Рішення

від 02.12.2015 по справі 918/1276/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа № 918/1276/15

Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСЕЛМ «МАЙСТЕР-ЛОГІСТІК» про стягнення 16 424, 23 грн.

За участю:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 23.11.2015 р.);

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСЕЛМ «МАЙСТЕР-ЛОГІСТІК» (далі-Відповідач) про стягнення 16 424, 23 грн. за надання послуг з перевезення.

Ухвалою від 16.11.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/1276/15 розгляд якої призначено на 25.11.2015 року.

25 листопада 2015 року від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 25.11.2015 року, у зв'язку із неявкою сторін по справі, розгляд справи відкладено на 02.12.2015 року.

30.11.2015 року від позивача до канцелярії суду надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду №918/1276/15 від 16.11.2015 року з оригіналами доданих до позовної заяви документів, які було оглянуто в судовому засіданні, а також заява про уточнення вимог в якій Позивач зазначає про часткову сплату відповідачем 1 500 грн. та зазначає про те, що розмір позовних вимог складає 14 924, 23 грн.

В судовому засіданні 2 грудня 2015 року Позивач підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву, а також доказів погашення заборгованості не подав, в судові засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення Відповідача в судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.12.2015 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2015 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про надання транспортно - експедиційних послуг №150919 від 19 вересня 2015 року (далі - Договір, а. с. 10-12) за умовами якого, Позивач (Виконавець) зобов'язався за відповідну плату і за рахунок Відповідача (Замовника) організувати виконання перевезень та транспортно-експедиторського обслуговування вантажів Відповідача автомобільним транспортом по території України.

Відповідно до п. 1.3. Договору замовлення транспортних засобів для перевезення вантажів здійснюється Відповідачем по телефону, факсу, електронній пошті. Конкретні умови по кожному замовленню, а саме: форма і об'єм вантажу, термін перевезення, пункти завантаження і розвантаження вантажу, узгоджуються сторонами в Договорі-заявці на транспортно-експедиторські послуги шляхом підписання Договору-Заявки (додаток №1 до Договору), які передаються Виконанню в письмовій формі, по факсу, електронною поштою та будь-якими іншими способами, не забороненими чинним законодавством України.

Згідно Договору-Заявки №150919-425 від 19 вересня 2015 року (далі - Заявка, а. с. 13-14, яка була отримана Позивачем електронною поштою) сторони було узгоджено умови, строки та вартість надання Позивачем транспортно-експедиторських послуг у відповідності до п. 1.3. Договору, а саме перевезення за маршрутом: с. Східне, Херсонська обл. - Димитрово - Харків та вартість послуг в розмірі 18 500, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 19-23 вересня 2015 року Позивачем було здійснено перевезення вантажу за вищезазначеною Заявкою, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними №ААРАF004007 від 19 вересня 2015 року (а. с. 16) та

№АНРНF1189 від 23 вересня 2015 року (а. с. 15).

Відповідно до п. 3.2. Договору Відповідач здійснює оплату послуг Позивача у наступному порядку:

- як передоплату за надані транспортно-експедиторські послуги за цим Договором;

- як післясплату за фактично надані транспортно-експедиторські послуги, у цьому випадку оплата здійснюється протягом 14 календарних днів з дня отримання ним документів визначених у п. 2.3.7. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було узгоджено оплату у вигляді після сплати за фактично надані транспортно-експедиторські послуги.

Відповідно до п. 2.3.7. Договору Позивач для здійснення розрахунків за Договором зобов'язаний надати Відповідачу:

- оригінал прийнятої Договору-Заявки з відбитком печатки та підписом уповноваженої особи, ТТН з відбитком печатки вантажовідправника та вантажоодержувача, акт наданих послуг, рахунок, податкову накладну. Всі документи виписувати датою розвантаження, надсилати поштою в термін до 7 днів після розвантаження.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника Позивача в судовому засіданні, 6 жовтня 2015 року Позивач надіслав Відповідачу необхідний пакет документів (доказ направлення а. с. 20), які Відповідачем були отримані 7 жовтня 2015 року.

Таким чином, судом встановлено, що строк сплати за надані Позивачем послуги настав 22 жовтня 2015 року, Позивач прийняті за договором зобов'язання з перевезення вантажу виконав належним чином, однак за надані послуги Відповідач розрахувався частково, сплативши 23 жовтня 2015 року 1 500, 00 грн. (платіжне доручення №122, а. с. 22), 11 листопада 2015 року 1 000, 00 грн. (платіжне доручення № 146, а. с. 23).

Крім того, після порушення провадження у справі Відповідач перерахував позивачу 18 листопада 2015 року 1 000, 00 грн. (платіжне доручення №157) та 26 листопада 2015 року 500, 00 грн. (платіжне доручення №186).

Вбачається, що оплата згідно всіх зазначених платіжних доручень здійснювалась з призначенням платежу "За послуги згідно дог. №150919 про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.09.2015 р.

Таким чином, станом на момент винесення рішення у справі заборгованість Відповідача за Договором складає 14 500, 00 грн.

Матеріали справи містять належним чином оформлений рахунок Позивача на суму 18 500, 00 грн., який виставлявся Відповідачу для сплати за надані послуги.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку порушення Відповідачем терміну оплату послуг, який вказаний в п. 3.2. Договору, останній сплачує Позивач пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Таким чином, відповідно до пункту 6.2. Договору Позивач нарахував Відповідачу 424, 33 грн. пені за період з 22 жовтня 2015 року по 12 листопада 2015 року.

Судом встановлено, що розрахунок пені Позивачем проведено вірно, відповідно до положень окремих пунктів Договору та чинного законодавства.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 р. № 6 рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд визначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом перевірено розрахунок пені і визнано його вірним.

Враховуючи викладене вище, докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, вчинення Відповідачем конклюдентних дій - часткової оплати наданих послуг, суд дійшов висновку про задоволення вимог Позивача та стягнення з Відповідача 14 500, 00 грн. основної суми боргу та 424, 33 грн. пені.

Відповідно до п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки в процесі розгляду справи Відповідачем було сплачено 18 листопада 2015 року 1 000, 00 грн. (платіжне доручення №157) та 26 листопада 2015 року 500, 00 грн. (платіжне доручення №186) провадження у справі в цій частині вимог підлягає припиненню.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 218 грн. покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСЕЛМ «МАЙСТЕР-ЛОГІСТІК» (35500, Рівненська обл., Радивилівський район, місто Радивилів, ВУЛИЦЯ ПОЧАЇВСЬКА, будинок 24, код 38875559) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (45212, Волинська обл., Ківерцівський район, село Липне, ВУЛИЦЯ РАДЯНСЬКА, будинок 36, код НОМЕР_1) 14 500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основної суми боргу, 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 33 коп. пені та 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Припинити провадження в частині вимог про стягення 1 500, 00 грн. основної суми боргу

4. Видати наказ.

Повний текст рішення підписано 2 грудня 2015 року.

Суддя Гудзенко Я. О.