Постанова

від 30.11.2015 по справі 815/8119/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/8119/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання - Гур'євої К.І.;

представника позивача - ОСОБА_1, за довіреністю;

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Торгівельний центр «Старокінний» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Торгівельний центр «Старокінний» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 01.07.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року, адміністративний позов ПП «Торгівельний центр «Старокінний» задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 01.07.2013 року.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 року за наслідками розгляду касаційної скарги відповідача скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, наголосив на тому, що судами не досліджено рух спірного активу на усьому ланцюгу постачання на шляху від власника спірних приміщень (ТОВ «Мрія») до позивача як кінцевого набувача, не з'ясовано економічну доцільність одержання підприємством такого активу саме від ТОВ «Атум Про» (а не від власника безпосередньо), не перевірено дійсної економічної участі ТОВ «Атум Про» у виконанні розглядуваних операцій. Також наголошено, що суди, встановивши факт формування ТОВ «Атум Про» податкового кредиту у лютому 2013 року за операціями з товариством, не перевірили чи дійсно такий податковий кредит був сформований (том 2, а.с. 12-15).

19.10.2015 року адміністративна справа після касаційного перегляду надійшла на адресу Одеського окружного адміністративного суду та передана для розгляду судді, визначеному в порядку, встановленому ст. 15-1 КАС України.

В обґрунтування своїх позовних вимог та з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 року позивач зазначив наступне.

03.06.2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Торгівельний центр «Старокінний» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Атум Про», їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2013 року, за результатами якої встановлено порушення приватним підприємством вимог п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 308 750 грн. та занижено на цю суму податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, а також порушення вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат суми витрат на загальну суму 1 543 750 грн., чим занижено податок на прибуток на загальну суму 293312, 50 грн. Враховуючи викладене, ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується із такими рішеннями суб'єкта владних повноважень, вважає що вони належать до скасування, оскільки фактичне виконання господарських зобов'язань перед ТОВ «Атум Про» підтверджується первинними документами, укладені із таким контрагентом правочини відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни у структурі активів позивача. Посилається на те, що відсутність у суб'єктів господарювання (контрагентів) достатніх матеріальних чи будь-яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності, як і відсутність останніх за юридичною адресою не мають своїм наслідком недійсність укладених ними правочинів чи можуть слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, у судове засідання не з'явився, поважність причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Позиція відповідача наведена у письмових запереченнях на адміністративний позов (том 1, а.с. 35-39).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торгівельний центр «Старокінний» зареєстроване Центральною районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів 15.08.2000 року.

З 26.04.2004 року підприємство перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси за номером 2355.

Основними видами діяльності позивача згідно з КВЕД є здавання в оренду власного нерухомого майна (код 70.20.0), а також надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20).

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст.79 ПК України, на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 28.05.2013 року № 1506 та згідно з повідомленням від 28.05.2013 року № 427, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси ОСОБА_2 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «ТЦ «Старокінний» з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Атум Про» (код ЄДРПОУ 37224717), їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2013року.

За результатами перевірки складено акт № 3202/22-5/26542721 від 03.06.2013 року (том 1, а.с. 155-164), яким встановлено порушення ПП «ТЦ «Старокінний» вимог п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 308 750,00 грн. та занижено суму ПДВ до сплати на загальну суму 308750,00 грн., а також порушення вимог п. 138.2 ст.138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат за І квартал 2013 року суми витрат на загальну суму 1 543 750,00 грн., чим занижено податок на прибуток на загальну суму 293 312,5 грн.

01.07.2013 року на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № НОМЕР_1, яким збільшено ПП «ТЦ «Старокінний» суму грошового зобов'язання з податку па додану вартість на 308 750,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 154 372,00 грн.;

- № НОМЕР_2, яким збільшено ПП «ТЦ «Старокінний» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 293 312,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 146 656,00 грн. (том 1, а.с. 11-12).

Не погоджуючись із прийнятими податковим органом рішеннями, підприємством оскаржило їх в адміністративному порядку.

19.09.2013 року ПП «ТЦ «Старокінний» отримало рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області № 798/10/15-32-10-02-07 від 16.09.2013 року про результати розгляду первинної скарги, яким скарга підприємства залишена без розгляду.

23.10.2013 року підприємство отримало рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги № 13251/6/99-991001-15 від 15.10.2013 року, відповідно до якого скаргу залишено без задоволення.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0001762250 та № НОМЕР_2 від 01.07.2013 року є предметом спору у цій адміністративній справі. Надаючи їм правову оцінку, суд керується такими мотивами.

Як вбачається з акту № 3202/22-5/26542721 від 03.06.2013 року (том 1, а.с. 155-164), податковим органом встановлено факти відсутності реальності здійснення господарської операцій між ТОВ «Атум Про» та ПП «ТЦ «Старокінний» у лютому 2013 року на загальну суму 308 750 грн.

В силу положень пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Також. згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеними законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

На спростування висновків ДПІ у Приморському районі м. Одеси позивачем надано ряд первинних бухгалтерських документів, які, на його думку, підтверджують правомірність формування податкового кредиту за лютий 2013 року та витрат операційної діяльності за цей період.

Аналіз таких документів засвідчує, що власником Торгівельного центру «Старокінний» є ТОВ «Мрія», яке на підставі договору № ИП-3112 від 31.12.2012 року передало ТОВ «Атум Про» майновий комплекс нежитлових будівель та споруд такого торгівельного центру з правом експлуатації та передання майнового комплексу будівель у користування третім особам (том 1, а.с. 52).

У зв'язку з цим, відповідно до Договору № 01/13 від 03.01.2013 року ТОВ «Атум Про» передало ПП «ТЦ «Старокінний» майнове право користування комплексом нежитлових будівель (комплекс об'єктів) Торгівельного центру «Старокінний» для здійснення як власної діяльності, так і діяльності щодо передачі майнового права користування зазначеним майном іншим фізичним особам та суб'єктам підприємницької діяльності. При цьому, комплекс нежитлових будівель (комплекс об'єктів) Торгівельного центру «Старокінний» складається з будівель і навісів, які за згодою сторін, умовно розділені на 42 об'єкта. Передача нежитлових будівель ТЦ «Старокінний» оформлена Актом приймання - передачі (Додаток № 1 до договору № 01/13) (том 1, а.с. 53-57).

При цьому, як вбачається з пояснень представника позивача, та жодним чином не спростовано відповідачем, пропозицій щодо укладення договору оренди майнового комплексу нежитлових будівель та споруд Торгового центру «Старокінний» безпосередньо від ТОВ «Мрія» не надходило. Більше того, на момент укладення договору № 01/13 від 03.01.2013 року між позивачем та ТОВ «Атум Про», який фактично є договором суборенди, був діючим договір № ИП-3112 від 31.12.2012 року, укладений між ТОВ «Мрія» та ТОВ «Атум Про». За таких умов позивач не міг укласти договір оренди майнового комплексу безпосередньо із його власником ТОВ «Мрія».

В свою чергу, надання позивачу у лютому 2013 року майнових прав користування комплексом об'єктів Торгового центру «Старокінний» оформлялось актами прийому-передачі робіт (надання послуг), та податковими накладними, що відображались у звітності з ПДВ (декларація з ПДВ (основна), додаток № 5, Реєстр податкових накладних), які складались окремо по кожному об'єкту відповідно до умов договору (том 1, а.с. 59-154).

Як вбачається з матеріалів справи, обсяг послуг щодо користування майновими правами, отриманих у лютому 2013 року ПП «ТЦ «Старокінний» склав 1 852 500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 308 750 грн., а саме:

1) об'єкти №№ 1-22 по 53625,00 грн., у т.ч. ПДВ - 8937,50 грн.;

2) об'єкти №№ 23-30 по 43875,00 грн., у т.ч. ПДВ- 7312,50 грн.;

3) об'єкти №№ 31-33 по 34125,00,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5687, 50 грн.;

4) об'єкти №№ 34-42 по 24375,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4062,50 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги проводились у безготівковій формі. Суми податку на додану вартість за податковими накладними включені до податкового кредиту за лютий 2013 року, які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій ПП «ТЦ «Старокінний» з ТОВ «Атум Про» і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та є її основним видам.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому на висновок ВПМ ДПІ у Приморському районі від 16.05 2013 року № 905/07 та акт перевірки ДПІ у Приморському районі № 2927/22-5/37224717 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Атум Про» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період лютий 2013 року, згідно з висновками яких господарські операції ТОВ «Атум Про», які мали місце у лютому 2013 року мають ознаки безтоварності.

Однак, суд виходить з того, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та включення витрат до складу витрат операційної діяльності не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена зокрема у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року. Крім того, вона повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім того, відповідачем не представлено документального підтвердження порушення кримінального провадження за фактом фіктивної господарської діяльності ТОВ «Атум Про» та набрання законної сили обвинувального вироку щодо осіб, які допустили таке кримінальне правопорушення.

Більше того, суд критично ставиться до тверджень податкового органу про відсутність ТОВ «Атум Про» за адресою місця знаходження.

Так, згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, єдиною підставою стверджувати про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, є внесення відповідного запису до ЄДР.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що на час здійснення правовідносин з позивачем до ЄДП було внесено відомості про відсутність ТОВ «Атум Про» за юридичною адресою.

Також, в матеріалах справи наявна довідка з Єдиного державного реєстру (том 1, а.с. 30-32), в якій зазначено адресу місцезнаходження юридичної особи ТОВ «Атум Про», а саме: 65026, АДРЕСА_1. Крім того, з її змісту не вбачається, що у лютому 2013 року діяльність підприємства була припинена, або ж підприємство було ліквідоване чи визнано банкрутом.

Враховуючи викладене, на переконання суду, висновки акту перевірки № 3202/22-5/26542721 від 03.06.2013 року щодо укладення правочинів без мети реального настання правових наслідків, обумовлених ними, виключно з метою отримання податкової вигоди ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

З огляду на вказане, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки податкового органу щодо завищення ПП «ТЦ «Старокінний» суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Атум Про», а сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01.07.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку па додану вартість на 308 750,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 154 372,00 грн.;

Крім того, оскільки реальність господарських операцій позивача із вказаним контрагентом, а відтак і правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по таких операціях, підтверджується документально, то відсутні підстави для висновку про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по таких господарських операціях.

Відтак, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 01.07.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 293 312,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 146 656,00 грн. також визнається судом протиправним та належить до скасування.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси, а тому адміністративний позов ПП «ТЦ «Старокінний» належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про стягнення на користь позивача сплаченого при зверненні до адміністративного суду судового збору вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 01.07.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Торгівельний центр «Старокінний» (код ЄДРПОУ 31081729) судовий збір у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 30 листопада 2015 року.

Суддя О.Я. Бойко

.