Рішення

від 30.11.2015 по справі 908/5326/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/148/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015 Справа № 908/5326/15

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю В«ММК-УКРАЇНАВ» , 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корп. 1

до відповідача: приватного акціонерного товариства В«Українська акціонерна страхова компанія АСКАВ» , 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А

про стягнення 5 192,16 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

12.10.15 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю В«ММК-УКРАЇНАВ» (далі ТОВ В«ММК-УКРАЇНАВ» ) з позовною заявою про стягнення з приватного акціонерного товариства В«Українська акціонерна страхова компанія АСКАВ» (далі ПрАТ В«УАСК АСКАВ» ) 3239,20 грн. пені, 1 789,81 грн. індексу інфляції та 163,15 грн. 3 % річних.

12.10.15 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ТОВ В«ММК-УКРАЇНАВ» до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 12.10.15 судом порушено провадження у справі № 908/5326/15, якій присвоєно № провадження 17/148/15. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 04.11.15.

Ухвалою від 12.10.15 судом відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ В«ММК-УКРАЇНАВ» , викладеного в п. 2 прохальної частини позовної заяви за вих. від 05.10.15 № 05/10-1 стосовно проведення судового засідання в режимі відоеконференції.

Враховуючи клопотання позивача не розглядати клопотання про участь представників ТОВ В«ММК-УКРАЇНАВ» у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що надійшло до суду 04.11.15, вказане клопотання судом не розглядалось.

В судовому засіданні 04.11.15 судом оголошувалась перерва до 30.11.15.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 30.11.15, на підставі ст. ст. 82 1 , 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснював наступне. 31.03.15 господарським судом м. Києва прийнято рішення у справі № 910/12608/14-908/401, яким встановлено факт існування у відповідача обов'язку оплатити позивачу страхове відшкодування в сумі 12 030 грн., пеню в сумі 3 073,37 грн., індексу інфляції в розмірі 3 314,79 грн. та 337,65 грн. 3% річних. Проте, відповідач виконав рішення суду лише 09.09.15 в межах виконавчого провадження № 48578307. Отже, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання основного зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 28.03.15 по 08.09.15 в сумі 3239,20 грн., 3% річних в сумі 163,15 грн. за період з 28.03.15 по 08.09.15 та індекс інфляції в сумі 1789,81 грн. за період з 28.03.15 по 08.09.15. На підставі викладеного, позивач керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 526 ЦК України та ст.ст. 173, 193 ГК України просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві від 03.11.15 № 391-17/з проти позовних вимог заперечив повністю, вважає, що вимоги позивача суперечать чинному законодавству оскільки ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження. 09.09.15 відповідач, отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження Орджонікідзевського відділу ДВС Запорізького МУЮ, в повному обсязі сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 12 030 грн., пеню в сумі 3073,37 грн., індекс інфляції в розмірі 3 314,79 грн. та 3% річних в сумі 337,65 грн. З огляду на зазначене, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Наявний в матеріалах цієї справи уточнений відзив від 27.11.15 № 438-17/з судом не приймається до уваги оскільки надійшов до суду поштою - 30.11.15 о 16 год. 10 хв., тобто після розгляду судом справи № 908/5326/14 та прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.03.15 у справі № 910/12608/14-908/401, яке набрало законної сили, судом задоволено повністю позовні вимоги ТОВ В«ММК-УКРАЇНАВ» про стягнення з ПрАТ В«УАСК АСКАВ» за договором страхування майна суб'єктів господарювання від 01.04.13 № 3127953 суми страхового відшкодування в розмірі 12 030 грн., пені в сумі 3 073,37 грн., індексу інфляції в сумі 3 314, 79 грн. та 3% річних в розмірі 337,65 грн.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили, встановлений і ч. 2 ст. 13 Закону України В«Про судоустрій і статус суддівВ» від 07.07.10 № 2453-VI, відповідно до припису якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно із ст. 4 5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України (ч. 1). Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України (ч. 2).

Частиною 3 ст. 35 ГПК України законодавець визначив, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вбачається, що якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у т.ч. передбачені ст. 625 ЦК України.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, яка передбачає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. В даному випадку спірні правовідносини виникли на підставі ст. 625 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача, відповідач в період з 28.03.15 по 08.09.15 не розрахувався в повному обсязі з ТОВ В«ММК-УКРАЇНАВ» за основний борг, що був встановлений рішенням господарського суду м. Києва від 31.03.15 у справі № 910/12608/14-908/401.

Таким чином, у зв'язку з непогашенням стягнутої за вказаним судовим рішенням суми основного боргу за період з 28.03.15 по 08.09.15 позивачем заявлено до стягнення індекс інфляції в розмірі 1 789,81 грн. та 3 % річних в сумі 163,15 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Це правило базується на основах справедливості і витікає з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок другої.

Грошовим є зобов'язання, по якому боржник зобов'язується сплатити кредитору визначену суму грошових коштів.

Частина 2 ст. 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Тобто, ст. 625 ЦК України, перебуваючи у главі 51 ЦК України (В«Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язанняВ» ) передбачає санкцію за порушення боржником грошового зобов'язання (за прострочення боржника), а не зобов'язання з оплати. Сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням, з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3 % річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів цієї справи розрахунок 3% річних в сумі 163,15 грн. та індексу інфляції в сумі 1789,81 грн. за період з 28.03.15 по 08.09.15, суд знаходить його обґрунтованим та арифметично правильним, а тому вимоги в цій частині позивача задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Пунктом 5.6. договору страхування майна суб'єктів господарювання від 01.04.13 № 3127953 передбачено, що Страховик несе відповідальність за прострочку у виплаті страхового відшкодування шляхом оплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення строків виплати страхового відшкодування, за кожен день такого прострочення.

З огляду на викладене, позивачем заявлено до стягнення суму пені в розмірі 3239,20 грн. за період з 28.03.15 по 08.09.15.

Частиною 6 ст. 232 Господарського суду України (далі ГК України) визначено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції. Так, зокрема, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, до правовідносин між сторонами по даному спору щодо вимог про стягнення пені слід застосовувати положення ГК України щодо нарахування штрафних санкцій не більше як за 6 місяців з моменту порушення зобов'язання.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення 3239,20 грн. пені за період, що виходить за межі встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для нарахування суми пені в розмірі 3239,20 грн. за заявлений позивачем період (з 28.03.15 по 08.09.15) відсутні. У зв'язку з чим, у задоволенні вимог в цій частині судом відмовляється.

Доводи відповідача, викладені у відзиві від 03.11.15 № 391-17/з на позовну заяву, спростовуються наявними в матеріалах цієї справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору (…) та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 49 ГПК України, судовий збір у розмірі 458,13 грн. покладається на відповідача.

Також, позивач електронною поштою направив на адресу суду лист від 30.11.15 № 30/11-1 згідно із змістом якого просить суд покласти судові витрати в сумі 825,55 грн., пов'язані з явкою до суду 04.11.15 представника ТОВ В«ММК-УКРАЇНАВ» ОСОБА_1, на відповідача у цій справі. В якості доказів понесених витрат позивачем додано до листа копії проїзних документів за №№ 659036, 659037, наказу про відрядження від 30.10.15 та наказу про встановлення розміру добових на відрядження від 01.04.13 № 32.

Частиною 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) унормовано, що сторони та ін. особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.

Приписами п. 1.5.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України (затв. наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.13 № 28) передбачено, що документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних . У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Як свідчать матеріали справи № 908/5326/15 , лист від 30.11.15 № 30/11-1, проїзні документи за №№ 659036, 659037, наказ про відрядження від 30.10.15 та наказ про встановлення розміру добових на відрядження від 01.04.13 № 32 надійшли до суду засобами електронного зв'язку (електронною поштою) та не містять електронного цифрового підпису. Крім того, станом на 10 год. 40 хв. 30.11.15, тобто станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору, позивачем оригіналів (в паперовій формі) вказаних документів до матеріалів справи також не надано.

За таких обставин, оскільки документи, що надійшли до суду 30.11.15 електронною поштою не містять електронного цифрового підпису, а тому не є офіційними, судом відмовляється у задоволенні клопотання позивача про покладення на відповідача судових витрат в сумі 825,55 грн.

Судом роз'яснюється, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 ГПК України (…) після набрання законної сили наказ видається судом за заявою стягувачу (…).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2 1 , 4 2 , 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 35, 44, 49, 69, 82, 82 1 , 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства В«Українська акціонерна страхова компанія АСКАВ» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, код ЄДРПОУ 13490997) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«ММК-УКРАЇНАВ» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корп. 1, код ЄДРПОУ 38218479, р/р № 26502413214300 в АТ «УкрСиббанк» м. Київ, МФО 351005) - 163 (сто шістдесят три) грн. 15 коп. 3% річних, 1 789 (одну тисячу сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 81 коп. індексу інфляції та 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 13 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 03.12.15.

Суддя В.Л. Корсун