Постанова

від 01.12.2015 по справі 913/648/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.12.2015 справа №913/648/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання: ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача (скаржник) - від відповідача-1 - від відповідача-2 -ОСОБА_5; не з'явився; не з'явився розглянувши апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ, м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2015 р. (повний текст оформлено та підписано 09.10.2015 р.) у справі№ 913/648/15 (суддя Голенко І.П.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ, м. Київ до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Милленниум», м. Луганськ; 2. Приватного підприємства «Акватранс», м. Луганськ про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 548572,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ, м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Милленниум», м. Луганськ та Приватного підприємства «Акватранс», м Луганськ про стягнення солідарно заборгованості за генеральною угодою № 61114N1 від 24.04.2014 р. та кредитним договором № 61114К7 від 24.04.2014 р. в розмірі 548 572,31 грн., з яких: 299 578,47 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 42 405,22 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 2 303,23 грн. - прострочена заборгованість за нарахованою комісією за управління кредитом; 2,41 грн. - прострочена заборгованість за нарахованою комісією за зобов'язання; 68 917,27 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 7 516,71 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів; 431,16 - пеня за несвоєчасне погашення комісії за управління кредитом; 0,70 грн. - пеня за несвоєчасне погашення комісії за зобов'язання; 71 220,00 грн. - штрафи; 45 578,68 грн. - втрати від інфляції за простроченим кредитом; 6 774,30 грн. - втрати від інфляції за простроченими процентами за кредитом; 3 421,57 грн. - 3 % річних за простроченим кредитом та 422,59 грн. - 3 % річних за простроченими процентами за кредитом.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.08.2015 р. позов було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 913/648/15.

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.10.2015 р. у справі №913/648/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Милленниум», м. Луганськ та Приватного підприємства «Акватранс», м Луганськ було задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Милленниум», м. Луганськ та Приватного підприємства «Акватранс», м Луганськ на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ, м. Київ 299578, 47 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 42405,22 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 2303,23 грн. простроченої заборгованості за нарахованою комісією за управління кредитом, 2,41 грн. простроченої заборгованості за нарахованою комісією за зобов'язання щодо надання кредиту, 426,30 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом, 0,70 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за зобов'язання щодо надання кредиту, 3421,57 грн. 3% річних за простроченим кредитом, 409,13 грн. 3 % річних за простроченими процентами, 45578,68 грн. інфляційних втрат за простроченим кредитом, 6383,74 грн. інфляційних втрат за простроченими процентами. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ, м. Київ звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2015 р. у цій справі в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 68917,27 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів в сумі 7516,71 грн. та про стягнення штрафу в сумі 71220,00 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 23.10.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі №913/648/15, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.12.2015 р.

В судове засідання 01.12.2015 р. з'явився представник скаржника, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача-1 та позивача-2 в судове засідання 01.12.2015 р. не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзиви на апеляційну скаргу не надіслали.

Явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою, тому колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

24.04.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк» (далі - банк, кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Милленниум» (позичальник, відповідач-1) було укладено генеральну кредитну угоду № 61114N1.

Відповідно до п. 2.1 генеральної угоди банк здійснює із позичальником кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 2.2 цієї угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень цієї угоди.

Ліміт генеральної угоди становить 1 200 000,00 грн. та поширюється на кредитні договори, які будуть укладені в рамках цієї генеральної угоди протягом її дії, а також кредитні договори, укладені до моменту набуття чинності цією генеральною угодою, які є відповідними додатками до цієї генеральної угоди згідно з додатком 1 до цієї генеральної угоди (п. 2.2.1 генеральної угоди).

Пунктом 2.4 генеральної угоди визначено, що строк користування кредитом за цією генеральною угодою - до 23.04.2019 р. При цьому кредитним договором може встановлюватися інший (менший) строк погашення кредиту, що надається згідно з відповідним кредитним договором, який є обов'язковим до дотримання.

Процентна ставка за кредитом визначається у відповідному кредитному договорі (п. 2.5 генеральної угоди).

Згідно з умовами генеральної угоди позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов'язання за цією генеральною угодою, у тому числі кредитними договорами, зобов'язання за іншими договорами, укладеними з банком.

В межах зазначеної генеральної угоди між сторонами 24.04.2014 р. було укладено кредитний договір № 61114К7 (далі - кредитний договір).

Згідно зі ст. 2 кредитного договору банк шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії надає позичальнику кредит в розмірі 300000,00 грн. з кінцевим терміном погашення 23.04.2015 р. для фінансування обігових коштів в сумі 300000,00 грн.

У рамках цього договору позичальник сплачує банку проценти за кредитом, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за цим договором, у розмірах та на умовах цього договору (п. 2.6 ст. 2 кредитного договору).

Процентна ставка за кредитом є фіксованою, становить 21,5 % річних, може змінюватися у випадках та в порядку, що передбачені п. 4.1 цього договору (п.п. 3.1.1-3.13 ст. 3 кредитного договору).

Відповідно до пп. 3.1.4 кредитного договору проценти за кредитом нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування кредитом на основі банківського року.

Розмір ставки комісії за управління кредитом - 0,1 % від ліміту кредитної лінії (п. 3.2.1.1 кредитного договору).

Згідно з п. 3.2.2.1 кредитного договору розмір ставки комісії за зобов'язання складає 2 % річних від різниці між сумою ліміту заборгованості та фактичною заборгованістю.

Відповідно до п. 6.3 кредитного договору погашення кредиту протягом дії договору здійснюється позичальником згідно із графіком зміни ліміту заборгованості.

Пунктом 6.6 кредитного договору передбачено, що сплата процентів за кредитом здійснюються позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачуються проценти за кредитом за попередній місяць.

Відповідно до п. 6.7 кредитного договору сплата комісії за управління кредитом підлягає сплаті щомісяця з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачується комісія за управління за попередній місяць

Згідно з п. 6.8 кредитного договору сплата комісії за зобов'язання підлягає сплаті щомісяця з 1 по 7 число місяця (у січні та травні - по 15 число) на дату останнього банківського дня попереднього місяця. Протягом цього періоду сплачується комісія за зобов'язання за попередній місяць.

Відповідно до п. 10.2 кредитного договору у разі невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов'язань, визначених цим договором, позичальник сплачує банкові пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов'язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов'язань. Пеня підлягає сплаті у національній валюті України.

Пунктами 10.4 та 10.6 договору передбачено, що у разі невиконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, визначених підпунктами 9.2.10, 9.2.11 цього договору, банк застосовує до позичальника штрафні санкції у вигляді сплати останнім на користь банку грошових коштів у розмірі 510,00 грн. щомісячно за кожне окреме порушення протягом строку невиконання зазначених зобов'язань.

Згідно із п. 10.5 договору за невиконання позичальником зобов'язань, визначених пп. 9.2.14, позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 10 000,00 грн. щомісячно за кожне окреме порушення протягом строку невиконання зазначених зобов'язань.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення відбитками печаток сторін, однак кредит надається після виконання позичальником зобов'язань, встановлених пунктом 5.1 цього договору (п. 14.1.1 ст. 14 договору).

Цей договір діє до 24.04.2015 р. У разі, якщо у вищезазначений термін зобов'язання за цим договором не будуть виконані, договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 14.1.2 договору).

В підтвердження виконання банком зобов'язань за кредитним договором позивачем до матеріалів справи надано виписку по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Милленниум», м. Луганськ з 24.04.2014 р. по 14.08.2015 р. та меморіальні ордери № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 та № 6 від 28.04.2014 р.; № 7, № 8 та № 9 від 30.04.2014 р.; № 10 від 06.05.2014 р. та № 11 від 30.05.2014 р.

В забезпечення зобов'язань відповідача-1 за генеральною кредитною угодою №61114N1 від 24.04.2014 р. між банком, відповідачем-1 та Приватним підприємством «Акватранс», м. Луганськ (відповідач-2) 24.04.2014 р. укладено договір поруки №61114Р7.

Відповідно до умов вказаного договору поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання, у тому числі щодо повернення кредитору суми кредиту, сплати процентів за кредитом, нарахованих кредитором, сплати штрафних санкцій (пені та штрафів) за несвоєчасне виконання або невиконання зобов'язань за кредитним договором, відшкодування усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов'язань за кредитним договором, а також відшкодувати кредитору будь-які його витрати, пов'язані з погашенням основного зобов'язання, які будуть визначатися на момент фактичного їх погашення (п. 3.1 договору поруки).

Основне зобов'язання за умовами договору поруки - це усі грошові зобов'язання позичальника, визначені кредитним договором, у тому числі щодо повернення кредитору суми кредиту, яка становить 1 200 000,00 грн., сплати процентів за кредитом, нарахованих кредитором, сплати штрафних санкцій (пені та штрафів) за несвоєчасне виконання або невиконання зобов'язань за кредитним договором, відшкодування усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов'язань за кредитним договором.

Кредитний договір - це генеральна угода № 61114 N1 від 24.04.2014 р. та всі кредитні договори, що діють та будуть діяти в рамках цієї генеральної угоди, укладеної між позичальником (відповідач-1) та кредитором (позивач) (генеральна угода та додатки до неї - далі кредитний договір), відповідно до якого кредитор при невиконанні позичальником умов та положень, визначених в кредитному договорі, надає кредит/відкриває невідновлювану (відновлювану) кредитну лінію іпотекодавцю в сумі/ з лімітом заборгованості 1 200 000,00 грн., терміном користування до 23.04.2019 р.

Пунктами 2.1.5 та 2.1.7 договору поруки поручитель підтверджує, що укладенням цього договору він надає кредитору та позичальнику свою згоду на внесення ними будь-яких змін та/або доповнень до кредитного договору, в тому числі щодо зміни змісту основного зобов'язання, внаслідок чого може збільшитися обсяг відповідальності поручителя, без отримання додаткових згод поручителя на внесення таких змін та доповнень.

Згідно із п. 3.2 договору поруки у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

Пунктом 4.1.1 договору поруки встановлено, що кредитор має право вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що випливають з основного зобов'язання та чинного законодавства України у випадку, якщо позичальник не виконає грошове зобов'язання, передбачене кредитною угодою.

Поручитель зобов'язаний нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником основного зобов'язання за кредитним договором (п. 4.4.3 договору поруки).

Відповідно до п. 7.2 порука припиняється через 36 місяців після набуття цим договором чинності, тобто з дати підписання сторонами договору поруки (з 24.04.2014р.).

Як встановлено судом першої інстанції відповідач-1 в порушення умов кредитного договору № 61114К7 від 24.04.2014 р., укладеного в рамках генеральної угоди №61114N1 від 24.04.2014 р., свої зобов'язання за кредитним договором належним чином у встановлені строки не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з повернення коштів, сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами.

Наявність заборгованості підтверджується виписками банку, розрахунком заборгованості.

Відповідач-1 не спростував наявність заборгованості по тілу кредиту у сумі 299578,97 грн., по відсоткам у сумі 42405,22 грн. та комісії у загальній сумі 2305,64 грн.

В матеріалах справи наявна вимога позивача (вих. № 061-289 від 02.06.2015 р.), яка адресована відповідачу-2 як поручителю за кредитним договором, якою банк вимагав у 10-денний строк погасити всю суму строкової та простроченої заборгованості, а також пеню та штрафи за кредитним договором № 61114К7 від 24.04.2014 р. Проте в матеріалах справи відсутні докази, що вказана вимога була надіслана на адресу відповідача-2.

Скаржником під час апеляційного оскарження надано докази в підтвердження направлення вимоги електронною поштою 02.06.2015 р. (скриншот) на електронну адресу боржника, що долучені до матеріалів справи.

В порушення умов кредитного договору та договору поруки відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту у встановлені строки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, кредит було видано банком відповідачу-1. Проте останній порушив договірні зобов'язання щодо погашення кредиту, відсотків та комісії.

Згідно п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

Отже, обсяг відповідальності поручителів має відповідати обсягу відповідальності боржника.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено, зокрема, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У даному випадку договір поруки містить строк дії поруки - до 24.04.2017 р.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 р.).

Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі.

За умовами кредитного договору кінцевим строком повернення кредиту є 23.04.2015 р.

Договором поруки передбачено обов'язкове пред'явлення вимоги лише у разі дострокового повернення кредиту, проте у даному випадку має місце повернення простроченого кредиту.

Позивач пред'явив позов до господарського суду 21.08.2015 р. тобто протягом шести місяців з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі.

Отже, приймаючи до уваги, що у відповідача-1 утворилася заборгованість зі сплати кредиту та відсотків за користування ним, то строк виконання грошового зобов'язання відповідачем-2 щодо солідарної відповідальності з повернення кредиту настав.

Відповідачі доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором не надали.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині солідарного стягнення 299578,47 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 42405,22 грн. простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом, 2303,23 грн. простроченої заборгованості за нарахованою комісією за управління кредитом та 2,41 грн. простроченої заборгованості за нарахованою комісією за зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.ст. 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі п. 10.2 договору позивачем до стягнення заявлено 68 917,27 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 24.02.2015 р. по 10.08.2015 р., 7516,71 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 08.08.2014 р. по 10.08.2015 р., 431,16 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом за період з 08.08.2014 р. по 10.08.2015 р. та 0,70 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за зобов'язання за період з 08.07.2014 р. по 10.08.2015 р. та 71220,00 грн. штрафів на підставі п.п. 10.4-10.5 кредитного договору.

Апеляційна інстанція погоджується з судом першої інстанції, що пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 24.02.2015 р. по 10.08.2015 р. в сумі 68917,27 грн. та пеня за несвоєчасну оплату процентів за період з 08.08.2014 р. по 10.08.2015 р. в сумі 7516,71 грн. як така, що нарахована на суму основного зобов'язання, яким в силу ст. 1054 ЦК України є кредит (тіло) та відсотки по ньому, підпадають під дію мораторію щодо нарахування пені на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, встановленого Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Статтею 2 вказаного закону встановлено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м. Луганськ, де проводив свою господарську діяльність відповідач.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

На даний час дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. №1053-р є зупиненою на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 р. Разом з тим, воно є чинним, оскільки в установленому порядку не скасоване і не визнане незаконним (нечинним).

Місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014 р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 р. № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 р.

Отже, проведення з 07.04.2014 р. антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься м. Луганськ, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження № 1079-р від 05.11.2014 р. не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 15.10.2015 р. у справі № 908/418/15-г.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що нарахована пеня підлягатиме списанню тільки після завершення антитерористичної операції, є безпідставними та не приймаються колегією суддів до уваги.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду, що закріплене в ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасну сплату основного зобов'язання за кредитним договором на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, оскільки даний Закон є чинним, а отже підлягає виконанню, а законне право відповідача підлягає захисту.

Враховуючи те, що обсяг відповідальності поручителя має відповідати обсягу відповідальності боржника, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну оплату процентів щодо обох відповідачів у справі.

Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом за період з 08.08.2014 р. по 10.08.2015 р. та пені за несвоєчасну сплату комісії за зобов'язання за період з 08.07.2014 р. по 10.08.2015 р., місцевий господарський суд правомірно задовольнив вказані вимоги, оскільки на них не поширюється положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості вимог позивача про стягнення штрафів за невиконання зобов'язань, визначених п. 9.2.10, 9.2.11, 9.2.15 кредитного договору та п. 7.2.20 генеральної угоди у розмірі 510 грн. щомісячно за кожне окреме порушення протягом строку невиконання зазначених зобов'язань та передбачених в п. 9.2.14 кредитного договору, яким передбачено нарахування штрафних санкцій у розмірі 10 000,00 грн. щомісячно з кожне окреме порушення протягом строку невиконання зазначених зобов'язань.

Всього позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 71 220,00 грн. штрафів.

У пунктах 10.4 та 10.5 кредитного договору також передбачено, що штрафна санкція підлягає сплаті на рахунок, відкритий відповідно до п. 5.4 цього договору, протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення банку про необхідність сплати такої штрафної санкції.

Порядок відправлення повідомлень сторонами згідно з цим договором встановлено п. 12.3 Генеральної угоди (п. 14.4.1 кредитного договору).

Згідно п. 12.3.1 Генеральної кредитної угоди будь-яке повідомлення, що надсилається однією стороною іншій згідно з цим договором, має бути надане у письмовій формі з дотриманням відповідних процедур при доставці особисто, поштою, листом, засобами ПТК «Клієнт-Банк» або рекомендованим листом з повідомленням, телеграмою, телексом, факсом, електронною поштою на адресу відповідної сторони, зазначену у цьому підпункті, зокрема у графі «Позичальник» (відповідач-1) вказана наступна адреса: м.Луганськ, 7-й Лутугінський проїзд, буд. 15А, електронна пошта - milenbux@gmail.ru .

Доказів того, що позивач направляв на адресу відповідача-1 (боржника) повідомлення відповідно до п. 12.3.1 генеральної угоди, матеріали справи не містять.

Посилання скаржника на те, що про необхідність сплати штрафів відповідачу-1 було зазначено у вимозі від 02.06.2015 р., направленій електронною поштою на електронну адресу відповідача-1 milenbux@gmail.ru, не приймається апеляційною інстанцією, оскільки умовами договору передбачено надсилання саме повідомлення, з отриманням якого починається перебіг 10-денного строку сплати штрафу на рахунок, відкритий відповідно до п. 5.4 генеральної угоди (п. 10.4-10.5 кредитного договору).

Одночасно апеляційна інстанція зазначає, що матеріали справи не містять доказів невиконання відповідачем-1 зобов'язань, передбачених п.п. 9.2.10, 9.2.11, 9.2.14, 9.2.15 кредитного договору та п. 7.2.20 генеральної кредитної угоди. Отже правомірність нарахування штрафів за порушення виконання цих зобов'язань позивачем не доведена належними доказами.

Крім того, позивачем на підставі п. 10.6 договору нараховано відповідачу штраф у розмірі 3060,00 грн. за період з липня 2014 року по грудень 2014 року у зв'язку з ненаданням копій фінансової звітності позичальника з відміткою органу державної статистики про її подання.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у рамках здійснення заходів, передбачених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, на період її проведення звільняються від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності.

Як було зазначено вище, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Місто Луганськ, де зареєстрован відповідач-1, знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції та перебуває на тимчасово непідконтрольній владі України території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

На підставі викладеного вище та враховуючи те, що обсяг відповідальності поручителя має відповідати обсягу відповідальності боржника, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення солідарно штрафу у загальному розмірі 71220,00 грн., у зв'язку з чим суд правомірно відмовив у задоволені позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3 % річних за простроченим кредитом в сумі 3421,57 грн. за період 24.02.2015 р. по 10.08.2015 р., 3 % річних за простроченими процентами в сумі 409,13 грн. за період з 08.08.2014 р. по 10.08.2015 р., інфляційних втрат за простроченим кредитом в сумі 45578,68 грн. за період з березня 2015 року по липень 2015 року та інфляційних втрат за простроченими процентами в сумі 6383,74 грн. за період з серпня 2014 року по липень 2015 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов в частині вимог Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Милленниум», м. Луганськ та Приватного підприємства «Акватранс», м. Луганськ щодо стягнення солідарно 299578,47 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 42405,22 грн. прострочених процентів за користування кредитом, 2303,23 грн. простроченої комісії за управління кредитом, 2,41 грн. простроченої заборгованості за нарахованою комісією на зобов'язання щодо надання кредиту, 426,30 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом, 0, 70 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за зобов'язання щодо надання кредиту, 3421,57 грн. - 3 % річних за простроченим кредитом, 409,13 грн. - 3 % річних за простроченими процентами, 45578, 68 грн. інфляційних втрат за простроченим кредитом, 6383,74 грн. інфляційних втрат за простроченими процентами, та правомірно відмовив у задоволенні позову в іншій частині.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луганськ, м. Київ не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2015 р. у справі № 913/648/15 - залишенню без змін.

Судові витрати за апеляційне оскарження, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганськ, м.Київ на рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2015 р. у справі №913/648/15 залишити без задоволення.

2. Рішення суду Луганської області від 06.10.2015 р. у справі № 913/648/15 залишити без змін.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий Л.В. Ушенко

Судді О.Л. Агапов

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

2.позивачу

1.ГСЛО

1.у справу

1.ДАГС

.