Рішення

від 01.12.2015 по справі 922/6001/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р.Справа № 922/6001/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холзан-Безпека", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро", с.Іванівка про стягнення 23714,02 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 10.11.2015р.;

відповідача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 04.03.2015р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Холзан-Безпека" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро", в якій позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 23714,02 грн., з них: 18381,78 грн. основний борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення; 3425,53 грн. пеня за кожен день прострочення; 193,93 грн. три проценти річних від простроченої суми; 1712,78 грн. нараховані проценти на суму неповернутої передплати. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Присутній представник позивача позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити. Також надав документи згідно супровідного листа, які долучені судом до матеріалів справи.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, про що надав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначав, що розрахунки позивача не обґрунтовані та позивачем не зазначено періоду нарахування заборгованості на суму основного боргу при врахуванні розмірів інфляційних витрат. На думку відповідача позивачем не вказано відповідно до якого пункту у договорі визначається граничний термін оплати за зобов'язанням, тобто позивач не вказав момент оплати відповідно до якого ним проводяться розрахунки суми заборгованості, а також штрафних санкцій.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11 лютого 2015 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 027/ОГП про надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку (далі по тексту - договір). Відповідно до умов договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання організувати та забезпечити охорону громадського порядку на об'єкті замовника, зазначених у додатку № 2 і прийнятих під охорону.

Відповідно до п. 11.1. договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015р.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за послуги оплачуються замовником щомісячно, в строгій відповідності за фактично наданий об'єм послуг по договірній ціні. Сторони визначили, що загальна сума наданих послуг виконавцем з урахуванням ПДВ за один місяць підтримання порядку на об'єкті та охорони майна за цим договором, зазначена в затвердженому протоколі погодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору і може корегуватися рахунками та актами приймання - передачі наданих послуг за фактично надані послуги.

Згідно протоколу погодження договірної ціни від 11.02.15р. сторони визначили ціну послуг, які будуть надаватися позивачем: 10500,00 грн.

Відповідно до п. 6.2. на термін дії даного договору замовник перераховує виконавцю авансовий платіж в розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від розрахункової суми, відповідно до затвердженого протоколу погодження договірної ціни. Остаточний розрахунок проводиться в термін трьох днів з дня підписання акту приймання - передачі наданих послуг, в порядку передбаченому п. 6.3. договору, з урахуванням отриманого авансового платежу, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним.

Таким чином заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не знаходять підтвердження та спростовуються умовами договору та матеріалами наданими позивачем.

За умовами договору, замовник взяв на себе зобов'язання, передбачені п. 5.1 договору.

П. 5.1.2. відповідач зобов'язується вчасно та в повному об'ємі в терміни та на умовах, визначених даним договором провести необхідні платежі й розрахунки за здійснені виконавцем послуги.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги, а відповідач прийняв послуги, що підтверджується актами про надання послуг підписаними між сторонами за період з лютого по липень 2015р., які містяться у матеріалах справи (аркуші справи №30-38), тобто відповідач не мав претензій до якості надання послуг передбачених договором, відповідач, в свою чергу, погодився на умови договору, проводив оплату за наданні послуги, чим підтвердив погодження з цінами встановленими договором.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання та оплатив частково позивачу грошові кошти за надані послуги, а саме за послуги надані за період з лютого по травень у розмірі 70219,68грн., у зв’язку із чим виникла заборгованість перед позивачем за період з травня 2015 р. по 23.07.2015р. у розмірі 18290,33 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 18290,33грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь інфляційні за весь час прострочення у розмірі 91,45грн.; пеня за кожен день прострочення у розмірі 3425,53 грн.; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 193,93 грн.; нараховані проценти на суму неповернутої передплати у розмірі 1712,78 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання сторонами умов цього договору вони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язаньВ» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно п. 2.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язаньВ» , застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Згідно п.7.5. договору, при простроченні проведення розрахунків за договором (розділу 6) з вини замовника, замовник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Сторони погодились, що за своєю правовою природою застосовані проценти не вважаються способом забезпечення виконання зобов'язання, майновими санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) в розумінні господарського законодавства України, а є платою за користування чужими грошовими коштами згідно з цивільним законодавством України (статті 536, 625 ЦКУ).

Перевіривши нарахування інфляційних, пені, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАГРО" (62521, Харківська область, Вовчанський район, с. Іванівка, вул. Леніна, 44, р/р 26003301583901 в АБ "Південний", м. Києві, МФО 320917, код ЄДРПОУ 00707490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛЗАН-БЕЗПЕКА" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, р/р 26006052727017 в АБ "Південний", м. Києві, МФО 300711, код ЄДРПОУ 38419222) суму боргу в розмірі 23714, 02 грн., з них: 18381,78 грн. основний борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення; 3425,53 грн. пеня за кожен день прострочення; 193,93 грн. три проценти річних від простроченої суми; 1712,78 грн. нараховані проценти на суму неповернутої передплати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАГРО" (62521, Харківська область, Вовчанський район, с. Іванівка, вул. Леніна, 44, р/р 26003301583901 в АБ "Південний", м. Києві, МФО 320917, код ЄДРПОУ 00707490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛЗАН-БЕЗПЕКА" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, р/р 26006052727017 в АБ "Південний", м. Києві, МФО 300711, код ЄДРПОУ 38419222) судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_3