу відповідача за вказаний період складає 65516,00 грн., розрахунок якої додано до позову (а.с. 16).

Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з листопада 2014 р. по жовтень 2015 р. в розмірі 65516,00 грн.

При цьому Департаментом комунальної власності Одеської міської ради здійснено нарахування пені за період з 16.11.2014 р. по 23.10.2015 р. в розмірі 12055,73 грн. з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати.

Адже за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов'язку щодо внесення орендної плати.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 5.2 вказаного договору оренди, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором оренди щодо внесення орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 16.11.2014 р. по 23.10.2015 р. на суму боргу по орендній платі у кожному місяці, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у розрахунковий період, що складає 12055,73 грн. Дослідивши та перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми пені в розмірі 12055,73 грн. (а.с. 16), суд вважає обґрунтованими та арифметично правильними здійснені позивачем розрахунки з урахуванням діючої подвійної облікової ставки НБУ у обраний позивачем період прострочення, який складає понад 6 місяців, що узгоджується з вимогами приписів ч. 2 ст. 193, ст. 230 та ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 1 ст. 549 ЦК України. Адже в п. 5.2 договору оренди передбачено нарахування пені протягом одного року з дня, коли обов'язок по оплаті орендної плати мав бути виконаний.

Наразі суд враховує, те, що відповідно до п. 4.11. договору відповідач зобов'язався щоквартально здійснювати перевірку розрахунків з орендної плати з позивачем не пізніше 20 числа наступного місяця звітного кварталу, результати якої оформлюються актом, що підписується двома сторонами. Докази проведення вказаної перевірки розрахунків в матеріалах справи відсутні.

При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості по орендній платі і пені відповідач не оспорив, наявність порушень умов договору з боку відповідача не спростовано останнім. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, як з'ясовано судом, позивачем було направлено на адресу орендаря - відповідача лист-пропозицію від 10.06.2015 р. № 01-13/3807, в якому останньому було запропоновано, зокрема, сплатити заборгованість по орендній платі та пені у строк до 19 липня 2015 року, розірвати договір оренди № 87/33 від 19 листопада 2014 року та здійснити фактичну передачу нежитлового приміщення підвалу за актом приймання-передачі співробітникам Департаменту . Однак, вказаний лист, який був направлений відповідачу 12.06.2015 р., на підтвердження чого позивачем надано копію фіскального чеку № 5114 від 12.06.2015 р. та списку № 514 згрупованих поштових відправлень (а.с. 35-36), вручався відповідачу, але був повернутий за закінченням терміну зберігання згідно інформації з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення (а.с. 37). Так, вказаний лист залишений без відповіді відповідачем, заборгованість не сплачено ним.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 77571,73 грн.

Як вже зазначалось, у відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Також ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В п. 7.11 договору оренди встановлено, що дія цього договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду.

Також в п. 7.6 договору оренди зазначено, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди.

Відповідно до ч. 3. ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Виходячи з вищевикладеного, підставою для розірвання спірного договору оренди за рішенням суду на вимогу позивача є істотне порушення відповідачем умов договору оренди.

Підставою для розірвання спірного договору оренди нежилого приміщення позивач визначає той факт, що орендарем не виконано вимоги п. 2.2, 2.4 договору оренди щодо внесення орендної плати за користування орендованим майном.

Разом з тим слід зазначити, що об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з урахуванням її індексації є одними з істотних умов договору оренди (ст. 284 ГК України).

Відповідно до п. 3.3. договору оренди позивач має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, передбачених договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

В п. 5.3. договору оренди встановлено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення об'єкта оренди.

Отже, враховуючи той факт, що відповідачем порушено зобов'язання щодо сплати орендної плати, що є порушенням істотної умови спірного договору оренди, яке триває на протязі одного року (понад 3-х місяців), суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про розірвання спірного договору оренди нежилого приміщення № 87/33 від 19.11.2014 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

В свою чергу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 4.7. договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання відповідач зобов'язаний у 15-денний термін передати позивачу приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати позивачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Так, оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір оренди розірвано судом та відсутні правові підстави для використовування відповідачем спірних нежитлових приміщень, які ним орендуються за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо виселення відповідача з орендованого ним нежитлового приміщення підвалу загальною площею 181,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 65.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Парадайс-СітіВ» про розірвання договору оренди, виселення з нежитлового приміщення, стягнення заборгованості з орендної плати в загальній сумі 77571,73 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Парадайс-СітіВ» (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, 65; код ЄДРПОУ 35819453) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р 37326027001909 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) заборгованість з орендної плати в сумі 65516/шістдесят п'ять тисяч п'ятсот шістнадцять/грн. 00 коп., пеню в сумі 12055/дванадцять тисяч п'ятдесят п'ять/грн. 73 коп.

3. Розірвати договір оренди нежилого приміщення № 87/33 від 19.11.2014 р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Парадайс-СітіВ» (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, 65; код ЄДРПОУ 35819453).

4. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю „Парадайс-СітіВ» (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, 65; код ЄДРПОУ 35819453) з нежилого приміщення підвалу загальною площею 181,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 65, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595).

5. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Парадайс-СітіВ» (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, 65; код ЄДРПОУ 35819453) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р 37326027001909 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654/три тисячі шістсот п'ятдесят чотири/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 30 листопада 2015 р.

Суддя В.С. Петров