Рішення

від 25.11.2015 по справі 910/24283/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2015Справа №910/24283/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авесана»

до Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто»

про стягнення 101 910, 60 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Лабик Р.Р.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авесана» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 58 987, 19 грн., 7 816, 61 грн. - пені за прострочення строків перерахування коштів, 33 124, 43 грн. -інфляційного збільшення суми боргу за порушення встановлених строків перерахування коштів та 1 982, 37 грн. - відсотків за порушення встановлених строків перерахування коштів. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов'язань перед позивачем за договором № 148/1/2014 від 03.02.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/24283/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.10.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по справі та зазначив, що 4 акти наданих послуг за договором № 148/1/2014 від 03.02.2014 р. відповідачем не підписані.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимог суду не виконав

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись на вказані в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адреси відповідача та отримані його представником, що підтверджується підписом останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 25.11.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авесана» та Публічним акціонерним товариством «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» укладено договір про надання медичних послуг, за умовами якого позивач зобов'язався надавати медичні послуги пацієнтам відповідача, а відповідач - оплачувати послуги відповідно до договору.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3. договору підставою для оплати відповідачем послуг, наданих позивачем, є наявність підписаного сторонами акту виконаних робіт. Відповідач сплачує варітьсь наданої пацієнту медичної допомоги протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання завірених підписом і печаткою позивача двох екземплярів актів виконаних робіт та рахунку-фактури.

Відповідно до п. 7.2. договору відповідач несе відповідальність за несвоєчасну оплату рахунку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення платежу від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 9.1., набирає чинності з дати його підписання, діє до 03.02.2015 р. включно та продовжується на кожний наступний рік у разі відсутності заперечень сторін за 20 днів до закінчення терміну дії договору.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що на виконання умов договору № 148/1/2014 від 03.02.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Авесана» підписано та направлено відповідачу акти про наданні медичні послуги, однак Публічне акціонерне товариство «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» свої зобов'язання за договором не виконало та здійснило оплату наданих послуг, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 58 987, 19 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

При цьому, позивач стверджує, що підписавши оригінали актів виконаних робіт, відповідач фактично визнав факт отримання ним одночасно і рахунків-фактур та погодився з вартістю і якістю послуг.

Стосовно актів, які є непідписаними Публічним акціонерним товариством «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто», позивач зазнає, що про направлення таких актів на адресу відповідача свідчать товарно-транспортні накладні, копії яких є в матеріалах справи.

Крім того, позивач вказує, що договором № 148/1/2014 від 03.02.2014 р. встановлено право позивача змінювати тарифи медичних послуг після узгодження таких змін з позивачем, попередивши останнього про такі зміни не менш ніж за 14 робочих днів до передбачуваних змін та надати новий затверджений прейскурант цін для узгодження із відповідачем та, при цьому, підписавши акти наданих послуг за новим прейскурантом, Публічне акціонерне товариство «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» фактично погодило нові ціни на послуги Товариством з обмеженою відповідальністю «Авесана».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що сторонами підписано та скріплено печатками юридичних осіб акти про надання послуг за договором № 148/1/2014 від 03.02.2014 р. на загальну суму 51 706, 29 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться акти, підписані та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авесана» та не підписані відповідачем.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача, що направлення вказаних актів на адресу відповідача підтверджується товарно-транспортними накладними, оскільки вказані накладні не містить відомостей про документи, які фактично були направлені Публічному акціонерному товариству «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» та, крім того, не містять відміток про фактичне отримання адресатом відправлення.

Крім того, суд наголошує, що за умовами договору № 148/1/2014 від 03.02.2014 р. умовою для оплати наданих послуг є підписання сторонами актів та отримання відповідачем рахунків-фактур, у зв'язку з чим приймаючи рішення у даній справі, суд не приймає до уваги акти, які не підписані обома сторонами.

Водночас, суд враховує, що під час дії договору № 148/1/2014 від 03.02.2014 р. позивачем були змінено тарифи на медичні послуги, що передбачено п. 2.1. договору

Так, п. 2.2.9. договору передбачено, що позивач зобов'язаний у випадку внесення змін до тарифів та переліку медичних послуг, повідомити про це відповідача не менш, ніж за 14 робочих днів до передбачуваних змін та надати новий затверджений прейскурант цін для узгодження із відповідачем у письмовому вигляді.

Матеріли справи не містять доказів дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Авесана» передбаченого п. 2.2.9. договору № 148/1/2014 від 03.02.2014 р. порядку, однак у справі наявні акти наданих послуг підписані відповідачем та скріплені його печаткою, з яких вбачається, що послуги надавались, виходячи зі змінених тарифів.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів виконання зобов'язань за договором № 148/1/2014 від 03.02.2014 р. не надав, обґрунтованих підстав неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів та правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується виконання відповідачем обумовлених договором № 148/1/2014 від 03.02.2014 р. послуг на загальну суму 51 706, 29 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

За приписами ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що акти наданих послуг на суму 51 706, 29 грн., підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний був здійснити їх оплату у порядку визначеному договором

Оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати наданих відповідачем послуг, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.

В той же час, судом було здійснено власний розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням вартості послуг, яка підтверджена документально.

Згідно розрахунку суду за загальний період з 15.04.2014 р. до 14.04.2015 р. з урахуванням дати виникнення заборгованості та приписів ст. 232 Господарського кодексу України розмір пені становить 6 898, 33 грн., інфляційні втрати та 3 % річних за період з 15.04.2014 р. до 31.08.2015 р. становлять 21 790, 95 грн. та 1 721, 94 грн. відповідно.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового бору при покладаються обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авесана» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авесана» (0405, м. Київ, вул. Мельникова, 5-Б, код ЄДРПОУ 30438507) заборгованість у розмірі 51 706, 29 (п'ятдесят одна тисяча сімсот шість грн. 29 коп.) грн., 6 898, 33 (шість тисяч вісімсот дев'яносто вісім грн. 33 коп.) грн. - пені, 21 790, 95 (двадцять одна тисяча сімсот дев'яносто грн. 95 коп.) грн. - інфляційних втрат, 1 721, 94 (одна тисяча сімсот двадцять одна грн. 94 коп.) грн. - 3 % річних та 1 213, 77 (одна тисяча двісті тринадцять грн. 77 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 30.11.2015 р. .

Суддя Пригунова А.Б.