Рішення

від 23.11.2015 по справі 916/4130/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р.Справа № 916/4130/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.М. Ільєвій

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства „ІллічівськводоканалВ» до Комунального підприємства „СухолиманськийВ» про стягнення заборгованості в сумі 339025,24 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 09.11.2015 р. оголошувалась перерва до 23.11.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Комунальне підприємство „ІллічівськводоканалВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „СухолиманськийВ» про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання за договором № 228 від 07.02.2011 р. в сумі 339025,24 грн., посилаючись на наступне.

07.02.2011 року між КП „ІллічівськводоканалВ» та КП „СухолиманськийВ» було укладено договір № 228 про надання послуг з водопостачання, згідно якого позивач зобов'язався надавати послуги з постачання питної води на об'єкти відповідача (абонент), а останній відповідно до п.п. 2.4.12 договору зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги водокористування, а також інші платежі, передбачені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190.

Відповідно до підпункту 3.1 договору облік спожитої води здійснюється за показниками засобів обліку води, встановлених на об'єктах відповідача. Оплата послуг водокористування здійснюється відповідно до положень підпункту 3.2. договору щомісяця до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок КП „ІллічівськводоканалВ» .

Як вказує позивач, на момент укладення договору діяв тариф з централізованого водопостачання для населення у розмірі 2,88 грн. за 1 куб. м з урахуванням ПДВ, який було затверджено рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 23.10.2008 року № 1067 (введено в дію з 01.11.2008 року). В подальшому з 12.11.2011 року вступили в дію тарифи для населення на послуги з централізованого водопостачання у розмірі 3,74 грн. за 1 куб. м з урахуванням ПДВ. Наразі позивач зазначив, що 13.06.2014 р. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, постановою № 658 встановила з 01 липня 2014 року КП „ІллічівськводоканалВ» тарифи на централізоване водопостачання - 9,36 грн. за 1 куб. м (без врахування ПДВ). Так, за період з 01.02.2015 року по 30.06.2015 року згідно показників засобу обліку спожитої води та наданих відповідачем відповідно до умов договору звітів про водоспоживання було спожито 35421 куб. м води, а саме: за лютий 2015 року - 6978 куб. м; за березень 2015 року - 6193 куб. м; за квітень 2015 року - 8014 куб. м; за травень 2015 року - 7178 куб. м; за червень 2015 року - 7058 куб.м. Однак, в порушення умов договору, а також ст. 22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачанняВ» , п. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» , п.п. 20, 30 Постанови КМУ „Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведенняВ» від 21.07.2005 року № 630, р. 3 п. 3.7. Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 „Про затвердження Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах УкраїниВ» , відповідач не сплачував надані послуги з водопостачання, у зв'язку із чим у нього станом на 11.09.2015 року виникла заборгованість за період з 01.02.2015 року по 30.06.2015 року включно в загальному розмірі 339025,24 грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків станом на 11.09.2015 року. При цьому позивач зазначає, що щомісячно відповідач отримував від позивача рахунки на оплату послуг, які підписані уповноваженим представником відповідача, та будь-яких заперечень щодо якості надання послуг або непогодження з нарахуваннями за отримані послуги від відповідача не надходило.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2015 р. позовну заяву КП „ІллічівськводоканалВ» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/4130/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, вказаних у відзиві на позов (а.с. 59-60). Зокрема, відповідач посилається на приписи ч. 2, 3 ст.180 Господарського кодексу України, за якими господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Так, відповідач зазначає, що позивачем не було ініційовано перед КП „СухолиманськийВ» внесення змін до зазначеного чинного договору шляхом підписання додаткової угоди щодо нового тарифу, введеного Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Також відповідач наголошує, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди стосовно істотної умови договору - нової ціни (тарифу) на водопостачання. Відтак, відповідач вважає, що у позивача відсутні законні підстави вимагати погашення боргу за водопостачання, нарахованого за новим тарифом. Щодо доводів позивача стосовно порушення відповідачем умов зазначеного договору та несплати наданих послуг з водопостачання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.02.2015 року по 30.06.2015 року у розмірі 339025,24 грн., відповідач наголошує, що свої зобов'язання за договором № 228 від 07.02.2011 року виконує та щомісячно перераховує позивачу кошти за спожиту воду, що підтверджується платіжними банківськими документами. До того ж відповідач стверджує, що рішенням господарського суду Одеської області від 01 квітня 2015 року по справі № 916/540/15-г з КП „СухолиманськийВ» стягнуто на користь КП „ІллічівськводоканалВ» 259783,38 грн. боргу та 6715,67 грн. судового збору, у зв'язку з чим слід застосувати положення п. 2 ст. 80 ГПК України, за якими господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 09.11.2015 р. заяву відповідача про припинення провадження у справі згідно п. 2 ст. 80 ГПК України судом було відхилено, оскільки вказаним рішенням господарського суду Одеської області від 01.04.2015 року по справі № 916/540/15-г з КП „СухолиманськийВ» стягнуто на користь КП „ІллічівськводоканалВ» заборгованість за інший період, а саме: за період з 01.09.2014 року по 31.12.2014 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків:

07.02.2011 р. між Комунальним підприємством „ІллічівськводоканалВ» (Водоканал) та Комунальним підприємством „СухолиманськийВ» (абонент) було укладено договір № 228 про надання послуг з водопостачання (а.с. 9-12), згідно п. 1.1 якого позивач зобов'язується надавати послуги з постачання питної води на об'єкти відповідача як абонента. В свою чергу відповідач згідно п. 1.3. договору зобов'язався своєчасно сплачувати за надані йому послуги водопостачання, експлуатувати та утримувати водопровідні мережі, прилади та пристрої на них в належному стані згідно з Правилами, що зазначені в п. 2.1 договору та діючим законодавством.

У відповідності з п. 2.1 вказаного договору його сторони зобов'язуються керуватися Законом „Про питну воду та питне водопостачанняВ» , „Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах УкраїниВ» , затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. N 190, „Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів УкраїниВ» , затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30; „Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведенняВ» , затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р., Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Житловим кодексом України, іншим діючим законодавством.

Згідно п. 2.4.7, 2.4.8 договору відповідач зобов'язаний щомісяця за встановленою формою з 25 по 30-те число в письмовому вигляді надавати відомості про водоспоживання на своїх об'єктах; з 10-го по 15-е число місяця, що настає за звітним, оформляти акт звірки по розрахункам за надані йому послуги водопостачання.

У відповідності з п. 2.4.12 договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі оплачувати послуги водокористування, а також інші платежі, передбачені Правилами водокористування.

Облік спожитої води здійснюється за показниками засобів обліку води, встановлених на об'єктах відповідача (п. 3.1 договору).

Згідно п. 3.2 договору оплата послуг водокористування здійснюється щомісяця до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата здійснюється згідно з тарифами, затвердженими у встановленому порядку. При цьому на момент укладення договору діють наступні тарифи за водопостачання у розмірі 2,88 грн. за 1 куб.м. У разі зміни тарифів, діючих на момент укладення договору, оплата абонентами наданих їм послуг здійснюється за новими тарифами з моменту їх введення, без змін інших умов договору. Відомості про зміну діючих тарифів абонент отримує через засоби масової інформації (пресу, телебачення, радіо).

За умовами п. 3.4 договору рахунки на оплату вручаються представнику абонента. Абоненти, які здійснюють оплату за надані послуги через ощадбанк, зобов'язані надати Водоканалу квитанції, підтверджуючі оплату послуг до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Перераховані абонентом платежі зараховуються в наступному порядку: в першу чергу - на рахунок погашення пені, далі - заборгованості по сплаті, далі - поточних платежів.

Згідно п. 7.3 договору останній діє з 07.02.2011 року до 07.02.2012 року. У разі, якщо сторони не заперечують відносно продовження дії даного договору, вважати останній продовженим щорічно на кожний наступний рік на тих же умовах.

Отже, відповідач є споживачем послуг за укладеним з позивачем вищевказаним договором на послуги водопостачання, який є діючим і таким, що підлягає виконанню.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг водопостачання є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вказує позивач та не заперечує відповідач, КП „ІллічівськводоканалВ» на виконання умов вказаного договору надавало КП „СухолиманськийВ» послуги водопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів знаття звітних показників водомірних вузлів з лютого 2015 року по червень 2015 року (а.с. 13-17), які складались КП „Сухолиманський. Так, за період з 01.02.2015 року по 30.06.2015 року згідно показників засобу обліку спожитої води та наданих відповідачем відповідно до умов договору звітів про водоспоживання було спожито 35421 куб. м води, а саме: за лютий 2015 року - 6978 куб. м; за березень 2015 року - 6193 куб.м; за квітень 2015 року - 8014 куб.м; за травень 2015 року - 7178 куб.м; за червень 2015 року - 7058 куб.м.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем послуг водопостачання від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства.

При цьому на момент укладення спірного договору діяв тариф з централізованого водопостачання для населення у розмірі 2,88 грн. за 1 куб. м з урахуванням ПДВ, який було затверджено рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 23.10.2008 року № 1067 (введено в дію з 01.11.2008 року). З 12.11.2011 року вступили в дію тарифи для населення на послуги з централізованого водопостачання у розмірі 3,74 грн. за 1 куб.м з урахуванням ПДВ. В подальшому згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13.06.2014 р. № 658 був встановлений з 01 липня 2014 року КП „ІллічівськводоканалВ» тариф на централізоване водопостачання - 9,36 грн. за 1 куб.м (без врахування ПДВ). Відтак, у спірний період надання послуг діючим був тариф 9,36 грн. за 1 куб.м (без врахування ПДВ)

На оплату наданих послуг відповідач щомісячно отримував від КП „ІллічівськводоканалВ» рахунки на оплату послуг, які підписані уповноваженим представником відповідача. Будь-яких заперечень щодо якості надання послуг або непогодження з нарахуваннями за отримані послуги від відповідача не надходило.

Згідно ст. 22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачанняВ» споживачі питної води зобов'язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно п. 5. ч. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» споживач зобов'язаний: оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

П. 3.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190, визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Однак, як з'ясовано судом, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, а також в порушення норм ст. 22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачанняВ» , п. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» , п.п. 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, не здійснив у повному обсязі оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього станом на 11.09.2015 року виникла заборгованість за період з 01.02.2015 року по 30.06.2015 року включно в загальному розмірі 339025,24 грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків станом на 11.09.2015 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками (а.с. 24).

Так, відповідач у своїх запереченнях на позов послався на те, що послуги з водопостачання позивачем дійсно надавалися, однак зазначена сума заборгованості є несправедливою з огляду на таке. На момент укладання договору діяв тариф з централізованого водопостачання у розмірі 2,88 грн. за 1 куб.м з урахуванням ПДВ, з 12.11.2011 року - 3,74 грн. за 1 куб.м з урахуванням ПДВ, а постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, № 658 від 13.06.2014 року „Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП „ІллічівськводоканалВ» на централізоване водовідведення встановлено тариф 11,323 грн. за 1 куб.м з урахуванням ПДВ. Наразі відповідач наголошує, що КП „ІллічівськводоканалВ» не було ініційовано перед КП „СухолиманськийВ» внесення змін до зазначеного чинного договору № 228 від 07.02.2011 року про надання послуг з водопостачання шляхом підписання додаткової угоди щодо нового тарифу, введеного Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Відтак, відповідач вважає, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди стосовно істотної умови договору - нової ціни (тарифу) на водопостачання. Зазначені доводи відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки п. 3.3. спірного договору чітко передбачено, що у разі зміни тарифів, діючих на момент укладення договору, оплата абонентами наданих їм послуг здійснюється за новими тарифами з моменту їх введення, без змін інших умов договору , а відомості про зміну діючих тарифів абонент отримує через засоби масової інформації (пресу, телебачення, радіо).

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, відповідач, підписуючи договір, погодився на вказані умови, а тому ці умови договору є погодженими. Тому з огляду на умови п. 3.3. договору зміна тарифу на послуги водопостачання не потребує внесення змін до договору щодо тарифу та погодження його позивачем з відповідачем.

Наразі суд зазначає, що відповідно до Закону України „Про державне регулювання у сфері комунальних послугВ» від 09.07.2010 р. № 2479, ст. 5 Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» від 24.06.2004 року № 1875, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг є державним колегіальним органом, що здійснює регулювання діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» від 22.06.2014 р. № 1283 передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Так, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 658 від 13.06.2014 року, є обов'язковою для виконання відповідно до п.п. 17,18 статті 6 Закону України „Про державне регулювання у сфері комунальних послугВ» .

Поряд з цим суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що він свої зобов'язання за договором № 228 від 07.02.2011 року виконує та щомісячно перераховує позивачу кошти за спожиту воду, що підтверджується наданими відповідачем платіжними банківськими документами. Так, з наданої позивачем до суду таблиці (а.с. 88) вбачається, що нарахування за 2015 рік склали 495241,36 грн., а борг станом на 31 грудня 2014 року - 359783,88 грн., що разом складає 855025,24 грн., тоді як загальна сума здійснених відповідачем оплат за 2015 рік становить тільки 516000 грн. Між тим в п.3.6. договору № 228 від 07.02.2011 р. встановлений порядок зарахування платежів, а сама перераховані відповідачем платежі зараховуються в першу чергу в рахунок погашення пені, далі - заборгованості по сплаті, далі - поточних платежів. Відтак, здійснені відповідачем оплати у 2015 році були зараховані позивачем на підставі п. 3.6 договору в рахунок сплати боргу за 2014 рік та частково за 2015 рік, тому сума заборгованості, що підлягає оплаті відповідачем, складає 339025,24 грн . (855025,24 грн. - 516000 грн.)

При цьому заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не спростував, належні докази її погашення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за договором № 228 про надання послуг з водопостачання відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 339025,24 грн.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства „ІллічівськводоканалВ» повністю обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Комунального підприємства „ІллічівськводоканалВ» до Комунального підприємства „СухолиманськийВ» про стягнення заборгованості в сумі 339025,24 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Комунального підприємства „СухолиманськийВ» (67821, Одеська область, Овідіопольський район, с. Сухий Лиман, вул. Чорноморців 100; код ЄДРПОУ 32695487) на користь Комунального підприємства „ІллічівськводоканалВ» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 41-а, код ЄДРПОУ 32927653; р/р 26009512501 у ПАТ „Марфін БанкВ» , МФО 328168) заборгованість за надані послуги з водопостачання в сумі 339025/триста тридцять дев'ять тисяч двадцять п'ять/грн. 24 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 5085/п'ять тисяч вісімдесят п'ять/грн. 38 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 30 листопада 2015 р.

Суддя В.С. Петров