Рішення

від 01.12.2015 по справі 927/1290/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000, тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

======================================================================================================================================================================

РІШЕННЯ

Іменем України

від 01 грудня 2015 року у справі №927/1290/15

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г. розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1290/15

За позовом: Приватного підприємства «ЛІКОМ», провул. Радищева, 3, м. Київ,

03124

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АНГАРА»,

просп. Миру, 231, м. Чернігів, 14007; вул. Закревського, 9, м. Київ, 02217

Про стягнення 14400грн.31коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - директора, рішення власника №3 від 16.07.2008

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 01.12.2015 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 8746грн.82коп. боргу за товар, 1639грн.13коп. пені, нарахованої за період 10.10.2014 по 13.07.2015, 136грн.39коп. 3% річних, нарахованих за період з 10.10.2014 по 13.07.2015, та 3877грн.97коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 10.10.2014 по 13.07.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання в частині оплати товару, переданого по видатковим накладним №Лк-0237287 від 09.09.2014, №Лк-0237288 від 09.09.2014, №Лк-0237984 від 09.09.2014, №Лк-0238157 від 09.09.2014, №Лк-0238159 від 09.09.2014, №Лк-0238212 від 09.09.2014, №Лк-0238213 від 09.09.2014, №Лк-0239267 від 11.09.2014, №Лк-0241690 від 12.09.2014, №Лк-0242870 від 12.09.2014, №Лк-0243238 від 15.09.2014, №Лк-0243332 від 15.09.2014, №Лк-0243333 від 15.09.2014, №Лк-0243338 від 15.09.2014 та №Лк-0343694 від 11.12.2014 на підставі договору постачання №658 від 03.08.2011.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулось 01.12.2015, прийняв участь представник позивача.

Представник відповідача в засідання господарського суду не з'явився.

Як вбачається з матеріалів справи, копії ухвали суду від 19.11.2015 про призначення справи до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2015, які направлялись відповідачу, на адреси, вказані у позовній заяві, а саме: просп. Миру, 231, м. Чернігів, 14007, та вул.Закревського, 9, м. Київ, 02217, повернулись до суду неврученими адресату з відмітками оператора поштового зв'язку про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

При цьому судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.59-61) адресою місцезнаходження відповідача є просп. Миру, 231, м. Чернігів, 14007, на яку судом направлялась одна із копій ухвали суду від 19.11.2015.

За змістом ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як зазначено в абз.3 підп.3.9.1. підп.3.9. п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином суд приходить до висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи. Враховуючи, що неявка представника відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, тому з метою уникнення затягування вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколі судового засідання.

В судовому засіданні, яке відбулось 01.12.2015, позивачем подано письмову заяву про відмову від позову в частині стягнення 1639грн.13коп. пені, 136грн.39коп. 3% річних та 3877грн.97коп. інфляційних нарахувань.

Судом встановлено, що вищевказана заява підписана директором ОСОБА_1, посадове становище якого підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням власника №3 від 16.07.2008.

В судовому засіданні, до прийняття відмови позивача від позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань судом роз'яснено позивачу передбачені ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України наслідки вчинення такої процесуальної дії, які полягають у неможливості повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення по справі позивач вправі відмовитись від позову. Господарський суд не приймає відмови від позову тільки, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. При цьому норми цього Кодексу не містять прямої заборони на відмову від частини заявлених вимог.

Судом встановлено, що дії позивача по відмові від частини позовних вимог не суперечать чинному законодавству, не порушують права та охоронювані законом інтереси третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає відмову позивача від позовну в частині стягнення 1639грн.13коп. пені, 136грн.39коп. 3% річних та 3877грн.97коп. інфляційних нарахувань.

В силу п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, яка прийнята судом, є підставою для припинення провадження у справі.

Отже, провадження у справі щодо стягнення 1639грн.13коп. пені, 136грн.39коп. 3% річних та 3877грн.97коп. інфляційних нарахувань належить припинити.

В зв'язку з цим судом розглядаються по суті вимоги позивача про стягнення з відповідача 8746грн.82коп. боргу за товар.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2011 року між Приватним підприємством «ЛІКОМ» (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АНГАРА» (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір постачання №658 (далі за текстом рішення - договір постачання), за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу товар протягом дії цього договору згідно накладних, які є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього по умовах, викладених у даному договорі. При цьому, до даного договору 03.08.2011 між сторонами складено та підписано протокол розбіжностей, в якому між сторонами узгоджені пункти 3.1., 3.4., 6.2. договору постачання. Отже, суд приходить до висновку про укладення договору на умовах, викладених зокрема в протоколі розбіжностей від 03.08.2011.

Згідно із п.2.1. договору постачання найменування та кількість товару зазначається в накладних постачальника.

В розділі 3 договору постачання сторони узгодили порядок здійснення розрахунків за товар та встановили, що оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України за реалізований товар один раз на тиждень, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки (п.3.1. договору постачання в редакції протоколу розбіжностей від 03.08.2011). Форма оплати за товар - безготівкова (п.3.2.). Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, відправлена з рахунку покупця. Якщо дата сплати за товар припадає на вихідні або святкові дні, то грошові кошти перераховуються в перший робочий день (п.3.4. договору постачання в редакції протоколу розбіжностей від 03.08.2011). Загальна сума цього договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання товару (п.3.5.).

В розділі 4 договору постачання сторони узгодили порядок поставки товару та домовились, що постачальник поставляє покупцю товар на умовах DDP, згідно Інкотермс-2000 (доставка товару покупцю засобами та за рахунок постачальника) (п.4.1.) Якщо постачальник поставив товар в асортименті та кількості, що не відповідають умовам заявки, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати (п.4.3.).

Відповідно до п.8.5. договору постачання даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до « 31» грудня 2012р. У разі, якщо жодна сторона протягом 30 (тридцяти) календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про наміри його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на тих же умовах.

Враховуючи, що жодною із сторін не надано доказів повідомлення іншої сторони про намір розірвати договір, а також з огляду на відсутність в договорі обмежень щодо кількості та часових меж можливих його пролонгацій, суд приходить до висновку, що договір постачання №658 від 03.08.2011 діяв у період здійснення поставок товару, які є предметом даного судового розгляду, що також не заперечувалось сторонами в ході розгляду справи.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір постачання №658 від 03.08.2011 є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналіз змісту та суб'єктного складу договору №658 від 03.08.2011 свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору №658 від 03.08.2011 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання умов договору постачання позивачем поставлено відповідачу по видатковим накладним №Лк-0237287 від 09.09.2014, №Лк-0237288 від 09.09.2014, №Лк-0237984 від 09.09.2014, №Лк-0238157 від 09.09.2014, №Лк-0238159 від 09.09.2014, №Лк-0238212 від 09.09.2014, №Лк-0238213 від 09.09.2014, №Лк-0239267 від 11.09.2014, №Лк-0241690 від 12.09.2014, №Лк-0242870 від 12.09.2014, №Лк-0243238 від 15.09.2014, №Лк-0243332 від 15.09.2014, №Лк-0243333 від 15.09.2014, №Лк-0243338 від 15.09.2014 та №Лк-0343694 від 11.12.2014 товар загальною вартістю 9366грн.07коп.

Про отримання відповідачем товару свідчать відбитки печатки та штампу відповідача на вищевказаних видаткових накладних, якими засвідчено підписи осіб, що приймали товар. Факт отримання від позивача на підставі договору постачання №658 від 03.08.2011 по видатковим накладним, покладеним в основу позову, товару загальною вартістю 9366грн.07коп. в ході судового розгляду даної справи відповідачем не заперечувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, відповідно до п.3.1. договору постачання в редакції протоколу розбіжностей від 03.08.2011, оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки.

З огляду на вищенаведену умову договору постачання та правила обчислення строків, встановлені ст.253, 254 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що товар отриманий по видатковим накладним №Лк-0237287 від 09.09.2014, №Лк-0237288 від 09.09.2014, №Лк-0237984 від 09.09.2014, №Лк-0238157 від 09.09.2014, №Лк-0238159 від 09.09.2014, №Лк-0238212 від 09.09.2014, №Лк-0238213 від 09.09.2014 відповідач мав оплатити до 09 жовтня 2014 року включно; товар отриманий по видатковим накладним №Лк-0239267 від 11.09.2014, №Лк-0241690 від 12.09.2014, №Лк-0242870 від 12.09.2014 - до 13 жовтня 2014 року включно; товар отриманий по видатковим накладним №Лк-0243238 від 15.09.2014, №Лк-0243332 від 15.09.2014, №Лк-0243333 від 15.09.2014, №Лк-0243338 від 15.09.2014 - до 15 жовтня 2014 року включно; товар отриманий по видатковій накладній №Лк-0343694 від 11.12.2014 - до 12 січня 2015 року включно.

За повідомленням позивача 27.01.2015 відповідачем перераховано за товар на розрахунковий рахунок позивача 798грн.21коп., на підтвердження чого надано банківську виписку (а.с.57).

Як вбачається з вищенаведеної банківської виписки відповідачем здійснена «оплата за пр. харч-ня торчин згідно накл. №236259, 234373, 179773 від 08.09.2014», які не покладені в основу позову, та поставки товару за якими відбулись раніше, аніж спірні поставки.

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що між сторонами існували тривалі договірні відносини, а тому частину коштів в сумі 619грн.25коп. він зарахував в рахунок оплати видаткових накладних, покладених в основу позову, в зв'язку з чим станом на день звернення до суду з даним позовом заборгованість за товар становить 8746грн.82коп., яку він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів оплати отриманого від позивача товару в більшому розмірі або в повному обсязі в ході вирішення даного спору суду не надав, проти наявності боргу саме в заявленому до стягнення розмірі не заперечував.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання зобов'язання сплив, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати товару, в зв'язку з чим заявлені до стягнення 8746грн.82коп. неоплаченої вартості товару за своєю правовою природою є боргом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого від позивача по видатковим накладним, покладеним в основу позову, на підставі договору постачання №658 від 03.08.2011, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню 8746грн.82коп. боргу.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, згідно із ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Дана норма застосовується як процесуальна санкція до сторони, неправомірні дії якої призвели до виникнення спору, незалежно від результату вирішення спору.

Враховуючи, що до виникнення спору та звернення позивача до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів призвели неправомірні дії відповідача, судовий збір у сумі 1218грн., який був сплачений позивачем за подання позову, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.253, 254, 530, 610, 612, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.22, 32, 33, 49, 64, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 1639грн.13коп. пені, 136грн.39коп. 3% річних та 3877грн.97коп. інфляційних нарахувань.

Провадженні у справі в частині стягнення 1639грн.13коп. пені, 136грн.39коп. 3% річних та 3877грн.97коп. інфляційних нарахувань припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АНГАРА», просп. Миру, 231, м. Чернігів, 14007; вул. Закревського, 9, м. Київ, 02217 (ідентифікаційний код 31748375, рахунок №26006011404980 у Ф-я Центральне РУ Банку «Фінанси та Кредит» м. Київ, МФО 300937) на користь Приватного підприємства «ЛІКОМ», провул. Радищева, 3, м. Київ, 03124 (ідентифікаційний код 30638249, рахунок №26001001324281 в АТ «ОТП Банк», від. «Відрадне» м. Київ, МФО 300528) 8746грн.82коп. боргу та 1218грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 04 грудня 2015 року.

Суддя Т.Г.Оленич