Постанова

від 23.11.2015 по справі 820/10289/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 листопада 2015 р. № 820/10289/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Таран Ю.В.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Спецімпекс" до Харківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Харківської митниці ДФС в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці ДФС про відмову у митному оформленні (випуску) товару, оформлене Карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, №807100000/2015/00929.

В обґрунтування свого позову посилається на ті обставини, що 09 вересня 2015 року митним брокером подано до митного оформлення електронну митну декларацію (ЕМД) № 807100000/2015/031448 на оформлення товару «Будівельні вироби з деревинно-полімерного композиту з обробленою зовнішньою поверхністю: куточок, плінтус».

За результатами здійснення митних формальностей за вказаною ЕМД Харківська митниця ДФС прийняла рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, оформлене Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2015/00929 (копія додається), якою відмовлено в митному оформлені вищевказаних товарів, з причин неможливості митного оформлення товарів у зв'язку невиконання декларантом вимог ч.7 ст.55 Митного кодексу України (далі у тексті - МКУ).

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, звернувся до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив залишити його без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що 10.07.2015 року ПП «Гешефт Плюс», на виконання договору комісії № 14/06 від 14.06.15, укладеного з ПП «Спецімпекс», уклали контракт №15UA02L002 на поставку товару з китайською компанією Huzhou New Insight WPC Technology Co.,Ltd.

10.07.2015 року сторони відповідно до умов Контракту підписали специфікацію №1, де погодили замовлення на поставку товару з деревинно-полімерного композиту - партії дошки LHMA066W загальною кількістю 3 682 штук за ціною 5,8488 дол. США за штуку, куточків LHMA019A загальною кількістю 800 штук за ціною 1,6299 дол. США за штуку, плінтусів LHMA033A у кількості 800 штук за ціною 1,6299 дол. США за штуку. Загальна вартість партії склала 24 143,13 дол. США.

19.08.2015 року партія товару надійшла на митну територію України в Одеський морський порт, в подальшому доставлена до м.Харкова та розміщена на митному складі. На підтвердження митної вартості товару подано разом з митною декларацією наступні документи із обов'язкового переліку, визначеного у ст.52 МКУ, а також, наявні документи із переліку, визначеного ст.53 МКУ: інвойс №15UА02L002 від 10.07.15; контракт №15UА02L002 від 10.07.15; специфікацію №1 від 10.07.15; пакувальний лист №14UА02L009 від 10.07.15; договір про надання транспортно-експедиторських послуг №110715 від 11.07.15; декларацію про походження товару №15UА02L002 від 10.07.15; коносамент №МRFВ 15075265 від 21.07.15, CMR № 1035 від 19.08.15; довідку про транспортні витрати №033/1808 від 17.08.15; екологічну декларацію №40069 від 18.08.15.

В свою чергу, контролюючий орган не визнав заявлену декларантом митну вартість, прийняв рішення про її коригування №807000011/2015/001701/2 від 08.09.15, яким митна вартість товару була збільшена до 390,08 дол.США, та відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що оформив Картку відмови в митному оформленні товарів №807100000/2015/00916. Причина відмови - невірне визначення митної вартості товару та прийняття рішення про коригування митної вартості з посиланням на вимоги пунктів 3 та 6 статті 54 МКУ.

Позивач, з урахуванням відомостей наведених у рішенні про коригування митної вартості №807000011/2015/001701/2 від 08.09.15, подав для митного оформлення нову митну декларацію № 807100000/2015/031448 з вищевказаним переліком документів.

В результаті прийняття рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/001701/2 від 08.09.15, на дату подання нової митної декларації різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, становила 401,21 грн., що у перерахунку по курсу Національного банку України у грошову одиницю - євро на дату подання митної декларації (08.09.15), склало 16,41 євро.

Відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів, орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Тобто, законодавець передбачає випуск товару, що декларується, у випадку незгоди декларанта з рішенням органу доходів і зборів, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій.

Фінансова гарантія є одним із засобів забезпечення сплати митних платежів. Гарантії надаються відповідно до розділу X МКУ, зокрема, умови надання фінансових гарантій унормовані ст. 307 МКУ.

Відповідно до частини 6 вказаної статті МКУ фінансова гарантія як забезпечення сплати митних платежів не надається, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 1000 євро.

Отже, сукупність вищевказаних норм вказує на те, що при не згоді з рішенням про коригування митної вартості у декларанта виникає обов'язок забезпечувати сплату (надавати гарантію) різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, лише у випадку, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, перевищує суму, еквівалентну 1000 євро.

Зазначений висновок підтверджується також листом Державної фіскальної служби України від 16.10.14 № 5241/6/99-99-24-01-18-15. Фіскальна служба прийшла до висновків, що, зокрема, при ввезені товарів на митну територію України фінансова гарантія як забезпечення сплати митних платежів не надається, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 1000 євро.

Відтак, у разі якщо декларант незгодний з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів та сума донарахованих митних платежів, що підлягає сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 1 000 євро, здійснюється випуск товару у вільний обіг без надання гарантії.

Таким чином, позивачем, при декларуванні товару «Будівельні вироби з деревинно-полімерного композиту з обробленою зовнішньою поверхністю: куточок, плінтус» за митною декларацією № 807100000/2015/031448, дотримані усі вимоги митного законодавства, зокрема і вимоги ст.52 МКУ та ч.7 ст.55 МКУ.

Як вбачається з картки відмови в митному оформленні товарів №807100000/2015/00929, роз'яснюючи вимоги, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товару, митниця вказує на необхідність здійснення декларування товарів, по яким прийняте рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/001701/2 від 08.09.2015 року у відповідності з вимогами викладеними у ст.52 МКУ та особливостями визначеними ч.7 ст. 55 МКУ.

Статтею 52 МК України визначається порядок заявлення митної вартості товару. Суд зазначає, що Харківською митницею ДФС Жодних претензій щодо заявленого рівня митної вартості у ЕМД № 807100000/2015/031448 від 09.09.15 не висувалось та рішень про коригування митної вартості за вказаною ЕМД також не приймалось.

Крім того, в МКУ закріплений принцип презумпції правомірності дій Позивача. Відповідно до положень статті З МКУ, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари через митний кордон України, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, тішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що рішення про відмову у митному оформленні і випуску товарів, оформлене Карткою відмови в митному оформленні товарів, №807100000/2015/00929, є незаконним, необґрунтованим, та таким, що прийняте з грубим порушенням вимог митного законодавства, а позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Спецімпекс" до Харківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці ДФС про відмову у митному оформленні (випуску) товару, оформлене Карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, №807100000/2015/00929.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Спецімпекс" (юридична адреса: просп. Московський, буд. 52, 4 поверх, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ: 36818546) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2015 року.

Суддя Тітов О.М.