Рішення

від 24.11.2015 по справі 452/1680/15-ц

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/1680/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"24" листопада 2015 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Галина В.П.,

при секретарі Задорожній В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Самборі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 котра на підставі договору від 25.12.2014 року діє від імені ОСОБА_2 до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 котра на підставі договору від 25.12.2014 року діє від імені ОСОБА_2 (позивача по справі) звернулась в суд з позовом до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі Самбірське ВУВКГ) про стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 50 000 грн. Під час судового розгляду збільшено позовні вимоги до 66 557 грн. 38 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_2 працює в Самбірському ВУВКГ за трудовим договором на посаді головного бухгалтера. Відповідач, в період 2010-2014 р.р., в порушення ст. 43 Конституції, ст. ст. 2, 96, 97 КЗпП України, ст. 6 Закону України В«Про оплату праціВ» проводить нарахування заробітної плати із розрахунку нижче встановленої мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду, зокрема позивачу при встановленні місячного посадового окладу проводиться розрахунок нижче законодавчо-встановленої мінімальної заробітної плати, відповідно до Законів України В«Про державний бюджетВ» .

Крім того, як вказує представник позивача, ОСОБА_2, Самбірським ВУВКГ не проводиться донарахування до мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду коефіцієнта співвідношення 1.2 до мінімальної тарифної ставки встановленої територіальною угодою між Львівською ОДА і об'єднанням роботодавців та профспілковими об'єднаннями Львівської області на 2012-2014 р.р.

Вказані порушення законодавства про працю виявлені територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області Державної інспекції з питань праці України, що підтверджується листами інспекції праці.

Посилаючись на зазначені обставини та поданий розрахунок ОСОБА_2, просить стягнути з відповідача вказану заборгованість по заробітній платі за період з травня 2010 року по грудень 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав заявлені позивачем вимоги, зіславшись на обставини викладені у позові. Додатково пояснив, що заборгованість по заробітній платі, що недоплачена, полягає з двох періодів. Перший період - це період колективного договору. Зборами трудового колективу Самбірського ВУВКГ був затверджений колективний договір, той який був підписаний між працівниками підприємства в особі їх профспілки та керівником підприємства. Відповідно до положень даного колективного договору ОСОБА_2 головний бухгалтер з посадовим окладом 3904 грн. Протягом цього періоду, з 2010 по 2012 роки позивачці ОСОБА_2 повинна була виплачуватись зарплата в розмірі 3904 грн. Однак як зазначено у розрахунках, їй була недоплачена зарплата в тому розмірі, який був передбачений у колективному договорі. Другий період - це період, коли набрала чинності територіальна угода між Львівською обласною державною адміністрацією та профспілками Львівщини щодо збільшення заробітної плати працівникам у сфері житлово-комунального господарства. У розрахунку зазначена формула нарахування. Посилання відповідача на недостатність коштів для сплати відповідної заробітної плати не відповідає дійсності. Мораторій на підняття тарифів вводився. Держава передбачала компенсаційні механізми, щоб відшкодовувати різницю в тарифах між економічно обґрунтованими, тими які були закладені і потім всю заборгованість відшкодовувала. Згідно довідки про фінансово-господарстку діяльність підприємства, станом на кінець 2013 року, держава не відшкодувала підприємству 2 мільйони гривень, тобто кошти є, питання чи були вони на той період.

Представники відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 позов не визнали та пояснили, що відшкодування різниці в тарифах здійснюється відповідно до постанов КМУ лише по тарифах для населення і то в межах заборгованості по електро та газопостачанню. В даному позові йде мова про ненараховану заробітну плату. Є фонд оплати праці який затверджується нац.комісією і який затверджує структуру тарифу. Нарахування здійснювалось в мехаж структури тарифу, в межах фонду нарахувань. Не застосовувався додатковий коефіцієнт, що становить суть спору. Також представником ОСОБА_5 зазначено, що профспілка на підприємстві є не легалізована і не мала права представляти інтереси людей. При зверненні із запитом у Львівську обласну профспілку ними було з»ясовано, що вони були структурним підрозділом, окремо Самбірська профспілка не реєструвалась і не легалізовувалась. Статус її невизначений на сьогоднішній день. Регіональну угоду до цих правовідносин, на думку представника, застосовувати не можна. Крім того, колективний договір, відповідно до норм Закону України «Про колективні договори і угоди», підлягає обов»язковій підвідомчій реєстрації в органах місцевого самоврядування чи органах виконавчої влади. Даний договір не пройшов такої реєстрації.

Щодо відносин з нац.комісією і встановлення тарифів та затвердження фонду оплати праці, як нац.комісія це робить, то до 2010 року тарифи затверджували органи місцевого самоврядування, виконком Самбірської міської ради. З 2010 року пройшла реформа і ці повноваження для населених пунктів, з населенням понад 30 тисяч мешканців, були передані у національну комісію регіонального ринку економіки, електроенергії і комунальних послуг. Та комісія яка була утворена Президентом, на тому етапі виконувала чисто політичну функцію, тобто вони не розбирали і не затверджували структури тарифу, як це передбачено Постановою КМУ 2011 року «Про порядок формування тарифів на водопостачання і водовідведення». Структура тарифів не перегладалась, вона була переглянута у минулому році.

Представники відповідача заперечують позов з тих підстав, що не підтверджено статус первинної профспілкової організації на локальному і територіальному рівнях, відповідно воно не має стутусу юридичної особи, є нелегітимною. На працівників підприємства не можуть поширюватись положення територіальної угоди, зокрема і колективного договору, оскільки підписаний нелегітимною стороною. Крім того, усі ті кошти є тарифною складовою. В тариф закладаються прямі витрати на заробітну плату. Ті кошти в тарифи за даний період не закладались. Підприємство на даний час не має можливості відповідно виплатити ці всі суми.

Покликаючись на вказані обставини представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дослідивши подані сторонами докази, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Частиною 3 ст. 6 Закону України В«Про оплату праціВ» передбачено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Згідно з ч. 3 ст. 96 КЗпП України формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України В«Про оплату праціВ» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Частиною 2 ст. 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно із ч. 4 ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Судом встановлено, що позивач з 2010 року і по даний час працює на посаді головного бухгалтера Самбірського ВУВКГ.

15 квітня 2010 року на зборах трудового колективу Самбірського ВУВКГ був укладений за участю керівника ВУВКГ та погоджений головою профкому даного підприємства колективний договір на 2010-2012 р.р.

30 жовтня 2012 року між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднаннями роботодавців та профспілковими об'єднаннями Львівської області укладена територіальна угода на 2012-2014 роки.

Даними угодами визначені умови оплати праці працівників Самбірського ВУВКГ і працівників підприємств житлово-комунального господарства області та встановлені відповідні коефіцієнти співвідношень мінімальної тарифної ставки. Змін до колективного договору в 2010-2012 роках не вносилось.

Відповідач з травня 2010 року при визначенні місячного посадового окладу робітника першого розряду проводив оплату заробітної плати позивачу з розрахунку нижче законодавчо-встановленої мінімальної заробітної плати, що вбачається із нарахованих сум, довідки про заробітну плату та розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законами України В«Про державний бюджетВ» на 2010-2014 р.р.

Крім того, позивачу не проводилось донарахування до мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду коефіцієнтної ставки визначеної територіальною угодою на 2012-2014 р.р.

Вказані обставини підтверджуються копіями колективного договору Самбірського ВУВКГ на 2010-2012 р.р., територіальної угоди на 2012-2014 р.р., довідками відповідача про заробітну плату позивача на займаній посаді, копіями листів територіальної інспекції з питань праці у Львівській області № 02-1131/07, 02-3206. (а.с. 92-94).

Згідно копії повідомлення Центрального комітету профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України від 28.09.2015 року № 01-185 відомо, що первинна профспілкова організація підприємства Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства з галузевою ознакою знаходиться на профспілковому обліку в Львівській обласній організації Профспілки та згідно зі статутом Профспілки є структурною ланкою профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, може застосовувати і зобов»язана дотримуватись положень Статуту. ( а.с. 123).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України В«Про колективні договори та угодиВ» , положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Доводи представників відповідача про неправомочність профспілкової організації Самбірського ВУВКГ через її нелегалізованість є необґрунтованими так, як із копії листа Самбірського міського управління юстиції від 28 квітня 2000 року вбачається, що дана профспілка зареєстрована в установленому Законом порядку 26 квітня 2000 року. Їхнє посилання на збитковість фінансово-господарської діяльності підприємства з 2009-2014 рік як підставу для відмови у позові, не приймається судом до уваги, оскільки розмір заробітної плати в залежності від господарської діяльності Самбірського ВУВКГ враховувався при розробці та затвердженні колективного договору і встановленні умов оплати праці власником за погодженням з профспілковою організацією і жодних змін стосовно оплати праці в колективний договір не вносилось. Мораторій на підняття тарифів на житлово-комунальні послуги та збільшення виробничо-господарських витрат Самбірського ВУВКГ не є підставою невиконання вимог Закону щодо умов оплати праці визначених колективним договором та територіальною угодою.

Відповідно до частини 2 статті 15 Статуту професійної спілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України , організації профспілки легалізуються шляхом повідомлення про своє утворення органів легалізації.

Ця ж норма передбачена і статтею 16 Закону України В«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Відтак, зважаючи на вищевказане, первинна профспілкова організація Самбірського ВУВКГ легалізована у встановленому чинним в Україні законодавством порядку 26 квітня 2000 року шляхом повідомлення про своє утворення Самбірському міськрайонному управлінню юстиції ГУЮ у Львівській області.

Первинна профспілкова організація Самбірського ВУВКГ при укладенні колективного договору діяла в інтересах трудового колективу працівників Самбірського ВУВКГ, рішення про укладення Колективного договору прийнято на зборах трудового колективу Самбірського ВУВКГ, а сама первинна профспілкова організація Самбірського ВУВКГ діє як організаційна ланка Всеукраїнської профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України (01012, місто Київ, Майдан Незалежності, будинок № 2, код ЄДРПОУ: 02605322) та у складі Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, що у передбаченому чинному в Україні законодавств порядку зареєстрована як юридична особа (код ЄДРПОУ: 02607798, адреса реєстрації місця знаходження: 79005, місто Львів, проспект Т.Шевченка, будинок № 7).

Відповідно до частини 9 статті 16 Закону України В«Професійні спілки, їх права та гарантії діяльностіВ» , профспілка, об'єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення), статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту.

Судом встановлено, що професійна спілка працівників Самбірського ВУВКГ діє на основі статуту профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, що зареєстрований Міністерством юстиції України 28.01.2000 року.

Суд приходить до висновку про повноважність статусу первинної профспілкової організації Самбірського ВУВКГ з застосуванням до правовідносин позицій Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 18.10.2000 року у справі № 11-рп/2000 та Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21 березня 2012 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/22207317).

Колективний договір приймався та підписувався за участі як представників працівників відповідача, так і самим керівником підприємства, що підтверджується як матеріалами справи, так і не заперечувалось ні представниками відповідача, ні його керівником.

Суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на збитковість його діяльності як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог позивача про належне виконання умов Територіальної угоди з огляду на наступне:

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України В«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльностіВ» , умови угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до частини 5 статті 97 Кодексу Законів про працю України (надалі-КЗпП України) оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно з пунктами 4 - 5 постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про практику застосування судами законодавства про оплату праціВ» № 13 від 24.12.1999 року (надалі-постанова), державне регулювання оплати праці полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету (статті 8, 12 Закону "Про оплату праці").

За цими межами здійснюється договірне регулювання оплати праці на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону "Про колективні договори і угоди".

Крім того, відповідно до пункту 5 постанови , необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться, зокрема, і про мінімальний розмір заробітної плати.

Отже, зважаючи на вказані вище положення постанови, суд приходить до висновку, регулювання розмірів заробітної плати здійснюється на двох рівнях:

1) Державному , що полягає у встановленні розміру мінімальних державних гарантій оплати праці, зокрема, мінімальністъ заробітної плати;

2) Договірному, тобто на основі системи угод, що укладаються на певних рівнях, в тому числі, регіональному (Територіальна угода) та виробничому (колективний договір).

Відповідно до частини 3 пункту 5 постанови, мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, визначені як мінімальні гарантії оплати праці генеральною, галузевою або регіональною угодами, можуть бути зменшені (але не нижче від державних норм і гарантій) колективними договорами лише тимчасово на період подолання підприємством фінансових труднощів терміном не більше ніж на шість місяців.

Аналогічна вказаній вище позиції ВСУ норма міститься у статті 14 Закону України В«Про оплату праціВ» , відповідно до положень якої, норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм та гарантій в оплаті праці можуть застосовуватись тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

Відповідач мав можливість скористуватись своїм правом на відтермінування виконання мінімальних розмірів ставок (окладів) заробітної плати, встановлених Територіальною угодою до рівня колективного договору, прийнявши відповідний наказ чинністю 6 місяців. Однак таким правом не скористувався.

Відтак, у суду наявні підстави вважати, що подолання фінансових труднощів відповідачем і не вимагалось.

Такої ж позиції притримувався і апеляційний суд Львівської області у справі 1309/8944/12 (ухвала апеляційного суду Львівської області від 23.01.2013 року), ухвала якого залишена без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 23.10.2013 року; апеляційний суд Миколаївської області у справі №483/2263/14-ц (ухвала апеляційного суду Миколаївської області від 05.02.2015 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42624769).

Оскільки відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України від 30 грудня 2013 року, профспілкову організацію Самбірського ВУВКГ було позбавлено права на захист інтересів членів профспілки, то суд вважає, що розрахунок заборгованості невиплаченої заробітної плати повинен обчислюватись за період з травня 2010 року по грудень 2013 року включно.

З урахуванням усіх обставин справи суд дійшов висновку, що з відповідача, згідно умов оплати праці визначених колективним договором та територіальною угодою за період з травня 2010 року по грудень 2013 року, слід стягнути 66557 грн. 38 коп. невиплаченої заробітної плати виходячи з наступного розрахунку:

-у період з травня 2010 року по жовтень 2012 року включно (у відповідності до положень Колективного договору Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на 2010-2012 роки, прийнятого на зборах трудового колективу Самбірського ВУВКГ (протокол № 1 від 15.04.2010 року)

ОСОБА_2 - головний бухгалтер з посадовим окладом 3904 грн. 00 коп. (650 х 3,55 х 1,692).

-у період з листопада 2012 року по грудень 2013 року включно на основі територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднанням роботодавців та профспілковими об'єднаннями Львівської області на 2012-2014 роки, зареєстрованої в Міністерстві соціальної політики України 30 жовтня 2012 року за № 30.

Посадовий оклад = мін. з/плата * 1,2 * Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами робіт) * X (коефіцієнт співвідношення по професії, посаді) (Додаток № 6 до Територіальної угоди);

Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами робіт)= 1,3 (експлуатація устаткування систем водопостачання та водовідведення-Додаток № 1 до тарифної частини Територіальної угоди);

X (коефіцієнт співвідношення по професії, посаді) = 3,55 (головний бухгалтер);

Посадовий оклад ОСОБА_2 О.М.= мін. з/плата * 1,2 * 1,3 *3,55.

Розрахунок заборгованості Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства перед ОСОБА_2 у період з травня 2010 року по грудень 2013 року (без врахування компенсації, індексації та виплат у зв»язку із тимчасовою втратою працездатності)

Кадендарний періодНарахований посадовий окладКількість робочих днів у місяці/кількість відпрацьованих днівРозрахунок відповідно до умов колективного договору/територіальної угодиСумарно нарахованоРозмір невипраченої заробітної плати травень 2010 року 2653,63 17/17 3904 2653,63 1250,37 червень 2010 р. 2700,88 21/21 3904 2700,88 1203,12 липень 2010 року 2218,71 22/18 3162,24 2218,71 943,53 серпень 2010 р. 1783,68 21/14 2576,64 1783,68 792,96 вересень 2010 р. 2694,88 22/22 3904 2694,88 1209,12 жовтень2010 року 2044,37 21/16 2967,04 2044,37 922,67 листопад 2010 р. 2684 22/22 3904 2684 1220 грудень 2010 р. 2097,33 23/18 3045,12 2097,33 947,79 січень 2011 р. 2648,38 19/19 3904 2648,38 1255,62 лютий 2011 р. 2684 20/20 3904 2684 1220 березень 2011 р. 2749,53 22/22 3904 2749,53 1154,47 квітень 2011 р. 2549,80 20/19 3708,8 2549,80 1159 травень 2011 р. 1553,89 19/11 2225,28 1553,89 671,39 червень 2011 р. 2577,53 20/19 3708,8 2577,53 1131,27 липень 2011 р. 2300,57 21/18 3318,4 2300,57 1017,83 серпень 2011 р. 2715,97 22/22 3904 2715,97 1188,03 вересень 2011 р. 244 22/2 351,36 244 107,36 жовтень 2011 р. 2562,35 21/20 3708,8 2562,35 1146,45 листопад 2011 р. 2698,05 22/22 3904 2698,05 1205,95 грудень 2011 р. 2720,36 22/22 3904 2720,36 1183,64 січень 2012 р. 2684 20/20 3904 2684 1220 лютий 2012 р. 2566,54 21/20 3708,8 2566,54 1142,26 березень 2012 р. 1440,21 21/11 2030,08 1440,21 589,87 квітень 2012 р. 2684 20/20 3904 2684 1220 травень 2012 р. 2707,58 20/19 3708,8 2707,58 1001,22 червень 2012 р. 2684 19/18 3708,8 2684 1024,8 липень 2012 р. 816,87 22/7 1210,24 816,87 393,37 серпень 2012 р. 2750,5 22/22 3904 2750,5 1153,5 вересень 2012 р. 2684 20/20 3904 2684 1220 жовтень 2012 р. 2727,75 23/23 3904 2727,75 1176,25 листопад 2012 р. 1830 22/15 4395,95 1830 2565,95 грудень 2012 р. 2684 21/21 6280,09 2684 3596,09 січень 2013 р. 3220 21/21 6352,08 3220 3132,08 лютий 2013 р. 3059 20/19 6034,47 3059 2975,47 березень 2013 р. 1620,13 20/10 3176,04 1620,13 1555,91 квітень 2013 р. 3234,98 22/22 6352,08 3234,98 3117,71 травень 2013 р. 3220 19/19 6352,08 3220 3132,08 червень 2013 р. 3220 18/18 6352,08 3220 3132,08 липень 2013 р. 840 23/6 1651,54 840 811,54 серпень 2013 р. 3238,13 21/21 6352,08 3238,13 3113,95 вересень 2013 р. 3066,67 21/20 6034,47 3066,67 2967,80 жовтень 2013 р. 980 23/7 2096,18 980 1116,18 листопад 2013 р. 2453,33 21/16 4827,58 2453,33 2374,25 грудень 2013 р. 1748 22/12 3642,45 1748 1894,45

РАЗОМ по колективному договору та територіальній угоді: 66557 грн. 38 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути із Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (ідентифікаційний код юридичної особи:05514293, адреса місця знаходження: 81400, Львівська область, місто Самбір, вулиця Шевченка, будинок № 59 а) на користь ОСОБА_2 миколаївни (81400, Львівська область, місто Самбір, вулиця Снігурського, будинок № 31) недоплачену їй заробітну плату у розмірі 66 557 (шістдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 38 коп.

Стягнути із Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства в дохід держави судовий збір в сумі 665 гривень 58 коп.

На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів, з дня його проголошення.

Суддя