Рішення

від 26.11.2015 по справі 923/1756/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2015 Справа № 923/1756/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський завод гумотехнічних виробів", м. Херсон

до приватного підприємства "Стройсмета", м. Херсон

про стягнення 14000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - директор ОСОБА_1;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонський завод гумотехнічних виробів" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з приватного підприємства "Стройсмета" суму боргу у розмірі 14000,00 грн. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору на виконання проектних робіт №10 від 01.10.2013р., положення ст.ст. 15, 16, 525, 526, 538, 692 ЦК України, ст.ст. 224, 265 ГК України.

17 листопада 2015 року до суду від позивача у справі надійшло письмове доповнення до позовної заяви з доказами надіслання даного доповнення на адресу відповідача у справі. Дане доповнення з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання вдруге не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив. Доказів отримання відповідачем ухвали від 22.10.2015р. про порушення справи та ухвали від 12.11.2015р. про відкладення розгляду справи, станом на 26.11.2015р., до суду не надходило.

Відповідно до відомостей з ЄДР на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, відповідач зареєстрований за адресою - 73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Войкова, 90.

Таким чином, ухвали від 22.10.2015р. та від 12.11.2015р. були надіслані відповідачу за належною адресою.

Відповідно до п.3.9.1, п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо копію ухвали про порушення провадження у справі, призначення її до розгляду, відкладення розгляду справи, було надіслано за належною адресою (повідомленою стороною, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника сторони, справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка представника не перешкоджає вирішенню спору.

Суд повідомляв відповідача про час і місце розгляду справи за адресою зазначеною в ЄДР. Відповідач, з огляду на наведений зміст Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

За ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка у судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/1756/15, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 26.11.2015р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 01 жовтня 2013 року між приватним акціонерним товариством "Херсонський завод гумотехнічних виробів", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонський завод гумотехнічних виробів" (надалі - позивач або замовник) і приватним підприємством "Стройсмета" (надалі - відповідач або підрядник) був укладений договір №10 на виконання проектних робіт (надалі - договір).

Відповідно до умов п.1.1., п.2.1. договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати проект для будівництва тимчасового складу готової продукції з узгодженням та майбутнім введенням в експлуатацію, що розташований за адресою: 73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 178а, та передати його замовнику. Замовник зобов'язується прийняти готовий проект в порядку, який встановлений договором, і оплатити вартість робіт, яка встановлена розділом 2 договору. Вартість робіт складає 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн.

Аналіз умов вказаного договору надає можливість суду зробити висновок, що цей договір за своєю правовою природою слід віднести до категорії договорів підряду на проектні та пошукові роботи і відповідно у взаємовідносинах сторін за цим договором, поряд з його умовами, також слід враховувати та керуватись як загальними нормами зобов’язального права так і спеціальними нормами, які регулюють підрядні відносини, а саме нормами глави 61 ЦК України.

На підставі п.2.2. договору, оплата робіт здійснюється одразу та в повному об'ємі після підписання договору на розрахунковий рахунок виконавця.

Звертаючись з позовом до суду про стягнення 14000,00 грн., позивач посилається на ті обставини, що ним, на виконання умов договору здійснено оплату вартості робіт на суму 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2212 від 2013р. (а.с. 11).

Згідно п.4.1. договору, строк робіт з проектування починається з 01.10.2013р. та закінчується 20.10.2013р. Введення в експлуатацію будівлі виконується після закінчення будівництва складу, з наступним отриманням декларації на закінчення будівництва.

Позивач зазначає, що відповідач ні в зазначений у п.4.1. договору строк, а ні на день подачі позову - 21.10.2015р., так і не отримав від відповідача проект для будівництва тимчасового складу готової продукції.

З метою досудового врегулювання спору позивач, 09.07.2014р. направив на адресу відповідача претензію №164, в якій, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору №10 від 01.10.2013р., просив перерахувати грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. на його розрахунковий рахунок.

Відповідач частково повернув позивачу грошові кошти у розмірі 6000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за 05.03.2015р. та 23.03.2015р. (а.с. 12). Проте, залишок грошових коштів у розмірі 14000,00 грн. відповідачем так і не був повернутий.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов’язання та підстави його виникнення. Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов п.2.2. договору, перерахував відповідачу 20000,00 грн., в рахунок оплати робіт за договором.

Відповідно до умов п.4.1. договору, строк закінчення робіт - 20.10.2013р. Тобто відповідач зобов'язаний був закінчити роботи в строк до 20.10.2013р. включно.

Проте, в порушення умов п.4.1. договору, відповідач в обумовлені строки роботи не виконав, про причини порушення строків виконання робіт не повідомив. Лише в березні 2015 року ним, після звернення позивача із претензією, було частково повернуто грошові кошти у розмірі 6000,00 грн.

Згідно ч.3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні та оперативно-господарські санкції.

Згідно статті 224 ГК України під збитками зокрема розуміються витрати, зроблені управненою стороною.

Тобто, враховуючи вищевикладене, у разі невиконання або неналежного виконання підрядником обов'язків за договором підряду замовник має право вимагати відшкодування збитків.

В даному випадку збитками позивача є витрати у розмірі 14000,00 грн., які були здійснені ним у вигляді оплати робіт по договору.

Внаслідок прострочення відповідача виконання зобов'язання, позивач втратив інтерес у виконанні відповідачем підрядних робіт та виявив намір скористатися правом і повернути суму оплачених робіт у розмірі 14000,00 грн.

З огляду на викладене, оскільки позивач втратив інтерес у виконанні відповідачем підрядних робіт, вимога про стягнення суми оплачених робіт у розмірі 14000,00 грн., є обґрунтованою.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на відповідача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Стройсмета" (73000, м. Херсон, вул. Войкова, 90, код ЄДРПОУ - 32392119) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський завод гумотехнічних виробів" (73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 178-А, код ЄДРПОУ - 05516932) суму боргу у розмірі 14000,00 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.12.2015р.

Суддя С.В. Нікітенко