Рішення

від 26.11.2015 по справі 761/12945/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/12945/15-ц

Провадження №2/761/5663/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 листопада 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі: Колеснік М.П., Кріт І.М., Лазоришинець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Фалькон», про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 (Відповідач), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Фалькон», про захист честі та гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди (а.с.1-3).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Маліновської В.М. від 02.06.2015р. після усунення позивачем недоліків позовної заяви за вказаним позовом відкрито провадження у цивільній справі, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні (а.с.32).

Свої вимоги Позивач мотивував тим, що 16 грудня 2014 року Відповідачем було заявлено про те, що позивач ОСОБА_1 підробляє документи. Твердження Відповідача про підробку документів отримало поширення останнім та отримало публічний характер. Так, Відповідач в своїй позовній заяві до господарського суду Київської області від 16.12.2014р. (абз.9 стор.3) зазначив, що позивачем перекручуються факти та підробляються документи та зазначається: «до чого той (Позивач) останнім часом вже вдавався (Ухвала Апеляційного суду м. Києва у справі №11-сс/796/962/2014)». В ухвалі Апеляційного суду м.Києва у справі №11-сс/796/962/2014 не міститься жодного твердження про те, що позивач, перекручує факти, а тим паче підроблює документи. Позивач вважає, що такі твердження Відповідача ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію, а також наносять йому моральну шкоду, оскільки Відповідач принизив позивача перед іншими людьми (родичі, працівники державних органів) та поширив відомості стосовно нього, про те, що він скоїв злочин та може ще скоїти (підробка документів). Крім того, дані твердження Відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи за позовом Відповідача від 16.12.2014р. Також позивач зазначив, що відповідач вважає себе учасником ТОВ «База відпочинку «Фалькон» (код ЄДРПОУ 34508813). В п.п. 3.4.4. Статуту ТОВ «База відпочинку «Фалькон» зазначено, що учасники зобов'язані утримуватися від дій, які можуть заподіяти шкоду господарській діяльності або діловій репутації Товариства та інших Учасників. Неправомірними діями Відповідача Позивачу було завдано моральної шкоди, яка виразилась в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, в зв'язку з тим, що Позивач був ображений та принижений. Враховуючи викладене, Позивач просив: 1) визнати, що поширені ОСОБА_2 відомості про те, що Позивач підробляє документи є такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність та ділову репутацію Позивача; 2) зобов'язати ОСОБА_2 припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, ділової репутації Позивача; 3) стягнути з ОСОБА_2 на користь Позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн. та судові витрати.

Відповідачем подано заперечення проти позову (а.с.38-44), в яких зазначено, що з позовної заяви ОСОБА_2 від 16.12.2014р., на яку посилається Позивач, вбачається, що Відповідач звернувся до Господарського суду Київської області з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову, у т.ч. шляхом витребування від ОСОБА_1 та ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» письмових доказів. Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2014р. порушено провадження у справі № 911/5450/14 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ «База Відпочинку «Фалькон», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна реєстраційна служба України, про визнання недійсними рішень Загальних зборів учасників ТОВ «База Відпочинку «Фалькон», пов'язаних зі змінами складу його учасників, витребування з чужого незаконного володіння частки у статутному капіталі ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» та визнання права власності на цю частку. Зокрема, вказаною ухвалою зобов'язано ОСОБА_1 та ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» подати суду відзиви на позов з документальним обгрунтуванням його доводів, а також документи і матеріали, що підтверджують направлення ОСОБА_2 повідомлення про дату, час та місце проведення та порядок денний Загальних зборів ТОВ «База Відпочинку «Фалькон», на яких було прийнято рішення про виключення ОСОБА_2 зі складу учасників товариства. Вимоги ухвали суду від 23.12.2014р., ОСОБА_1 виконані не були, тому ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2015р. розгляд справи було відкладено та повторно зобов'язано ОСОБА_1 і ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» подати суду зазначену інформацію, документи та матеріали. В рішенні господарського суду Київської області від 08.04.2015р. залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015р., зазначено, що подані представником ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» докази (копії запрошень до участі у загальних зборах, адресованих ОСОБА_2, № 01/09 від 18.08.2013р., № 04/09 від 15.10.2013р., № 06/09 від 17.12.2013р.) судом оцінено критично, оскільки, по-перше, у вказаних листах немає жодних відомостей щодо порядку денного таких зборів, по-друге, у матеріалах справи відсутні докази надсилання або вручення таких запрошень. З матеріалів реєстраційної справи ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» вбачається, що ОСОБА_2 брав участь у діяльності товариства, проте доказів проведення зборів у період з 12.04.2011р. й до моменту виключення ОСОБА_2 з числа учасників ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» суду не надано. Відтак, судом задоволені вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» про його виключення зі складу учасників товариства, оформлене протоколом № 4 від 24.01.2014р., та скасування державної реєстрації пов'язаних з цим змін до установчих документів від 30.01.2014р., номер запису 13341050006001728. Тим самим повністю спростовуються викладені у позовній заяві ОСОБА_4 твердження про те, що начебто під час розгляду господарським судом Київської області справи № 911/5450/14 не знайшло свого підтвердження припущення ОСОБА_2 про неможливість та складнощі в поданні ним доказів з огляду на ймовірність перекручення фактів та/або підроблення документів ОСОБА_1, як на підставу вжиття заходів забезпечення позову та витребування доказів, передбачених нормами ГПК України. Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009р. № 1 не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відмінну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Так, Відповідач зазначив, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам процесуального законодавства та на думку Відповідача є безпідставною та необгрунтованою, оскільки не містить жодних доказів поширення ним недостовірної інформації, яка б принижувала честь, гідність або ділову репутацію ОСОБА_1 та завдала б йому моральної шкоди.

18 вересня 2015 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування майнової та моральної шкоди (а.с.97-103).

Ухвалою суду від 22 вересня 2015 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування майнової та моральної шкоди до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ТОВ «База відпочинку «Фалькон», про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовлено (а.с.104-105).

24 листопада 2015 року від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1, ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування збитків і моральної шкоди (а.с.119-124). Протокольною ухвалою суду від 26.11.2015р. відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування збитків та моральної шкоди до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.125-127).

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, просив спростувати неправдиві відомості про Позивача, поширені Відповідачем -ОСОБА_2 в позовній заяві, поданій до господарського суду Київської області арк. 3 абз. 9 вказаної позовної заяви, шляхом розміщення тексту рішення господарського суду Київської області в загальнодержавній газеті «Урядовий кур'єр». Водночас, жодної письмової заяви про уточнення позовних вимог представник Позивача суду не надав, а відтак при вирішенні справи суд, виходячи з положень ст. 11 ЦПК України, розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих сторонами по справі.

Відповідач та Третя особа в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Позивач та Відповідач являлись учасниками ТОВ «База відпочинку «Фалькон», 74% статутного капіталу якого належить ОСОБА_1, а 26% статутного капіталу - ОСОБА_2 Окрім того Позивач та Відповідач являлись власниками 96% статутного капіталу Закритого акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Торговий дім Морозівський»), по 48% статутного капіталу кожний.

Відповідно до протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Фалькон» № 4 від 24.01.2014 (за участю ОСОБА_1, ОСОБА_6 - відсутній) було вирішено на підставі ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» виключити ОСОБА_2 зі складу учасників товариства, виплатити останньому належну йому частку у статутному капіталі - 450000,00 грн, частку у статутному капіталі 26% залишити за товариством, внести відповідні зміни в статут.

Не погоджуючись з вказаним рішенням загальних зборів товариства, ОСОБА_2 в грудні 2014 року звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 16.12.2014р. до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ «База Відпочинку «Фалькон», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Державна реєстраційна служба України, про визнання недійсними рішень Загальних зборів учасників ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» та скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «База Відпочинку «Фалькон», пов'язаних зі змінами складу його учасників, витребування з чужого незаконного володіння частки у статутному капіталі ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» та визнання права власності на цю частку. При цьому у позовній заяві ОСОБА_2 викладені обставини на обґрунтування його вимог, зокрема у 9 абз. на 3 арк. Позивач зазначив: «- подача доказів, у т.ч. письмових, на обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 згодом стане неможливою або утрудненою з огляду на ймовірність перекручення фактів та/або підробки документів ОСОБА_1, до чого той останнім часом вже вдавався (Ухвала Апеляційного суду міста Києва у справі № 11-сс/796/962/2014).» (а.с.5-12).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» та ст. 200 ЦК України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію (ст. 6 Закону).

Згідно ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до ст. 275 ЦК України, захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Відповідно частин 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова від 27.02.2009р. № 1), юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

На підтвердження порушення особистих немайнових прав Позивача внаслідок недостовірності поширеної щодо нього інформації у позовній заяві Відповідача від 16.12.2014р., поданій до господарського суду Київської області, Позивач зазначив, що Відповідач принизив його перед іншими людьми (родичі, працівники державних органів) та поширив відомості стосовно нього, про те, що він скоїв злочин та може ще скоїти (підробка документів) внаслідок чого Позивач сильно переживав, хвилювався і на запитання про те, чи скоював він злочин, повинен був постійно пояснювати всім, що ніякого злочину не скоював.

Позивач зазначив, що твердження Відповідача про нібито перекручування фактів з боку Позивача та підробка документів, не знайшли свого підтвердження а ні в ухвалі Апеляційного суду м. Києва у справі № 11-сс/796/962/2014, а ні під час розгляду справи за позовом Відповідача від 16.12.2014р. в господарському суді Київської області.

Так, рішення господарського суду Київської області від 08.04.2015р. у справі № 911/5450/14 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» про визнання недійсним рішень, скасування державної реєстрації, стягнення суми та визнання права власності, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015р. (а.с.80-88), оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_2 не повідомлявся про час проведення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Фалькон», відповідачами не доведено факту невиконання або неналежного виконання позивачем як учасником товариства своїх обов'язків, або факту перешкоджання діяльності товариства, - позов задоволено частково: - визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Фалькон» про виключення ОСОБА_2 зі складу учасників товариства, оформлене протоколом № 4 від 24.01.2014р., та скасовано державну реєстрацію пов'язаних з цим змін до установчих документів від 30.01.2014, номер запису 13341050006001728; - визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Фалькон» про включення до складу учасників ОСОБА_3, оформлене протоколом від 17.02.2014р. та скасовано державну реєстрацію пов'язаних з цим змін до установчих документів від 18.02.2014, номер запису 13341050007001728; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.73-79).

При цьому, як вбачається з матеріалів цивільної справи, ОСОБА_7 звертаючись з відповідною позовною заявою від 16.12.2014р. до господарського суду Київської області, окрім позовних вимог про визнання недійсними рішень Загальних зборів учасників ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» та скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «База Відпочинку «Фалькон», пов'язаних зі змінами складу його учасників, витребування з чужого незаконного володіння частки у статутному капіталі ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» та визнання права власності на цю частку, просив суд також вжити заходів до забезпечення позову шляхом, зокрема витребування у ОСОБА_1, ТОВ «База Відпочинку «Фалькон» відповідних документів і матеріалів, а саме: письмове повідомлення про проведення загальних зборів ТОВ «База відпочинку «Фалькон», на яких Відповідача було виключено зі складу учасників товариства, докази його відправлення та/або вручення ОСОБА_2, необхідність застосування яких обгрунтовувалась зокрема і 9 абз. 3 арк. позовної заяви щодо ймовірності перекручення фактів та/або підробки документів ОСОБА_1, до чого той останнім часом вже вдавався (Ухвала Апеляційного суду міста Києва у справі № 11-сс/796/962/2014).

Поряд з цим з матеріалів цивільної справи судом також встановлено, що Відповідач -ОСОБА_2 неодноразово звертався до правоохоронних органів з заявами про вчинення кримінального правопорушення, зокрема щодо вчинення дій невстановленою особою, а саме: підроблення підпису в офіційних документах ЗАТ «ТД Морозівський» від 22.03.2011р. (кримінальне провадження № 12014100060003010, дата внесення до ЄРДР 30.05.2014р.) (а.с.62) та щодо вчинення дій невстановленими особами, які зловживали своїми службовими повноваженнями, всупереч інтересам юридичної особи, перебуваючи у змові, що призвели до розтрати майна ПрАТ «Торговий дім Морозівський», шляхом незаконного відчуження корпоративних прав у ТОВ «Енергоконтракт», обернувши їх у свою власність, в результаті чого завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам юридичної особи (кримінальне провадження № 42013110060000449, дата внесення до ЄРДР 03.07.2013р.) (а.с.63).

Так, за матеріалами кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42013110060000449 від 03.07.2013р. на підставі постанови про призначення почеркознавчої експертизи, яку було винесено 08.10.2013р. старшим слідчим СВ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_8, згідно висновку експерта №365 від 25.10.2013 року, встановлено, що перед експертом було поставлено питання про те чи виконано підпис у Протоколі Реєстраційної комісії позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «Торговий дім Морозівський» від 22.03.2011 року в графі Голова реєстраційної комісії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1? Згідно вказаного висновку експерта, підпис у «Протоколі Реєстраційної комісії позачергових загальних зборів акціонерів Закритого товариства «ТД Морозівський» від 22 березня 2011 року в графі Голова реєстраційної комісії, виконано не ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.50-54).

Разом з тим, в подальшому кримінальне провадження № 42013110060000449 було закрито постановою старшого слідчого СВ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві Забродського Р.М. від 08.05.2014р. в зв'язку з чим, ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, який своєю ухвалою від 23.05.2014р. відмовив в задоволенні скарги ОСОБА_2 на зазначену постанову про закриття кримінального провадження.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 червня 2014 року у справі № 11-сс/796/962/2014, на яку посилався ОСОБА_2 у позовній заяві до господарського суду м.Києва, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2014 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого від 08 травня 2014 року про закриття кримінального провадження № 42013110060000449, скасовано та постановлено нову ухвалу, якою задоволено скаргу ОСОБА_2 та скасовано постанову старшого слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Забродського Р.М. від 08 травня 2014 року про закриття кримінального провадження № 42013110060000449 (а.с.45-49).

Дослідженням тексту вказаної ухвали Апеляційного суду м. Києва від 10.06.2014р. судом з'ясовано, що 21 червня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до прокуратури Печерського району м. Києва з повідомленням про вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 364-1, 365-1 КК України, в якому зазначив, що ОСОБА_9, будучи директором ПрАТ «Торговий дім Морозівський», діючи умисно, всупереч вимогам ст. 71 ЗУ «Про акціонерні товариства», тобто з перевищенням своїх повноважень, перебуваючи у змові з ОСОБА_10 та ОСОБА_1, здійснила незаконне відчуження часток у статутному капіталі ТОВ «Енергоконтракт» на користь ОСОБА_10 і ОСОБА_1, чим завдала матеріальну шкоду юридичній особі - ПрАТ «Торговий дім Морозівський», акціонером якої з 50 % акцій він являється. Крім того, ОСОБА_2 зазначив у повідомленні про те, що ОСОБА_10, як голова наглядової ради ПрАТ «Торговий дім Морозівський», неправомірно отримала вигоду, набувши у власність корпоративні права у ТОВ «Енергоконтракт», відповідальність за що передбачена ст. 368-2 КК України. 03 липня 2013 року за заявою ОСОБА_2 внесені відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110060000449 із визначенням попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України і розпочато досудове розслідування. 08 травня 2014 року постановою старшого слідчого СВ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві Забродського Р.М. кримінальне провадження № 42013110060000449 закрито у зв'язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в діях ОСОБА_9 Разом з тим, скасовуючи постанову старшого слідчого СВ Печерського РУ ГУМВС України від 08.05.2014р. про закриття кримінального провадження, Апеляційний суд м. Києва зокрема зауважив, що поза увагою слідчого залишилось й твердження ОСОБА_2 про те, що Протокол № 1 Реєстраційної комісії позачергових загальних зборів ЗАТ «Торговий дім Морозівський» від 22 березня 2011 року має ознаки підробки. При цьому, слідчий не з'ясував, чи має це значення, з огляду на зміст повідомлення ОСОБА_2 про вчинені кримінальні правопорушення, для правильного встановлення фактичних обставин кримінального провадження, а в постанові про закриття кримінального провадження лише вказав, що в результаті дослідження цього питання отримані протилежні висновки спеціалістів.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1, у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зі змісту абзацу 9 на стор. 3 позовної заяви Відповідача від 16.12.2014р. до господарського суду Київської області вбачається, що ОСОБА_2 обгрунтовував необхідність витребування доказів у Відповідачів по справі (певних документів) припущенням, що документи можуть спотворитись, і як приклад, посилався на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 10.06.2014р. у справі № 11-сс/796/962/2014 щодо скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, що стосується перевірки повідомлення ОСОБА_2 щодо можливої підробки зокрема ОСОБА_1 документів Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Морозівський», відтак, саме господарський суд Київської області, вирішуючи питання про задоволення вимоги ОСОБА_2 про витребування доказів мав надати належну правову оцінку даному обґрунтуванню.

Відповідно до п.19. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно п. 19 зазначеної Постанови, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції

Таким чином, суд дійшов висновку, що інформація, яка міститься в абзаці 9 на сторінці 3 позовної заяви ОСОБА_2 від 16.12.2014р. до господарського суду Київської області, викладена у вказаній позовній заяві як оціночні судження останнього, а саме як фактично припущення останнього, оскільки викладена в позові інформація не є ствердженням та не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані, а містить лише думки та переконання ОСОБА_2, щодо можливих дій, вчинених Позивачем, зважаючи на висновки викладені в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 10.06.2014р.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, у відповідності з п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно вимог, ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995р., із подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У підтвердження своїх моральних страждань у зв'язку з розповсюдженням інформації з боку Відповідача, позивач зазначив, що такі страждання та переживання, призвели до порушення душевної рівноваги, в зв'язку з тим, що Позивач був ображений та принижений.

Як при зверненні до суду, так і в ході розгляду справи, позивачем не було підтверджено допустимими доказами факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також, з чого він виходив, оцінюючи шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Разом з тим, слід зазначити, що в прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 не зазначив, яка саме інформація є недостовірною та підлягає спростуванню, як така, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а також не визначив способу спростування такої інформації. В судовому засіданні представник Позивача зазначив, що необхідно спростувати інформацію, яка міститься в 9 абзаці на 3 сторінці позовної заяви Відповідача від 16.12.2014р. до господарського суду Київської області шляхом розміщення тексту рішення господарського суду Київської області від 08.04.2015р. в газеті «Урядовий Кур'єр», проте письмових уточнень чи доповнень до позовної заяви представником Позивача не надано.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 3, 32, 34 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 5, 6, 47-1 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 15, 16, 23, 200, 201, 275, 277, 297, 299, 1167 ЦК України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Фалькон», про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: