Рішення

від 25.11.2015 по справі 910/26949/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2015Справа №910/26949/15

За позовом Державного підприємства "Машинобудівна фірма "Артем"

до Приватного підприємства "Фірма Союзсервіс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Єрмак К.І. - за довіреністю від 30.09.2015р.;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 25 листопада 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Машинобудівна фірма "Артем" (позивач) до Приватного підприємства "Фірма Союзсервіс" (відповідач) про стягнення 23 655,00 основного боргу, 12 773,70 грн. інфляційних втрат, 853,60 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 01/06-2012 року купівлі-продажу від 22.06.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/26949/15. Розгляд справи призначено на 09.11.2015р.

05.11.2015р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Судове засідання, призначене на 09.11.2015р., не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.11.2015р. призначено розгляд справи на 25.11.2015р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2012р. між Приватним підприємством «Фірма Союзсервіс» (продавець) та Державним підприємством «Машинобудівна фірма «Артем» (покупець) укладено Договір № 01/06-2012 купівлі продажу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати, а покупець - прийняти та оплатити стрічка У-20А (товар) на умовах ЕХW або додатковою згодою сторін - на умовах FCA згідно «Інкотермс» 2010.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що покупець повинен здійснити 100% попередньої оплати відповідної партії товару протягом строку, вказаного у рахунку продавця, якщо видатковою накладною не буде передбачений інший порядок оплати.

Згідно з п. 2.3. Договору поставки приймання-здача товару за кількістю та якістю здійснюється безпосередньо на складах продавця, а при продажу товару на умовах FCA - на складі покупця. У разі невідповідності кількості та/або якості товару виклик представника продавця є обов'язковим. Після підписання видаткової накладної претензії щодо кількості товару не приймаються. Термін постачання товару протягом 30 днів з моменту передоплати.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № 114 від 30.05.2014 року на суму 23 655,00 грн.

Позивачем оплачено виставлений рахунок в розмірі 23 655,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1113 від 23.06.2014 року.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із претензією № 07/452 від 25.03.2015 року, у якій просив останнього провернути суму попередньої оплати в розмірі 23 655,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов Договору № 01/06-2012 року купівлі-продажу від 22.06.2012 року щодо здійснення поставки, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 23 655,00 основного боргу, 12 773,70 грн. інфляційних втрат, 853,60 грн. 3% річних.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено відповідачу суму попередньої оплати за рахунком-фактурою № 114 від 30.05.2014 року в розмірі 23 655,00 грн., проте останній своє зобов'язання з поставки товару за Договором № 01/06-2012 року купівлі-продажу від 22.06.2012 року не виконав, суму попередньої оплати не повернув, зворотного суду не довів.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що строк поставки товару, відповідно до п. 2.3. Договору настав, проте відповідачем такої поставки не здійснено, у останнього на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України виникло зобов'язання, повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 23 655,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 12 773,70 грн. інфляційних втрат та 853,60 грн. 3% річних, суд повідомляє наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.п. 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, згідно з п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 № 01-06/1666/14 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"», - обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням). На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України (постанова від 16.09.2014 № 921/266/13-г/7).

Таким чином, з урахуванням того, що повернення попередньої оплати в розмірі 23 655,00 грн. не є грошовим зобов'язанням, вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 12 773,70 грн. інфляційних втрат та 853,60 грн. 3% річних є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

Судові витрати, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ФІРМА СОЮЗСЕРВІС" (04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27-А, ідентифікаційний код 33887842) на користь Державного підприємства "МАШИНОБУДІВНА ФІРМА "АРТЕМ" (04050, м. Київ, вулиця Мельникова, будинок 2/10, ідентифікаційний код 21666128), грошові кошти: 23 655,00 грн. (двадцять три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять гривень) попередньої оплати та 772,80 грн. (сімсот сімдесят дві гривні 80 копійок) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/26949/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.11.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало