Постанова

від 03.12.2015 по справі п/811/3048/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 року справа № П/811/3048/15

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області

до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград"

про стягнення в дохід державного бюджету коштів в сумі 27094,70 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Державна фінансова інспекція в Кіровоградській області звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", в якому просить стягнути в дохід державного бюджету кошти, отримані без встановлених законом підстав та з порушенням законодавства в сумі 27094,70 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в результаті проведеної планової ревізії фінансово-господарської діяльності ОКВП "Дніпро-Кіровоград" встановлено ряд порушень, які зафіксовані в акті №06-09/78 від 20.03.2012 року. З метою усунення виявлених порушень Інспекцією винесено лист-вимогу №19.04.2012р. №11-06-14-14/2430.

Позивач зазначає, що в ході ревізії встановлено факт нанесення збитків виявлених порушень, які залишилися невідшкодованими, на загальну суму 27094,70 грн.

Відповідачем до суду подано заперечення на адміністративний позов відповідно до змісту якого позовні вимоги не визнаються у повному обсязі (а.с.58-60).

Представниками сторін надано до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.74,161).

Відповідно до ч. 6 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України - особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, здійснення подальшого розгляду справи можливо у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали дійшов наступних висновків.

У період з 23.12.2011 року по 22.06.2015 р. посадовими особами державної фінансової інспекції в Кіровоградській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ОКВП "Дніпро-Кіровоград" за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами приведеної ревізії складено акт №06-09/78 від 20.03.2012 року (а.с.17-33).

На підставі вищезазначеного акта ревізії, фінансовою інспекцією вручено відповідачу лист-вимогу №11-06-14-14/2430 від 19.04.2012р. про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань (а.с.34-42).

Не погодившись з вказаним листом-вимогою, ОКВП "Дніпро-Кіровоград" оскаржило її в судовому порядку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 року по справі №1170/2а-1959/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року, позовні вимоги підприємства задоволено частково, визнано протиправними та скасовано п.2,4,6,7,8,9,10,20 листа-вимоги ДФІ в Кіровоградській області від 09.04.2012 року №11-06-14-14/2430.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 23.07.2015року (справа №К/800/5099114) касаційну скаргу фінансової інспекції задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування пунктів 2,4,6,7,8,9,13,20 листа-вимоги. При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що в зв'язку з тим, що збитки стягуються в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, підстави та правильність їх обчислення перевіряє суд при розгляді справи за позовом про їх стягнення, а не в порядку визнання такої вимоги протиправною та її скасування(а.с.50-55).

У відповідності з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В зв'язку з не усуненням порушень, встановлених п. 2,4,6,7,8,9,13,20 листа-вимоги, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Як передбачено ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно п.п.4 п.4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У п.6 Положення встановлено, що для виконання покладених на неї завдань Держфінінспекція України має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.п.7, 10, 13 ст.10 Закону України В«Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в УкраїніВ» №2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Щодо порушення встановленого п.2 листа - вимоги судом встановлено наступні обставини.

З акту ревізії вбачається, що відповідно до наказу по ОКВП "Дніпро-Кіровоград" від 13.07.2009 року №182 "Про організацію діяльності кімнати тимчасового проживання" (а.с.149), для забезпечення процесу навчання та з метою створення умов відпочинку слухачів при навчальному центрі обладнана кімната тимчасового проживання (гуртожиток).

Пунктом 1.2 зазначеного наказу, при наявності вільних місць, надано дозвіл на розміщення бажаючих осіб (не працівників підприємства), з обов'язковим внесенням грошових коштів в касу підприємства.

З метою виконання вказаного наказу, ОКВП "Дніпро-Кіровоград" розроблено та затверджено розрахунок плати на 2010 та 2011 роки. Згідно зазначеного розрахунку, загальна вартість одного ліжко-місця на добу становить 30,00 грн. (а.с.150-151).

Під час проведення аналізу зазначених розрахунків встановлено, що до суми не включено вартість опалення приміщення, в якому розташовано кімнату відпочинку. Так, в ході ревізії начальником планово - економічного відділу підприємства ОСОБА_1 проведено розрахунок вартості опалення за 1 ліжко-місце на добу, який в 2009 році складав - 5,95 грн., в 2010 році - 4,13 грн., в 2011 році - 5,30 грн.(а.с.152-153).

В силу норм ч.ч.1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до норм п. 1 ст. 42, п. 1 ст. 67 цього Кодексу підприємництвом є на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою отримання прибутку, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

В зв'язку з цим, позивач проводить господарську діяльність з надання послуг з тимчасового проживання в гуртожитку на основі власного комерційного розрахунку та комерційного ризику згідно зі статтями 42 та 44 Господарського кодексу України.

Під час судового розгляду встановлено, що в навчальному центрі підприємства обладнана лише одна кімната для тимчасового проживання. Сам навчальний центр розташований в адміністративній будівлі підприємства. Послуги з теплопостачання, які надаються підприємству, використовуються для опалення саме цієї адміністративної будівлі разом з навчальним центром. Такі послуги спрямовані на забезпечення належних умов праці для працівників підприємства. Система централізованого теплопостачання є нерозривною. Послуги з теплопостачання споживаються підприємством незалежно від того, чи проживають в кімнаті гуртожитку слухачі навчального центру, а також з урахуванням умов проживання в кімнаті для відпочинку. Тобто, оплата послуг за опалення не ставиться в залежність від надання послуг з тимчасового розміщення слухачів. Таким чином, у зв'язку з наданням позивачу послуг теплопостачання, у вартість послуги з тимчасового проживання не було включено затрат по цій комунальній послузі.

Позивачем, в п.2 листа - вимоги, з метою усунення виявлених порушень, ставиться питання про стягнення з осіб, винних у занижені "Розрахунку оплати за надання послуг тимчасового розміщення слухачів навчального центру ОКВП "Дніпр-Кіровоград", шкоду у порядку та в розмірах, встановлених ст.ст.130-136 КЗпП України.

При цьому,суд зазначає, що під час судового розгляду позивачем не надано жодного доказу недоотримання такої вигоди, оскільки як зазначено в акті ревізії, послуги з розміщення слухачів надавались стороннім підприємствам, установам та організаціям. В 2010 р. укладено договір з надання послуг з надання місць для короткострокового проживання з Кіровоградським обласним центром зайнятості, а в 2011 р. такі договори на проживання укладались з міськрайонним та районними центрами зайнятості Кіровоградської області.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 22116,24 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо пункту 4 листа - вимоги, суд зазначає наступне.

В акті ревізії зазначено, що ОКВП "Дніпро-Кіровоград" в порушення ст.97 Кодексу законів про працю України, ст.ст.5,14,15 Закону України "Про оплату праці" зайво нарахована заробітна плата прибиральникам виробничих приміщень у загальній сумі 2459,24 грн., що призвело до зайвого перерахування коштів до державних бюджетів у сумі 931,31 грн. Ревізорами зазначено, що замість посадових окладів прибиральників виробничих приміщень в розмірі 756 грн., які встановлені в Колективному договорі, фактично нараховувався та виплачувався оклад в розмірі 869 грн.

В зв'язку з зазначеними висновками позивач в п.4 вимоги вимагав від відповідача стягнення 2459,24 грн. зайво здійснених виплат, з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених ст.ст.127,136 КЗпП України, а у випадку відмови в добровільному відшкодуванні, проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення зайво виплачених коштів, в іншому випадку, стягнути з винної особи зайво виплачені кошти в сумі 2459,24 грн. у порядку та розмірах встановлених ст.ст.133-136 КЗпП України.

Згідно з розділом 1 та п.11.3 Галузевої угоди, укладеної між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007-2009 р. від 15.06.2007 р. № 2 та Галузевої угоди, укладеної між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 р., визначено, що норми і положення галузевої угоди є мінімальними гарантіями і її положення є обов'язкові для врахування на подальших рівнях колективних переговорів як мінімальні гарантії.

Згідно з пунктом 3.1.3 Галузевої угоди укладеної між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007-2009 р. від 15.06.2007 р. № 2, мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника 1 розряду -у розмірі не менше 120 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

З 01 липня 2009 р. ОКВП "Діпро-Кіровоград" встановлено мінімальну місячну тарифну ставку робітника І розряду основного виробництва в розмірі 983,63 грн. Мінімальна місячна тарифна ставка була обрахована виходячи з мінімальної заробітної плати встановленої Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік " в розмірі 630 грн. та підвищуюючого коефіцієнта 1,2 (120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом) та 1,3 (експлуатація обладнання систем водозабезпечення та водовідведення) встановлених п. 3.1.3 та Додатком № 2 Галузевої угоди між Міністерством ЖКГ України та Центральним комітетом профспілки на 2007-2009 роки. Тобто, мінімальна місячна тарифна ставка бала визначена за формулою: мінімальна заробітна палат в 630 грн. х на коефіцієнт 1,2 та х коефіцієнт 1,3.

Внесеними в вересні 2009 р. зміни до Колективного договору підприємства на 2007-2010 р.р. був встановлений місячний оклад для прибиральників виробничих приміщень починаючи з вересня 2009 р. в розмірі 756 грн. (а.с.132-136). Місячний посадовий оклад встановлений виходячи із мінімальної заробітної плати 630 грн. та підвищуючого коефіцієнта 1,2. Разом з тим, при обрахунку місячного окладу для прибиральників виробничих приміщень відповідачем не було враховано, що Галузевою угодою (додаток № 2) для прибиральників виробничих приміщень встановлено коефіцієнт співвідношення мінімальної місячної тарифної ставки за просту некваліфіковану роботу в розмірі 1,2. Оклад прибиральниць позивачем визначався за формулою: мінімальна заробітна палат в 630 грн. яка встановлена на підприємстві по Колективному договору х на коефіцієнт 1,2 згідно з п. 3.1.3 Галузевої угоди та х на коефіцієнт 1,2 згідно з додатком № 2 до Галузевої угоди. Рішення про встановлення розміру посадових окладів було викладено в наказі генерального директора № 173 від "06" липня 2009 року про затвердження штатного розкладу працівників підприємства із встановленням для даної категорії працівників посадового окладу в розмірі 869 грн.

За таких обставин, висновок про нанесений підприємству збитку внаслідок зайвої виплати прибиральникам виробничих приміщень заробітної плати є, на думку суду, помилковим.

Статтею 1215 Цивільного кодексу України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та іншу грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Вимога ДФІ про звернення відповідача до працівників щодо добровільного повернення отриманих коштів та проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення виплачених сум державної допомоги суперечить чинному законодавству України. Тобто, сам факт покладення обов'язку на підприємство щодо звернення до суду з позовом, який суперечить нормам Цивільного Кодексу України є неправомірним, оскільки звернення до суду - це право, а не обов'язок, отже ніхто не може вимагати від особи звертатись до суду з позовом в разі її небажання.

Статтею 127 КЗпП України визначені умови, підстави та обмеження відрахувань із заробітної плати працівників. Дія цієї правової норми поширюється також на випадки відшкодування шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 132 КЗпП України встановлено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Статті 133, 134 КЗпП України передбачають випадки повної та неповної відповідальності.

Статтею 136 вказаного Кодексу визначений порядок покриття шкоди, заподіяної працівником, зокрема, згідно з ч.1 названої статті покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Поряд з цим, фінансова інспекція зазначила декілька способів виконання п.4 вимоги - це стягнення з осіб які отримали заробітну плату, а у випадку їх відмови проведення претензійно-позовної роботи, або стягнення з винної особи зайво виплачених коштів, при цьому не зазначаючи хто саме ця винна особа і хто повинен вказати, що саме ця особа винна.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення коштів зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати на загальну суму 2459,23 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з ОКВП "Дніпро-Кіровоград" матеріальної шкоди (збитків) загальною сумою 1529,04 грн. (пункт 6 листа - вимоги).

Ревізією дотримання законодавств при нарахуванні та виплаті працівникам сум посадових окладів, тарифних ставок, надбавок та доплат встановлено, що ОКВП "Дніпро-Кіровоград" допущено порушення ст.97 Кодексу законів про працю України, ст.ст.5,15 Закону України "Про оплату праці" та Додатку 14 Колективного договору в зв'язку з нарахуванням та виплатою надбавок та доплат.

Так, ревізорами встановлено, що на підставі наказу генерального директора підприємства від 30.11.2009 року №329 з 17 листопада по 01 грудня 2009 року заступнику головного бухгалтера підприємства ОСОБА_2 за виконання робіт по створенню бази даних в програмному забезпечені 1-С.8 "Бухгалтерія" нараховано та виплачено персональну надбавку до посадового окладу в розмірі 20% (а.с.127).

При цьому п.6.2.8 Колективного договору на 2007-2010 роки встановлено, що доплати і надбавки до тарифних ставок та посадових окладів працівників виплачуються згідно з Додатком 14, за рахунок економії фонду оплати праці. Однак, Додатком 14 Колективного договору на 2007-2010 роки зазначена надбавка не передбачена.

Такти чином, на думку ревізорів, ОСОБА_2 зайво нараховано і виплачено у листопаді 2009 року - 262,00 грн., у грудні 2009 року - 23,93 грн., всього -285,93 грн.

Також ревізією встановлено, що на підставі наказу від 19 липня 2010 року №216:

- за виконання робіт по отриманню кредиту для погашення заборгованості з заробітної плати встановлено персональну надбавку до посадового окладу в розмірі 25% заступнику головного бухгалтера підприємства ОСОБА_2 з 21 по 31 липня 2010р.;

- за виконання робіт по підготовці автотранспортного цеху до інвентаризації встановлено персональну надбавку до посадового окладу в розмірі 20% майстру ОСОБА_3 з 05 липня по 05 серпня 2010 року:

- за виконання збільшеного обсягу по видачі свідоцтв соціального страхування встановлено персональну надбавку до посадового окладу в розмірі 25% начальнику ВК ОСОБА_4 з 01 по 23 липня 2010 року(а.с.131).

При цьому, Додатком 14 Колективного договору на 2007-2010 роки вищезазначені надбавки також не передбачено.

В зв'язку з викладеним, ревізорами зроблено висновки, що підприємством зайво нараховано і виплачено 1529,04 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми оплати праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. №108/95, додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. №108/95 визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до пункту 3.1.6 Галузевої угоди укладеної Міністерством з питань житлово- комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007 - 2009 роки, конкретні розміри доплат, надбавок, премій, винагород та інших виплат, що стимулюють підвищення продуктивності праці, виконання роботи, установлені норми праці, підвищення якості продукції (послуг), за особливі умови праці, зниження виробничих затрат тощо установлюються в колективному договорі в залежності від результатів роботи працівника або його особистого вкладу в кінцеві результати роботу підрозділу, підприємства (а.с.167).

Колективним договором ОКВП "Дніпро-Кіровоград"на 2007 - 2010 роки визначено перелік доплат і надбавок, які вводяться на підприємстві, у відповідності до змісту якого вбачається, що у ОКВП "Дніпро-Кіровоград" встановлена надбавка за високі досягнення в праці у розмірі до 50% посадового окладу (а.с.130).

Відповідно до наказу керівника підприємства №329 від 30.11.2009 р., протягом листопада-грудня 2009 року ОСОБА_2 додатково (до встановленої раніше) встановлено надбавку за досягнення в праці в розмірі 20% (а.с.127). З огляду на зміст вказаного наказу, суд приходить до висновку, розмір встановленої надбавки для ОСОБА_2 в листопаді-грудні 2009 року не перевищував розмір 50 %, визначений Колективним договором.

В 2010 році, відповідно до наказу керівника підприємства №216 від 19.07.2010 р. ОСОБА_2 додатково (до встановленої раніше) встановлено надбавку за досягнення в праці в розмірі 25%, в липні-серпні 2010 р. ОСОБА_3 додатково (до встановленої раніше) встановлено надбавку за досягнення в праці в розмірі 20% та в липні 2010 року ОСОБА_5 було додатково (до встановленої раніше) встановлено надбавку за досягнення в праці в розмірі 25% (а.с.131). Проаналізувавши зміст зазначеного наказу, суд приходить до висновку, що всі додатково встановлені надбавки не перевищують розмір 50%, визначений Колективним договором.

Суд зазначає, що встановлені доплати за високі досягнення у праці включали в себе сумлінне, своєчасне та добросовісне виконання різних завдань, що може бути підставою для виплати такому працівникові надбавки за високі досягнення в праці. У разі успішного виконання працівником різних видів завдань, що визначені у відповідному Переліку, що є додатком до колективно договору, ОКВП "Дніпро-Кіровоград" може на підставі відповідних розпорядчих документів нараховуватись надбавка за високі досягнення у праці в загальному розмірі до 50 посадового окладу з огляду на обсяг виконаних завдань, оскільки чинним законодавством встановлено обмеження лише загального її розміру (50%).

Враховуючи, що отримані працівниками підприємства надбавки до заробітної плати не перевищували 50%, а відтак вимоги щодо повернення таких коштів є протиправними.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 1529,04 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо п.7 листа - вимоги судом встановлено.

В ході ревізії встановлено, що відповідно до наказу ГУ ЖКГ Кіровоградської ОДА від 15 липня 2009 року №26, генеральному директору підприємства ОСОБА_6 нараховано та виплачено премії в жовтні 2009 року на загальну суму 4323,95 грн., в листопаді 2009 року - 4323,95 грн. Всього за вказаним наказом виплачено 8647,90грн.

Відповідно до наказу ГУ ЖКГ ОДА від 15.03.2010 року №8 генеральному директору підприємства ОСОБА_6 за якісну роботу та в повному обсязі здану фінансову звітність за 2009 рік нараховано та виплачено премію в березні 2010 року в сумі 3921,71 грн., в квітні 2010 року в сумі 3921,71 грн. Всього за зазначеним наказом виплачено 7843,42 грн.

Відповідно до наказу ГУ ЖКГ ОДА від 17.03.2011 року №11 генеральному директору підприємства ОСОБА_6 за якісну роботу та в повному обсязі здану фінансову звітність за 2009 рік нараховано та виплачено премію в травні 2011 року в сумі 3654,85 грн., в червні 2011 року -3654,85 грн. Всього за наказом №11 - 7309,70 грн.

Відповідно до наказу ГУ ЖКГ від 09 липня 2010 року №21, генеральному директору підприємства ОСОБА_6 нараховано та виплачено премії у червні 2011 року в сумі 4797,00 грн., у липні 2011 року - 4797,00 грн. Всього по наказу №21 від 09.07.2010р. виплачено 9594,00 грн.

Відповідно до наказу ГУ ЖКГ ОДА від 12.07.2011 року № 22 генеральному директору підприємства ОСОБА_6 нараховано та виплачено премії у липні 2011 року в сумі 7537,08 грн., у серпні 2011 року - 7537,08 грн. Всього по наказу №22 виплачено 15074,16 грн.

Зважаючи на викладені обставини, ревізори дійшли висновку, що ОКВП "Дніпро-Кіровоград" допустило порушення ч.3 ст.21 КЗпП України, ст.20 Закону України "Про оплату праці", п.3.2 Контракту від 31.01.2007 р. протягом березня-квітня 2010 р. та травня-червня 2011 р. безпідставно виплачено премії генеральному директору ОСОБА_6, які не передбачені умовами укладеного контракту у сумі 15153,12 грн. Крім цього, ревізори дійшли висновку про безпідставність нарахування та виплати премії в загальній сумі 33316,06 грн.

В зв'язку з зазначеними висновками, фінансова інспекція в п.7 вимоги вимагала стягнути кошти в сумі 48469,18 грн. з особи, яка отримала їх безпідставно, в порядку та розмірах встановлених ст.ст.127,136 КЗпП України, а у випадку відмови в добровільному відшкодуванні, провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених коштів (а.с.36).

Надаючи оцінку правомірності виявлених порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.2 контракту керівника генерального директора ОСОБА_7 від 31.01.2007 р. та змін до нього від 12.03.2009 р., керівникові можуть виплачуватися: винагорода за підсумками роботи за рік відповідно до діючого на підприємстві колективного договору, винагорода за вислугу років відповідно до діючого на підприємстві колективного договору, винагорода за виконання особливих завдань, якщо такі завдання оформлялися за додатковою угодою до контракту, в розмірах визначених додатковими угодами та винагороди до професійних свят працівників підприємства, зайнятих у виробничому процесі, та до Дні вшанування учасників бойових дій на території інших країн -за погодженням із заступником голови Кіровоградської обласної ради, у тому числі за пропозицією головного управління житлово-комунального господарства Кіровоградської ОДА (а.с.85-93).

Так, в акті ревізії зафіксовано, що генеральному директору ОСОБА_6 виплачувалась премія на підставі наказів житлово-комунального господарства Кіровоградської обласної державної адміністрації на преміювання "За якісну роботу та в повному обсязі здану фінансову звітність за 2009 рік" від 15.03.2010 р. №8 та від 17.03.2011 р. №11"За якісну роботу та в повному обсязі здану фінансову звітність за 2010 рік". Згідно наказів генеральному директору ОСОБА_6 виплачена премія в сумі 15053,12 грн. Виплата премій генеральному директору ОСОБА_6 проведена не на підставі наказів, виданих ОКВП "Дніпро-Кіровоград", а наказів, виданих головним управлінням житлово-комунального господарства Кіровоградської ОДА. Таким чином, суд зазначає, що власні накази по підприємству, які необхідно було погодити у заступника голови обласної ради, про преміювання керівника не виносились.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 3.2 розділу ІІІ контракту найму керівника ОКВП "Дніпро-Кіровоград" (з урахуванням змін та доповненням до нього), керівникові можуть виплачуватися винагороди до професійних свят працівників підприємства, зайнятих у виробничому процесу та до Дні вшанування учасників бойових дій на території інших країн -за погодженням із заступником голови Кіровоградської обласної ради, у тому числі за пропозицією головного управління житлово-комунального господарства Кіровоградської обласної державної адміністрації

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних, згідно законодавства несе керівник. Відповідач, керуючись укладеним контрактом з керівником, здійснив виплату премії з нагоди професійного свята "Дня бухгалтера", а також за якісну роботу та в повному обсязі здану фінансову звітність за пропозиціями головного управління житлово-комунального господарства Кіровоградської ОДА, викладені у відповідних наказах, що були направлені на адресу підприємства

Статтею 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Окрім того, відповідно до ч. 3 ст.8 вказаного Закону відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних покладається на керівника підприємства (як особу що підписує звітність).

З огляду на те, що виплата премій проводилась за пропозицією головного управління ЖКГ Кіровоградської ОДА, які в свою чергу погоджені Кіровоградською обласною радою, та згідно з п. 1 змін до контракту найму генерального директора, висновок відповідача про завдані підприємством такими діями збитки в сумі 48469,18 грн. є на думку суду необґрунтованими, а тому у вказаній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з ОКВП "Дніпро-Кіровоград" матеріальної шкоди (збитків) загальною сумою 112375,56 грн. та 12931,00 грн. нарахованих премій, не передбачених Колективним договором (п.п. 8,9 листа-вимоги).

Під час проведення ревізії встановлено порушення ст.97 КЗпП України, ст.ст.5,15 Закону України "Про оплату праці", Додатку 33 Колективного договору на 2007-2010 роки та Додатку 32 до Колективного договору на 2010-2015 роки, на виконання наказів ГУ ЖКГ Кіровоградської ОДА від 15.07.2009 року №26, 09.07.2010 року №21, від 12.07.2011 року №22 та на підставі наказів генерального директора ОСОБА_6 від 30.10.2009р.№295, від червня 2011 року (без номеру) , від 15.07.2011 року №192 підприємством нараховано та виплачено премії працівникам ОКВП "Дніпро-Кіровоград", не передбачених Положенням про одноразове заохочення працівників на загальну суму 112375,56 грн.

В зв'язку з зазначеними висновками позивач в п.8 вимоги вимагав стягнути 112375,56 грн. зайво виплачених виплат з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених ст.ст.127,136 КЗпП України, а у випадку відмови в добровільному відшкодуванні, провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених коштів, в іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах коштів в сумі 112375,56 грн. у порядку та розмірах встановлених ст..ст.133-136 КЗпП України (а.с.36).

Крім того, позивач в п.9 вимоги вимагав стягнути 12931,00 грн. зайво виплачених виплат з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених ст.ст.127,136 КЗпП України, а у випадку відмови в добровільному відшкодуванні, провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених коштів, в іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах коштів в сумі 12931,00 грн. у порядку та розмірах встановлених ст.ст.133-136 КЗпП України (а.с.37).

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що накази про преміювання окремих працівників підприємства в 2009-2010 роках (а.с.112-117) були прийняті відповідно до ст. 15 Закону України "Про оплату праці" та положень ст. 97 КЗпП, якими визначено, що підприємство самостійно визначає для себе форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат. Аналогічні вимоги позивачем відображено у Колективному договорі, а саме в положеннях про виплату премій. Зокрема, в Положенні про одноразове заохочення працівників ОКВП "Дніпро-Кіровоград" за досягнення в праці (додаток № 32 в КД на 2010-2015 р.) (а.с.119-120).

Пунктом 2 Положення про одноразове заохочення працівників ОКВП "Дніпро-Кіровоград" за досягнення в праці (Додаток № 33 до Колективного договору на 2007-2010, Додаток № 32 в КД на 2010-2015 р.) визначено, що перелік завдань, за виконання яких можлива виплата одноразового заохочення за досягнення в праці затверджується генеральним директором підприємства на початку року і в продовж року може змінюватись та доповнюватись, якщо це необхідно для виробництва. Перелік завдань передбачених Колективним договором підприємства, за виконання яких можлива виплата одноразового заохочення є рекомендованим для керівника (п. 5 Положення).

Наказами генерального директора № 11 від 23.01.2009 р., № 8 від 14.01.2010 р. та № 5 від 13.01.2011 року були затверджені переліки завдань, за виконання яких можлива виплата одноразового заохочення за досягнення в праці на відповідний календарний рік (а.с. 170-173).

Таким чином, на думку суду, підставами для виплати премії, було якісне та своєчасне виконання працівниками завдань, за які можливо виплатити одноразове заохочення за досягнення в праці згідно з Положенням про одноразове заохочення працівників ОКВП "Дніпро-Кіровоград" за досягнення в праці (додаток № 33 до Колективного договору на 2007-2010, додаток № 32 в КД на 2010-2015 р.) та виданих на основі нього наказів про визначення переліку таких завдань на відповідний рік.

Доказів невиконання завдань працівниками позивача, визначених в наказах № 11 від 23.01.2009 р., № 8 від 14.01.2010 р. та № 5 від 13.01.2011 р., відповідачем суду не надано.

Згідно з статті 9 Кодексу законів про працю в Україні та статті 15 Закону України "Про оплату праці", форми і система оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються підприємством самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством та галузевою угодою.

За таких обставин, висновок державної фінансової інспекції про нанесений підприємству збиток в результаті виплати премії, яка не передбачена Колективним договором є помилковим, а пункти 8 та 9 листа - вимоги про відшкодування збитків неправомірними. А відтак, в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення з ОКВП "Дніпро-Кіровоград" матеріальної шкоди (збитків) загальною сумою 70783,60 грн. (п. 13 листа-вимоги).

Під час проведення ревізії, перевіряючими встановлено, що внаслідок порушень при нарахуванні заробітної плати зайво сплачено внески до державних цільових фондів протягом 2009-2010 років та єдиного внеску до Пенсійного фонду в 2011 році на загальну суму 70783,60 грн., в тому числі по ОКВП "Дніпро-Кіровоград" - 68050,61 грн., ВГ ОКВП "Дніпро-Кіровоград" (м. Світловодськ) - 2732,99 грн., в зв'язку з чим зобов'язано відповідача провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових Фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 70783,60 грн. або зарахувати в рахунок майбутніх платежів (а.с.38).

Надаючи оцінку правомірності вказаній вимозі, судом встановлено наступне.

Так, матеріалами справи встановлено, що вказана вимога сформована відповідно до виявлених під час ревізії порушень при нарахуванні та виплати заробітної плати протягом 2009-2010 року, які відображені в п.п. 4,6,7,8 та 9 листа - вимоги.

При цьому з огляду на надання оцінки правомірності вимог листа-вимоги, викладених в п.п. 4,6,7,8 та 9, судом зроблено висновок, що відповідачем не було допущено порушень під час виплат та нарахувань заробітної плати.

Проаналізувавши викладені обставини щодо правомірності п.13 вимоги щодо зайвого перерахування грошових коштів до державних цільових фондів на загальну суму 70783,60 грн., суд приходить до висновку, щодо її часткової правомірності (931,31 грн. (пункт 4 вимоги) + 322,05 грн. (пункт 6 вимоги) + 18355,27 грн. пункт 7 вимоги) + 42556,63 грн.(п.8 вимоги)+14896,97 грн. (п. 9 вимоги).

З огляду на викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що вказаний пункт - вимога підлягає задоволенню в частині стягнення в сумі 3720,77 грн. в урахуванням протиправності висновків, викладених в п.4,6,7,8 та 9 вимоги, які описані судом вище.

Щодо стягнення з ОКВП "Дніпро-Кіровоград" матеріальної шкоди (збитків) загальною сумою 279,84грн.

Так, під час проведення перевірки, ревізори дійшли висновку, що ОКВП "Дніпро-Кіровоград" допустило порушення, які виявились у тому, що укладаючи договори оренди з ПП "Олександріяліфт"та КП "Олександрія-водоканал"не відповідають вимогам закону, оскільки до вартості орендної плати не включена плата за землю.

В зв'язку з зазначеним, ДФІ в п.19 вимоги вимагав внести зміни до договору оренди з ПП "Олександріяліфт" та КП "Олександрія-водоканал" в частині підвищення розміру орендної ставки, відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість по даним підприємствам та стягнути кошти в сумі 279,84 грн. (а.с.40).

Судом встановлено, що ОКВП "Дніпро-Кіровоград" в 2009 році були укладені договори з ПП "Олександріяліфт" та КП "Олександрія-водоканал" про надання послуг з розміщення майна (а.с.182-183). Згідно умов укладеного договору ОКВП "Дніпро-Кіровоград" надало вказаним підприємствам місце для розміщення будинків для відпочинку. Місце розташування визначене Сторонами на території, яку займає Виконавець за адресою: м. Світловодськ, вул. Лісозаводська, 21, база відпочинку ОКВП "Дніпро-Кіровоград" і складається з земельної ділянки для розміщення будинку для відпочинку відповідної площі.

Вказаний договір був укладений виходячи з положень статті 67 Господарського кодексу України, якою встановлено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

При цьому, згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

В даному випадку в ході ревізії ревізорами помилково визначено характер взаємовідносин, яки склався між позивачем та ПП "Олександріяліфт" і КП "Олександрія-водоканал". Договору оренди з цими підприємствами відповідач не укладав, а орендні платежі цими підприємствами на рахунки підприємствами не вносились.

Відповідач уклав з ПП "Олександріяліфт" 27.05.2009 року договір на надання послуг з розміщення майна № 3-013/21. Згідно умов укладеного договору ОКВП "Дніпро-Кіровоград" надало ПП "Олександріяліфт" місце для розміщення будинку для відпочинку, місце розташування якого визначене сторонами в договорі на території, яку займає Виконавець за адресою: м. Світловодськ, вул. Лісозаводська, 21, база відпочинку ОКВП "Дніпро-Кіровоград" і складається з земельної ділянки для розміщення будинку для відпочинку площею 75 м.кв.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Майно, визначене в ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в платне користування підприємство за цим договором не передавалось.

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною четвертою даної статті зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Аналогічні за змістом норми міститься і в Цивільному кодексі України, зокрема, відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Укладеними договорами не передбачено надання таких послуг, як оренда нерухомого майна (будівель, споруд, нежитлових приміщень) тощо. Будь-яке нерухоме майно не передалось ПП "Олександріяліфт" в оренду, а надано послугу з розміщення майна. Земельна ділянка, на якій розміщено майно контрагента, не змінила свою першочергову функцію і використовується ОКВП "Дніпро-Кіровоград" за своїм прямим функціональним призначенням - розміщення бази відпочинку підприємства.

Чинним законодавством України не визначено, що умова про індексацію договору про надання послуг з утримання розміщення майна є істотною умовою такого правочину, яка має бути обов'язково включена в договір та виконуватися сторонами.

В аналогічному порядку укладено договір і з КП "Олександрія-водоканал" 01.06.2009 року № 4-013/21 з надання послуг з розміщення майна на території бази відпочинку підприємства в м. Світловодську (а.с.184,зв. бік - 185).

Відповідачем в 2009 році були укладені договори з ПП "Олександріяліфт" та КП "Олександрія-водоканал" про надання послуг з розміщення майна. Згідно умов укладеного договору позивач надавав вказаним підприємствам місце для розміщення будинків для відпочинку. Місце розташування визначене сторонами на території, яку займає виконавець за адресою: м. Світловодськ, вул. Лісозаводська, 21, база відпочинку ОКВП "Дніпро-Кіровоград" і складається з земельної ділянки для розміщення будинку для відпочинку відповідної площі.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодного судового рішення з приводу визнання укладених правочині недійсним, удаваними тощо, суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення коштів за завдану ОКВП "Дніпро - Кіровоград" шкоду у розмірі 279,84 гр. задоволенню не підлягають.

В постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 р., Верховний Суд України дійшов висновку про те, що при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Верховний Суд України виходив із того, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Аналогічний висновок висвітлений також і у постановах Верховного Суду України від 7 жовтня 2014 року та 27 січня 2015 року (№№ 21-368а14, 21-436а14), а в силу приписів статті 244 -2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, позивач правомірно звернувся до суду із вимогою про відшкодування безпідставно витрачених коштів.

Представниками позивача як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність та обґрунтованість завданих збитків у розмірі 3720,77 грн.

Оскільки відповідачем вказані витрати в сумі 3720,77 грн. добровільно відшкодовані не були, доказів, які б підтверджували факт її погашення або доказів в обґрунтування безпідставності вимог позивача до суду відповідач не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх часткове задоволення.

Щодо тверджень позивача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідачем, під час судового розгляду справи подано письмове клопотання щодо застосування строків давності, в зв'язку з тим, що лист - вимога №11-06-14-14/2430, яка стала підставою для звернення до суду датована 19.04.2012 роком (а.с.61).

Суд не погоджується з позицією відповідача з огляду на наступні обставини.

Як зазначалось вище, ОКВП "Дніпро-Кіровоград", не погодившись з листом - вимогою №11-06-14-14/2430 від 19.04.2012року оскаржило її в судовому порядку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 року по справі №1170/2а-1959/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року, позовні вимоги підприємства задоволено частково, визнано протиправними та скасовано п.2,4,6,7,8,9,10,20 листа-вимоги ДФІ в Кіровоградській області від 09.04.2012 року №11-06-14-14/2430.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 23.07.2015року (справа №К/800/5099114) касаційну скаргу фінансової інспекції задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування пунктів 2, 4, 6, 7, 8, 9, 13, 20 листа-вимоги. При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що в зв'язку з тим, що збитки стягуються в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, підстави та правильність їх обчислення перевіряє суд при розгляді справи за позовом про їх стягнення, а не в порядку визнання такої вимоги протиправною та її скасування (а.с.50-55).

Отже, після вирішення перегляду справи касаційною інстанцією, суд приходить до висновку, що з 27.05.2015 року у ДФІ у Кіровоградської області виникло право на звернення до суду з вказаними позовними вимогами.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Судом встановлено, що з даним позовом, ДФІ в Кіровоградській області звернулось 29.08.2015 року (згідно штемпеля відділення поштового зв'язку), тобто до спливу шестимісячного терміну, встановленого законодавством.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (код ЄДРПОУ - 23092275) в дохід державного бюджету збитки в сумі 3720 (три тисячі сімсот двадцять грн. 77 коп.)

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Жук