Постанова

від 19.11.2015 по справі 808/3492/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року (о 15 год. 35 хв.) Справа № 808/3492/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом ММК»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дом ММК» (далі - ТОВ «Торговий дом ММК», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.02.2015 №0000232202 щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 99 868,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 24 967,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема, вказує, що на підтвердження наявності господарської операції з ПП «Еко-лідер», ТОВ «Будактив ТМ», ТОВ «Біз-гард» та, відповідно, понесення витрат та сплати (нарахування) податку на додану вартість позивач надав відповідачу до перевірки в повному обсязі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення господарських операцій і їх спрямованість на настання реальних правових наслідків. Зазначає, що первинні документи повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки складені на паперових носіях, мають всі необхідні реквізити, передбачені нормами даного закону, підписані відповідальними особами та скріплені печатками сторін, що брали участь у здійсненні господарської операції та містять необхідні для цілей оподаткування відомості щодо товарів та переліку робіт, поставлених та виконаних названими підприємствами та їх вартість. При цьому, актом перевірки не зафіксовано та податковою інспекцією не доведено факту підроблення первинних документів по взаємовідносинах позивача з вказаними контрагентами та факту їх неналежного оформлення. Придбаний товар був використаний у власній господарській діяльності, а саме в подальшому реалізований іншим контрагентам позивача. Посилається на позицію Верховного Суду України та вважає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. На думку представника позивача, несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо ним виконано усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та просить суд його скасувати, а позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 15.09.2015 №1426/08/10-01-03. Зокрема, зазначає, що в період, що перевірявся ПП «Еко - лідер» по відношенню до ТОВ «ТД ММК» вступав виконавцем послуг на підставі договору від 24.07.2014 №20142407/У від 24.07.2014, проте позивачем надано до перевірки ТТН, в яких вказано Замовника ПП «Еко - лідер» та не вказано авто перевізника. Крім того, вказаним контрагентом не задекларовано податкові зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем за серпень 2014 року. Відповідачем отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Еко-лідер» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 01.09.2014 №2664/26-55-22-08/34068957 від 01.09.2014, згідно якого за юридичною адресою підприємство не знаходиться, у нього відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. ОСОБА_3 вказує, що позивачем не надано первинні документи, які підтверджують транспортування металу для обробки від ТОВ «ТД ММК» до ТОВ «Будактив-ТМ» за договором від 14.08.2014 №1408/2/ОСОБА_3 чином, на думку представника відповідача, постачання ТМЦ по ланцюгу ПП «Еко-лідер» за період серпень 2014 року, ТОВ «Будактив-ТМ» та ТОВ «Біз-гард» за період вересень 2014 року до позивача фактично не відбувалось, проведено лише документування фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет ТОВ «ТД ММК». Отже, вважає, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяла відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам державної податкової служби прав, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Торговий дом ММК» (ідентифікаційний код 36842720) є юридичною особою, яка зареєстрована 19.11.2009, про що свідчить виписка Серія ААВ №496489 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом встановлено, що на адресу позивача неодноразово надходили письмові запити ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, на які позивачем були надані завірені копії підтверджуючих взаємовідносини з зазначеними контрагентами документів (запит № 1004/10/08-30-15-03 від 04.12.2014 щодо взаємовідносин з ТОВ «Будактив-ТМ» та ТОВ «Біз-гард» за вересень 2014 року - відповідь на нього з підтверджуючими документами на 88 аркушах вих. № 1212/1 від 12.12.2014; запит вих. № 27417/10/08-30-22-11 від 25.12.2014 щодо взаємовідносин з ПП «Еко-лідер» за перід серпень 2014 року - відповідь на нього з підтверджуючими документами на 24 аркушах вих. № 2412/1 від 24.12.2014), копії містяться в матеріалах справи.

На підставі наказу від 25.12.2014 №101 «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки» та згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.79.1, 79.2 ст.79 період з 25.12.2014 по 29.12.2014 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна не виїзна позапланова перевірка ТОВ «Торговий дом ММК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Еко-лідер» за період серпень 2014 року, ТОВ «Будактив-ТМ» та ТОВ «Біз-гард» за період вересень 2014 року, за результатами якої складений відповідний акт від 12.01.2015 №1/08-30-22-11/36842720.

ОСОБА_4 перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

ст. 1, п. 2 ст. 3, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», пп.1.1, 1.2 п.1, пп. 2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п.198.6 ст. 198, п.200.1 та 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, перевіряємим підприємством завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 99 868 грн., в тому числі по періодам:

за серпень 2014 року 21 613 грн.;

за вересень 2014 року 78 255 грн.

Не погоджуючись із висновками викладеними у ОСОБА_4, позивачем 28.01.2015 на зазначений ОСОБА_4 були подані заперечення №2701/1 від 27.01.2015, на які була отримана відповідь № 970/10/08-30-22-02 від 03.02.2015, згідної якої заперечення на акт перевірки подані ТОВ «ТД ММК» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області з порушенням терміну визначеного п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим залишаються без розгляду.

На підставі ОСОБА_4 та вказаних порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000232202 від 03.02.2015, за яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 124 835,00 грн., з яких за основним платежем - 99 868,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 967,00 грн.

На зазначене податкове повідомлення - рішення ТОВ «Торговий дом ММК» була подана скарга № 1202/1 від 12.02.2015 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, проте, згідно Рішення про результати розгляду первинної скарги № 1776/10/08-01-100413 від 09.04.2015 залишено без змін оскаржуване рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, а скаргу - без задоволення.

ТОВ «Торговий дом ММК» була подана повторна скарга від 17.04.2015 №1704/1 до Державної фіскальної служби України. Рішенням від 10.06.15 № 12070/9/99-55-10-01-04-25 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення відповідача залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність за визначенням, наведеним у пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 - 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті ПК України перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних..

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

ОСОБА_4 з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV також визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. ОСОБА_3 реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ОСОБА_4 з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 24.07.2014 між позивачем («Замовник») та ПП «Еко-лідер» («Підрядник») укладений договір №20142407/У, згідно якого Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням Замовника з використанням матеріалів Замовника та своїм устаткуванням, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи. Характеристика робіт: обробка металу, а саме роботи з розкрою металевого листа; гнуття, порізка, згідно заявок Замовника, узгоджених з Підрядником. Форма розрахунків: безготівкова. Порядок розрахунків: оплата за виконані роботи здійснюється Замовником за умови отримання від Підрядника належно оформлених у встановленому чинним законодавством порядку актів, податкової накладної. Умови поставки: виготовлена продукція, деталі доставляються на склад Замовника, який розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 3 за рахунок Підрядника.

01.08.2014 позивачем у ТОВ «Агро-сел» придбано матеріали: лист оцинкований 0,55 у кількості 3,25 т, що підтверджується видатковою накладною №322 від 01.08.2014, рахунком на оплату №458 від 31.07.2014, які в подальшому передано ПП «Еко-лідер» згідно актів приймання - передачі матеріалів в переробку від 01.08.2014 №0108, від 08.08.2014 №0808, від 08.08.2014 №1208, від 15.08.2014 №1508.

На виконання умов договору згідно специфікації ПП «Еко-лідер» надано послуги з різка металу, на які виписано (оформлено) акти надання послуг від 06.08.2014 №602 всього на суму 42809,60 грн., від 08.08.2014 №603 всього на суму 17 198,00 грн., від 12.08.2014 №604 всього на суму 49 177,00 грн., від 15.08.2014 №605 всього на суму 20 491,00 грн. Факт придбання позивачем у контрагента послуг підтверджується також податковими накладними від 06.08.2014 №378 на суму ПДВ 7 134,93 грн., від 08.08.2014 №379 на суму ПДВ 2 866,33 грн., від 12.08.2014 №380 на суму ПДВ 8 196,17 грн., від 15.08.2014 №381 на суму ПДВ 3 415,17 грн., складеними ПП «Еко-лідер». Транспортування здійснювалось транспортом Підрядника, що також вбачається з товарно-транспортних накладних від 01.08.2014 №0108/Т, від 06.08.2014 №0608/Т, від 08.08.2014 №0808/Т, від 12.08.2014 №1208/Т, від 15.08.2014 №1508/Т. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі частково у сумі 107 249,12 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача, відкритому у ПАТ «Перший український міжнародний банк».

ОСОБА_4 пояснень представника позивача та наданих первинних документів судом встановлено, що в подальшому отримана від ПП «Еко-лідер» готова продукція була реалізована ТОВ «НВП «Ріст».

04.08.2014 між позивачем («Замовник») та ТОВ «Будактив-ТМ» («Підрядник») укладений договір підряду №1408/2/П, згідно якого Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням Замовника з використанням матеріалів Замовника та своїм устаткуванням, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи. Характеристика робіт: обробка металу, а саме роботи з розкрою металевого листа; гнуття, порізка, згідно заявок Замовника, узгоджених з Підрядником. Форма розрахунків: безготівкова. Порядок розрахунків: оплата за виконані роботи здійснюється Замовником за умови отримання від Підрядника належно оформлених у встановленому чинним законодавством порядку актів, податкової накладної. Умови поставки: виготовлена продукція, деталі доставляються на склад Замовника, який розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 3 за рахунок Підрядника.

Підприємство-позивачем придбано у ТОВ «Юнітон» металевий лист різної товщини, що підтверджується прибутковою накладною №739 від 29.08.2014, а також у ТОВ «Агро-сел» матеріали: лист оцинкований 0,55 у кількості 3,047 т та 3,55 т, що підтверджується видатковою накладною №358 від 29.08.2014, рахунком на оплату №513 від 27.08.2014 та видатковою накладною №378 від 05.09.2014, рахунком на оплату №545 від 04.09.2014, які в подальшому передано ТОВ «Будактив-ТМ» згідно актів приймання - передачі матеріалів в переробку від 28.07.2014 №2808/1, від 05.09.2014 №0509/1, від 29.08.2014 №2908/1, від 11.09.2014 №1109, про що також свідчать звіти про перероблену сировину від 01.09.2014 №8/1, від 05.09.2014 №43/1, від 08.09.2014 №59/1, від 16.09.2014 №122/1.

На виконання умов договору згідно специфікацій ТОВ «Будактив-ТМ» надано послуги з різка та лазерної різки металу, на які виписано (оформлено) акти надання послуг від 01.09.2014 №8 всього на суму 45 784,00 грн., від 05.09.2014 №43 всього на суму 44 391,65 грн., від 08.09.2014 №59 всього на суму 52 562,80 грн., від 11.09.2014 №88 всього на суму 45 655,50 грн., від 16.09.2015 №122 всього на суму 55 390,00 грн. Факт придбання позивачем у контрагента послуг підтверджується також податковими накладними від 01.09.2014 №8 на суму ПДВ 7 630,67 грн., від 05.09.2014 №43 на суму ПДВ 7 398,61 грн., від 08.09.2014 №59 на суму ПДВ 8 760,47 грн., від 11.09.2014 №88 на суму ПДВ 7 609,25 грн., від 16.09.2014 №122 на суму ПДВ 9 231,67 грн., складеними ТОВ «Будактив-ТМ». Транспортування здійснювалось транспортом Підрядника, що також вбачається з товарно-транспортних накладних від 01.09.2014 №8/Т, від 05.09.2014 №43/Т, від 08.09.2014 №59/Т, від 11.09.2014 №88/Т, від 16.09.2014 №122/Т. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі частково у сумі 195 000,00 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача, відкритому у ПАТ «Перший український міжнародний банк».

ОСОБА_4 пояснень представника позивача та наданих первинних документів судом встановлено, що в подальшому отримана від ТОВ «Будактив-ТМ» готова продукція була частково реалізована ТОВ «НВП «Ріст», частково використана у власному виробництві, що підтверджується калькуляцією собівартості продукції тощо.

01.09.2014 між ТОВ «Торговий дом ММК» («Покупець») та ТОВ «Біз-гард» («Постачальник») укладений договір поставки №132, згідно якого Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця товар відповідно до замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплачувати його за цінами Постачальника на умовах даного Договору. На підставі отриманого усного або письмового замовлення Постачальник виписує Рахунок на кожну окрему партію товару. Підтвердженням замовлення є виставлений рахунок на оплату товару. Ціни на товар, що поставляється згідно Договору зазначаються у Рахунках, які є невід'ємними частинами даного договору. Оплата у розмірі 100% суми Видаткової накладної по кожній партії товару. Вид розрахунків: оплата здійснюється в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Найменування товару, його кількість указується в Видаткових накладних. Умови поставки: постачання на склад Замовника, який розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 3 за рахунок Постачальника.

На виконання умов договору ТОВ «Біз-гард» поставлено товар, на який виписано (оформлено) видаткові накладні від 03.039.2014 №23 на суму 32 580,60 грн., від 04.09.2014 №29 на суму 22 015,60 грн., від 15.09.2014 №159 на суму 34 386,25 грн., від 19.09.2014 №196 на суму 46 780,90 грн., від 22.09.2014 №235 на суму 55 120,00 грн., від 30.09.2014 №329 на суму 34 865,80 грн. Факт придбання позивачем у контрагента товарів підтверджується також податковими накладними від 03.09.2014 №23 на суму ПДВ 5 430,10 грн., від 04.09.2014 №29 на суму ПДВ 3 669,27 грн., від 15.09.2014 №159 на суму ПДВ 5 731,04 грн., від 19.09.2014 №196 на суму ПДВ 7 796,62 грн., від 22.09.2014 №235 на суму ПДВ 9 186,67 грн., від 30.09.2014 №329 на суму ПДВ 5 810,97 грн., складеними ТОВ «Біз-гард». Транспортування здійснювалось транспортом Постачальника, що також вбачається з товарно-транспортних накладних від 03.09.2014 №23, від 04.09.2014 №29, від 15.09.2014 №159, від 19.09.2014 №196, від 22.09.2014 №235, від 30.09.2014 №329. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі згідно виставлених рахунків на оплату від 03.09.2014 №23, від 04.09.2014 №29, від 15.09.2014 №159, від 19.09.2014 №196, від 22.09.2014 №235, від 30.09.2014 №329 частково у сумі 195 000,00 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача, відкритому у ПАТ «Перший український міжнародний банк».

ОСОБА_4 пояснень представника позивача та наданих первинних документів судом встановлено, що в подальшому отримана від ТОВ «Біз-гард» готова продукція була використана у власному виробництві та реалізована кінцевим покупцям.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару. Під час перевірки позивачем були надані всі документи в підтвердження взаємовідносин ТОВ «Торговий дом ММК» з вищезазначеними контрагентами (договори, специфікації, акти приймання-передачі, акти надання послуг, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, виписки по рахунках тощо), що саме представником відповідача не заперечено.

Щодо не зазначення у товарно-транспортних накладних авто перевізника суд наголошує, що визначальним критерієм для підтвердження платника податку на податковий кредит є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товару (послуг), що використовуються таким платником податку у своїй господарській діяльності.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару (послуг) і його використання у власній господарській діяльності, не відповідність або навіть відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Підставами для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації або, як виняток, заяви зі скаргою на постачальника, бухгалтерської довідки або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 ПК України. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Отже, згідно з отриманих від контрагентів податкових накладних позивач також мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Складені контрагентами позивача податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку оформлення, містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами прав.

Враховуючи наявність у ТОВ «Торговий дом ММК» податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаного товару були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо їх невідповідності вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, контрагенти позивача на момент здійснення операцій зареєстровані у встановленому законом порядку як платники ПДВ, тому позивачем цілком правомірно включені суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Із матеріалів справи також вбачається, що придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, а саме перероблено та реалізовано контрагентам, що підтверджується наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Щодо господарської діяльності контрагентів позивача ПП «Еко-лідер», ТОВ «Будактив ТМ», ТОВ «Біз-гард» та посилання представника відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності суб'єктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, підприємство не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентами, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що компанія заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, відповідно до роз'яснення Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так, акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торговий дом ММК» з питань дотримання вимог податкового законодавства містить посилання на певні ознаки фіктивності вказаних контрагентів із посиланням, зокрема, на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту ПП «Еко-лідер».

Проте, на думку суду, акти про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання не створює юридичних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту ані для самого суб'єкта господарювання, ані для його контрагентів. Оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані данні податкового обліку.

В акті працівниками податкового органу зроблені висновки про фіктивність угод, що укладались контрагентами без наявності відповідних судових рішень, як це передбачено діючим законодавством України. Суд зауважує, що твердження представника відповідача ґрунтуються майже виключно на фактах, що викладені в ОСОБА_4 перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, під час розгляду справи суду надано не було. Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності контрагентів відповідачем суду також не надано.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в ОСОБА_4, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених ОСОБА_4 порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем, то відповідно і сума штрафних санкцій є необґрунтованою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 03.02.2015 №0000232202 щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 99 868,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 24 967,00 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ММК» судові витрати у розмірі 249,67 грн. (двісті сорок дев'ять гривен шістдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак