Постанова

від 16.11.2015 по справі 808/8505/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року 12 год. 27 хв.Справа № 808/8505/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю: секретаря судового засідання Єрмолаєвої А.Д.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецнафта-Сервіс» до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується - суд) надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецнафта-Сервіс» (далі іменується - позивач) до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2015 №0109081722.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що відповідачем під час перевірки зроблений висновок про реалізацію позивачем нафтопродуктів без здійснення оподаткування акцизним збором, внаслідок чого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким донарахований акцизний податок у розмірі 1315,00 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 328,75 грн. Проте, позивач вважає, що оскільки така реалізація нафтопродуктів здійснювалась за відомостями та за талонами, то такі операції не оподатковуються акцизним податком. Враховуючи викладене, на думку позивача податкове повідомлення-рішення від 16.07.2015 №0109081722, винесене на підставі Акту перевірки №63/22-03/39416130 від 02.07.2015 - є безпідставним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених вище, наполягав на задоволенні позову та скасуванні податкового повідомлення-рішення.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 16.11.2015 №2719/08-01-10-01 вказав на те, що позивачем здійснювалась реалізація нафтопродуктів кінцевим споживачам, а тому такі операції мають оподатковуватись акцизним податковим. Вважає, що прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 16.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецнафта-Сервіс» (код ЄДРПОУ 39416130) зареєстровано 29.09.2014 Запорізьким міським управлінням юстиції за реєстраційним номером №11031020000036852. Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.09.2014 за №083014122865 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

На підставі направлення від 18.06.2015 №310, наказу ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області №309 від 17.06.2015, ОСОБА_3, головним державним ревізором-інспектором сектору перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, згідно з вимогами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецнафта-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні та сплаті акцизного податку з роздрібного продажу нафтопродуктів за період з 01.01.2015 по 30.04.2015.

Направлення та копія наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області вручені 18.06.2015 директору ТОВ «ТК «Спецнафта-Сервіс» ОСОБА_4

Перевірка проводилась з 18.06.2015 по 24.06.2015, за наслідками якої податковим органом складено Акт перевірки № 63/22-03/39416130 від 02.07.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, пункту 216.9 статті 219 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено акцизний податок на загальну суму 12 216,00 грн., у тому числі за відповідні податкові періоди:

- за січень 2015 року у розмірі 7066,00 грн.;

- за лютий 2015 року у розмірі 156,00 грн.;

- за березень 2015 року у розмірі 321,00 грн.;

- за квітень 2015 року у сумі 4671,00 грн. (у т.ч. АЗС с. Степанівка 1315,00 грн.)

Висновок податкового органу обґрунтований тим, що позивач через АЗС здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктами кінцевому споживачу, а тому всі операції, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до Податкового кодексу України. Натомість, підприємство реалізувало частину нафтопродуктів без сплати акцизного податку.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «ТК «Спецнафта-Сервіс» подало письмові заперечення вих. №070715/1-1 від 07.07.2015.

За результатами розгляду заперечення ТОВ «ТК «Спецнафта-Сервіс», податковий орган надав письмову відповідь на заперечення до акту перевірки № 63/22-03/39416130 від 02.07.2015, в якій заперечення вих. №070715/1-1 від 07.07.2015 (вх. №16950/10 від 07.07.2015) залишені без задоволення.

16 липня 2015 року, на підставі Акту перевірки № 63/22-03/39416130 від 02.07.2015, контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецнафта-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 1643,75 грн., в тому числі за основним платежем 1315,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями 328,75 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 16.07.2015 №0109081722 ТОВ «ТК «Спецнафта-Сервіс» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі іменується - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України визначено, що платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно із пунктом 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

При цьому підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України передбачено, що одним із об'єктів оподаткування зазначеним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Як передбачено підпунктом 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України, у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 215.3.10 пункту 215.3 ст. 215 ПК України, для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Таким чином, обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 №130, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі.

Роздрібна торгівля це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 (далі іменуються - Правила №1442), ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

Згідно преамбули Постанови КМУ №1442 від 20.12.1997, Правила №1442 прийнято відповідно до статті 20 Закону України «Про захист прав споживачів» та з метою впорядкування роздрібної торгівлі нафтопродуктами.

З огляду на мету затвердження Правил, а також на визначене у пункті 1 Правил №1442 коло питань для регулювання яких вони призначенні, слід констатувати, що зазначені Правила не поширюються на відносини (не регулюють відносини) продажу і придбання нафтопродуктів особами, які не відносяться згідно Закону України «Про захист прав споживачів» до споживачів товарів, робіт, послуг, на операції з оптової торгівлі.

Згідно з пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХІІ, із змінами та доповненнями (далі іменується - Закон України № 1023-ХІІ), споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Аналіз вказаної норми дає змогу виділити сукупність таких основних ознак, наявність яких дає підстави вважати особу споживачем у розумінні Закону:

- відповідно до Закону, споживач - це обов'язково фізична особа. Під поняття «споживачі» не підпадають юридичні особи (підприємства, установи та організації). Такий висновок ґрунтується на тому, що у преамбулі Закону значення терміну «споживач» було визначено саме для цілей вищевказаного Закону, завданням якого є регулювання відносин між споживачами-громадянами і виробниками, виконавцями, продавцями, встановлення прав споживачів та визначення механізму реалізації державного захисту таких прав;

- метою придбання (використання, замовлення) споживачем товарів (робіт, послуг) можуть бути виключно власні побутові потреби (некомерційне використання). Тобто товари придбаваються фізичною особою (громадянином) для власного споживання або для споживання членами її сім'ї та родичами. При цьому не може вважатися споживачем особа, яка придбала товар для подальшого продажу або іншого використання з метою отримання прибутку.

Таким чином, слід дійти висновку, що Правила №1442 не регулюють відносини купівлі- продажу підакцизних товарів (нафтопродуктів) суб'єктами господарювання іншим суб'єктам господарювання (юридичним особам та фізичним особам - підприємцям) для комерційного використання (перепродажу, використання у виробництві тощо).

Крім того, здійснення позивачем роздрібного продажу нафтопродуктами кінцевим споживачам (фізичним особам) для їх особистого некомерційного використання не позбавляє права останнього здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого використання у своїй господарській діяльності (комерційного використання) та використовувати за для цього мережу власних АЗС та місць зберігання нафтопродуктів.

З акту перевірки вбачається, що позивачем були укладені договори у сфері оптової торгівлі з поставки нафтопродуктів підприємствам, що здійснюють реалізацію нафтопродуктів через власну/орендовану мережу АЗС або використовують нафтопродукти для своєї виробничої (комерційної) діяльності.

Зазначені відносини регулюються насамперед Господарським та Цивільним кодексами України.

Так, відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, суд зазначає, що договір поставки нафтопродуктів незалежно від способу продажу та форми розрахунків є належним свідченням тому, що операції за ним не включаються до оподатковуваних за підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.

Відповідно до статті З Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

З аналізу наведеної норми Кодексу слід зробити висновок, що підприємництво є комерційною діяльністю.

Відповідно придбання паливно-мастильних матеріалів (ПКМ) суб'єктами господарювання при здійсненні ними підприємницької діяльності презумюється Законом як придбання з метою комерційного використання.

При цьому, підзаконні акти, або законодавство, що регулює окремі питання здійснення торговельної діяльності (роздрібної торгівлі, порядку розрахунків, тощо) жодним чином не можуть змінювати зазначених положень Закону.

Як вбачається з наданих представником позивача пояснень, Товариством здійснюється як роздрібна, так і оптова торгівля нафтопродуктами та ведеться окремий облік операцій з продажу нафтопродуктів громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх власного (некомерційного) використання, які оподатковуються акцизним податком, та операцій з продажу нафтопродуктів юридичним особам та іншим суб'єктам господарювання для використання в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

На підтвердження правомірності виключення деяких продажів з операцій, які підлягають оподаткуванню, тобто на підтвердження мети, з якою суб'єктами господарювання придбані нафтопродукти у позивача, під час перевірки підприємством надавались: договори поставки, накладні, податкові накладні та інші документи, складені на виконання укладених договорів поставки.

Як зазначає позивач, під час відпуску нафтопродуктів на АЗС за укладеними договорами поставки та іншими господарськими договорами із застосуванням безготівкової форми розрахунків не здійснюється розрахункова операція, та відповідно - не виникає зобов'язання зі сплати акцизного податку.

Порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі іменується - Інструкція № 281).

Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції, відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі іменується - Закон України № 265), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до статті 2 Закону України № 265, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно із пунктом 10.3.1.1 Інструкції №281 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1315.

При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції № 281, відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП. У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (підпункт 10.3.4.2 Інструкції №281).

Пунктом 10.3.2 Інструкції № 281 встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.

У Змінному звіті АЗС за формою №17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому, відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою №17- НП.

Таким чином, до графи 3 Додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою №17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Відтак, з наведеного випливає, що відпуск нафтопродуктів такими способами як за відомостями, так і за талонами не підпадає під регулювання нормами Закону України №265.

З матеріалів, наданих позивачем вбачається, що до оподатковуваних операцій з реалізації підакцизних товарів за датою розрахункової операції позивачем відносяться нафтопродукти, розрахунки за які здійснені за місцем їх відпуску за готівку, а також з використанням банківських платіжних карток. Відповідні суми відображаються окремими рядками у фіскальних чеках РРО.

З наведених підстав суд вважає, що безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти не підпадають під визначення розрахункових операцій, згідно із Законом України №265, оскільки як за талонами так і за відомостями через колонки АЗС проходить вже оплачене паливо, придбане за безготівковим розрахунком одним суб'єктом підприємництва в іншого, а відтак при здійсненні відпуску нафтопродуктів за талонами і відомостями відсутня дата виникнення податкового зобов'язання, визначена у пункті 216.9 статті 216 ПК України.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема на таких принципах, як рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, та презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, пункту 216.9 статті 219 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а тому податкове повідомлення-рішення №0109081722 від 16.07.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 1643,75 грн., в тому числі за основним платежем 1315,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями 328,75 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0109081722 від 16.07.2015, прийняте Приморською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецнафта-Сервіс» (код ЄДРПОУ 39416130) 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39539495).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко