Рішення

від 19.11.2015 по справі 911/4317/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2015 р. Справа № 911/4317/15

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Хітеко-ЗапоріжжяВ» , м. Запоріжжя

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Стадниця

про розірвання договору та стягнення 83212,37 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. від 01.10.2015р.);

від відповідача: ОСОБА_1;

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю В«Хітеко-ЗапоріжжяВ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 83212,37 грн., з яких 73980,00 грн. попередньої оплати за договором поставки товару № 112 від 10.06.2015 р., 1013,50 грн. пені, 5178,60 грн. штрафу, 3040,27 грн. процентів за користування чужими коштами та розірвання договору поставки товару № 112 від 10.06.2015 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним на виконання умов договору поставки товару № 112 від 10.06.2015 р. було здійснено передоплату на загальну суму 73980,00 грн. Проте, відповідач в порушення умов договору поставки товару № 112 від 10.06.2015 р. в установлений договором строк своє зобов'язання з постачання товару взагалі не виконав, в зв'язку з чим позивач на підставі ст. 693 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 73980,00 грн. передплати. В зв'язку з неповерненням суми попередньої оплати позивачем з посиланням на ст. 231 ГК України нараховано відповідачу 1013,50 грн. пені, 5178,60 грн. штрафу та на підставі ст.ст. 693, 536, 1048 ЦК України нараховано відповідачу 3040,27 грн. процентів. Оскільки відповідач належним чином не виконував умови договору поставки товару № 112 від 10.06.2015 р. в частині поставки товару, позивач на підставі ч. 1 п. 1 ст. 611 ЦК України просить суд розірвати договір поставки товару № 112 від 10.06.2015 р.

17.11.2015 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду, в якій відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем та зазначає, що 13.11.2015 р. відповідачем сплачено позивачеві 1000,00 грн. Проте, за твердженням відповідача, у нього відсутні кошти на рахунках та інші активи для погашення наявної заборгованості, тому відповідач просить суд розстрочити виконання рішення до 20.12.2016 р. частками за графіком, зазначеним у заяві. До заяви додані банківські виписки з рахунку відповідача.

В судовому засіданні 17.11.2015 р. було оголошено перерву до 19.11.2015 р.

Представник позивача в судових засіданнях 07.10.2015 р., 17.11.2015 р. та 19.11.2015 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2015 р. не з'явився, хоча про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, а в судових засіданнях 17.11.2015 р. та 19.11.2015 р. позов визнав та просив суд задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2015 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Хітеко-ЗапоріжжяВ» (покупець) було укладено договір № 112.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами до даного договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що по цьому договору поставляється товар, тип якого, кількість, асортимент, довжина, діаметр визначається сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору, які являються невід'ємними його частинами.

Згідно з п. 3.2. договору загальна сума договору складає 73980,00 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів до його відвантаження, відповідно до виставленого продавцем рахунку-фактури.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що поставка здійснюється одноразово по готовності всієї партії, але не пізніше 30 червня 2015 р. відповідно до специфікацій.

Згідно з п. 9.3. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 30 червня 2015 р., з правом дострокової поставки, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Сторонами підписано специфікацію № 1 на поставку бруса дубового до договору № 112 від 10.06.2015 р., в якому зазначено товщину, ширину, довжину, ціну с ПДВ і кількість бруса (202 шт.).

10.06.2015 р. відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 112 від 10.06.2015 р. для оплати 202 брусків дубових обрізних, всього на загальну суму 73980,00 грн.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 1 від 11.06.2015 р., позивачем 11.06.2015 р. відповідно до п. 4.3 договору сплачено відповідачу 73980,00 грн. з призначенням платежу: «сплата за матеріали дубові обрізні, без ПДВ», що становить 100% вартості товару.

Проте, відповідачем в строк, передбачений п. 5.1. договору, взагалі не було поставлено позивачу товару за договором № 112 від 10.06.2015 р.

15.07.2015 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1307/1 від 13.07.2015 р., що підтверджується фіскальним чеком № 3987 від 15.07.2015 р. та описом вкладення у цінний лист від 15.07.2015 р., в якій він просив відповідача в 5 денний строк повернути на розрахунковий рахунок позивача передоплату у сумі 73980,00 грн.

Зазначена претензія отримана відповідачем 21.07.2015 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6900519851159, проте залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи те, що на момент звернення позивача до суду відповідач в порушення умов п. 5.1. договору № 112 від 10.06.2015 р. взагалі не здійснив поставку товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 73980,00 грн. передоплати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено господарським судом, відповідач отримав від позивача 73980,00 грн. попередньої оплати товару, проте у встановлений п. 5.1. договору строк не передав позивачу товар на суму 73980,00 грн.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Представником позивача у судовому засіданні надано суду банківські виписки з рахунку позивача, відповідно до яких відповідач частково повернув кошти за договором № 112 від 10.06.2015 р., перерахувавши позивачу 13.11.2015 р. - 1000,00 грн.

Отже, оскільки відповідачем після порушення провадження у справі повернуто позивачу 1000,00 грн. передоплати за договором № 112 від 10.06.2015 р., то провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, оскільки на час прийняття рішення відповідач не здійснив в повному обсязі поставку передбаченого умовами договору товару та не повернув позивачу 72980,00 грн. (73980,00 грн. - 1000,00 грн.) попередньої оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача 73980,00 грн. попередньої оплати за непоставлену продукцію підлягає частковому задоволенню у сумі 72980,00 грн.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача з посиланням на абзац 3 ч. 2 ст. 231 ГК України 1013,50 грн. пені та 5178,60 грн. штрафу.

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту , штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки сторони за договором № 112 від 10.06.2015 р. не є суб'єктами господарювання, що належать до державного сектора економіки, порушення договору № 112 від 10.06.2015 р. не пов'язане з виконанням державного контракту, зазначене виконання зобов'язання за договором № 112 від 10.06.2015 р. не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, то абзац 3 ч. 2 ст. 231 ГК України до зазначених правовідносин не застосовується.

Відповідно до ч. 1. ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено , санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором . При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки в договорі № 112 від 10.06.2015 р. сторонами не визначено розмір та базу нарахування пені, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1013,50 грн. пені задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 5178,60 грн. штрафу суд зазначає наступне.

Згідно з п. 6.2. договору у разі порушення строків поставки продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання .

Оскільки розрахунок штрафу у пункті 6.2. договору № 112 від 10.06.2015 р. не відповідає методиці розрахунку штрафу, зазначених в ч. 2 ст. 549 ЦК України та ч 4 ст. 231 ГК України, то розрахунок штрафу на підставі вказаного пункту протирічить вимогам ч. 2 ст. 549 ЦК України та ч 4 ст. 231 ГК України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 5178,60 грн. штрафу задоволенню не підлягає.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3040,27 грн. процентів за користування чужими коштами.

Частиною 3 ст. 693 ЦК України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства .

В позовній заяві позивач посилається на ст. 1048 ЦК України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Зазначення стаття знаходиться в розділі 1 глави 71 «Позика».

Проте, договір № 112 від 10.06.2015 р. за своєю правовою природою є договором поставки, а тому ст. 1048 ЦК України, яка регулює питання щодо нарахування процентів за договором позики, не застосовується до правовідносин, які виникли на підставі договору № 112 від 10.06.2015 р.

Оскільки договором № 112 від 10.06.2015 р. не передбачено обов'язку щодо сплати процентів на суму попередньої оплати у разі неповернення передоплати, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 3040,27 грн. процентів задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки товару № 112 від 10.06.2015 р. в частині поставки товару, посилаючись на ч. 1 п. 1 ст. 611 ЦК України, просить суд розірвати договір поставки товару № 112 від 10.06.2015 р.

Частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому мається на увазі не лише грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а і випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Господарським судом досліджено питання істотності порушення відповідачем умов договору № 112 від 10.06.2015 р. та встановлено, що оскільки станом на момент подання позовної заяви відповідачем взагалі не поставлено товар, то позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладені договору, що свідчить про істотність порушення відповідачем умов договору № 112 від 10.06.2015 р.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо поставки продукції у строки, встановлені п. 5.1. договору, що свідчить про істотне порушення ним умов договору № 112 від 10.06.2015 р. та відповідно до ст. 651 ЦК України є підставою для його розірвання, суд дійшов висновку, що позовна вимога про розірвання договору № 112 від 10.06.2015 р. підлягає задоволенню.

Що стосується заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду, в якій відповідач просить суд розстрочити виконання рішення до 20.12.2016 р. частками за графіком, зазначеним у заяві, то суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи матеріальний інтерес позивача, та те, що відповідач користується коштами позивача з червня 2015 р. та що зазначеним рішенням суду з відповідача стягнуто лише суму попередньої оплати без штрафних санкцій, господарський суд дійшов висновку про відмову з задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Розірвати договір № 112 від 10.06.2015 р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю В«Хітеко-ЗапоріжжяВ» .

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09834, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Стадниця, вул. Жовтнева, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Хітеко-ЗапоріжжяВ» (69095, АДРЕСА_1, код 39739043) 72980,00 грн. (сімдесяь дві тисячі дев'ятсот вісімдесят грн. 00 коп.) попередньої оплати та 2312,70 грн . (дві тисячі триста дванадцять грн. 70 коп.) судового збору.

2. В частині позовної вимоги про стягнення 1000,00 грн. попередньої оплати провадження припинити.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 04.12.2015 р.