Постанова

від 23.10.2015 по справі 817/2521/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2521/15

23 жовтня 2015 року м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3,

відповідача 1: представник ОСОБА_4,

відповідача 2: представник не з'явився;

третьої особи 1 на стороні позивача: представник ОСОБА_5,

третьої особи 2 на стороні позивача: представник ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7 управління Держземагенства у Рівненській області, Рівненська обласна державна адміністрація

доМлинівського районного управління юстиції Державного реєстратора прав на нерухоме майно Млинівського районного управління юстиції ОСОБА_8 ВСТАНОВИВ :

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (далі ПАТ "Рівнеобленерго"), звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Млинівського районного управління юстиції, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Млинівського районного управління юстиції ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_7 управління Держземагенства у Рівненській області, Рівненська обласна державна адміністрація про визнання незаконними та скасування рішень.

З змісту заявленого позову вбачається, що позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Млинівського районного управління юстиції ОСОБА_8 №21888281 від 08.06.2015 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яким було відмовлено у державній реєстрації права власності (форма власності державна), на земельну ділянку (кадастровий номер 5623881300:08:007:0172), за суб'єктом - Держава Україна в особі Головного Управління Держземагенства в Рівненській області. Та рішення №21891878 від 08.06.2015 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яким відмовлено у державній реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5623881300:08:007:0172), що розташована за адресою: Рівненська область, Млинівський район, с/рада Владиславівська, за суб'єктом ПАТ "Рівнеобленерго".

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. На обґрунтування позовних вимог вказали на неправомірність відмови у реєстрації державним реєстратором як права власності, так і права користування на спірну земельну ділянку. Додатково в своїх поясненнях зауважили, що вказана ситуація склалася внаслідок неправильного трактування органами Державної реєстраційної служби та державним реєстратором ОСОБА_8 норм чинного земельного законодавства України. Зокрема, зазначили, що у відповідності до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи (Держземагенство України) передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою зазначеної статті, у власність або у користування для всіх потреб. Вказані норми чинних нормативно-правових актів надають територіальним органам Держземагенства повноваження щодо передачі у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Зазначили, що чинне земельне законодавство не забороняє передавати у користування землі сільськогосподарського призначення для потреб електроенергетики із одночасною зміною цільового призначення землі у відповідності до виду використання. А державному реєстратору не надано повноважень оцінювати повноваження та компетенцію державних органів при виконанні ними своїх функцій.

З таких підстав, просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечив. На обґрунтування своїх заперечень пояснив, що в ході пошуку інформації в Державному земельному кадастрі, проведеному за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України "Про інформаційну взаємодію органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав від 22.02.20132 №118, встановлено, що земельна ділянка 5623881300:08:007:0172 зареєстрована в Державному земельному кадастрі 24.12.2013. Водночас цільове призначення вказаної ділянки згідно відомостей ДЗК (код 14.02) - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно ж до поданих для реєстрації документів, а саме наказу Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 12.01.2015 №17-15/16-15-СГ, цільове призначення даної земельної ділянки, вказано, як "за рахунок земель сільськогосподарського призначення". А тому за таких обставин, при вчинені реєстраційних дій, державний реєстратор обґрунтовано прийшов до висновку, що подані позивачем, для проведення реєстрації прав документи - суперечать один одному та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Вважає, що оспорювані рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є законними і такими, що не підлягають скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача 1 - Головного управління Держземагенства у Рівненській області, надав письмові пояснення. Додатково зазначив, що відповідно до ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Звертає увагу суду, що рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Аналогічна документація вимагається і у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення. Вважає, що стороною договору оренди землі (орендодавцем) при передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із зміною її цільового призначення для інших потреб може бути виключно ОСОБА_7 управління.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача 2 - Рівненської обласної державної адміністрації, підтримав правову позицію представника Головного управління Держземагенства у Рівненській області.

Відповідач 2 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі докази у справі в їх сукупності судом встановлено наступне.

На підставі наказу Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 12.01.2015 №17-15/16-15 СГ між управлінням Держземагенства у Рівненській області та ТОВ "Рівнеобленерго" укладено договір оренди землі від 05.02.2015 (а.с.21-25).

У відповідності до вказаного наказу ТОВ "Рівнеобленерго" передано у платне користування 9 земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об'єктів передачі електричної енергії, які знаходяться за межами населених пунктів Владиславської сільської ради Млинівського району Рівненської області.

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ "Рівнеобленерго" звернулося до Реєстраційної служби Млинівського районного управління юстиції Рівненської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо проведення державної реєстрації іншого речового права - права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5623881300:08:007:0172, розташованої за адресою: с/рада Владиславівська, Млинівський район, Рівненська область, площею 0,0014 га.

Одночасно із заявою про реєстрацію права оренди, ТОВ "Рівнеобленерго" було подано документи про реєстрацію права власності (форма власності державна), на земельну ділянку кадастровий номер 5623881300:08:007:0172, за суб'єктом - Держава Україна в особі Головного Управління Держземагенства в Рівненській області.

Відповідно до карток прийому заяв №21879356 (а.с.206), №21885211 (а.с.209), позивачем для реєстрації договору оренди землі надано ряд документів. Зокрема: ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-5600716312013, виданий 24.12.2013; Наказ Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 12.01.2015 №17-15/16-15-СГ В«Про скасування наказу Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 11.09.2014 №17-550/16-14-СГ і затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок"; Договір оренди землі від 05.02.2015.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем - Державним реєстратором прав на нерухоме майно Млинівського районного управління юстиції ОСОБА_8 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08.06.2015 №21891878 (а.с.208) та №21888281 (а.с.205).

Відмова відповідача у реєстрації права власності та оренди земельної ділянки здійснена на підставі статті 24 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» №1952-IV від 01.07.2004 (далі іменується - Закон України №1952-IV).

Зокрема, у спірних рішеннях зазначено, що документи подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. А саме, реєстратором вказано, що відповідно до частини 10 статті 79-1 Земельного кодексу України, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. В ході пошуку інформації в Державному земельному кадастрі, проведеному за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України В«Про інформаційну взаємодію органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації правВ» від 22.02.2012 №118, встановлено, що земельна ділянка 56238813000:08:007:0172 зареєстрована в Державному земельному кадастрі 24.12.2013 - цільове призначення: 14.02 (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення).

Відповідно ж до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Крім того, згідно поданих документів, а саме з наказу Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 12.01.2015 №17-15/16-15-СГ - цільове призначення вказаної земельної ділянки, зазначено як "за рахунок земель сільськогосподарського призначення".

Отже, подані документи на переконання відповідача суперечать один одному та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Будучи незгідним з такими рішеннями державного реєстратора, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» законодавцем встановлено прямий обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 16 вказаного закону, у разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів України В«Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» №868 від 17.10.2013 (далі іменується - Порядок №868), під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

В свою чергу як встановлено судом, державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_8 під час розгляду поданих позивачем документів проведено перевірку наявних даних в Державному реєстрі прав за кадастровим номером земельної ділянки 5623883000:08:007:0172, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 38701071 від 08.06.2015 (а.с.204). Згідно даних якого, право власності на земельну ділянку розташовану за адресою: Рівненська область, Млинівський район, с/рада Владиславівська, кадастровий номер земельної ділянки 5623881300:08:007:0172, зареєстровано за Державою Україна в особі Головного управління Держземагентства України у Рівненській області, цільове призначення 14,02 - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Водночас, з поданих до реєстрації документів вбачається, що цільове призначення вказаної земельної ділянки, зазначено як "за рахунок земель сільськогосподарського призначення".

Саме за таких обставин, державний реєстратор прийшов до висновку, що подані документи суперечать відомостям про земельну ділянку, наявним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

У п. 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (який набрав чинності з 1 січня 2013 року) державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Зазначеним законом внесено зміни і у Земельний Кодекс України, зокрема ст. 122 викладено в новій редакції, де ч. 4 встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445 (далі - Положення) Держземагентство України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Відповідно до п. 4 Положення, Держземагентство відповідно до покладених на нього завдань: передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та обмежень у їх використанні та інше.

З системного аналізу вказаних правових норм Земельного кодексу України та Положення про Держземагентство вбачається, що Держземагенство є розпорядником земель Державної форми власності виключно в частині земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 2 статті 20 Земельного кодексу України).

Проте, суд звертає увагу сторін на те, що положення статі 20 Земельного кодесу України є загальними. А тому жодним чином не суперечать положенням статті 122 цього кодексу, яка визначає виключну компетенцію Держземагенства, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України №1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Таким чином, відповідач, встановивши розбіжності у документах щодо земельної ділянки - різні цільові призначення земельної ділянки, правомірно прийняв рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що враховуючи виключну компетенцію Держземагенства щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, у випадку зміни призначення земельної ділянки Держземагенство не матиме змоги розпоряджатися нею.

Аналогічного висновку, який має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції відповідно до ст. 244-2 КАС України, дійшов Верховний Суду України у своїх рішеннях від 16 вересня 2015 року у справах №№ 21-214а15, 21-262а15.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати до розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.