Постанова

від 17.11.2015 по справі 816/4239/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4239/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мекенченко М.А.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацентр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій неправомірними, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацентр" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій неправомірними, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків перевіряючих про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки господарські операції з між ТОВ "Фармацентр" та його контрагентами - ТОВ "Лотос-С", ТОВ "АВС ОСОБА_5" та ТОВ "Артур-К" підтверджуються первинними документами. Зауважував, що висновок про несвоєчасне оприбуткування ТОВ "Фармацентр" готівкових коштів контролюючим органом зроблено лише на підставі відсутності відповідних записів у Книзі ОРО, водночас під час перевірки перевіряючим надавалися всі касові та банківські документи, якими підтверджується своєчасне оприбуткування готівкових коштів.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (том 4 а.с. 106-108).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ТОВ "Фармацентр" (ідентифікаційний код 23559017) зареєстроване розпорядженням виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області 12.09.1995 за №834-Р. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 18.06.2009 №359263 серія А01. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

У період з 02.02.2015 13.03.2015 (термін проведення перевірки продовжувався з 27.02.2015 по 13.03.2015 на 10 робочих днів на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 27.02.2015 №408) Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Фармацентр" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки контролюючим органом 20.03.2015 складено акт №398/16-03-22-01-08/23559017 (том 1 а.с. 21-66), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп.4.1.6 п.4 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2, 138.8 ст.138, пп.139.1.5, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 369327,00 грн, у тому числі за 2011 рік - 359529,00 грн, за 2012 рік - 9798,00 грн;

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20868,03 грн, в тому числі: за січень 2011 року - 1248,74 грн, лютий 2011 року - 2093,97 грн, березень 2011 року - 1835,38 грн, квітень 2011 року - 1106,84 грн, травень 2011 року - 1091,17 грн, червень 2011 року - 649,15 грн, липень 2011 року - 815,04 грн, серпень 2011 року - 1360,27 грн, вересень 2011 року - 986,55 грн, жовтень 2011 року - 1045,64 грн, листопад 2011 року - 1375,71 грн, грудень 2011 року - 1010,67 грн, січень 2012 року - 960,12 грн, лютий 2012 року - 1235,34 грн, березень 2012 року - 1120,62 грн, квітень 2012 року - 640,00 грн, травень 2012 року - 1127,76 грн, червень 2012 року - 1165,06 грн;

- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, перевіркою встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень в КОРО.

На підставі висновків акту перевірки від 20.03.2015 №398/16-03-22-01-08/23559017 Кременчуцькою ОДПІ 07.04.2015 (з урахуванням приписів статті 102 Податкового кодексу України) прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001892201/1025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 12247,50 грн, в тому числі 9798,00 грн - основний платіж та 2449,50 грн - штрафна (фінансова) санкція (том 1 а.с. 18);

- №0001902201/1026, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) у розмірі 5067,50 грн, в тому числі 4054,00 грн - основний платіж та 1013,50 грн - штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с. 19);

- №0001912201/1027, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 114692,40 грн (том 1 а.с. 20).

Позивач, не погоджуючись з діями контролюючого органу по складанню акту перевірки від 20.03.2015 №398/16-03-22-01-08/23559017, а також прийнятими за його висновками податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам ТОВ "Фармацентр" в частині вимог про визнання неправомірними дій контролюючого органу по складанню акту перевірки від 20.03.2015 №398/16-03-22-01-08/23559017, суд виходить з наступного.

За змістом пункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент вчинення контролюючим органом дій по складанню акту перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім ОСОБА_6 банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 77.2 статті 77 Податкового кодексу України передбачено, що періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Отже, в розумінні положень Податкового кодексу України акт перевірки - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є лише носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

В свою чергу, діяльність зі складання актів перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків зі збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків само по собі не створює жодних перешкод для діяльності платника податків.

Таким чином, дії контролюючого органу по складанню акту перевірки від 20.03.2015 №398/16-03-22-01-08/23559017 не породжують будь-яких наслідків для позивача, не впливають на суб'єктивні права та обов'язки останнього.

При цьому, судом критично оцінюються посилання позивача на порушення контролюючим органом положень статті 102 Податкового кодексу України при визначенні максимального періоду, за який мала перевірятися господарська діяльність ТОВ "Фармацентр".

З цього приводу суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом ТОВ "Foods and Goods L.T.D.", платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. В іншому разі правові наслідки оскаржуваних дій, за таких обставин, є вичерпаними, а отже, й задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника, оскільки після проведення перевірки права такого платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Як підтверджено матеріалами справи, ТОВ "Фармацентр" допустило ревізорів контролюючого органу до проведення перевірки, проти її проведення з підстав, визначених Податковим кодексом України, не заперечувало.

За таких обставин, у задоволенні позову ТОВ "Фармацентр" в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій контролюючого органу по складанню акту перевірки від 20.03.2015 №398/16-03-22-01-08/23559017 необхідно відмовити.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Фармацентр" про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2015 №0001892201/1025 та №0001902201/1026, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У пункті 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат операційної діяльності платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що 01.02.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "АВС ОСОБА_7" (постачальник) укладено договір поставки №2950/р, згідно якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити на користь постачальника його вартість (том 1 а.с. 90).

В рамках виконання вказаного договору ТОВ "Фармацентр" у березні 2012 року придбало у ТОВ "АВС ОСОБА_7" медикаменти на загальну суму 1035,33 грн, в тому числі ПДВ 16,37 грн.

Також, матеріали справи свідчать про те, що 04.01.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "Лотос-С" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №3953/11, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначених у цьому договорі (том 1 а.с. 96).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Фармацентр" у період з березня 2012 року по червень 2012 року придбало у ТОВ "Лотос-С" косметичні вироби на загальну суму 24222,08 грн, в тому числі ПДВ 4037,07 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "АВС ОСОБА_7" у березні 2012 року медикаментів та у ТОВ "Лотос-С" у період березень-червень 2012 року косметичних виробів, позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії видаткових накладних та податкових накладних (том 1 а.с. 158-161, 163-167, 182-188, 190-239, ).

Дослідивши податкові накладні, виписані ТОВ "АВС ОСОБА_7" та ТОВ "Лотос-С" на користь ТОВ "Фармацентр" в результаті здійснення вказаних господарських операцій, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, вони містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Розрахунки між позивачем та його контрагентами ТОВ "АВС ОСОБА_7" та ТОВ "Лотос-С" за придбані товарно-матеріальні цінності (медикаменти, косметичні засоби) проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжним дорученням (том 4 а.с. 219, 232, 234, том 5 а.с. 3-5, 14-26).

Єдиною підставою для висновку про нереальність господарських операцій між ТОВ "Фармацентр" та його контрагентами ТОВ "АВС ОСОБА_7" та ТОВ "Лотос-С" є посилання перевіряючих на те, що до перевірки взагалі не надано документів, які б підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей, придбаний позивачем у зазначених контрагентів у березні-червні 2012 року.

З цього приводу суд зазначає, що з метою підтвердження фактичного транспортування придбаних у ТОВ "АВС ОСОБА_7" та ТОВ "Лотос-С" товарно-матеріальних цінностей, позивачем до матеріалів справи представлено належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних (том 1 а.с. 250, том 2 а.с. 1-4, 27-43).

Зі змісту вказаних товарно-транспортних накладних слідує, що реалізовані ТОВ "АВС ОСОБА_7" у березні 2012 року та ТОВ "Лотос-С" у березні-червні 2012 року на користь позивача товарно-матеріальні цінності транспортувалися автомобільним транспортом останнього (марка Renault, модель Trafic, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1) з пункту навантаження продавця до пункту розвантаження покупця. Наявність у ТОВ "Фармацентр" транспортного засобу, яким здійснювалося транспортування ТМЦ, підтверджується долученими представником позивача до матеріалів справи: договором оренди автомобіля від 03.08.2011; актом здачі-прийому транспортного засобу; наказом директора ТОВ "Фармацентр" про прийняття на роботу ОСОБА_8 на посаду водія №51-К від 02.06.2008; наказом про продовження строкового трудового договору з ОСОБА_8 №58-К від 11.06.2008; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (том 4 а.с. 84-89).

Також з метою встановлення реальності фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ "Фармацентр" та його контрагентами - ТОВ "АВС ОСОБА_7" та ТОВ "Лотос-С" в ході розгляду справи судом з'ясовувалось питання щодо використання придбаних позивачем товарів в його господарській діяльності.

Так, судом встановлено, що придбані ТОВ "Фармацентр" товарно-матеріальні цінності були розповсюджені по мережі аптек та аптечних кіосків товариства та у подальшому реалізовані кінцевим споживачам. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, фіскальними чеками та реєстрами накладних по реалізації товарів.

Щодо контрагентів позивача - ТОВ "АВС ОСОБА_7" та ТОВ "Лотос-С", суд зазначає, що факту визнання недійсним або анулювання їх свідоцтв про державну реєстрацію, свідоцтв платника ПДВ не встановлено.

В ході розгляду справи Кременчуцькою ОДПІ не надано суду доказів порушення постачальниками позивача - ТОВ "АВС ОСОБА_7" та ТОВ "Лотос-С", за наслідками господарських операцій з якими останнім у березні-червні 2012 року сформовано податковий кредит та витрати операційної діяльності, вимог податкового законодавства, в результаті чого вказаним підприємствам визначені податкові зобов'язання, в тому числі за наслідками операцій з постачання ТМЦ позивачу у справі, про що прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Фармацентр" чи його контрагентів - ТОВ "АВС ОСОБА_7", ТОВ "Лотос-С", судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, а саме, документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податкових накладних, видаткових накладних, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Фармацентр" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки від 20.03.2015 №398/16-03-22-01-08/23559017, на підставі висновків якого відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.04.2015 0001892201/1025 та №0001902201/1026.

Оскільки відповідач в ході судового розгляду справи правомірності податкових повідомлень-рішень від 07.04.2015 0001892201/1025 та №0001902201/1026 не довів, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фармацентр" в частині визнання недійсними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме, визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 07.04.2015 0001892201/1025 та №0001902201/1026.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Фармацентр" про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2015 №0001912201/1027, суд виходить з наступного.

Так, зазначеним податковим повідомлення-рішенням до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 114692,40 грн за порушення вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління ОСОБА_6 банку України від 15.12.2004 №637, що полягає у несвоєчасному оприбуткуванні товариством готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень, а саме:

- 25.09.2013 товариством здійснено торгівлю медикаментами за готівкові кошти з використанням розрахункових квитанцій (РК серії АРАГ, фіскальний номер 1603010850/1 від 28.02.2013). Згідно РК серії АРАГ з №180203 по №180220 отримано готівкові кошти в сумі 15199,69 грн, в книзі обліку розрахункових операцій №1603010850/р від 28.02.2013 вказані готівкові кошти обліковано 26.09.2013 після відновлення роботи РРО. Згідно записів в розділах 3, 4 КОРО з 25.09.2013 по 26.09.2013 центром сервісного обслуговування здійснювалось встановлення та налаштування модему реєстратор розрахункових операцій, тому підприємством здійснювалась торгівля медикаментами з використанням розрахункових квитанцій. Запис в 2 розділі КОРО за 25.09.2013 щодо оприбуткування готівкових коштів в сумі 15199,69 грн відсутній.

- в період з 20.07.2012 по 24.07.2012 підприємством здійснено торгівлю медикаментами за готівкові кошти з використанням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових квитанцій (РРО фіскальний номер НОМЕР_2 зареєстрований 24.11.2010 та РК серії АРАГ фіскальний номер 1603009804/1 від 24.11.2010). Згідно контрольної стрічки РРО за 20.07.2012 з чеку №97464 по №97576 отримано готівкові кошти в сумі 7647,24 грн та згідно РК серії АРАГ №№ з і 89707 по 189708 за 20.07.2012 в сумі 15,35 грн, №№ з 189710 по 189711 за 21.07.2012 в сумі 8,1 грн, №№ з і 89712 по 189713 за 22.07.2012 в сумі 15,33 грн, №№ з І89714 по 189715 за 23.07.2012 в сумі 21,80 грн, №№ з і 89716 по 189717 за 24.07.2012 в сумі 30,97 грн, в книзі обліку розрахункових операцій №1603009804/2 від 20.10.2011 вказані готівкові кошти обліковано 25.07.2012 та 26.07.2012 після відновлення роботи РРО. Згідно записів в розділах 3, 4 КОРО з 16.00 год 20.07.2012 по 15.00 год 25.07.2012 центром сервісного обслуговування здійснювався ремонт РРО, підприємством здійснювалась торгівля медикаментами з використанням розрахункових квитанцій. Записи в 2 розділі КОРО за період з 20.07.2012 по 24.07.2012 щодо оприбуткування готівкових коштів у загальній сумі 7738,79 грн відсутні.

Загальна сума несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в КОРО, за даними перевіряючих, складає 22938,48 грн.

За вказане порушення, на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" до позивача застосовано фінансові санкції в п'ятикратному розмірі від суми неоприбуткованих коштів, що складає 114692,40 грн (22938,48 грн х 5).

Мотивуючи позовні вимоги в даній частині, ТОВ "Фармацентр" наполягало на тому, що ним у повній мірі оприбутковано суму готівкових коштів, підтвердженням чого є: роздруковані у день надходження до каси готівки і підклеєні Z-звіти у КОРО; - відповідність суми готівкових коштів за результатами Z-звіту сумі готівкових коштів, визначеній в касових документах; - факт здачі суми готівкових коштів у банківську установу; - наявність прибуткових касових ордерів, які також підтверджують день надходження готівки до каси. На думку позивача зазначені дії виключають можливість приховування фактично одержаної суми готівки та жодним чином не завдають збитків дохідній частині державного бюджету.

Однак, вказані доводи позивача, на думку суду, є не обґрунтованими з огляду на наступне.

Визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень ОСОБА_6 Банку України (пункт 6 статті 33 Закону України "Про ОСОБА_6 України").

Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

За приписами пункту 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книжки).

Відповідно до статті 2 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Пунктом 1 Указу Президента від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються ОСОБА_6 банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітніх чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО . Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац 3 пункту 1 Указу Президента від 12.06.1995 №436/95) .

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд України в постанові від 11.12.2012 у справі за позовом Республіканського підприємства "Курортно-оздоровчий комплекс "Росія".

При цьому, обов'язок щоденно на підставі даних розрахункових квитанцій здійснювати записи у розділі 2 КОРО передбачений положеннями Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 №417 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за №1618/24150 (далі - Порядок №417).

Так, згідно з пунктом 10 розділу 4 Порядку №417 якщо початок та закінчення одного циклу використання розрахункової книжки при відключенні електроенергії чи на період ремонту РРО припадають на різні робочі дні, то за кожний робочий день у розділі 3 книги ОРО на РРО здійснюються окремі записи, при цьому графи 1 - 2 заповнюються тільки в перший, а графа 8 - тільки в останній день одного циклу використання розрахункової книжки.

Крім того, на підставі даних розрахункових квитанцій щоденно здійснюються записи в розділі 2; до запису за перший день слід включити дані про відповідні суми (графи 3 - 8) за контрольною стрічкою з початку робочого дня до моменту виходу з ладу РРО або відключення електроенергії. У записі за даними фіскального звітного чека, роздрукованого після відновлення роботи на РРО, необхідно зазначити, за які попередні дати підсумовані дані в цьому фіскальному чеку.

До матеріалів справи позивачем подано копію витягу з книги обліку розрахункових операцій фіскальний номер 1603010850/1 (том 4 а.с. 126-132), з якої судом встановлено, що 25.09.2013 згідно запису №1 в розділі 4 КОРО реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер НОМЕР_3 відправлений в сервісний центр ПП "Такт-Сервіс", з яким ТОВ "Фармацентр" 01.07.2013 укладено договір №ТС00941/2 на технічне обслуговування та ремонт РРО, для встановлення модему. Як наслідок, торгівля 25.09.2013 здійснювалася без застосування РРО з використанням розрахункової книжки.

Згідно записів у розрахункових квитанціях серії АРАГ з №180203 по №180220 (том 5 а.с. 107-113) 25.09.2013 отримано готівкових коштів в сумі 15199,69 грн.

При цьому, суд зауважує, що розділ 2 КОРО №1603010850/1 (а.с. 127) не містить запису за 25.09.2013 щодо оприбуткування готівкових коштів в сумі 15199,69 грн.

В ході судового розгляду справи представники позивача не заперечували проти того, що лише 26.09.2013 після відновлення роботи РРО фіскальний номер НОМЕР_3 вся сума готівки від продажу товарів починаючи з 25.09.2013 згідно квитанцій №180203 по №180220 та №№180224-180240 роздрукована фіскальним чеком, що відображено в Z-звіті №0207 від 26.09.2013, запис в розділі 2 КОРО 1603010850/1 виконаний також 26.09.2013.

Отже, з огляду на відсутність в 2 розділі КОРО запису за 25.09.2013 щодо оприбуткування готівкових коштів в сумі 15199,69 грн, суд доходить висновку про несвоєчасне оприбуткування позивачем готівкових коштів у розмірі 15199,69 грн, що є порушенням пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Також в ході розгляду справи позивачем надано до суду копію витягу з книги обліку розрахункових операцій фіскальний номер 1603009804/2 (том 4 а.с. 133-137), з якої судом встановлено, що 20.07.2012 в розділі 4 КОРО виконано запис наступного змісту: "Апарат не включается, на идинтификацию клиента горят точки (Производственная замена модуля фискальной памяти с сохранением данных)".

Згідно наданих представниками позивача пояснень підчас роботи РРО в аптеці ТОВ "Фармацентр", розташованій за адресою: м. Кременчук, вул. Шевченка, 25-Б, дійсно стався вихід з ладу модуля фіскальної пам'яті, який керує всіма процесами роботи РРО. Вихід з ладу модуля фіскальної пам'яті відбувся не раптово, а протягом години. РРО декілька разів втрачав зв'язок з комп'ютером, після чого зовсім вийшов з ладу та припинив вмикатися. Так як у зазначеній аптеці ТОВ "Фармацентр" встановлено два РРО з фіскальним номером НОМЕР_2, який вийшов з ладу, та з фіскальним номером НОМЕР_4, який продовжував працювати, робота була налагоджена таким чином, щоб основний продаж товарів за готівкові кошти вівся через справний РРО, а незначна кількість продажу велась з використанням розрахункових квитанцій. Після заміни модуля фіскальної пам'яті робота РРО, що вийшов з ладу, була відновлена (вказаний РРО був приєднаний до мережі та комп'ютера).

Отже, матеріалами підтверджується та не заперечувалося представниками позивача, що торгівля у період з 16.00 год 20.07.2012 по 15.00 год 25.07.2012 здійснювалася без застосування РРО з використанням розрахункової книжки.

Судовим розглядом встановлено, що згідно контрольної стрічки РРО за 20.07.2012 з чеку №97464 по №97576 отримано готівкові кошти в сумі 7647,24 грн та згідно РК серії АРАГ №№ з і 89707 по 189708 за 20.07.2012 в сумі 15,35 грн, №№ з 189710 по 189711 за 21.07.2012 в сумі 8,1 грн, №№ з і 89712 по 189713 за 22.07.2012 в сумі 15,33 грн, №№ з І89714 по 189715 за 23.07.2012 в сумі 21,80 грн, №№ з і 89716 по 189717 за 24.07.2012 в сумі 30,97 грн (том 5 а.с. 123-127), в книзі обліку розрахункових операцій №1603009804/2 від 20.10.2011 вказані готівкові кошти обліковано 25.07.2012 та 26.07.2012 після відновлення роботи РРО. При цьому, записи в 2 розділі КОРО за період з 20.07.2012 по 24.07.2012 щодо оприбуткування готівкових коштів у загальній сумі 7738,79 грн відсутні.

За викладених обставин, з огляду на відсутність в 2 розділі КОРО записів за період з 20.07.2012 по 24.07.2012 щодо оприбуткування готівкових коштів в сумі 7738,79 грн, суд доходить висновку про несвоєчасне оприбуткування позивачем готівкових коштів у розмірі 7738,79 грн, що є порушенням пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим застосування контролюючим органом до позивача податковим повідомленням-рішенням від 07.04.2015 №0001912201/1027 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 114692,40 грн за порушення вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. А відтак, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Фармацентр" в частині вимог про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2015 №0001912201/1027 необхідно відмовити.

За приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на часткове задоволенні позовних вимог стягненню на користь ТОВ "Фармацентр" за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької ОДПІ підлягають витрати по сплаті судового збору у розмірі 265,69 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацентр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій неправомірними, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень, задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.04.2015 року № 0001892201/1025, № 0001902201/1026.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармацентр" витрати на сплату судового збору у розмірі 265 (двісті шістдесят п'ять) гривень 69 (шістдесят дев'ять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 листопада 2015 року.

Суддя Р.І. Молодецький