Ухвала

від 10.11.2015 по справі 804/17269/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2015 рокусправа № 804/17269/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - ОСОБА_1 (дов. від 22.07.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року

у справі № 804/17269/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпроелектромонтаж»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпроелектромонтаж» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0002831500 від 21.07.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведення документальної невиїзної позапланової перевірки здійснено не на підставі, не у спосіб та не в межах, визначених Податковим кодексом України. Позивач вказує, що заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Красногвардійського району м. Дніпропетровська, на загальну суму 428464,28 грн. не мало місця з огляду на передачу орендованої позивачем земельної ділянки на підставі договору суборенди №5873 від 22.11.2004 та на підставі рішення міської ради №218/17 від 02.06.2004 ДП «Електромонтаж» ЗАТ «Дніпроелектромонтаж», а відтак саме на останнього покладено обов'язок по сплаті платежів за землю. Позивач також зазначає, що нерухоме майно, яке знаходилось на орендованій земельній ділянці, було продано третій особі, внаслідок чого позивачем не подавалась податкова звітність з плати за землю до податкового органу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00028331500 від 21.07.2014 в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем оренда плата з юридичних осіб у розмірі 131404,02 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33191,01 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу, отже річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності починаючи з 01.01.2011 не може бути менше трикратного розміру земельного податку, який встановлений Податковим кодексом України, тобто 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, незалежно від того, яка сума орендної плати вказана у договорі оренди земельної ділянки.

Також суд виходив з того, що 26.10.2012 позивач відчужив на користь фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 всі об'єкти нерухомого майна, які знаходились на орендованій земельній ділянці, внаслідок чого з моменту такого відчуження обов'язок щодо сплати податкових зобов'язань із земельного податку (орендної плати) виник у нового власника вказаних об'єктів нерухомого майна з дати фактичного користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з моменту відчуження позивачем на користь фізичних осіб всіх об'єктів нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці за адресою: м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вулиця Новобудівельна, 3, позивач не повинен сплачувати орендну плату за використання орендованої земельної ділянки, на якій знаходяться продані об'єкти нерухомого майна, оскільки фактично право користування земельної ділянки припинилось.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що оскільки договір оренди земельної ділянки від 02.09.2003, укладений між позивачем та Дніпропетровською міською радою, не розірвано, відтак факт продажу позивачем нерухомого майна громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не є підставою для припинення сплати орендної плати за землю. У разі відчуження права власності на об'єкти нерухомості, розміщені на орендованій земельній ділянці, орендар є платником орендної плати за землю до моменту повернення земельної ділянки орендодавцю згідно акту приймання-передачі земельної ділянки. До того ж, факт того, що орендарем земельної ділянки є позивач, підтверджено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2011, а відтак саме позивач є платником орендної плати за землю.

Представник відповідача в судовому засіданні просить задовольнити апеляційну скаргу та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 02.09.2003 між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,6446 га, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вулиця Новобудівельна, 3, для фактичного розміщення виробничих будівель, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі за кодом 1210100000:07:113:0060, строком до 22.01.2018.

Відповідно до п.3.1 договору сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 303789,90 грн. Розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку (п.3.3 договору).

02.06.2004 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №218/17 «Про надання згоди на передачу в суборенду земельної ділянки по вул..Новобудівельній, 3, яка знаходиться у користуванні Закритого акціонерного товариства «Дніпроелектромонтаж» по фактичному розміщенню виробничих будівель», відповідно до якого надано згоду Позивачу на передачу в суборенду земельної ділянки за адресою: вул.Новобудівельна, 3, яка знаходиться у користуванні Позивача по фактичному розміщенню виробничих будівель згідно з договором оренди земельної ділянки від 18.09.2003 р., номер державної реєстрації 4188.

На виконання вказаного рішення, 01.09.2004 між позивачем (Орендар) та ДП «Електромонтаж» ЗАТ «Дніпроелектромонтаж» (Суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки площею 0,6446 га, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вулиця Новобудівельна, 3 для фактичного розміщення виробничих будівель, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі за кодом 1210100000:07:113:0060, строком до 22.01.2018.

Відповідно до п.3.1 договору сума суборендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 283560,38 грн. Суборендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року. Розмір орендної плати переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку (п.3.2, п.3.3 договору).

12.07.2011 господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення у справі №16/5005/7539/2011 за позовом прокурора Красногвардійського району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ЗАТ «Дніпроелектромонтаж» про зміну пунктів договору оренди земельної ділянки, яким позовні вимоги задоволено повністю та встановлено, що орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 №216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України. Рішення набрало законної сили 26.07.2011.

26.10.2012 між Позивачем (Продавець) та фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (Покупці) укладено договір купівлі-продажу частини будівель та споруд, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 1114, відповідно до якого Продавець передає у власність, а Покупці приймають у власність в рівних частинах частину будівель та споруд, а саме: А-2, а - будівля контори, ганок, цегла, загальною площею 239,0 кв. м., що розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул.Новобудівельна, буд.3, і сплачують вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі. Вказаний договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №5279095 відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів №12036597 від 26.10.2012.

26.10.2012 між позивачем (Продавець) та фізичною особою ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частини будівель та споруд, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 1113, відповідно до якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність частину будівель та споруд, а саме: Б-1-трубний цех (приміщення №№3,5,6,7,8), цегла, загальною площею 480,7 кв.м., 2,1 0,1 1,1 4 - огорожі що розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул.Новобудівельна, буд.3 і сплачує вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі. Вказаний договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №5278812 відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів №12036579 від 26.10.2012.

19.11.2012 відбулась державна реєстрація наведених вище правочинів, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 29.04.2015.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Дніпроелектромонтаж» з питань правильності нарахування орендної плати за земельну ділянку за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №1729/04-66-15-00/01416903 від 26.06.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 288.5.1 ст.288 Податкового кодексу України, а саме: занижено орендну плату за земельні ділянки, розташовані на території Красногвардійського району м. Дніпропетровська на загальну суму 428464,28 грн., в тому числі, за 2011 рік - 113466,68 грн., 2012 рік - 157498,80 грн., 2013 рік - 157498,80 грн. та порушено п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме: не подано податкових декларацій з орендної плати за землю комунальної власності за період 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що позивач орендує земельну ділянку комунальної власності та відповідно до чинного законодавства України повинен нараховувати та сплачувати орендну плату. Надання земельної ділянки у суборенду не звільняє орендаря від вказаного вище обов'язку. Крім того, договір оренди земельної ділянки не розірвано, до нього не внесено змін у зв'язку з укладенням договору суборенди земельної ділянки в частині обов'язку сплати орендної плати.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002831500 від 21.07.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 536090,35 грн., в тому числі за основним платежем - 428464,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 107626,07 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до 19.11.2012 (державна реєстрація двох правочинів у Реєстрі прав власності на нерухоме майно) позивач повинен сплачувати орендну плату за всю орендовану земельну ділянку площею 0,6446 га., а після 19.11.2012 (дата реєстрації права власності на частину об'єктів нерухомого майна за новим власником) позивач не повинен сплачувати орендну плату за земельної ділянки, на якій знаходяться продані фізичним особам об'єкти нерухомого майна.

Отже, позивач з 01.01.2011 по 19.11.2012 повинен сплачувати орендну плату за використання орендованої земельної ділянки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

Приймаючи до уваги розмір орендної плати за період з 01.01.2011 по 19.11.2012 - 297060,26 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачу орендну плату за використання орендної ділянки з 19.11.2012 по 31.12.2013 у розмірі 131404,02 грн.

Оскаржуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач вважає невірними висновки суду першої інстанції про відсутність у позивача обов'язку сплати орендної плати з моменту відчуження останнім будівель та споруд, які знаходились на орендованій земельній ділянці.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність означеного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати у розмірі 131404,02 грн. - основний платіж, 33191,01 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до визначення, що міститься у ст.1 Закону України №161-XIV від 06.10.1998 «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч.1 ст.2 Закону №161-XIV).

Згідно зі ст. 13 Закону №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Питання сплати орендної плати за землю врегульовані ст. 288 Податкового кодексу України. Приписами п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що єдиною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2 ст.288 Податкового кодексу України); об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288 Податкового кодексу України).

За загальним правилом, встановленим ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

В той же час, питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Вищезазначені приписи кореспондуються з нормами частини 3 статті 7 Закону №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону №161-XIV договір оренди припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Таким чином, в даному випадку перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, якими є ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України також встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Зважаючи на той факт, що орендована позивачем земельна ділянка використовувалась для фактичного розміщення виробничих будівель, які в подальшому були відчужені фізичним особам за договорами купівлі-продажу, відтак обов'язок щодо сплати сум податкових зобов'язань із земельного податку у нового власника будівлі (споруди) виникає з дати фактичного користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене є вірним висновок суду першої інстанції, що з моменту відчуження позивачем на користь фізичних осіб всіх об'єктів нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці за адресою: м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Новобудівельна, 3, позивач не повинен сплачувати орендну плату за використання орендованої земельної ділянки, на якій знаходяться продані об'єкти нерухомого майна, оскільки фактично право користування земельної ділянки припинилось.

Тобто, позивач повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку до 19.11.2012 - дати державної реєстрації правочинів купівлі-продажу у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а починаючи з 19.11.2012 обов'язок сплати орендної плати переходить до власників виробничих будівель, які фактично почали користуватись земельною ділянкою.

При цьому при виникненні у іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2010 року по справі № 21-59а10, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, і підлягає застосуванню судом згідно з ч. 1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача, що відповідно до інформації Дніпропетровської міської ради орендарем земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул.Новобудівельна, буд.3, є позивач, як таке, що спростовується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 29.04.2015, з якого вбачається, що 19.11.2012 проведена державна реєстрація права власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул.Новобудівельна, буд.3, за фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а відтак саме вказані фізичні особи є фактичними орендарями земельної ділянки та на них законодавством покладено обов'язок сплати орендної плати за землю.

Також апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції щодо встановленого відповідачем обов'язку позивача з подання податкової звітності з плати за землю державної та комунальної власності за періоди з 2011 по 2013 роки.

Відповідач виходив з того, що у вказаний період часу позивач був орендарем земельної ділянки комунальної власності. Станом на день розгляду справи договір оренди земельної ділянки, укладений позивач з Дніпропетровською міською радою, не розірвано у судовому порядку; відомості про нього внесено до Державного реєстру прав власності та інших речових прав.

Як встановлено вище, право оренди земельної ділянки для позивача фактично припинилось 19.11.2012 після відчуження всіх будівель, які знаходились на орендованій ним земельній ділянці.

Згідно п.286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

У відповідності до п.269.1.2 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі.

За вказаних обставин позивач повинен був подавати до відповідача декларації з плати за землю у період 2011 - 2012 роки.

У відповідності до п.120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Виходячи з вище наведеного, є вірним висновок суду першої інстанції, що позивач повинен сплатити штраф за не подання двох податкових декларацій за 2011 та 2012 роки у розмірі 340,00 грн. Відповідно, відповідач неправомірно застосував до позивача штраф у розмірі 170,00 грн. за не подання податкової декларації за 2013 рік.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення. Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі № 804/17269/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко