Постанова

від 11.11.2015 по справі 808/3856/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року о/об 17 год. 23 хв.Справа № 808/3856/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі Білоус А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ІМПЕКС» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1

діє на підставі довіреності №79 від 31 липня 2015 року;

від відповідача - ОСОБА_2

діє на підставі довіреності №6/10/10-017 від 05 січня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ІМПЕКС» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС України у Запорізькій області № НОМЕР_1 від 27 травня 2015 року та №0000862201 від 27 травня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 травня 2015 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ІМПЕКС» визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 74690,00 грн. за основним платежем та 18672,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і з податку на додану вартість у розмірі 82989,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 41494,50 грн. Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення є незаконними необґрунтованими, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ІМПЕКС» податковому органу до перевірки надані належним чином складені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами: договори, видаткові накладні податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, платіжні документи. Зазначає, що ці документи фіксують дії, які викликають зміни у зобов'язаннях підприємства та структурі його активів та зобов'язань. Позивач вказує на те, що зауважень щодо змісту та складу цих документів в акті перевірки не висунуто. Жодного доказу, який би спростовував достовірність складених у підтвердження операцій первинних документів, в акті перевірки не наведено.

В судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях (вих.№ 1427/08-07-10-03) від 16 вересня 2015 року відповідно до яких зазначив, що у ТОВ «БК «Брайтон Хол» відсутні трудові резерви, необхідне обладнання та устаткування для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, у тому числі здійснення будівельних робіт з «Централізованого підводу аргону до зварювальним постам цеху №11 ПАТ «Мотор Січ». Також зазначає, що у періоді, що перевірявся, ТОВ «Ентер Агро» по відношенню до ТОВ «ВКФ «Імпекс» виступав постачальником будівельних матеріалів згідно укладеного договору №50 від 29 вересня 2014 року, однак документи, що підтверджують транспортування товару та будівельних матеріалів від постачальника ТОВ «Ентер Агро» на адресу ТОВ «ВКФ «Імпекс» до перевірки позивач не надав. Окрім того, зазначає ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області отримано податкову інформацію - лист від 04 грудня 2014 року №230/22-00/39351922 від Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕНТЕР АГРО» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень 2014 року».

Тому, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті до вимог чинного законодавства та у межах наданих йому прав.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 11 листопада 2015 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Так, на підставі направлення від 06 травня 2015 року №233, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області: ОСОБА_3, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, згідно з вимогами з підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 05 травня 2015 року №230, проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю - ВКФ «Імпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ «Ентер Агро» (код за ЄДРПОУ 39351922), ТОВ «БК «Брайтон Хол» (код за ЄДРПОУ 39238873), що відображені у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року.

Перевірка проводилась з 06 травня 2015 року по 13 травня 2015 року.

Перевіркою визначено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ІМПЕКС»:

- підпунктом 138.1 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, підприємством ТОВ «ВКФ «Імпекс» завищено витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Ентер Агро» у розмірі 218217,00 грн. та з ТОВ «БК «Брайтон Хол» у розмірі 196730,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 74690,00 грн., у тому числі за відповідні звітні податкові періоди: 2014 рік - 74690,00 грн.

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підприємством ТОВ «ВКФ «Імпекс» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Ентер Агро» та з ТОВ «БК «Брайтон Хол», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 82989,00 грн., у тому числі за відповідні звітні податкові періоди: жовтень 2014 року - 82989,00 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області складено Акт перевірки №45/22-01/22152101 від 13 травня 2015 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Імпекс» (код за ЄДРПОУ 22152101) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ «Ентер Агро» (код за ЄДРПОУ 39351922), ТОВ «БК «Брайтон Хол» (код за ЄДРПОУ 39238873), що відображені у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року».

27 травня 2015 року, на підставі Акту перевірки №45/22-01/22152101 від 13 травня 2015 року, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2 від 27 травня 2015 року, яким з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ІМПЕКС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 82989,00 грн., та за штрафними санкціями у розмірі 41494,50 грн.;

- №0000852201 від 27 травня 2015 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ІМПЕКС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 691325,00 грн. за основним платежем, та за штрафними санкціями 95598,75 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_2 та №0000852201 від прийнятих податковим органом 27 травня 2015 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ІМПЕКС» звернулось до суду з позовом.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Енерго Агро» оформлені договорами субпідряду №41/СП від 01 жовтня 2014 року та ТОВ «БК «Брайтон Хол» оформлені договором поставки №50 від 29 вересня 2014 року.

На виконання умов вказаних договорів, позивачем надані та досліджені судом копії: договори; акти виконаних робіт; довідки про вартість виконаних робіт; акти списання товарно-матеріальних цінностей; видаткові накладні; податкові накладні.

Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження обставин які б свідчили про здійснення господарської операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ІМПЕКС» з ТОВ «Енерго Агро» та ТОВ «БК «Брайтон Хол» без мети настання правових наслідків.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямим контрагентом - ТОВ «Енерго Агро» та ТОВ «БК «Брайтон Хол».

Що стосується посилання відповідача на те, що немає підтвердження що робітники здійснювали роботи в корпусі №4 цеху 11, суд зазначає наступне.

11 листопада 2015 року позивачем в судовому засіданні надано лист відповідно до якого зазначено, що для виконання робіт по централізованому підводу аргону до зварювальних постів корпусу 4 цеху 11 у відповідності з договором №2002/14-И (УГЭ) від 20 лютого 2014 року надано запит на отримання пропусків для входу на територію АО «МОТОР - СІЧ» через центральну приходну (одного бригадира, одного слюсаря, трьох зварювальників та двох монтажників - поіменно) (т.2 а.с. 47). Тобто така обставина знаходить підтвердження у здійсненні робіт по централізованому підводу аргону до зварювальних постів корпусу 4 цеху 11 у відповідності з договором №2002/14-И (УГЭ) від 20 лютого 2014 року.

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем ТОВ «Енерго Агро» та ТОВ «БК «Брайтон Хол».

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

1. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ІV від 16 липня 1999 року (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.15 та пунктом 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Стосовно посилань контролюючого органу на те, що ТОВ «ЕНТЕР АГРО» здійснювало реалізацію товарів (робіт, послуг) по податкових накладних з сумою ПДВ менше 10000,00 грн., що унеможливлює відстежити номенклатуру реалізованого товару (робіт, послуг), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній зокрема становить: понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

2. Щодо реальності вчинених операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «БК «Брайтон Хол», - суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В Акті перевірки №45/22-01/22152101 від 13 травня 2015 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області посилається на податкову інформацію лист №230/22-00/39351922 від 04 грудня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ентер Агро» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень 2014 року», а відтак на думку податкового органу документи отримані від постанчальника ТОВ «Ентер Агро» не можуть вважатися підтверджуючими в межах господарської діяльності. В листі зазначено, що ТОВ «Ентер Агро» здійснює фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ентер Агро» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Разом з тим зазначає, що свідотво платника ПДВ ТОВ «БК «Брайтон Хол» №200179586 від 01 липня 2014 року анульоване у звязку з тим, що до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження останнього.

Однак, Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Судом в судовому засіданні досліджено: договори; акти виконаних робіт; довідки про вартість виконаних робіт; акти списання товарно-матеріальних цінностей; видаткові накладні; податкові накладні; податкових накладних.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «БК «Брайтон Хол».

А вказані в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (фіктивними) правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміст угод, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «БК «Брайтон Хол», не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (статті 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено у судовому засіданні фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «БК «Брайтон Хол» правочинів.

Тобто, податковим органом не доведено, а судом також не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Податковим органом також не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «БК «Брайтон Хол».

Однак, позивачем до суду було надано вісі первинні документи на доведення своєї правової позиції та протиправності податкових повідомлень-рішень.

Отже, факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

Акт перевірки податкового органу не містить посилань щодо встановлених порушень стосовно форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій через недоліки товарно-транспортних накладних спростовуються наданими позивачем видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, банківськими виписками, прибутковими ордерами, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних та іншими документами.

Отже, зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та позбавлення права бюджетного відшкодування.

За приписами пп.134.1.1-134.1.2 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Як зазначено у пункті 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

З урахуванням товарності господарських операцій здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ІМПЕКС» та з контрагентами ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «БК «Брайтон Хол», позивачем вірно віднесені видатки на придбання послуг при визначенні валових витрат і об'єкту оподаткування за відповідний період.

Підпунктом 14.1.181, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

В пункті 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами пункту 201.4 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпунктів 201.6 та 201.8 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

Як встановлено із матеріалів справи, господарські правовідносини з контрагентами ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «БК «Брайтон Хол» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення господарських операцій за договірними відносинами підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Отже на підставі вищезазначеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ІМПЕКС» мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та контрагентами ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «БК «Брайтон Хол» в акті перевірки відсутні.

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних акт перевірки не містить. Не містяться в акті перевірки й зауваження щодо оплати товару.

Отже, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, документів на (про) оплату придбаного товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, позивач цілком правомірно включило суми до витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та податку на додану вартість по придбаним товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит та витрати підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача, викладені у Акті перевірки №45/22-01/22152101 від 13 травня 2015 року, - є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27 травня 2015 року та №0000862201 від 27 травня 2015 року, є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя ГУ ДФС України у Запорізькій області № НОМЕР_1 від 27 травня 2015 року та № НОМЕР_2 від 27 травня 2015 року у повному обсязі.

Судові витрати у розмірі 435 грн. 69 коп. (чотириста тридцять п'ять гривень 69 копійок) стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС України в Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Імпекс».

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов