Рішення

від 01.12.2015 по справі 910/27025/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015Справа №910/27025/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Рулз»

Про стягнення 1 505 392,51 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Яцюта Т.П. представник за довіреністю № б/н від 05.11.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Рулз» (далі - відповідач) про стягнення 1 505 392,51 грн., з яких: 910 246,88 грн. основного боргу, 319 602,67 грн. збитків від інфляції, 13 616,30 грн. 3% річних, 261 926,66 грн. пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату товару, поставленого останньому за Генеральним Договором поставки № 7/33/14 від 13.01.15., що зумовило виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем та звернення останнього з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.15. порушено провадження у справі № 910/27025/15 та призначено її до розгляду на 12.11.15.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 12.11.15. відповідача та з огляду на невиконання ним вимог ухвали суду від 20.10.15., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 01.12.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 01.12.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 01.12.15. повторно не з'явився вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/27025/15.

В судовому засіданні 01.12.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.15. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) було укладено Генеральний Договір поставки № 7/33/14 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця (поставити), а Покупець прийняти в свою власність і оплатити метанол технічний виробництва ВАТ «Гродно Азот» (Республіка Беларусь) (далі - Товар) на умовах Договору та додаткових угод до нього.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 12.1 з дати його підписання сторонами (13.01.15.) і діє до 31.12.15. включно, а в частині взаєморозрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставка Товару відбувається на підставі додаткових угод до нього, в яких сторонами узгоджуються найменування та асортимент Товару, ціна, кількість, умови поставки, умови оплати, інші необхідні умови поставки.

Згідно з п. 6.1 Договору, Покупець здійснює 100% попередню оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів в сумі, яка зазначена у відповідній додатковій угоді, якщо інше не передбачено самою додатковою угодою.

Додатковою угодою № 1 від 04.02.15. до Договору сторони погодили поставку Товару на умовах CPT загальною вартістю 1 610 246,88 грн. зі 100% оплатою в строк до 14.02.15.

Позивачем було поставлено Покупцю товар на підставі видаткової накладної № 139 від 04.02.15. на суму 1 610 246,88 грн., яка підписана сторонами та скріплена їх печатками.

До матеріалів справи подано відповідну податкову накладну.

Спір у справі виник в зв'язку з неповною оплатою товару.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як відзначалось судом, факт одержання товару підтверджується видатковою накладною.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар за вказаною накладною на суму 1 610 246,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем в погашення заборгованості за Додатковою угодою № 1 до Договору на підставі зазначеної видаткової накладної було сплачено позивачу 700 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку позивача.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач не сплатив позивачу за Товар грошові кошти в розмірі 910 246,88 грн. Строк оплати є таким, що настав.

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю в розмірі 910 246,88 грн., що складає борг відповідача за отриманий, але не оплачений товар станом на момент прийняття даного рішення.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 261 926,66 грн. пені, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 8.4 Договору, у разі неоплати, несвоєчасної або неповної оплати Товару Покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, від суми невиконаних обов'язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором та Додатковою угодою № 1 до нього строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, та здійснено перерахунок пені внаслідок чого встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 249 282,95 грн. пені, в іншій частині в розмірі 12 643,71 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 319 602,67 грн. збитків від інфляції, 13 616,30 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду розмір відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 12 643,70 грн., розмір збитків від інфляції складає 257 701,41 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В іншій частині 3% річних в розмірі 972,60 грн. та збитки від інфляції в розмірі 61 901,26 грн. нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідачем розрахунок пені, 3% річних та збитків від інфляції не оспорено, свого контррозрахунку суду не подано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Рулз» (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, б. 10/8; ідентифікаційний код 39163871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» (02002, м. Київ, вул. Луначарського, б. 4 /літера А/; ідентифікаційний код 32305906) 910 246 (дев'ятсот десять тисяч двісті сорок шість) грн. 88 коп. основного боргу, 249 282 (двісті сорок дев'ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 95 коп. пені, 12 643 (дванадцять тисяч шістсот сорок три) грн. 70 коп. 3% річних, 257 701 (двісті п'ятдесят сім тисяч сімсот одну) грн. 41 коп. збитків від інфляції, 21 448 (двадцять одну тисячу чотириста сорок вісім) грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.15.

Суддя Т.М. Ващенко