Рішення

від 30.11.2015 по справі 921/1006/15-г/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2015 р.Справа № 921/1006/15-г/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З.

при секретарі Сиротюк К.В.

розглянув справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, вул. Шептицького, 96, с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область, 47720

до ОСОБА_2 сільської ради, с. Гаї-Шевченківські, Тернопільський район, Тернопільська область, 47716

про cтягнення заборгованості в сумі 171 936,43 грн.

В судове засідання з"явились:

від позивача: ОСОБА_3 - адвокат, посвідчення №718 від 27.07.2012р.

від відповідача: ОСОБА_4 - представник, довіреність б/н від 30.11.2015р.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Тернопільської області Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 подано позов до відповідача ОСОБА_2 сільської ради про стягнення заборгованості в сумі 171 936,43 грн.

Ухвалою суду від 30.09.2015 р. порушено провадження по справі та призначено судове засідання на 15.10.2015 р.

В судовому засіданні 15.10.2015р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 15.10.2015 р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень наданих в судовому засіданні. Також через канцелярію суду подав документи, які витребовувались ухвалою суду ( вх.№ 21940).

Представники відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог не заперечили щодо наявності боргу (вх.№21937).

Ухвалами суду розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду та в порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва в судовому засіданні.

Представник позивача в останньому судовому засіданні 30.11.2015р. підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог не заперечив.

В судовому засіданні 30.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

30 червня 2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Виконавець) та Гаї - Шевченківською сільською радою (надалі - Замовник) укладено договір №182, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконати роботи: надати послуги автокрана КС 4574, екскаватора, автомобіля (камаза), автомобіля (камаза самоскида) для завершення будівництва школи І-ІІІ ст. в с. Гаї Шевченківські по вулиці Шевченка, 1 Тернопільського району Тернопільської області згідно акта здачі - приймання виконаних робіт (надання послуг), що є невід'ємною частиною даного договору, а Замовник оплатити дані роботи (п.1.1 Договору).

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору сторони домовились, що загальна вартість виконаних робіт згідно даного Договору становить 154 900.00 грн. Замовник здійснює оплату за виконані роботи в національній валюті України, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Оплата за виконані роботи здійснюється Замовником на протязі п'яти календарних днів після підписання актів виконаних робіт та отримання Замовником рахунків Виконавцем. Датою виконаних робіт Виконавцем є дата, вказана в актах здачі - приймання виконаних робіт (надання послуг).

На виконання умов договору №182 від 30 червня 2015 року позивач надав послуги на загальну суму 154 900,00 грн., що підтверджується рахунками на оплату послуг №182 від 30.06.2015р. та №193 від 31.07.2015р. (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Факт виконання позивачем та отримання відповідачем послуг, підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг) №182 від 30.06.2015р. та №183 від 31.07.2015р. на суму 154 900,00 грн., підписані повноважними представниками сторін та завірені печатками юридичних осіб (знаходиться в матеріалах справи).

Як стверджує позивач, відповідач порушив умови договору щодо оплати за надані послуги, заборгувавши станом на час звернення з позовом до суду 154 900, 00 грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2015р., скріплений підписами та печатками обох сторін.

Позивачем відповідно до п.3.2 договору нараховано відповідачу пеню у розмірі 16 181,52 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Згідно ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 854,91 грн., які просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст.193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеного між сторонами договору №182 від 30 червня 2015 року, згідно з умовами якого Виконавець зобов'язується виконати роботи: надати послуги автокрана КС 4574, екскаватора, автомобіля (камаза), автомобіля (камаза самоскида) для завершення будівництва школи І-ІІІ ст. в с. Гаї Шевченківські по вулиці Шевченка, 1 Тернопільського району Тернопільської області згідно акта здачі - приймання виконаних робіт (надання послуг), що є невід'ємною частиною даного договору, а Замовник оплатити дані роботи (п.1.1 Договору), позивач надав послуги, що підтверджується рахунками на оплату послуг №182 від 30.06.2015р. та №193 від 31.07.2015р. (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору, загальна вартість виконаних робіт згідно даного Договору становить 154 900.00 грн. Замовник здійснює оплату за виконані роботи в національній валюті України, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Оплата за виконані роботи здійснюється Замовником на протязі п'яти календарних днів після підписання актів виконаних робіт та отримання Замовником рахунків Виконавцем. Датою виконаних робіт Виконавцем є дата, вказана в актах здачі - приймання виконаних робіт (надання послуг).

Факт виконання позивачем та отримання відповідачем послуг, підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг) №182 від 30.06.2015р. та №183 від 31.07.2015р. на суму 154 900,00 грн., підписані повноважними представниками сторін та завірені печатками юридичних осіб (знаходиться в матеріалах справи).

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за наданні послуги не виконав, заборгувавши позивачу 154 900,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2015р., скріплений підписами та печатками обох сторін.

Відповідач не заперечив щодо наявності боргу перед позивачем (вх.№21937 від 15.10.2015р.), однак доказів його сплати не надав.

Отже, станом на момент розгляду справи, основний борг відповідача перед позивачем становить 154 900,00 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2 договору у випадку порушення Замовником строків оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день такої прострочки.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Однак, відповідно до ст. 3 даного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи порушення Покупцем термінів оплати за надані послуги, позивачем нараховано відповідачеві пеню у розмірі 16 181,52 грн., яка підлягає до стягнення.

Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 854,91 грн., які підлягають до стягнення.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо судового збору суд зазначає наступне:

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (редакція чинна з 01.09.2015 р.).

Предметом судового розгляду у справі №921/1006/15-г/15 є вимога майнового характеру: стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 171 936,43 грн, за яку належить до сплати 1,5% відсотка ціни позову, що складає 2579,05 грн.

Як вбачається із матеріалів справи при зверненні до суду з даним позовом (29.09.2015р.) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2579,06 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 23 від 28.09.2015р. Таким чином, сума зайво сплаченого судового збору становить 0,01 грн.

Згідно п. 7 Закону України "Про судовий збір", в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2579,05 грн покладаються на відповідача згідно вимог ст. 49 ГПК України .

Керуючись статтями 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 , 4 4 , 4 5 , 4 6 , 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради (47710, вул. Тернопільська, 10, с. Гаї - Шевченківські, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 25700744) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - Фізичної особи ОСОБА_1 (47720, вул. Шептицького, 96, с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

- 154 900 (сто п"ятдесят чотири тисячі дев"ятсот) грн. 00 коп. основного боргу;

- 16 181 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 52 коп. пені;

- 854 (вісімсот п"ятдесят чотири) грн. 91 коп. 3 % річних;

- 2 579 (дві тисячі п"ятсот сімдесят дев"ять) грн. 05 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.12.2015р.

Суддя Галамай О.З.